Справа № 522/15603/17
Провадження № 1-кс/522/3817/19
12 березня 2019 року Місто Одеса
Слідчий суддя місцевого Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_7 , погоджене прокурором військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Івня Бєлгородська область Російська Федерація, українця, громадянина України та Російської Федерації, раніше не судимого, з повною вищою освітою, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресую: АДРЕСА_1 , колишнього військовослужбовця військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 - начальника апаратної телекомунікаційних систем (утворення ущільнених ВЧ - каналів) відділу телекомунікацій інформаційно - телекомунікаційного вузла, у військовому званні «головний старшина», підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 408 КК України, -
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом Збройних Сил України та проходячи військову службу на посаді начальника апаратної телекомунікаційних систем (утворення ущільнених ВЧ - каналів) відділу телекомунікацій інформаційно - телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 , яка до 12.05.2014 дислокувалась за адресою: АДРЕСА_2 , а у подальшому за адресою: АДРЕСА_3 , у військовому званні - «головний старшина», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 14.04.2014, з метою назавжди ухилитися від військової служби не з'явився вчасно на службу у разі переведення до військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 , та незаконно був відсутній за місцем проходження військової служби до 13 травня 2015 року включно, проводячи час на власний розсуд не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
Згідно Конституції України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Протягом лютого-березня 2014 року військовослужбовцями Збройних Сил Російської Федерації шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, було захоплено державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, розташовані на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, тим самим порушили територіальну цілісність та державний суверенітет України, що продовжується по теперішній час.
06.03.2014 Верховна Рада Автономної Республіки Крим ухвалила Постанову «Про проведення загальнокримського референдуму» №1702-6/14, чим порушила конституційний принцип територіальної цілісності України та вийшла за межі своїх повноважень, встановлених Конституцією України, Конституцією Автономної Республіки Крим, іншими нормативно-правовими актами. Рішенням Конституційного Суду України №2-рп/2014 від 14.03.2014 було визнано зазначену Постанову такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), унаслідок чого вона втратила чинність.
15.03.2014 Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим», унаслідок якої парламент Автономної Республіки Крим втратив легітимність.
За таких обставин, статус території Автономної Республіки Крим, відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII, визначено як тимчасово окупована територія, унаслідок збройної агресії Російської Федерації, та встановлено особливий правовий режим на цій території, визначено особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
Таким чином, станом на березень 2014 року Україна перебувала у стані, що характеризується діями щодо вирішення національно-етнічних, релігійних та інших протиріч із застосуванням засобів збройного насильства, за яких держава не переходить в особливий стан, що визначається як війна, і не вводить режим воєнного стану в країні або на частині її території, а збройна боротьба не виходить за межі операційного напрямку (мають місце різні військові інциденти, військові акції, інші військові зіткнення обмеженого масштабу (низької інтенсивності) із застосуванням іррегулярних або регулярних збройних формувань), тобто знаходилася у період збройного конфлікту.
В умовах збройного конфлікту та окупації території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, вірні присязі Українському народу військовослужбовці самостійно та централізовано виходили з окупованої території Автономної Республіки Крим для подальшого проходження служби в Збройних Силах України.
У зв'язку із цим, виконуючому обов'язки Міністра оборони України дорученням Прем'єр-міністра України №6627/0/1 від 08.03.2014 було доручено невідкладно вжити заходів для забезпечення розміщення в санаторіях сімей військовослужбовців, які перебувають на території Автономної Республіки Крим.
Виходячи з необхідності збереження життя, здоров'я, забезпечення прав і законних інтересів військовослужбовців, працівників Збройних Сил України, інших військових формувань, працівників правоохоронних органів України, які проходять службу (працюють) на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, Указом Президента України від 24.03.2014 №339 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23.03.2014 «Про передислокацію військових частин (підрозділів), установ та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань і правоохоронних органів України з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в інші регіони України» введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23.03.2014 «Про передислокацію військових частин (підрозділів), установ та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань і правоохоронних органів України з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в інші регіони України».
Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23.03.2014 «Про передислокацію військових частин (підрозділів), установ та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань і правоохоронних органів України з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в інші регіони України» було вирішено невідкладно розпочати передислокацію військових частин (підрозділів), установ та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань і правоохоронних органів України з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в інші регіони України. Рішення було опубліковане в офіційних виданнях та в засобах масової інформації.
На виконання Указу Президента України №339 від 24.03.2014, 01.04.2014 Кабінетом Міністрів України схвалено план організації виконання вказаного Указу Президента України, а також розпорядженням начальника штабу командування ВМС ЗС України від 29.03.2014, яким визначено здійснення 04.04.2014 особовим військової частини маршу за маршрутом: АДРЕСА_4 .
У зв'язку із передислокацією особовий склад військової частини НОМЕР_1 прибув за адресою: АДРЕСА_3 , та відповідним наказом командира військової частини НОМЕР_1 №15 від 12.05.2014 поставлений на всі види забезпечення.
Окрім того, на виконання положень Спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 30.04.2014 №Д-322/1/05 військова частина НОМЕР_1 передислокована до АДРЕСА_3 .
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014, військовослужбовці військових формувань та правоохоронних органів України, які прибули з тимчасово окупованої території і виявили бажання (за наявності підстав) звільнитися з військової служби, звільняються з військової служби, у тому числі в особливий період, за наявних підстав, а при їх відсутності - у зв'язку із скороченням штатів, якщо вони звернулися з клопотанням про звільнення протягом трьох місяців після прибуття з тимчасово окупованої території. Військовослужбовці військових формувань та правоохоронних органів України, які не прибули до визначених пунктів у визначені військовими формуваннями та правоохоронними органами України строки, вважаються такими, що залишили військові частини, та зараховуються у розпорядження відповідних посадових осіб. Відповідна інформація щодо їх розшуку надається до правоохоронних органів.
Так, у лютому 2014 року військовослужбовці Збройних Сил Російської Федерації безпідставно блокували та в подальшому проникли на територію військової частини НОМЕР_1 , здійснили незаконне захоплення майна військової частини, що дислокувалась в Автономній Республіці Крим, за адресою: АДРЕСА_2 , у зв'язку з чим, бойова та мобілізаційна готовність була підірвана через позбавлення підрозділів Збройних Сил України можливості проведення своїх службових обов'язків.
05.11.2003 ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_2 призваний на військову службу за контрактом до лав Збройних Сил України та відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_1 проходив службу на різних посадах вказано військової частини. Станом на 04.04.2014 поставлений на всі види забезпечення та призначений на посаду начальника апаратної телекомунікаційних систем (утворення ущільнених ВЧ - каналів) відділу телекомунікацій інформаційно - телекомунікаційного вузла.
Під час проходження військової служби ОСОБА_5 зобов'язаний, окрім іншого, керуватися вимогами ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, та ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до ст.ст. 1, 2, 3, 6, 8, 23, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ОСОБА_5 зобов'язаний: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, які визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями інструкціями; неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін та про виконання наказу доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому начальникові; сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України; вважатися таким, що виконує обов'язок з військової служби, знаходячись на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); дорожити бойовою славою Збройних Сил України, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.
Разом з цим, головний старшина ОСОБА_5 , будучи громадянином України та діючим військовослужбовцем Збройних Сил України, достовірно знаючи про обставини окупації території Автономної Республіки Крим військовослужбовцями Збройних Сил Російської Федерації, усвідомлюючи обов'язок завжди бути вірним відданим Українському народові, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно додержуватися Конституції України та законів України, зберігати державну і військову таємницю, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, на порушення вимог ст.ст. 4, 65, 68 Конституції України, ст.ст. 1, 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 9, 11, 14, 16, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст.ст. 1, 2, 3, 6, 8, 23, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», усного розпорядження начальника штабу ВМС ЗС України від 29 березня 2014 року, а тому 29.03.2014, знаходячись на території військової частини НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_2 на порушення вищезазначених вимог вчинив злочин за наступних обставин.
Так, приблизно в другій декаді березня 2014 року, ОСОБА_5 діючи з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою ухилитися від неї, на порушення зазначених статутних вимог, достовірно знаючи про необхідність виконання вимог Указу Президента України №339 від 24.03.2014 та виданого на його розпорядження начальника штабу ВМС ЗС України від 29.03.2014, 14.04.2014 повинен був прибути для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , яка передислокована за адресою: АДРЕСА_3 , вирішив 04.04.2014 до військової частини НОМЕР_1 , не прибувати.
Надалі на виконання злочинного умислу, головний старшина ОСОБА_5 діючи умисно, з метою ухилитися від військової служби без поважних причин для звільнення від обов'язків несення військової служби, у порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, ст. ст. 1, 3, 6, 8, 23, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у визначений вимогами розпорядження начальника штабу ВМС ЗС України від 29.03.2014 строк не з'явився на службу до військової частини НОМЕР_1 за адресою:
АДРЕСА_3 , та продовжував ухилятися від військової служби, приховуючи свою належність до Збройних Сил України, починаючи з 04.04.2014 шляхом знаходження на території окупованої території Автономної Республіки Крим не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам, як про військовослужбовця, що не з'явився вчасно на службу до моменту його затримання та доставлення до військової прокуратури Одеського гарнізону 11.03.2019.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом Збройних Сил України та проходячи військову службу на посаді начальника апаратної телекомунікаційних систем (утворення ущільнених ВЧ - каналів) відділу телекомунікацій інформаційно - телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 , яка до 12.05.2014 дислокувалась за адресою: АДРЕСА_2 , а у подальшому за адресою: АДРЕСА_3 , у військовому званні - «головний старшина», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання,
14.04.2014, з метою назавжди ухилитися від військової служби не з'явився вчасно на службу у разі переведення до військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 , та незаконно був відсутній за місцем проходження військової служби до 13 травня 2015 року включно, проводячи час на власний розсуд не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
11 березня 2019 року ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 191 КПК України.
11 березня 2019 року повідомлено про підозру у вчиненні злочину.
11 березня 2019 року повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні злочину.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором, про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи клопотання тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні середньої тяжкості злочину, покарання за яке передбачено у вигляді позбавлення волі до 5 років, вчинив середньої тяжкості кримінальне правопорушення, знаходячись на свободі може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити нове кримінальне правопорушення, продовжити свою злочинну діяльність, знаходячись на свободі може незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризику, передбаченого в п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, в обґрунтування необхідності застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 ставиться запобігання подальших спроб приховуватись від органів досудового розслідування і суду. Інші, менш суворі запобіжні заходи, на думку слідчого, не забезпечать виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, передбачених чинним Кримінальним процесуальним кодексом і його належної поведінки.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право слідчому судді на застосування найбільш суворого заходу.
Підозрюваний та його захисник під час розгляду клопотання заперечували проти його задоволення та просили обрати більш м'який запобіжний захід.
Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, допитавши підозрюваного, його захисника, а також вислухавши думку прокурора, приходжу до висновку, що клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З наданих матеріалів досудового розслідування вбачається, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 408 КК України за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років.
Викладені обставини, свідчать про наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може порушити покладені на нього Законом процесуальні обов'язки.
Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 є запобігання спробам переховуватися від органу досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Застосування до затриманого підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що він, перебуваючи на свободі, переховувався та може у подальшому переховуватися від органів досудового розслідування чи суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Доказами цього, є те що, ОСОБА_5 вчинив середньої тяжкості злочин.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, також враховую, обставини передбачені ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання винуватим, вік та стан його здоров'я.
Вважаю, що прокурором під час розгляду клопотання надано матеріали, які є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.
Таким чином, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, приходжу до висновку, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 .
Враховуючи положення ч. 3 ст. 183 КПК України, вважаю за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує двадцять, вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно.
На підставі викладеного, приймаючи до уваги, ОСОБА_5 вчинив злочин середньої тяжкості за умов тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим, з метою забезпечення виконання ним покладених на нього обов'язків, враховуючи, що вчинене останнім кримінальне правопорушення створило в суспільстві негативне враження безладдя та безкарності, що є виключним випадком, зважаючи на суспільно-політичну ситуацію в державі, розмір застави ОСОБА_5 визначати у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 132, 176, 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України, -
Клопотання слідчого військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ОУВП УДПтСУ в Одеській області (№ 21).
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, а саме у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 153680 (сто п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу. Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- не відлучатися із м. Одеси, без дозволу слідчого, прокурора або суду,
- утримуватися від спілкування зі свідками, іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення,
- носити електронний засіб контролю,
- здати на зберігання до органу досудового розслідування паспорт громадянина РФ та вилучити паспорт громадянина України.
Роз'яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Строк дії ухвали слідчого судді становить 60 (шістдесят днів) і обчислюється з моменту затримання, тобто з 11 березня 2019 року. Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 10 травня 2019 року.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Копію ухвали отримав _________________________________________
дата, прізвище, підпис підозрюваного
12.03.2019