27 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 904/7651/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.
за участю представників (за первісним позовом):
позивача - Слівінський М.О.,
відповідача - Гавеля Д.В., Дзюба М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2018 (Кощеєв І.М., Кузнецова І.Л., Орєшкіна Е.В.) у справі №904/7651/17 Господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 99 773 947,43 грн
та за зустрічним позовом Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 179 755 067,73 грн
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Відповідач) про стягнення 88 070 968,32 грн пені та 100 082 332,22 грн штрафу (з урахуванням заяв про збільшення та уточнення позовних вимог).
2. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що Відповідач порушив свої зобов'язання щодо строків поставки уранового оксидного концентрату у березні-липні 2015 року за додатковою угодою №31 від 14.01.2015 до договору №224/20- НАЭК від 06.06.2008, у липні-серпні 2015 року за додатковою угодою №33 від 05.08.2015 до договору та у серпні-листопаді 2015 року за додатковою угодою №34 від 04.09.2015 до договору, а тому наявні підстави для стягнення пені і штрафу на умовах, визначених договором від 06.06.2008.
3. Відповідач звернувся до Позивача з зустрічним позовом та просив стягнути 70 308 640,26 грн пені, 32 305 772,96 грн 3 % річних та 117 796 840,26 грн інфляційних втрат (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).
4. В обґрунтування зустрічних позовних вимог Відповідач зазначив, що Позивач свої зобов'язання в частині здійснення своєчасної оплати згідно з графіками платежів та рахунків на оплату, які є невід'ємними частинами додаткових угод №31, №33, №34 до договору, не виконував, що стало підставою для нарахування пені, 3%річних та інфляційних втрат.
Короткий зміст рішення, прийнятого судом першої інстанції
5. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2018 первісний позов задоволено повністю, а зустрічний позов задоволено частково та стягнуто пеню в сумі 69 371 917,51 грн, інфляційні втрати в сумі 117 796 840,26 грн, 3% річних в сумі 32 305 772,96 грн. В решті позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.
6. Рішення суду мотивовано тим, що умови договору у спірному періоді сторонами не виконувались належним чином, що підтверджено висновком комісійної судово-економічної експертизи, яким встановлено документальне підтвердження наявності для стягнення з Відповідача за неналежне виконання своїх зобов'язань по договору від 06.06.2008 з урахуванням додаткових угод №31, №33, №34 штрафу в сумі 100 082 332,22 грн та пені в сумі 88 070 968,32 грн, а також пеню в сумі 70 308 640,21 грн, інфляційні втрати в сумі 117 796 840,26 грн та 3% річних в сумі 32 317 317,90 грн, що підлягають стягненню з Позивача. Таким чином, первісні позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а зустрічний позов підлягає частковому задоволенню з урахуванням статті 258 ЦК України.
Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції
7. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2018 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2018 в частині задоволення зустрічного позову скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову повністю у задоволенні зустрічного позову.
8. Постанова суду мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано, що протягом періоду нарахування штрафних санкцій Позивач перед Відповідачем не мав заборгованості за поставлений товар, але в цей же період Відповідач мав заборгованість перед Позивачем у вигляді незакритих поставками авансів. Порушення обсягів поставки товар почалося з 01.04.2015 та тривало протягом усього часу, за який Відповідачем нараховані штрафні санкції, тоді як станом на 31.03.2015 Позивач не мав заборгованості ні зі сплати авансів, ні за вже поставлений товар, а тому Позивач частково зупинив платежі на користь Відповідача і оскільки договір не містить порядку такого зупинення, тому факт повного або часткового зупинення платежів є достатньою та самостійною підставою для звільнення Позивача від відповідальності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Відповідач подав касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Аргументи учасників справи
Доводи Відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
10. Висновок суду апеляційної інстанції, що графік платежів у 2015 році за договором з урахуванням додаткових угод №31, №33, №34 передбачає авансування поставок, не відповідає дійсності, суперечить вимогам законодавства та умовам договору від 06.06.2008, оскільки сторони зобов'язані виконувати окремо взяті на себе зобов'язання, виконання кожного з яких, згідно з графіком здійснюється в одному періоді, проте такі зобов'язання між собою жодним чином не пов'язані.
11. Судом залишено поза увагою, що Позивач протягом періоду нарахування штрафних санкцій мав заборгованість перед Відповідачем вже станом на 31.03.2015 в сумі 100 115 908,00 грн, що підтверджено експертним висновком.
12. Судом не враховано, що ні договір, ні додаткові угоди до нього не містять поняття "аванс" і правовідносини між сторонами також не передбачають авансування.
13. Суд не звернув увагу, що договором не передбачено право Покупця в разі невиконання Продавцем своїх зобов'язань призупинити здійснення платежів.
14. Суд апеляційної інстанції на сторінках 6, 7 постанови робить суперечливі висновки, а саме зазначає про авансування поставок і порушення обов'язку щодо попередньої оплати, тоді як поняття "аванс" та "попередня оплата" є різними та відносяться до різних глав ЦК України.
15. Судом порушено вимоги частини 4 статті 75 ГПК України, оскільки безпідставно відхилено посилання Відповідача на обставини, встановлені під час розгляду іншої справи №904/4537/15.
Позиція Позивача у відзиві на касаційну скаргу
16. Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції.
17. Посилання скаржника на порушення судом вимог частини 4 статті 75 ГПК України в частині не врахування обставин, встановлених при розгляді справи №904/4537/15 є помилковим, оскільки, як правильно зазначив апеляційний господарський суд, предметом розгляду у вказаній справі були зобов'язання сторін згідно інших додаткових угод ніж ті, які є предметом розгляду у даній справі.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
18. Між Позивачем (Покупець) та Відповідачем (Продавець) 06.06.2008 укладено договір № 2241/20-НАЭК на поставку товару, за умовами якого Продавець зобов'язався поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар у кількості та на умовах, визначених цим договором. Одиницею виміру кількості товару є кілограм.
Відповідно до пункту 7.1 договору оплата за цим договором здійснюється у національній валюті України (гривня) на підставі виставлених Продавцем рахунків.
Оплата за товар, що постачається у 2010-2018 роках, здійснюється відповідно до графіка платежів, який має бути письмово погоджений сторонами не пізніше 1-го вересня року, що передує року поставки товару (пункт 7.4 договору).
За порушення строків поставки товару, визначених відповідним графіком поставки, Продавець зобов'язаний сплатити Покупцеві пеню в розмірі 0,05% вартості не поставленого в строк товару за кожен день прострочення, але не більше 10% вартості несвоєчасно поставленого товару. За прострочення поставки товару понад тридцять днів Продавець додатково оплачує штраф в розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленого товару (пункт 11.2 договору).
У випадку, якщо прострочення поставки перевищуватиме 60 днів від строку передбаченого графіком поставки, Покупець може прийняти заходи з метою обмеження очікуваного збитку, включаючи заміщуючи закупку (пункт 11.3 договору).
Відповідно до пункту 11.3 договору (в договорі міститься два пункти 11.3) за прострочення в оплаті товару понад строки, встановлені графіком платежів, Покупець виплачує Продавцеві, за вимогою останнього, пеню у розмірі 0,05% за кожний день прострочення, але не більше 10% від суми простроченого платежу.
18.1. Сторонами 14.01.2015 укладено додаткову угоду № 31 до договору №2241/20-НА НАЭК від 06.06.2008, якою погоджено, що ціна товару, що постачається в 2015 року за цією додатковою угодою, становить 2 450,00 грн за 1 кг, крім того ПДВ (20%) - 490,00 грн. Загальна ціна становить 2 940,00 грн з ПДВ.
Згідно з пунктом 4 додаткової угоди вартість товару, що постачається в 2015 році за цією додатковою угодою становить 3 706 159 100,00 грн, крім того ПДВ (20%) - 741 231 820,00 грн.
Поставка та оплата за товар у 2015 році буде здійснюватись згідно з додатком №1 (графік поставки та платежів за товар у 2015 році), який є невід'ємною частиною цієї додаткової угоди №31. При цьому сума виданих авансів у повному обсязі зараховується по факту поставки кожної партії товару (пункт 5 додаткової угоди).
Пунктом 6 додаткової угоди визначено, що у разі невиконання Продавцем своїх зобов'язань з поставки товару в обсягах, передбачених цією додатковою угодою, Покупець має право призупинити здійснення платежів за товар до виконання Продавцем своїх зобов'язань з поставки товару.
18.2. 05.08.2015 сторонами укладено додаткову угоду № 33 до договору, якою викладено пункт 1 додаткової угоди №31 в наступній редакції: "Відповідно до цієї додаткової угоди №31 Продавець зобов'язується у 2015 році поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у кількості 1 005 304,10 кг (+/- 1%)". Викладено пункт 4 додаткової угоди №31 в наступній редакції: "Вартість товару, що постачається у 2015 році за цією додатковою угодою № 31 становить 2 462 995 045,00 грн, крім того ПДВ (20%) - 492 599 009,00 грн." Пунктом 3 передбачено, що поставка та оплата за товар у 2015 році буде здійснюватись згідно з додатком №1 (графік поставки товару у 2015 році), який є невід'ємною частиною цієї додаткової угоди №33. При цьому сума виданих авансів у повному обсязі зараховується по факту поставки кожної партії товару.
18.3. 04.09.2015 укладено додаткову угоду № 34 до договору, якою викладено пункт 1 додаткової угоди № 31 в наступній редакції: "Відповідно до цієї додаткової угоди №31 Продавець зобов'язується у 2015 році поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у кількості 1 090 125,30 кг (+/- 1%)". Пункт 2 додаткової угоди №31 викладено в наступній редакції: "Ціна товару, що постачається з 01.01.2015 по 31.08.2015 становить 2 450,00 грн за 1 кг, крім того ПДВ (20%) - 490,00 грн. Загальна ціна становить 2 940,00 грн з ПДВ. Ціна товару, що постачається з 01.09.2015 по 31.12.2015 становить 2 980,00 грн за 1 кг, крім того ПДВ (20%) - 596,00 грн. Загальна ціна становить 3 576,00 грн." Пункт 4 додаткової угоди №31 викладено в наступній редакції: "Вартість товару, що постачається у 2015 році за цією додатковою угодою № 31 становить 2 931 895 320,00 грн, крім того ПДВ (20%) - 594 550 010 грн. Загальна вартість товару за цією додатковою угодою № 31 становить 3 518 274 384,00 грн." Пунктом 5 передбачено, що поставка та оплата за товар у 2015 році буде здійснюватись згідно з додатком №1 (графік поставки та платежів товару у 2015 році), який є невід'ємною частиною цієї додаткової угоди №34. При цьому сума виданих авансів у повному обсязі зараховується по факту поставки кожної партії товару.
19. Судами попередніх інстанцій досліджено, що висновком комісійної судово-економічної експертизи встановлено і документально підтверджено штраф в сумі 100 082 332,22 грн та пеню в сумі 88 070 968,32 грн, що підлягають стягненню з Відповідача за неналежне виконання своїх зобов'язань по договору від 06.06.2008 з урахуванням додаткових угод №31, №33, №34, а також пеню в сумі 70 308 640,21 грн, інфляційні втрати в сумі 117 796 840,26 грн та 3% річних в сумі 32 317 317,90 грн, що підлягають стягненню з Позивача.
20. Здійснюючи перегляд рішення місцевого господарського суду, який погодився з експертним висновком та дійшов висновку щодо обґрунтованості як первісного, так і зустрічного позову, проте в частині зустрічного позову застосував положення статті 268 ЦК України, суд апеляційної інстанції в частині зустрічного позову визначив, що такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки протягом періоду нарахування штрафних санкцій Позивач перед Відповідачем не мав заборгованості за поставлений товар, але в цей же період Відповідач мав заборгованість перед Позивачем у вигляді незакритих поставками авансів. Порушення обсягів поставки товару почалося з 01.04.2015 та тривало протягом усього часу, за який Відповідачем нараховано штрафні санкції, тоді як станом на 31.03.2015 Позивач не мав заборгованості ні зі сплати авансів, ні за вже поставлений товар, а тому Позивач частково зупинив платежі на користь Відповідача і оскільки договір не містить порядку такого зупинення, тому факт повного або часткового зупинення платежів є достатньою та самостійною підставою для звільнення Позивача від відповідальності.
21. Згідно зі статтею 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
22. В разі відхилення будь-яких доказів, в тому числі висновку судового експерта, господарський суд повинен у мотивувальній частині судового рішення навести правове обґрунтування такого відхилення в разі, якщо суд дійде висновків, які протилежні висновкам, зазначеним в судовій експертизі, а також вказати ті фактичні обставини, з огляду на які ці докази не взято до уваги судом.
23. Водночас, апеляційним судом не обґрунтовано якими доказами підтверджується висновок про відсутність станом на 31.03.2015 за Позивачем заборгованості зі сплати авансів та за вже поставлений Відповідачем товар і що порушення обсягів поставки товару почалося з 01.04.2015 та тривало протягом усього часу, за який Відповідачем нараховані штрафні санкції.
24. Дійшовши зазначених вище висновків про відсутність у Позивача станом на 31.03.2015 заборгованості перед Відповідачем, апеляційний господарський суд не обґрунтував у своєму судовому рішенні правової позиції щодо відхилення висновку судового експерта, який наведений в таблиці 4 до висновку експертизи про наявність заборгованості Позивача перед Відповідачем по платежам, сплаченим Позивачем у невідповідності до графіків поставки і платежів. Дані цієї таблиці зводяться до наявності станом на 01.03.2015 заборгованості Позивача в сумі 100 115 908,00 грн. З огляду на зазначене, доводи скаржника, наведені в пункті 11 постанови є обґрунтованими.
25. Водночас, встановивши відсутність у Позивача заборгованості станом на 31.03.2015 і що порушення обсягів поставки товару почалось лише з 01.04.2015, а тому Позивач частково зупинив платежі і оскільки договір не містить порядку зупинення платежів, тому факт повного або часткового зупинення платежів є достатньою підставою для звільнення Позивача від відповідальності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову, проте такі висновки, з огляду на зазначене вище, є передчасними.
26. Крім того, в обґрунтування свого права зупинити виконання оплати Позивач повинен був довести обставини невиконання умов договору Відповідачем, наслідком чого стало застосування Позивачем заходів, визначених пунктом 6 додаткової угоди №31 до договору від 06.06.2008, яке також передбачено статтею 538 ЦК України.
27. Втім, з огляду на зазначене, дійшовши висновку про правомірність призупинення здійснення Позивачем платежів, а тому відсутність факту вчинення порушення з боку Позивача, що стало наслідком звільнення Позивача від відповідальності на умовах договору, судом апеляційної інстанції також не враховано висновків судової експертизи та не обґрунтовано якими доказами спростовується такий експертний висновок і, відповідно, підтверджується правомірність здійснення Позивачем вказаних вище заходів.
28. Проте, посилаючись на те, що договором не передбачено право Покупця в разі невиконання Продавцем своїх зобов'язань призупинити здійснення платежів, Відповідачем не враховано, що таке право надано Позивачу відповідно до пункту 6 додаткової угоди №31 до договору, а тому посилання скаржника, зазначені в пункті 13 постанови, є необґрунтованими.
29. Отже, висновок апеляційного господарського суду про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову є передчасним.
30. Доводи касаційної скарги, викладені в пунктах 10, 12 постанови Судом відхиляються, оскільки умовами додаткових угод №31, №33, №34 до договору від 06.06.2008, які є невід'ємними частинами договору від 06.06.2008, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, визначено, що поставка та оплата за товар у 2015 році буде здійснюватись згідно з додатком №1 (графік поставки та платежів у 2015 році), який є невід'ємною частиною цієї додаткової угоди №31. При цьому сума виданих авансів у повному обсязі зараховується по факту поставки кожної партії товару.
31. Слід погодитись з доводами касаційної скарги, викладеними в пункті 14 постанови, оскільки правова визначеність авансу та попередньої оплати є різною і регулюється різними нормами ЦК України і суд апеляційної інстанції, здійснюючи перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, встановив, що умовами договору передбачено здійснення Позивачем платежів на умовах авансування (додаткові угоди №31, №33, №34 до договору від 06.06.2008), а тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин статті 693 ЦК України.
32. Щодо посилання скаржника, наведеного в пункті 15 постанови, колегія суддів вважає його помилковим, оскільки, хоча й правовідносини в іншій справі №904/4537/15 та у даній справі склались між сторонами на підставі договору №2241/20- НАЭК від 06.06.2008, проте під час розгляду справи №904/4537/15 не встановлено, що додатковими угодами до договору від 06.06.2008, які були предметом дослідження судами в межах вказаної справи, було передбачено авансування платежів та призупинення здійснення платежів за товар, а тому суд апеляційної інстанції вірно відхилив посилання Відповідача на обставини, встановлені в межах розгляду справи №904/4537/15. Таким чином, доводи відзиву на касаційну скаргу, викладені в пункті 17 постанови є обґрунтованими.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
33. Суд касаційної інстанції згідно із статтею 300 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
34. В силу приписів пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина 4 статті 310 ГПК України).
35. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтями 300, 310 ГПК України постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню в частині розгляду зустрічного позову, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, в зв'язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
36. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, всебічно, повно і об'єктивно дослідити наявні у справі докази і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне судове рішення.
Щодо судових витрат
37. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, суд
1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити частково.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2018 у справі №904/7651/17 скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог і в цій частині справу направити на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.
3. В іншій частині постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2018 у справі №904/7651/17 залишити без змін.
4. Поновити виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2018 у справі №904/7651/17 в частині первісного позову.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Суховий В.Г.
Судді Берднік І.С.
Міщенко І.С.