11 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 911/719/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 (головуючий суддя Дикунська С.Я., судді Жук Г.А., Мальченко А.О.) та рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 (суддя Антонова В.М.) у справі № 911/719/18
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства"
про стягнення 520 527, 68 грн,
15.02.2019 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" через Північний апеляційний господарський суд подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 у справі № 911/719/18.
Дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі, виходячи з такого.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що Комунальне "Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства" за основну заборгованість за поставлений природний газ перед Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" розрахувалося 31 грудня 2015 року, тобто до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі також - Закон), а саме 30 листопада 2016 року.
Враховуючи встановлені обставини, суди дійшли висновку про можливість застосування до спірних правовідносин приписів частини 3 статті 7 зазначеного Закону, вказавши про наявність правових підстав для списання інфляційних втрат, 3 % річних та пені.
Доводами про неправильне застосування частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" і обґрунтовано касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а саме скаржником зазначено про те, що обов'язковою підставою для застосування частини 3 статті 7 цього Закону є включення відповідача до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання за спожиті енергоносії.
Скаржник у касаційній скарзі також зазначає і про процесуальні порушення, що, на його думку, допущені судами, однак Суд вважає, що такі посилання є суто формальними.
Так, стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічні положення закріплено і в частині 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
За приписами пункту 1 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд вже викладав у своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
Відмовляючи у задоволенні позову у даній справі, суди, застосовуючи приписи частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" виходили з того, що виконання цих положень Закону не потребує включення відповідача до Реєстру, а єдиною умовою для списання заборгованості, нарахованої за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, є набрання чинності даним Законом.
При цьому, ухвалюючи оскаржувані судові рішення у питанні застосування приписів частини 3 статті 7 Закону, суди керувалися правовим висновком Верховного Суду, що був неодноразово викладений, зокрема, у постановах від 29.01.2018 у справі №904/10745/16, від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 14.02.2018 у справі №908/3211/16, від 22.02.18 у справі №922/4355/14, а також в постанові Верховного Суду від 29.01.2018 у справі № 904/10745/16.
Так, у застосуванні частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" Верховним Судом було зроблено висновок про те, що ця частина статті 7 Закону є нормою прямої дії, її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, реалізація цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Оскільки, ухвалюючи судові рішення у даній справі у питанні застосування частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" суди керувалися висновками Верховного Суду, посилання скаржника на процесуальні порушення, Суд вище вже визнав формальними, тому і подану касаційну скаргу в цілому, колегія суддів вважає необґрунтованою.
Так як ціна позову у справі № 911/719/18 не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа не належить до категорії справ, що в обов'язковому порядку розглядаються за правилами загального позовного провадження, а касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в розумінні положень пункту 1 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України є необґрунтованою, колегія суддів, враховуючи також принцип остаточності судового рішення, відмовляє у відкритті касаційного провадження.
Суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Керуючись статтями 2, 234, 287, пунктом 1 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 911/719/18 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 у вказаній справі.
2. Скаржнику надіслати копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, в тому числі оригінал платіжного доручення № 7001467 від 13.02.2019 на суму 15 615,84 грн, іншим учасникам справи - копію ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Суховий В.Г.
Судді Берднік І.С.
Міщенко І.С.