Справа №522/21834/18
Провадження №2-а/522/151/19
11 березня 2019 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,
за участі секретаря судового засідання - Вадуцкої В.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації ОМР про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
Позивач 13.12.2018 року звернувся до суду з позовом до Приморської районної адміністрації ОМР відповідно якої просив поновити термін на подачу позову та скасувати постанову адміністративної комісії Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №810 від 09.11.2018 року на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування позову вказано, що 09.11.2018 року адміністративною комісією Приморської районної адміністрації Одеської міської ради було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках якої остання була визнана винною в скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 152 КУпАП. Вищезазначеною постановою було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1360 грн. При розгляді питання про притягнення ОСОБА_1 і рішення виносилось без її присутності. 01 грудня 2018 року ОСОБА_1 отримала поштою постанову адміністративною комісії Приморської районної адміністрації ОГС №810 від 09.11.2018 року в рамках якої на гр. ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. ОСОБА_1 не є суб'єктом адміністративного правопорушення передбаченого ст. 152 КУпАП України, тому не могла бути притягнута до адміністративної відповідальності відповідно до даної норми.
Ухвалою суду від 22.12.2018 року справа прийнята до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін з призначенням судового засідання на 28.01.2019 року.
У судове засідання 28.01.2019 року сторони по справі не з'явились, відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження та копію позову та будучи повідомлений належним чином не повідомив причин неявки у судове засідання. Позивач надала суду заяву відповідно якої, у зв'язку з неподанням відзиву відповідачем, просила перенести судове засідання.
У судове засідання 28.02.2019 року стороні по справі не з'явились, представник відповідача надав заяву про відкладення розгляду справи. Враховуючи повторно неявку представника відповідача, повідомленого належним чином у судове засідання та строки розгляд справи, суд вважає неявку відповідача неповажною і заможливе розглянути справу за наявними в матеріалах справі доказів.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.205 КАС України).
Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.250 КАС України).
З 04.03.2019 по 07.03.2019 року суддя Домусчі Л.В. перебувала у відпустці.
У зв'язку з цим датою складання повного тексту рішення є 11.03.2019 року.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що постановою Адміністративною комісією Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 09.11.2018 року накладено на ОСОБА_1 . штраф у розмірі 1360 гривень за ст. 152 КпАП України.
Підставою для її прийняття стали наступні обставини, а саме 02.10.2018 року о 11:30 годині за адресою: м. Одеса, Старосінна площа, 3 встановлено факт правопорушення, а саме: встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху без погодження з Державною автомобільною інспекцією МВС України та департаментом транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, що є порушенням п.9.1.12. «Правил благоустрою території міста Одеси».
Позивач зазначив, що отримав зазначену постанову простою кореспонденцією 01.12.2018 року, відповідачем доказів щодо фактичного часу направлення та отримання постанови суду не надано
Проте із даною постановою позивач не згоден, у зв'язку з чим ОСОБА_1 була змушена звернутися до суду з зазначеним позовом . Враховуючи зазначене суд вважає що позивач має право на захист шляхом пред'явлення відповідного позову.
Оскільки предметом оскарження є постанова про притягнення до адміністративної відповідальності суд повинен перевірити законність та обґрунтованість винесення постанови та дослідити, чи було дотримано порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, чи не пропущено строки, встановлені для розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, чи виконано вимоги закону щодо обов'язкової присутності особи при розгляді її справи та своєчасного повідомлення цієї особи про місце та дату розгляду справи, та інше.
У відповідності до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Юридичною підставою для відповідальності є склад правопорушення, елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
У відповідності до ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
У відповідності до ст.11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Позивач стверджує що її не було викликано на засідання адміністративної комісії, при цьому відповідача на спростування зазначеного не надав будь-яких доказів. Крім того з постанови не вбачається зв'язок зазначеного в ній правопорушення з ОСОБА_1 та не вказані конкретні дії або бездіяльність ОСОБА_1 з приводу правопорушення за ст..152 КУпАП.
Відповідно до ст. 152 КпАП України порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.9.1.12 «Правил благоустрою території міста Одеси» на об'єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати засоби зовнішньої реклами, вивіски, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.72 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 КАС України, при цьому, у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень судом не вирішується питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, а перевіряється законність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати незаконним і скасувати рішення про накладення адміністративного стягнення або відмовити у цьому.
Між тим суд вбачає, що з боку відповідача не надано до суду жодних допустимих та належних доказів, щоб підтверджували обґрунтованість притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , щодо порушення ним п.9.1.12 «Правил благоустрою території міста Одеси».
На спростування наведених позивачем доводів, що вона не має відношення до встановлених технічних засобів, відповідач не надав доказів.
Матеріали справи, окрім оскаржуваної постанови, належних та допустимих доказів щодо наявності умислу та таким чином і вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, за яке її було притягнуто до адміністративної відповідальності, не містять.
При цьому, відповідно до закріпленого в ст.62 Конституції України принципу, особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ (Рішення ЄСПЛ у справі « Дактарас проти Литви » від 24 листопада 2000 року ).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь - які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки докази вини позивача в матеріалах справи відсутні.
Тому суд вважає, що відповідач не виконав вимоги ст.280 КУпАП, згідно якої посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також не виконав вимоги ч.2 ст.19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, окрім цього, згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Статтею 293 КУпАП закріплено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і, серед іншого, скасовує постанову і закриває справу.
Аналіз долучених до справи документів не дає підстав стверджувати, що 02.10.2018 року мала місце вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП. Пояснення позивача не спростовані належними та допустимими доказами зі сторони відповідача.
Як вбачається з позову, оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення була винесена 09.11.2018 року. У той же час, адміністративний позов поданий до суду 13.12.2018 року, тобто з пропущенням встановленого законом строку на оскарження постанови.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Позивач звернувся до суду з клопотанням про поновлення пропущеного ним строку звернення до суду.
Як вбачається з матеріалів у справи, постанова про адміністративне правопорушення № 810 була винесена 09.11.2018 року, однак позивач посилався на те, що про розгляд справи її не було повідомлено та постанову отримала простою кореспонденцією 01.12.2018 року, отже фактичних доказів суду не надано, однак відповідач не надав доказів на спростування.
Таким чином, ОСОБА_1 не мала можливості своєчасно звернутися до суду з позовом. А тому суд вважає за можливе поновити позивачу пропущений ним строк на звернення до суду з адміністративним позовом
Згідно зі статтею 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно із рішенням ЄСПЛ у справі "Іліан проти Туреччини", правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, ту обставину, що відповідачем не було надано до суду доказів в підтвердження наявності вини позивача у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст.152 КУпАП, суд приходить до висновку про те, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності була винесена без достатніх правових підстав.
За таких обставин, вимога позивача про скасування постанови адміністративної комісії Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №810 від 09.11.2018 року підлягає задоволенню..
Відповідно до ч.3 ст.159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При цьому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про витребування доказів оскільки відповідачем не спростовані належним чином її доводи.
Оцінюючи у сукупності надані докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо скасування постанови адміністративної комісії Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №810 від 09.11.2018 року, якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ст. 152 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1360 грн., та вважає за необхідне задовольнити їх у повному обсязі.
Керуючись ст.19, 63 Конституції України, ст.ст.2-14, 19-20, 22, 72-77, 118, 192, ч.3 ст.194, ч.9 ст.205, 227-228, ч.4 ст.229, 241-246, 250, 286, 293, 295 КАС України, ст.ст.9, 23, 30, 33, ст.122, 257, 258, 268, 278, 280, 283 КУпАП, суд, -
Позов ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 виданий Жовтневим РВ УМВС України в Одеській області 13.08.1998 року) до Приморської районної адміністрації ОМР (ЄДРПОУ 26597691) про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з адміністративним позовом до Приморської районної адміністрації ОМР про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Скасувати постанову адміністративної комісії Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №810 від 09.11.2018 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.152 КпАП України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1360 гривень.
Рішення суду може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.
Повний текст рішення складено 11 березня 2019 року.
Суддя: Домусчі Л.В