79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
05.03.2019 Справа №914/4/19
м. Львів
За позовом: Львівського обласного центру зайнятості, м. Львів
до відповідача: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області, м. Львів
про стягнення 16 142,19 грн.
Суддя Мороз Н.В.
при секретарі Забора Ю. П.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1
Від відповідача: ОСОБА_2
Суть спору:
Позов подано Львівським обласним центром зайнятості, м. Львів до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області, м. Львів про стягнення 16 142,19 грн.
Ухвалою суду від 04.01.2019р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Внаслідок усунення позивачем виявлених недоліків, ухвалою від 23.01.2019р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 12.02.2019р.
07.02.2019 р. на адресу суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи та заява, в якій позивач вказав, що сума витрат, які він поніс у зв'язку з розглядом справи, складає оплату судового збору платіжним дорученням від 20.12.2018р. №3255 в розмірі 1 762,00 грн.
Через службу діловодства господарського суду 12.02.2019 р. відповідач подав відзив на позовну заяву, згідно якого вказав, що не погоджується з вимогами викладеними у позовній заяві та просить залишити позовну заяву без розгляду.
12.02.2019 р. розгляд справи відкладено на 05.03.2019р., про що позивача повідомлено ухвалою про виклик в порядку ст.121 ГПК України.
15.02.2019 р. на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач ствердив, що у відзиві відповідач не спростував твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог та згідно цього просить задовольнити позов у повному обсязі.
В судове засідання 05.03.2019 р. представник позивача з'явився, дав пояснення по суті спору. Пояснив, що за період перебування на обліку в Яворівській районній філії Львівського обласного центру зайнятості ОСОБА_3 отримав 16 142, 19 грн. допомоги з безробіття. Зазначив, що відповідно до ч.4 ст. 35 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Представник відповідача в судове засідання з'явився. Проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позов. Зазначив, що згідно з рішеннями судів, які набрали законної сили, відповідач здійснив виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та вважає, що ОСОБА_3 отримав всі належні йому виплати.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення повноважних представників, створивши у відповідності до ст. 13 ГПК України сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив.
Положеннями ст.ст. 34, 35 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та кореспондуючи йому обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
23.02.2019р. до Яворівської районної філії Львівського обласного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного звернувся громадянин ОСОБА_3. У зв'язку з відсутністю підходящої для нього роботи, згідно ст.. 43 ЗУ «Про зайнятість населення» 05.07.2012 № 5067-VI, ОСОБА_3 цього ж дня було надано статус безробітного, згідно наказу від 23.02.2018р. №НТ180223.
Положеннями ЗУ «Про зайнятість населення» зазначено, що безробітній - це особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи. Статус безробітного надається зазначеним у ч.1 ст.43 ЗУ «Про зайнятість населення» особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування. Особи визнані у встановленому порядку безробітними, мають право на одержання, відповідно до чинного законодавства України, допомоги по безробіттю, передбаченої ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
На підставі п.1,3,4 ст.22 та п.1 ст.23 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 02.03.2018р. ОСОБА_3 призначено допомогу з безробіття та розпочато її виплату.
08.06.2018р. ОСОБА_3 звернувся до Яворівської районної філії Львівського обласного центру зайнятості та повідомив про поновлення його на роботі на підставі рішення Яворівського районного суду Львівської області у справі № 460/683/18 від 30.05.2018р. Даним рішенням зобов'язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області поновити ОСОБА_3 на посаді начальника відділу профілактики виробничого травматизму та страхових виплат з 26.01.2018р.
На виконання вказаного рішення суду Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області видано наказ від 30.05.2018р. № 222-ос «Про поновлення на попередній роботі ОСОБА_3П.» зі змісту якого вбачається поновлення вказаної особи на роботі з 26.01.2018р. Крім того, 11.06.2018р. та 18.12.2018р. Фонд здійснив виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу згідно рішення Яворівського районного суду Львівської області від 30.05.2018р. та постанови Львівського апеляційного суду від 26.11.2018р., що підтверджено відомостями розподілу витрат.
Відповідно до пп.2 п.1 ст. 45 ЗУ «Про зайнятість населення», наказом від 08.06.2018р. № НТ 180608 було припинено його реєстрацію як безробітного.
За період перебування на обліку в Яворівській районній філії Львівського обласного центру зайнятості з 02.03.2018 р. по 10.05.2018р. ОСОБА_3 отримав 16 142, 19 грн. допомоги з безробіття згідно доданого розрахунку отриманої допомоги.
Відповідно до ч.4 ст. 35 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
13.06.2018р. на адресу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області надіслано претензію № 05-643/18 про повернення коштів, виплачених ОСОБА_3 за період перебування на обліку як безробітного. З даної установи позивачем отримано лист від 09.07.2018р. № 06-10-1803 про відсутність в кошторисі витрат управління на 2018 рік коштів для повернення суми виплаченого забезпечення та вартості надання соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. В цьому ж листі зазначено про замовлення коштів на липень 2018р. на вказані призначення. Таким чином, претензія визнана повністю, однак у добровільному порядку кошти не відшкодовані.
Покликання відповідача на виплату ОСОБА_3В усіх належних йому виплат не стосуються спірних правовідносин та не спростовують вимог позивача щодо кореспондуючого обов'язку відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Доказів зворотнього суду не надано.
З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем, а відтак це право підлягає захисту.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обгрунтовані поданими доказами, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, а відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
України у Львівській області (м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, код ЄДРПОУ
41322361) на користь Львівського обласного центру зайнятості (м. Львів, вул.
Бортнянського, 11а, код ЄДРПОУ 03491180) 16 142,19 грн. - допомоги з
безробіття та 1 762,00 грн. - судового збору.
Повний текст рішення виготовлено 11.03.2019р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК
України.
Суддя Мороз Н.В.