04 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 904/5578/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Мода-Сервіс"
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду у складі Широбокової Л.П. - головуючого, Орєшкіної Е.В., Подобєда І.М. від 21 січня 2019 року
за позовом Приватного акціонерного товариства "Мода-Сервіс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонорум Компані"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Батова Л.Г.
про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, застосування наслідків визнання договорів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння,
Приватне акціонерне товариство "Мода-Сервіс" (31 січня 2019 року) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 21 січня 2019 року у даній справі.
За наслідками перевірки матеріалів поданої касаційної скарги, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі № 904/5578/18 і в обґрунтування цієї відмови зазначає таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічні положення закріплено і в частині 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Так, за приписами пункту 2 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскаржуваною ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21 січня 2019 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Мода-Сервіс" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2018 року (про виправлення описки) повернуто скаржникові без розгляду.
Правовою підставою для повернення апеляційної скарги апеляційним господарським судом визначено приписи пунктів 1, 4 частини 5 статті 260 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з вказаними положеннями апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено; скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
В мотивування застосування наведених вище положень Господарського процесуального кодексу України апеляційним судом зазначено про те, що апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Мода-Сервіс" було підписано особою, яка вважає себе новим керівником товариства, однак інформації про внесення відповідних змін (щодо наявності повноважень керівника у підписанта) до ЄДРПОУ не внесено, а підтвердженням таких повноважень є внесення відомостей саме до ЄДРПОУ.
Крім цього, апеляційним господарським судом вказано також про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду (про виправлення описки) є складовою частиною ухвали в яку відповідні виправлення вносилися (в даному випадку це ухвала про відкриття провадження у справі), а оскільки статтею 255 Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості оскарження ухвали про відкриття провадження у справі окремо від рішення суду, то і ухвала про внесення виправлень в ухвалу про відкриття провадження у справі також не може бути оскаржена до апеляційного господарського суду окремо від рішення суду.
Верховний Суд вважає, що з урахуванням встановлених апеляційним судом при перевірці матеріалів апеляційної скарги обставин, застосування положень пунктів 1, 4 частини 5 статті 260 Господарського процесуального кодексу України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Так, відповідно до пункту 18 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення.
Однак разом із цим, ухвала про внесення виправлень (описка) є складовою частиною того судового рішення до якого такі виправлення вносяться, а тому і оскаржена така ухвала окремо від рішення суду може бути тільки в тому випадку, коли таке оскарження передбачено для "основного" судового рішення.
Такими "основними" судовими рішеннями у розумінні Господарського процесуального кодексу України є рішення суду по суті спору та ухвали, що визначені у статті 255 цього ж Кодексу.
Такі процесуально-процедурні обмеження права на оскарження деяких ухвал господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і вони не зменшують для сторін можливості доступу до суду вищої інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються взагалі права на оскарження таких проміжних ухвал господарського суду, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.
Перевірка ж наявності чи відсутності повноважень у підписанта апеляційної скарги була здійснена апеляційним судом із застосуванням даних ЄДРПОУ і такі дані є загальнодоступними та достовірними.
Оскільки, за допомогою такої перевірки апеляційний суд встановив, що інформація про підписанта апеляційної скарги у ЄДРПОУ відсутня, ним (судом) і було застосовано приписи пункту 1 частини 5 статті 260 Господарського процесуального кодексу України і правильність такого застосування є також очевидною.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", "очевидне застосування правових норм" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
За таких обставин, керуючись статтями 2, 234, 293, 314 Господарського процесуального кодексу України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Мода-Сервіс" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 21 січня 2019 року у справі № 904/5578/18.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Суховий В.Г.