Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" лютого 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2958/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
при секретарі судового засідання Цірук О.М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця", м. Одеса
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків ТЕХНОТКАНЬ", м. Харків
про стягнення 121545,63 грн.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків ТЕХНОТКАНЬ", м. Харків
до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця", м. Одеса
про зобов'язання виконати умови договору та стягнення 58829,09 грн.
за участю представників:
позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_1, довіреність зареєстрована в реєстрі за № 2864 від 06.11.2018
відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_2, ордер серії ДН № 044004 від 02.11.2018
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" 30.10.2018 р. звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків ТЕХНОТКАНЬ" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 121545,63 грн., які складаються з 81432,00 грн. штрафу та 40113,63 грн. пені. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № ОД/НХ-18-254НЮ від 11.04.2018 в частині своєчасної поставки обумовленого сторонами товару належної якості.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 31 жовтня 2018 року позов ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/2958/18, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, у справі розпочате підготовче провадження та призначено підготовче засідання об 11:00 20.11.2018.
В свою чергу, відповідачем - ТОВ "Харків ТЕХНОТКАНЬ" 19.11.2018 р. подано зустрічну позовну заяву (вх. 32471), в якій, останній, просить суд зобов'язати публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" виконати умови договору поставки №ОД/НХ-18-254НЮ від 11 квітня 2018 року в частині прийняття від товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Техноткань" поставки товару, а саме: повсть технічну напівгрубошерстну за кондиційною вагою в кількості 2900 кг. на суму 407 160 грн. 00 коп. згідно договору поставки ОД/НХ-18-254НЮ від 11 квітня 2018 року; стягнути з ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" збитки у розмірі 30390,79 грн. та штраф у розмірі 28438,30 грн. Крім того, просить суд покласти на відповідача за зустрічним позовом витрати по оплаті послуг адвоката у розмірі 15000,00 грн. та судовий збір у розмірі всього 3 524,00 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач за зустрічним позовом наголошує на безпідставності дій ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" в частині відмови від виконання взятих на себе зобов'язань за спірним договором.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.11.2018 р. прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ "Харків Техноткань" (вх. 32471) до ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" про зобов'язання виконати умови договору та стягнення 58829,09 грн. для спільного розгляду з первісним позовом по справі № 922/2958/18 та відкладено підготовче засідання.
Протягом підготовчого провадження, судом з метою дотримання прав сторін, виконання всіх необхідних процесуальних дій, необхідних для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд неодноразово відкладав підготовчі засідання, зокрема у підготовчому засіданні 11.12.2018 р. було постановлено протокольні ухвали про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів до 29.01.2019 р. та про відкладення підготовчого засідання на 15 січня 2019 року о 12:30 год.
Надані учасниками справи протягом підготовчого провадження заяви по суті справи та докази на підтвердження своїх правових позицій по суті спору були досліджені судом та долучені до матеріалів справи
Станом на 15 січня 2019 р. від учасників справи додаткових документів (заяв або доказів) по суті спору не надходило, як і не надходило заяв на підтвердження наміру у майбутньому подати до матеріалів справи додаткові доказі щодо предмету спору.
Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 15.01.2019, після вчинення всіх необхідних дій для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи, передбачених ст. 182 ГПК України, вирішено закрити підготовче провадження у справі № 922/2958/18 та призначити справу до судового розгляду по суті на 28.01.2019 об 11:30.
У судовому засіданні 28.01.2019 р. було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 06.02.2019 р. о 12:30, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України; та у судовому засіданні 06.02.2019 р. було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 25.02.2019 р. о 12:30, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.
Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні підтримує первісні позовні вимоги у повному обсязі та просить суд задовольнити їх з підстав зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) заперечував проти первісного позову та просив задовольнити поданий ним зустрічний позов, вказуючи на відсутність факту прострочення взятого на себе відповідачем, як постачальником, зобов'язання, яке виконане останнім з дотриманням умов, узгоджених сторонами договору, та вжито всі можливі та необхідні, залежні від нього дії щодо поставки товару і дана обставина підтверджується самим позивачем, а відтак відсутні підстави для застосування до постачальника господарсько-правовї відповідальності та стягнення штрафних санкцій. Натомітьсь, саме позивач, своїми діями та бездіяльністю щодо прийняття товару, спричинив ТОВ "Харків Техноткань" збитки у розмірі 30390,79 грн., які підлягають відшкодуванню на підставі ч. 1 ст. 294 ГК України; наявні підстави для застосування до замовника штрафних санкцій у розмірі 28438,30 грн., передбачених ч. 2 ст. 231 ГК України, а також наявні підстави для зобов'язання відповідача за зустрічним позовом виконати взяті на себе зобов'язання в натурі шляхом прийняття обумовленого сторонами товару.
Представник відповідача за зустрічним позовом проти вимог зустрічного позову заперечує у повному обсязі, наголошуючи, що замовник не відмовлявся від отримання продукції, натомість між сторонами при поставці товару виник конфлікт щодо умов оплати продукції за фактичною вагою, що, як наслідок, стало причиною непоставки постачальником товару в цілому. Оскільки станом на 30.06.2018 року (останній день поставки продукції), постачальником товар не був поставлений, замовник повідомив про розірвання договору поставки листом від 05.07.2018 р., а відтак у розумінні ст. 599, 530, 610 ЦК України, постачальник є таким, що порушив зобов'язання та наявні обґрунтовані підстави для стягнення з останнього штрафу у розмірі 81432,00 грн. та пені у розмірі 40113,63 грн. за невиконання зобов'язань за договором, узгоджених сторонами в п. 11.3 договору.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
Регіональною філією "Одеська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" 21.02.2018 року було проведено тендер UA-2018-01-24-000085-D на майданчику ZAKUPKl.PROM.UA, переможцем якого було визнано ТОВ "Харків Техноткань".
11.04.2018 р. між Публічним акціонерним товариством "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" (замовник, позивач за первісним позовом) та товариством з обмеженою відповідальністю "Харків Техноткань" (постачальник, відповідач за первісним позовом) було укладено договір поставки № ОДУНХ-18-254НЮ, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність замовника, а замовник - оплатити товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені в специфікації (Додаток №1 до Договору), що додається до договору про закупівлю і є його невід'ємною частиною.
Найменування товару - повсть технічна, виробник товару: ТОВ "Валтекс-маркетинг Плюс", м. Лубни, Україна (п. 1.2., 1.3 договору).
Згідно п.п. 2.1, 2.2. договору, якість товару, що постачається, повинна відповідати ГОСТ 6308-71. Підтвердженням якості збоку постачальника є копія висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи та паспорт якості.
За умовами п. 3.1. договору кількість та асортимент визначається у специфікації (Додаток №1), яка є його невід'ємною частиною договору.
Відповідно до Специфікації № 1 постачальник зобов'язався поставити позивачу повсть технічну напівгрубошерстну (ГОСТ 6308-71) у кількості 2900 кг за ціною 140,40 грн. з ПДВ, на загальну суму 407160,00 грн.
У відповідності до п. 5.2 Договору, в межах конкретного періоду (кварталу) поставки товару, визначеного графіком поставки, Постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару на підставі письмових заявок Замовника у строки і обсягах, визначених у цих заявках, але не пізніше ніж впродовж 10 робочих днів з моменту їх отримання у будь-який спосіб (факсом, електронною поштою, листом).
Згідно п. 5.6. договору, товар постачається за рахунок та транспортом постачальника на склад замовника на умовах DDP в редакції ІНКОТЕРМС 2010.
Пунктом 6.1. договору визначено, що замовник оплачує поставлений товар за ціною, вказаною у специфікації.
Згідно до п. 7.2. договору розрахунки за поставлений товар здійснюються замовником протягом 20 банківських днів з дати поставки товару.
Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або уповноваженими представниками видаткової накладної (п.7.3).
Прийом товару здійснюється замовником у відповідності з Інструкцією №П-6 від 15.06.1965р. «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю» та Інструкцією №П-7 від 25.04.1966р. «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю» за наявності товарносупроводжуючих документів: товрно-транспортної накладної, пакувальних аркушів, рахунків-фактур, документів, підтверджуючих якість товару (п.9.1 Договору).
Замовник має право пред'явити постачальнику претензію по кількості на підставі видаткової накладної, і по якості на протязі гарантійного терміну, згідно п. 4.1 договору (п.9.2 Договору).
У разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожний день затримки; за порушення термінів поставки продукції, визначених договором, постачальник має сплатити штраф у розмірі 20% від вартості непоставленої в строк продукції (п.11.3 Договору).
Відповідно до п. 16.2 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018.
Як вбачається з підписаної сторонами специфікації №1 до договору № ОД/НХ-18-254НЮ від 11.04.2018 року та графіку поставки товару, сторони узгодили найменування, кількість, ціну поставки товару, а саме відповідач зобов'язався поставити повсть технічну напівгрубошерстну (ГОСТ 6308-71) у кількості 2900 кг за ціною 140,40 грн. з ПДВ, на загальну суму 407160,00 грн.
Разом з тим, на виконання умов договору поставки та письмової заявки за вих.. №НХ12/3360 від 13.04.2018 p., 25.04.2018 p. представники ТОВ "Харків Техноткань" прибули на склад Замовника, доставивши повсть технічну напівгрубошерстну у кількості 2893,6 кг, на суму 406 261, 44 грн., що підтверджується видатковою накладною №ХТ 250401 від 25.04.2018 p., та Товарно-транспортною накладною №2504-1 від 25.04.2018 року, автомобілем MERSEDES-BENZ державний номер ВІ 8136 CM, який належить ФОП ОСОБА_3
Разом з партією товару, постачальником надано копію висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 23.12.2004 р. та НОМЕР_1 на повсть технічну напівгрубошерстну ГОСТ, ТУ 6308-71 від 23.04.2018, згідно з яким вага становить: фактична - 2586,3 кг, кондиційна 2893,6 кг.
Тобто у видатковій накладній постачальником було вказано саме кондиційну вагу товару, визначену виробником в Паспорті на товар.
Проте зазначена продукція не була прийнята замовником, оскільки під час приймання товару, між представниками сторін виникли розбіжності щодо ваги товару та умов його оплати, а саме: замовник (позивач за первісним позовом) висловив готовність прийняти продукцію по фактичній та кондиційній вазі, проте оплата буде здійснюватись за фактично поставлену вагу, натомість постачальник вважав, що правомірним буде прийняття повсті технічної за кількістю саме за кондиційною вагою, про що зазначено в ГОСТ 6308-71.
Вказані розбіжності сторонами в порядку п. 12.1 шляхом переговорів та консультацій не були усунуті.
Як наголошує позивач за первісним позовом, відповідач не погодив оплату продукції за фактичною вагою, останній день поставки продукції сплив 30.06.2018 р., у зв'язку з чим замовник з посиланням на неналежне виконання постачальником умов договору, повідомив останнього про розірвання договору поставки листом за вих. № НХ12/5657 від 05.07.2018 року.
Таким чином, підставою звернення із даним позовом до суду позивач вказує неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № ОД/НХ-18-254НЮ від 11.04.2018 р. щодо поставки продукції у строк узгоджений сторонами, що слугує підставою для нарахування пені та штрафу на підставі п. 11.3. договору
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено та визнано сторонами, що в порядку п. 5.2 договору, замовником (позивачем за первісним позовом) на виконання умов договору поставки було подано постачальнику (відповідачу за первісним позовом) письмову заяву № НХ12/3360 від 13.04.2018 на поставку товару. Заперечень щодо отримання вищезазначеної заявки саме 13.04.2018 року постачальником не висловлено. А відтак, поставка повинна була відбутись впродовж 10 робочих днів з моменту отримання заявки, тобто до 27.04.2018 р. включно.
Постачальником, в порядку п. 5.6 договору, продукція на склад замовника була доставлена 25.04.2018 р., тобто відповідач за первісним позовом приступив до виконання взятого на себе зобов'язання у строки обумовлені сторонами.
Доказів здійснення дій по встановленню фактичної ваги поставленої продукції з метою прийняття товару до матеріалів справи не надано. При цьому замовником визнається та не оскаржується вага продукції зазначена в Паспорті № 294 на повсть технічну напівгрубошерстну ГОСТ, ТУ 6308-71 від 23.04.2018, згідно з яким вага фактична визначена виробником у кількості 2586,3 кг, кондиційна вага, розрахована за формулою згідно ГОСТ, ТУ у кількості 2893,6 кг.
Постачальником у видатковій накладній було вказано саме кондиційну вагу товару, визначену виробником в Паспорті на товар, натомість замовник, посилаючись на Інструкцію № П-6 від 15.06.65 р. вказував на можливість здійснення оплати за поставлену продукцію лише за фактичною кількістю поставленого товару визначеного у паспорті.
Таким чином, фактично спору щодо кількості поставленого товару або поставки товару у меншій кількості ніж обумовлено умовами договору між сторонами не виникло, а суперечності пов'язані з методом та порядком обчислення ваги продукції, яка, враховуючи наявність специфічних властивостей цієї продукції, визначена виробником у паспорті за фактичною та кондиційною вагою.
За приписами ст. 669 ЦК України, кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.
Згідно зі ст. 638 ЦК України однією з істотних умов договору є його предмет. При цьому, кількість товару є складовою частиною предмету договору .
Сторони договору купівлі-продажу можуть погодити механізм чи порядок визначення кількості товару, якщо на момент укладення договору його чітку кількість встановити неможлива.
Як вбачається з договору, укладеного між сторонами, з урахуванням специфікації № 1, сторонами узгоджено поставка повсті технічної напівгрубошерстної (ГОСТ 6308-71) у кількості 2900 кг за ціною 140,40 грн. з ПДВ, на загальну суму 407160,00 грн.
Відповідно до вимог п. 9.1 Договору, прийом товару за кількістю та якістю здійснюється замовником у відповідності з Інструкцією №П-6 від 15.06.1965р. та Інструкцією №П-7 від 25.04.1966р. А за приписами п. 2.1 договору, якість товару, що постачається, повинна відповідати ГОСТ 6308-71.
Так, приписами пункту 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. № П-6 (далі Інструкція П-6) визначено, що приймання продукції за кількістю здійснюється за транспортними та супроводжуючими документами відправника (виробника). Відсутність вказаних документів не зупиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, в якому зазначається які документи відсутні. А у п. 16 цієї Інструкції зазначено, що у випадку якщо при прийманні продукції виявиться нестача, отримувач зобов'язаний призупинити подальше приймання товару, забезпечити схоронність продукції, а також вжити заходи до запобігання його змішання з іншою однорідною продукцією. Про виявлену нестачу продукції складається акт за підписом осіб, що здійснюють приймання товару.
В матеріалах справи відсутні докази звернення замовника до постачальника з пропозицією та вчинення дій щодо складання акту приймання товару за кількістю, в якому були б зазначені наявні між сторонами розбіжності щодо фактичної та кондиційної ваги поставленої продукції.
Таким чином, з огляду на те, що позивачем не надано доказів поставки товару у кількості меншій, ніж обмовлено сторонами, яким, в розумінні положень Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. № П-6, є відповідний акт, позивачем не доведено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині поставки товару у кількості, що не відповідає Специфікації №1 та умовам договору, та не доведено правомірності зупинення прийняття продукції.
Одночасно судом враховано, що у пункті 1 Інструкції № П-6 визначено, що ця Інструкція застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки або іншими обов'язковими правилами не встановлено інший порядок приймання продукції промислово-техничного призначення по кількості.
Натомість товар, поставка якого обумовлена сторонами у спірному договорі, має специфічні властивості, про що замовник був достеменно обізнаний, оскільки умови щодо якості товару зафіксовані у договорі з посиланням на відповідність ГОСТ 6308-71. А відтак, враховуючи приписи п. 1, 3 Інструкції № П-6, до прийняття вказаної продукції повинні бути застосовані приписи та умови ГОСТУ 6308-71.
Згідно пункту 3.2. ГОСТ 6308-71, приймання повсті за кількістю здійснюється за кондиційною вагою, яка була визначена виробником та зафіксована у паспорті на продукцію. Заперечень щодо методів визначення кондиційної ваги замовником не висунуто.
За змістом ч. 1 ст. 689 ЦК України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати зміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Позивачем за первісним позовом не доведено належними та допустимими доказами права на зупинення прийняття товару або права на відмову від прийняття товару, про що зазначено вище. Натомість сукупний аналіз умов договору, укладеного сторонами, враховуючи специфіку предмету поставки, прийняття якого за кількістю та якістю повинно відповідати відповідним ГОСТам та ТУ, свідчить про правомірності поставки позивачу за первісним позовом продукції, що супроводжується технічною документацією виробника, за кондиційною вагою, та, в свою чергу, спростовує твердження позивача за первісним позовом щодо неправомірності зазначення постачальником у видатковій накладній саме кондиційної ваги продукції, що не відповідає умовам поставки погодженої сторонами у договорі поставки.
За таких підстав, суд визнає, що відповідачем за первісним позовом своєчасно розпочато поставку продукції та вчинені всі залежні від нього дії направлені на виконання умов договору щодо поставки обумовленої сторонами продукції замовнику, проте останнім не доведено правомірності зупинення та відмови від прийняття поставленого товару.
При цьому, суд наголошує, що спір щодо оплати продукції виходячи з фактичної або кондиційної ваги, враховуючи, що оплати за умовами п. 7.2 договору повинна бути здійснена протягом 20 банківських днів з дати поставки, тобто після прийняття товару, не є підставою для зупинення або відмови від отримання продукції.
Відповідно до ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За викладених обставин, суд, дослідивши надані сторонами докази в сукупності, зазначає, що позивачем за первісним позовом не спростовано факт своєчасної поставки товару обумовленого умовами договору відповідачем, та не доведено правомірності відмови від прийняття цього товару, а тому підстави для стягнення з відповідача суми штрафу та пені за непоставку/недопоставку товару, передбаченого приписами пункту 11.3 Договору, відсутні.
За таких обставин, враховуючи не надання позивачем за первісним позовом переконливих доказів того, що не поставка продукції сталась саме з вини постачальника, яким прострочено виконання взятого на себе зобов'язання, у задоволенні первісного позову слід відмовити у повному обсязі.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору за зустрічних позовом, суд виходить з наступного.
Щодо вимоги ТОВ "Харків Техноткань" про зобов'язання публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" виконати умови договору поставки №ОД/НХ-18-254НЮ від 11 квітня 2018 року в частині прийняття від товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Техноткань" поставки товару, а саме: повсті технічної напівгрубошерстної за кондиційною вагою в кількості 2900 кг. на суму 407 160 грн. 00 коп., суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Так, статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Строки та порядок поставки товару узгоджені сторонами у розділі 5 договору, зокрема у 5.2 встановлено, що поставка товару здійснюється в межах конкретного періоду (кварталу) поставки товару. А у п. 5.3 договору встановлено, що у разі відсутності письмової заявки замовника в межах конкретного періоду (кварталу) поставки, постачальник самостійно в межах такого періоду визначає дату виконання обов'язку із поставки товару, але не пізніше останнього дня відповідного періоду (кварталу), визначеного Графіком поставки.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема Графіку поставки товару, та не спростовано позивачем за зустрічним позовом, поставка спірної партії товару обумовлена у ІІ картаті 2018 року. Заявка замовника на отримання товару датована 13.04.2018, тобто вчинена в межах цього кварталу.
Умови щодо строку поставки чітко узгоджені сторонами договору поставки, тобто, враховуючи принцип свободи договору, у будь-якому разі період поставки визначено сторонами протягом ІІ кварталу 2018 року, а відтак суд погоджується з твердженням відповідача за зустрічним позовом, що поставка повинна була бути здійснена постачальником до 30.06.2018 р..
Натомість постачальником не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у визначений період (ІІ квартал 2018 р.) вчинялись будь-які дії щодо вирішення суперечностей, які виникли між сторонами, та реалізації своїх прав за договором щодо зобов'язання замовника прийняти товар, зокрема звернення до суду за захистом своїх прав. Та лише після направлення замовником повідомлення про розірвання договору, постачальником були направлені до замовника представники щодо урегулювання розбіжностей.
Таким чином, оскільки постачальником не були реалізовані надані йому права в межах строку поставки товару, визначеного договором (ІІ квартал 2018 р.), позивач втратив право на такі дії зі спливом визначеного стоку, а відтак вимоги позивача за зустрічним позовом в цій частині не підлягають задоволенню.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 28 438,30 грн. оскільки не отримання товару відбулось з вини замовника.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За ч. 1ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Верховний суд України у своїй постанові від 04.02.2014 року у справі № 3-1гс14 зазначив, що аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.
Відповідно до частини 2 статті 22 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
Згідно з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ “Українська залізниця” є юридичною особою, утвореною відповідно до Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування». Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
Товариство утворене як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування.
Отже, позивач відноситься до державного сектору економіки.
Як свідчать матеріали справи, відповідач за зустрічним позовом не спростував наявності у нього обов'язку прийняти поставлений позивачем за зустрічним позовом товар, не довів правомірності відмови від отримання такого товару. Натомість матеріалами справи підтверджено, що постачальник приступив до поставки товару, який не був прийнятий через спір щодо порядку оплтати товару із врахуванням фактичної або кондиційної ваги цього товару.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідачем за зустрічним позовом були порушені права позивача за захистом яких мало місце звернення до суду; а аналіз наведених у зустрічному позові аргументів та поданих постачальником доказів свідчить про наявність підстав для стягнення із замовника 28438,30 грн. штрафу та зустрічні позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Порушенням зобов'язання, в розумінні ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно із ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України, передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, в силу ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відтак, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов.
Обов'язковою передумовою задоволення вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: протиправність поведінки винної особи як заподіювача збитків (дії чи бездіяльності особи); причинний зв'язок між діями винної особи та заподіянням збитків (зв'язок протиправної поведінки і збитків, що настали, при якому протиправність є причиною, а збитки - наслідком); розмір збитків (їх наявності та розміру); вина. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.
Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
Отже кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.
Позивачем за зустрічним позовом заявлені до стягнення збитки, що спричинені останньому, як постачальнику, у зв'язку з невиконанням замовником взятих на себе зобов'язань щодо прийняття товару, які складаються з:
- витрат здійснених постачальником на перевезення товару з м. Лубнів до м. Одеси у розмірі 9400,00 грн.;
- витрат здійснених постачальником на перевезення товару з м. Одеси до м. Харкова у розмірі 6 000 грн.;
- витрат на відрядження у квітні 2018 р. (придбання квитків, відрядні добові) на загальну суму 1743,46 грн.;
- витрат на відрядження представників постачальника у липні 2018 р. (придбання квитків, відрядні добові) на загальну суму 3247,33 грн.;
- витрат на направлення листів та електронних повідомлень (Квитанція про оплату електронного повідомлення на суму 306 грн.; квитанція за відправлення запиту на суму 33 грн.; квитанція за відправлення повідомлення до поліції на суму 22 грн.; квитанція за відправлення претензії на суму 19,50 грн.; квитанція за відправлення електронного повідомлення на суму 175,39 грн.);
- Витрати на зберігання повсті технічної грубошерстної на складі ФОП Волков після відмови замовника її прийняти у період з 27.04.2018 по 11.09.2018 у розмірі 10000,00 грн.
Як встановлено з поданих доказів, з метою поставки товару на склад замовника та у подальшому повернення товару до м. Харкова постачальник скористався послугами перевезення. Послуги перевезення товару з м. Лубнів до м. Одеси надані ФОП ОСОБА_3 з урахуванням простою на суму 9400,00 грн., що підтверджується договором-заявкою №1 від 20.04.2018 р. на надання транспортних послуг; платіжним дорученням № 740 від 08.05.2018 р. на суму 9400 грн.; актом № 205 здачі-прийняття робіт (наданих послуг); рахунком-фактурою № 205 від 30.04.2018 p.; товарно-транспортною накладною №2504-1 від 25.04.2018 р.
Послуги перевезення товару з м. Одеси до м. Харкова надані ПФ "Гаспік" на суму 6000,00 грн., що підтверджується договором-заявкою № 1 від 10.09.2018 р. на надання транспортних послуг; платіжним дорученням №1120 від 17.09.2018 р. на суму 6000 грн.; актом № ОУ-0000170 здачі-надання робіт (надання послуг); рахунком-фактурою № СФ-0000705 від 12.05.2018 p.; товарно-транспортною накладною від 11.09.2018 р.
Судом враховано, що за умовами п. 5.6 договору, товар на склад постачальника доставляється за рахунок та транспортом постачальника.
Проте, з урахуванням наданих доказів, суд приходить до висновку, що оскільки відповідачем за зустрічним позовом, як замовником, було порушено умови договору поставки щодо прийняття товару, то витрати позивача на його доставку та повернення постачальнику підлягають відшкодуванню замовником у повному обсязі у сумі 15400,00 грн., які були сплачені за послуги перевезення.
Також позивачем за зустрічним позовом підтверджено наявність заподіяних збитків, як додаткових витратах понесених постачальником на відрядження представника постачальника до м. Одеси з 24.04.2018 по 27.04.2017 р. на суму 1707,17 грн. та витрати на направлення замовнику листів та електронних повідомлень з метою урегулювання спірної ситуації в цей період на загальну суму 533,89 грн.
В підтвердження розміру фактичних витрат постачальником надано: посвідчення про відрядження № 1 видане ОСОБА_4 на термін відрядження 4 доби з метою отримання та доставки товару; звіт про використання коштів; проїзний документ (квиток на поїзд) на загальну суму 217,97 грн.; наказ №2-А від 23.04.2018 р. про направлення у відрядження ОСОБА_4; квитанцію про оплату електронного повідомлення на суму 306 грн.; квитанцію за відправлення запиту на суму 33 грн.; квитанцію за відправлення претензії на суму 19,50 грн.; квитанцію за відправлення електронного повідомлення на суму 175,39 грн.
З огляду на те, що відповідачем за зустрічним позовом допущено порушення зобов'язання щодо прийняття поставленого позивачем товару, у діях/бездіяльності замовника вбачається наявність складу господарського правопоушення, відтак останній зобов'язаний відшкодувати постачальнику завдані внаслідок такого порушення збитки (фактичні витрати) на суму 2241,06 грн.
При цьому щодо розміру витрат на відрядження представника постачальника судом встановлено, що згідно звіту про використані кошти, сума витрат становить 1743,46 грн., яка складається з: 1489,20 грн. добових за 4 дні з 24.04.2018 по 27.04.2018 р., 217,97 грн. вартості квитка Харків-Лубни та 36,29 грн. які винесені в окрему строку. Проте з копії, наданого квитка № 194677 вбачається, що сума у розмірі 36,29 є складовою частиною загальної вартості квитка - 217,97 грн., тобто вже входить до вказаної вартості проїзду та безпідставно у звіті ще раз додана до вартості квитка, тобто відбулось подвійне зарахування цієї суми. А відтак доведені належними доказами витрати на відрядження дорівнюють 1707,17 грн. за вирахуванням суми 36,29 грн., які вже закладені у вартість квитка.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків (фактичних витрат), суд вважає обґрунтованими у загальному розмірі 17641,06 грн. (15400,00 грн. + 533,89 грн. + 1707,17 грн.), тому правомірним та справедливим є їх задоволення.
Щодо іншої суми збитків, заявленої до стягнення, а саме витрат на відрядження, яке відбулось у липні 2018 року, (придбання квитків, відрядні добові) на загальну суму 3247,33 грн., витрат на відправлення повідомлення до поліції на суму 22 грн., витрати за зберігання товару на складі ФОП Волков після відмови замовника її прийняти у період з 27.04.2018 по 11.09.2018 у розмірі 10000,00 грн., то суд зазначає, що вказані витрати здійснені позивачем на власний розсуд у ході своєї господарської діяльності та не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки та позивачем за зустрічним позовом не доведено необхідність вчинення вказаних дій, а відтак вказані витрати не можуть бути визнані збитками відповідно до приписів чинного законодавства.
При цьому суд наголошує, що позивачем не обґрунтовано необхідність зберігання товару на складі протягом 4 місяців з 27.04.2018 по 11.09.2018.
А з наданих доказів на підтвердження відряджень представників постачальника у липні 2018 року вбачається, що згідно звіту про використання коштів та Наказу №5-А від 05.07.2018, у відрядження був направлений ОСОБА_5, натомість надані до матеріалів посадочні документи: з Харкова до Києва, з Києва до ОСОБА_2 (а.с. 133) та з ОСОБА_2 до Харкова (а.с. 134) підтверджують проїзд за цим маршрутом ОСОБА_6, тобто заявником не доведено належними доказами що вказані витрати на проїзд ОСОБА_6, якось пов'язані з вирішенням питання щодо прийняття спірного товару та причинно-наслідковий зв'язок між цими витратами та спором, що склався між учасниками правовідносин щодо поставки товару.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача за зустрічним позовом в частині стягнення збитків у розмірі 12749,73 грн. у вигляді оплати послуг зберігання товару, проїзду ОСОБА_6 у липні 2018 р. та витрат на відправлення повідомлення до поліції задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, зустрічні позовні вимоги ТОВ "Харків ТЕХНОТКАНЬ" суд визнає обґрунтованими в частині та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а відтак судові витрати зі сплати судового збору за первісним позовом залишаються за позивачем за первісним позовом, а судові витрати за зустрічним позовом покладаються на відповідача за зустрічним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягають стягнення з останнього у розмірі 1762,00 грн. (у мінімальному розмір визначеному законом станом на час подання зустрічного позову за вимогу майнового характеру).
Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 80, 86, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні первісного позову ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" до ТОВ "Харків ТЕХНОТКАНЬ" про стягнення 121545,63 грн. Відмовити повністю.
2. У задоволенні зустрічного позову ТОВ "Харків ТЕХНОТКАНЬ" до ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" про зобов'язання виконати умови договору та стягнення 58829,09 грн. відмовити частково.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680 м. Київ, вул. Тверська, 5., ідент. код 40075815) в особі регіональної філії «Одеська залізниця» (65012 м. Одеса, вул. Пантелеймонівська. 19, ідент. код 40081200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків ТЕХНОТКАНЬ" (61017, м. Харків, вул. Котлова, 115; ідент. код 32032253) 28438,30 грн. штраф; 17641,06 грн. збитків, а також витрати зі сплати судового збору за подачу зустрічного позову у розмірі 1762,00 грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. В іншій частині зустрічного позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 07.03.2019 р.
Суддя ОСОБА_7