номер провадження справи 33/97/18
05.03.2019 Справа № 908/2118/18
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКК "Спецбудналадка" (69008, м. Запоріжжя, вул. Феодосійська, 3)
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" (49089, м. Дніпро, вул. Автотранспортна, буд. 2, оф. 205)
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю ТД "Трианон" (49000, м. Дніпро, Узвіз Крутогірний, 15-А)
про визнання недійсним договору
Суддя Мірошниченко М.В.
Секретар судового засідання Хилько Ю.І.
За участю представників сторін:
від позивача: Чоп'як В.М., ордер серія ЗП № 088823 від 05.12.2018 р.;
від відповідача-1: Мельник С.О., довіреність № б/н від 04.09.2018 р.;
від відповідача-2: Меладзе С.О., довіреність № б/н від 20.12.2018 р.
В господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКК "Спецбудналадка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" (відповідача-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю ТД "Трианон" (відповідача-2) про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу від 25.05.2018 р., укладеного між ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" та ТОВ ТД "Трианон", посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу за реєстровим № 613.
Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2018 р., присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2118/18 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.10.2018 р. позовну заяву ТОВ "ПКК "Спецбудналадка" залишено без руху; позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.
До господарського суду від ТОВ "ПКК "Спецбудналадка" надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.11.2018 р. суддею Мірошниченко М.В. відкрито провадження у справі № 908/2118/18 за правилами загального позовного провадження; присвоєно справі номер провадження 33/97/18; підготовче засідання призначено на 04.12.2018 р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.11.2018 р., враховуючи нагальну потребу у перебуванні судді-доповідача у даній справі у відрядженні до м. Харків, про що стало відомо судді після призначення судового засідання у цій справі на 04.12.2018 р., підготовче засідання призначено на 06.12.2018 р.
05.12.2018 р. до господарського суду Запорізької області від позивача надійшла уточнена позовна заява, яка за своїм процесуальним змістом є заявою про зміну підстави позову шляхом доповнення позивачем підстави позову.
Вказана заява прийнята судом до розгляду, про що зазначено в ухвалі суду від 06.12.2018 р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.12.2018 р., на підставі ч. 2 ст. 183 ГПК України, підготовче засідання відкладено на 03.01.2019 р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.01.2019 р., з власної ініціативи суду, відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України, продовжено строк підготовчого провадження до 04.02.2019 р. включно, на підставі ч. 2 ст. 183 ГПК України підготовче засідання відкладено на 22.01.2019 р.
22.01.2019 р. до господарського суду Запорізької області від відповідача-1 надійшла письмова заява про зупинення провадження у справі № 908/2118/18 до вирішення адміністративної справи № 0840/3332/18.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.01.2019 р., за усним клопотанням відповідача-1, підготовче засідання на підставі ч. 2 ст. 183 ГПК України відкладено на 04.02.2019 р., вирішення клопотання про зупинення провадження у справі відкладено до наступного судового засідання.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.02.2019 р. відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" про зупинення провадження у справі № 908/2118/18 до вирішення адміністративної справи № 0840/3332/18 за позовом ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України, треті особи: ДП "Національні інформаційні системи", ОСОБА_5, ТОВ "ПКК "Спецбудналадка", ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп", ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.02.2019 р. підготовче провадження закрите, справа призначена до розгляду по суті у судовому засіданні 05.03.2019 р.
У судове засідання 05.03.2019 р. з'явилися представники сторін, які підтримали свої вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".
У судовому засіданні 05.03.2019 р. справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Позовні вимоги, згідно з позовною заявою, з урахуванням уточненої позовної заяви, яка за своєю суттю є заявою про зміну предмету позову, мотивовані такими обставинами. 03.10.2018 р. позивачу з Єдиного державного реєстру судових рішень випадково стало відомо про укладення між відповідачами 25.05.2018 р. попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 613. Як було зазначено, відповідач-2 до підписання попереднього договору передав відповідачу-1 авансовий платіж (першу гарантійну суму) у розмірі 200000,00 грн. Таким чином, позивач дізнався про порушення своїх прав, оскільки позивач є законним співвласником об'єктів нерухомості, розташованих за адресою: АДРЕСА_1. Оскільки предметом попереднього договору купівлі-продажу, укладеного між відповідачами, є об'єкти, які належать на праві власності позивачу, то такий договір порушує право власності позивача. Позивач не надавав будь-якій особі, у т.ч. відповідачу-1 права розпоряджатися своєю власністю. У червні 2018 р. позивачу стало відомо, що за відповідачем-1 зареєстровано право приватної власності на 981/1000 часток пансіонату відпочинку (бази відпочинку) батьків та дітей «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1. У зв'язку з незаконністю проведення такої державної реєстрації права власності за відповідачем-1, законні співвласники об'єктів звернулися до Міністерства юстиції України зі скаргою на дії і рішення державних реєстраторів. За результатами розгляду такої скарги Міністерством юстиції України прийнято наказ № 2423/5 від 23.07.2018 р. «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень». Отже, Міністерством юстиції України підтверджено те, що відповідач-1 не має права власності на об'єкти, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, і відповідно не має права здійснювати розпорядження такими об'єктами, у т.ч. шляхом укладення договорів на відчуження таких об'єктів. Від імені ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та від імені ТОВ ТД «Трианон» діють одні й ті самі особи. Представництво ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» у судових органах, установах, організаціях, підприємствах здійснює адвокат ОСОБА_9 У той же час ОСОБА_9 є співзасновником та директором ТОВ ТД «Трианон». Підставою недійсності правочину позивач визначає ч. 1 ст. 215, ст. 203 ЦК України.
06.12.2018 р. до суду від ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» (відповідача-1) надійшов письмовий відзив. Зазначає, що позивач вводить суд в оману, оскільки він є власником майна за адресою: АДРЕСА_1/2. На момент укладення попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.05.2018 р. власником майна за адресою: АДРЕСА_1 було саме ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», а не позивач. А тому оскаржуваний договір жодним чином не порушував право власності позивача на його об'єкти нерухомості. Позивач не вказав конкретної частини ст. 203 ЦК України, з якою пов'язана недійсність правочину на його думку. Представництво адвокатом ОСОБА_9, який є директором ТОВ ТД «Трианон», інтересів ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» не заборонено законом і не вказує на якісь протиправні дії відповідачів по справі. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.
02.01.2019 р. від ТОВ ТД «Трианон» (відповідача-2) надійшов письмовий відзив на позов, згідно з яким відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю. Зазначено, що адвокат ОСОБА_9 уклав із відповідачем-1 договір на надання адвокатських послуг задля того, щоб основний договір купівлі-продажу нерухомості був укладений і не було б ніяких перепон, які б перешкоджали укладенню основного договору. Вважає, що позов не містить жодного нормативного обґрунтування. Предметом попереднього договору є 981/1000 часток пансіонату відпочинку батьків та дітей «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташований за адресою: АДРЕСА_1, а не котедж літ. Т, котедж літ. У, 17/20 котеджу літ. П, що розташовані за цією ж адресою та є власністю позивача. Відтак, укладаючи попередній договір купівлі-продажу, відповідач-1 жодним чином не здійснював відчуження вищенаведених об'єктів нерухомості, що є власністю позивача, а тому відповідач не порушував його права власності на ці об'єкти. Вважає позовні вимоги безпідставними.
04.02.2019 р. від позивача надійшла письмова відповідь на відзиви відповідачів. Зазначає, що ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ ТД «Трианон» є пов'язаними особами, оскільки від їх імені діють одні й ті самі особи. Попередній договір, на думку позивача, укладений лише з метою створити ілюзію наявності у відповідача-2 права, яке б надавало змогу від свого імені звертатися до правоохоронних органів та здійснювати інші протиправні дії, спрямовані на незаконне захоплення об'єктів нерухомого майна, що належить позивачу. Звертає увагу на склад і перелік документів, на підставі яких приватний нотаріус Заверуха Н.І. посвідчувала оскаржуваний договір. Зокрема, нотаріусом не було витребувано актуального Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно саме на момент укладення оскаржуваного договору від 25.05.2018 р. Приватний нотаріус не перевірив відсутність податкової застави, заборони відчуження або арешту майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. До складу 98/100 часток за оскаржуваним договором увійшли об'єкти нерухомості, власником яких є позивач, с саме: котедж літ. Т загальною площею 111,4 кв.м, котедж літ. У загальною площею 47,2 кв.м, 17/20 часток котеджу літ. П загальною площею 418,8 кв.м. Належні позивачу об'єкти нерухомості ніколи не перебували в іпотеці, не були предметом договору іпотеки від 17.07.2008 р., укладеного між АБ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_11, право вимоги за яким у подальшому відступлено ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп». Таким чином, відповідачі не мали жодних законних підстав для включення до тексту попереднього договору належних позивачу на праві власності об'єктів нерухомого майна. Вказаним спростовуються твердження відповідачів про те, що оскаржуваним договором не порушуються права позивача. На підтвердження цього додатковими доказами є апеляційні скарги, які подавалися відповідачами на рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/2474/13. Згідно текстів скарг самі відповідачі визнають, що за ТОВ «ПКК «Спецбудналадка» було зареєстровано право власності на об'єкти нерухомого майна, які увійшли до предмету оскаржуваного договору. Укладенню оскаржуваного договору передувала незаконна реєстрація в Державному реєстрі речових прав за ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» права власності на об'єкти нерухомості, яка у подальшому була скасована. Вказане є підставою для визнання недійсним договору в порядку ст.ст. 203, 215 ЦК України, оскільки такий правочин суперечить актам цивільного законодавства та порушує права позивача.
28.02.2019 р. до суду від ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_11 надійшли письмові клопотання (окремо від кожної особи) про залучення вказаних осіб до участі у справі № 908/2118/18 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача.
У судовому засіданні 05.03.2019 р. представник позивача підтримав письмове клопотання, яке надійшло до суду 28.02.2019 р., про залучення ОСОБА_6, ОСОБА_12 до участі у справі № 908/2118/18 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача.
Клопотання мотивовані тим, що заявники та ОСОБА_6, ОСОБА_12 є власниками певних об'єктів в пансіонаті відпочинку (базі відпочинку) батьків дітей "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.03.2019 р. суд відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКК "Спецбудналадка" про залучення ОСОБА_6, ОСОБА_12 до участі у справі № 908/2118/18 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача. Суд також відмовив у задоволенні клопотань ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_11 про залучення вказаних осіб до участі у справі № 908/2118/18 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача.
У судовому засіданні 05.03.2019 р. представник відповідача-1 подав письмове пояснення в якому також виклав клопотання, у порядку ст. 207 ГПК України, про прийняття до розгляду вказаного пояснення та долучення до матеріалів справи в якості доказів: інформаційної довідки № 156657253 від 18.02.2019 р. стосовно об'єкта нерухомого майна 948782823203 - пансіонат відпочинку (база відпочинку) батьків та дітей «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1; інформаційної довідки № 158323175 від 04.03.2019 р. стосовно об'єкта нерухомого майна 1109509523203 - котедж для відпочинку літ. А-2, який розташований за адресою: АДРЕСА_1/2; рішення Третейського суду від 04.08.2006 р.; ухвали Ленінського районного суду міста Кіровограда від 19.01.2017 р.; рішення господарського суду Запорізької області від 29.08.2013 р.
Клопотання відповідача-1 мотивовано тим, що останній був позбавлений можливості подати заперечення на відповідь на відзив, яка надійшла від позивача 04.02.2019 р. до початку судового засідання та була отримана відповідачами після закінчення судового засідання, оскільки ухвалою суду від 04.02.2019 р. підготовче провадження було закрите. Вважає наведені обставини поважними причинами не заявлення (не подання) відповідачами своїх заперечень на відповідь на відзив позивача, а також доказів спростування недостовірних фактів, викладених позивачем у відповіді на відзив.
Представник відповідача-2 підтримав клопотання відповідача-1. Представник позивача проти клопотання не заперечив, заявив про недоцільність долучення до матеріалів справи поданих доказів (інформаційних довідок), оскільки такі докази вже містяться у матеріалах справи, нових реєстраційних записів стосовно нерухомості наразі не з'явилося.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 207 ГПК України суд, після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи, вирішує заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні.
Згідно ч. 1 ст. 167 ГПК України у запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.
Враховуючи наведене, дотримуючись принципів змагальності та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом суд вважає за необхідне на підставі ст. 207 ГПК України клопотання відповідача-1 задовольнити, прийняти до розгляду письмове пояснення та докази, долучені до нього. Суд враховує, що пояснення з долученими до нього доказами направлено на адреси інших учасників справи, що підтверджується відповідними накладними та описами вкладення.
У письмовому поясненні відповідач-1 зазначив, що Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами не встановлено обов'язку для нотаріуса при посвідченні попереднього договору отримувати актуальний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та перевіряти наявність податкової застави, заборони або арешту. Для підтвердження відсутності факту захоплення нерухомого майна позивача, відповідач-1 зазначив, що товариство є власником нерухомості з реєстраційним номером 948782823203 - пансіонату відпочинку (база відпочинку) батьків та дітей «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1. 15.06.2016 р. відбулося відкриття розділу стосовно вказаного майна. Власником нерухомості була ОСОБА_11 (номер запису про право власності 14984138). Підставою виникнення у ОСОБА_11 права власності було рішення Третейського суду від 04.08.2006 р., яке рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 05.10.2016 р. залишено в силі. ОСОБА_11 цю нерухомість передала в іпотеку ПАТ «Брокбізнесбанк» на підставі договору від 17.07.2008 р. Між відповідачем-1 та ПАТ «Брокбізнесбанк» був укладений договір про відступлення права вимоги від 23.08.2017 р. № 606 за вказаним договором іпотеки. 05.03.2018 р. відповідач-1 набув права власності на пансіонат відпочинку на підставі договору іпотеки та договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки. Таким чином, з даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно не вбачається жодного відношення позивача до об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 948782823203. Позивач є власником нерухомого майна з реєстраційним номером 1109509523203 (котедж літ. А-2 за адресою: АДРЕСА_1/2), відкриття розділу відбулося 06.12.2016 р. Тобто, об'єкт нерухомості - пансіонат відпочинку зареєстровано раніше, аніж котедж літ. А-2. Вважає, що укладання попереднього договору жодним чином не порушувало право власності позивача на пансіонат відпочинку, власником якого позивач ніколи не був. Позивач ані у позові, ані у змісті уточненого позову не вказує норму права (відповідну частину ст.ст. 203, 215 ЦК України), порушення якої мало місце при укладенні попереднього договору.
У судовому засіданні 05.03.2019 р. представник позивача усно вказав, що у відповідача-1 не було обсягу правоздатності на укладення попереднього договору, оскільки останній не був власником нерухомого майна. Наполягав на задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
25.05.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (відповідач-1 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТД «Трианон» (відповідач-2) був укладений попередній договір, який посвідчений 25.05.2018 р. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Заверухою Н.І., за реєстровим № 613.
За цим договором сторони зобов'язалися в строк до 25.06.2018 р. укласти договір купівлі-продажу (основний договір) 981/1000 часток пансіонату відпочинку (база відпочинку) батьків та дітей «Аквамарин», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1 договору).
Згідно п. 4 за основним договором відповідач-1 зобов'язався продати відповідачу-2 981/1000 часток пансіонату відпочинку (база відпочинку) батьків та дітей «Аквамарин», що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та передати вищевказане майно у власність відповідачу-2, а відповідач-2 зобов'язався прийняти у власність майно і сплатити за нього обговорену грошову суму.
У відповідності до пункту 5 договору, до підписання цього договору ТВ «ФК «Дніпрофінансгруп» передало ТОВ ТД «Трианон» авансовий платіж - першу гарантійну суму в розмірі 200000,00 грн. Передачу грошей здійснено готівкою в національній валюті України до нотаріального посвідчення цього договору. Підписанням цього договору відповідач-1 підтверджує отримання від відповідача-2 суми авансового платежу - гарантійної суми в повному обсязі та відсутність до відповідача-2 претензій фінансового характеру.
Згідно п. 6 продаж вказаного нерухомого майна за домовленістю сторін повинен бути вчинений за 1451000,00 грн.
Основний договір, відповідно до п. 3, буде укладений на умовах, визначених попереднім договором.
Позивач оскаржує даний договір з тих підстав, що предметом попереднього договору є об'єкти нерухомого майна, які належить на праві власності позивачу, відтак, такий договір порушує право власності позивача. Іншою підставою позову позивачем визначено те, що від імені відповідачів-1,2 діють одні й ті самі особи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити повністю, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.
Правом власності, відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦК України, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Позивач вказав, що він є законним співвласником об'єктів нерухомості, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Оскільки предметом попереднього договору є об'єкти, які належать на праві власності позивачу, то оскаржуваний договір, на думку позивача, порушує право власності останнього.
До позову додано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки: 136302948 від 03.09.2018 р.), згідно якої відсутні відомості про права власності на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 948782823203, номер об'єкта в РПВН: 15538159): пансіонат відпочинку (база відпочинку) батьків та дітей «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Внесений запис про іпотеку: 14984798 (дата державної реєстрації: 17.07.2008 р.), іпотекодержатель: ТОВ «Фінансова компанія «Дніпофінансгруп». Згідно відомостей про об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер майна: 15538159): пансіонату відпочинку (база відпочинку) батьків та дітей «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, 17.09.2008 р. прийнято рішення про державну реєстрацію права приватної власності на 981/1000 часток майна за ОСОБА_11
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки: 157222071 від 22.02.2019 р., зробленої на запит господарського суду Запорізької області): пансіонату відпочинку (база відпочинку) батьків та дітей «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, 05.03.2018 р. зареєстровано за ТОВ «Фінансова компанія «Дніпофінансгруп» право спільної часткової власності (981/1000 часток). 23.07.2018 р. право власності скасовано Департаментом державної реєстрації Міністерства юстиції України (індексний номер рішення: 42190748). За номером запису про право власності: 14984138 зареєстровано 15.06.2016 р. право приватної власності (розмір частки: 1) за ОСОБА_11; право власності припинено, підстава: рішення Ленінського районного суду м. Кіровограду від 23.10.2013 р. № 405/841/13-ц 2/405/1655/13.
Як слідує з інформаційної довідки № 136302948 від 03.09.2018 р., ТОВ «ПКК «Спецбудналадка» (позивачу) на праві приватної власності належить нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а саме: котедж літ. Т (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 902154723203); котедж літ. У (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 902061923203); котедж літ. П (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 901877223203, 17/20 часток) та належить нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1/2, а саме: котедж для відпочинку літ. А-2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1109509523203).
Згідно пункту 2 попереднього договору від 25.05.2018 р., документом, що підтверджує право власності ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на нерухоме майно (98/1000 часток пансіонату відпочинку (база відпочинку) батьків та дітей «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташована за адресою: АДРЕСА_1) є договір іпотеки (наступна іпотека з майновим поручителем), посвідчений Тимченко Є.С. приватним нотаріусом Якимівського районного нотаріального округу Запорізької області 17.07.2008 р., реєстр. № 743 та договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки (наступна іпотека з майновим поручителем), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антипова І.В. від 22.08.2017 р., реєстр. № 606. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.03.2018 р., номер запису про право власності: 25166642, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 948782823203.
Як встановлено судом, підставою укладення попереднього договору від 25.05.2018 р. згідно з повідомленням приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Заверухи Н.І. (лист вих. № 80/01-16 від 28.11.2018 р. про подання документів), став, зокрема, Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу: 116470489 від 07.03.2018 р.), відповідно до якого нерухоме майно: пансіонат відпочинку (база відпочинку) батьків та дітей «ІНФОРМАЦІЯ_1» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 948782823203), розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (розмір частки: 981/1000). Підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 40031365 від 07.03.2018 р., ОСОБА_4, Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області. Підставою виникнення права власності визначено: договір іпотеки № 744, виданий 18.07.2008 р. нотаріусом Якимівського районного нотаріального округу Запорізької області Тимченко Є.С.; договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 606, виданий 23.08.2017 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. Право власності зареєстровано 05.03.2018 р., номер запису про право власності: 25166642.
Згідно інформаційної довідки: 157222071 від 22.02.2019 р., зробленої на запит суду, у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесені виправлення щодо підстави виникнення права власності, а саме: змінено на договір іпотеки, серія та номер: 743, виданий 17.07.2008 р. нотаріусом Якимівського районного нотаріального округу Запорізької області Тимченко Є.С.
Як вбачається з матеріалів справи (згідно документів, поданих приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Заверуха Н.І.) за договором іпотеки (наступна іпотека з майновим поручителем) від 17.07.2008 р., посвідченого нотаріусом Якимівського районного нотаріального округу Запорізької області Тимченко Є.С. 17.07.2008 р., за реєстровим № 743 (заборона відчуження нерухомого майна зареєстрована в реєстрі за № 744), в іпотеку Акціонерному банку «Брокбізнесбанк» (іпотекодержатель) передано ОСОБА_11 (іпотекодавець) пансіонат відпочинку (база відпочинку) батьків та дітей «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташований за адресою: АДРЕСА_1, який складається з наступного: корпус № 1 літ. А1 загальною площею 345,2 кв.м, корпус № 2 літ. В2 загальною площею 663,1 кв.м, корпус № 3 літ. Г2 загальною площею 1133,9 кв.м, корпус № 4 літ. Д1 загальною площею 201,8 кв.м, кінотеатр літ. Д1 загальною площею 199,0 кв.м, госпкорпус № 5 літ. Е1 загальною площею 33,5 кв.м, вбиральня літ. Б1 загальною площею 17,6 кв.м, душ на 4 кабінки літ. Ж1, огорожа № 1, трансформаторна підстанція № 2, колодязь № 3, ємність для води № 4, замощення № 5, вигрібна яма № 6, колодязь № 7.
У матеріалах справи наявна копія протоколу електронних торгів № UA-EA-2017-07-14-000048-b (дата завершення електронного аукціону 27.07.2017 р.) стосовно лоту: право вимоги за кредитними договорами № КД-Ф/08/0059 від 17.07.2008 р., укладеним з ОСОБА_15, та КД-Ф/08/0060 від 17.07.2008 р., укладеним з ОСОБА_11, та договорами забезпечення виконання зобов'язань (забезпечення: база відпочинку у Запорізькій області, Якимівський район, смт. Кирилівка, Коса «Пересип», пл. зем. Ділянки - 73500 кв.м. Переможцем електронних торгів визнано ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».
За договором від 22.08.2017 р. про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченим 22.08.2017 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В., за реєстровим № 606, первісний іпотекодержатель Акціонерний банк «Брокбізнесбанк» відступив новому іпотекодержателю (ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп») права вимоги за вказаним вище договором іпотеки.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.03.2018 р. № 116470489, який надійшов від приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Заверуха Н.І. на виконання ухвали суду, 981/1000 часток нерухомого майна (пансіонат відпочинку (база відпочинку) батьків та дітей «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1) належить на праві спільної часткової власності ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (відповідач-1).
Підставою виникнення запису про право власності вказано: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40031365 від 07.03.2018, ОСОБА_4, Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області.
Наказом Міністерства юстиції України від 23.07.2018 р. № 2423/5: - скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.03.2018 р. № 40031365, від 08.05.2018 р. № 40998196, прийняті державним реєстратором Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області ОСОБА_4 (п. 1 наказу); - скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.04.2018 р. № 40736715, від 03.05.2018 р. № 40914076, прийняті державним реєстратором Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області Ткаліч В.О. (п. 2 наказу).
Згідно ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.
Відповідно до ст. 26 даного Закону записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).
Гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження є однією з загальних засад державної реєстрації прав. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (стаття 3 вказаного Закону).
Як вбачається з інформаційної довідки: 157222071 від 22.02.2019 р., зробленої на запит суду, право власності на 981/1000 на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 948782823203) за ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» скасовано, відомості внесено до реєстру 23.07.2018 р. Департаментом державної реєстрації Міністерства юстиції України, індексний номер рішення 42190748.
Таким чином, право власності на нерухоме майно (пансіонат відпочинку) за відповідачем-1 скасоване після укладення між відповідачами оскаржуваного попереднього договору.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Цивільний кодекс України (ст. 204) установлює презумпцію правомірності правочину, а саме - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отож, хоча правочин належить до правомірних дій, однак може порушувати права його учасників, а також третіх осіб, публічний порядок тощо. Шляхом укладання правочину суб'єкти цивільних відносин виконують свої правомочності, реалізують суб'єктивні цивільні права шляхом передання цих прав іншим учасникам. Суб'єкти цивільних правовідносин можуть набувати чи змінювати цивільні права і обов'язки. Однак при здійсненні цивільних прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю чи культурній спадщині (ст. 13 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).
Оскаржуваний договір за своїм правовим змістом є попереднім договором.
Згідно ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.
За приписами ст. 182 ГК України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів. У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку. Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні. Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків.
Згідно з усними поясненнями представників відповідачів-1,2, наданими у судовому засіданні 05.03.2019 р., основний договір купівлі-продажу нерухомого майна: пансіонату відпочинку (база відпочинку) батьків та дітей «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, між сторонами попереднього договору не укладений.
У матеріалах справи відсутні відомості стосовно реєстрації за відповідачем-2 права власності на вказаний об'єкт нерухомості.
Відповідно до норм ст. 182 ГК України та ст. 635 ЦК України суть попереднього договору полягає в тому, що його сторони зобов'язуються в майбутньому укласти основний договір. При цьому попередній договір визначає умови, на яких сторони зобов'язуються в певний строк укласти основний договір, тобто, за попереднім договором виникає лише двостороннє зобов'язання сторін укласти основний договір у майбутньому, позаяк, укладенням попереднього договору лише обумовлюються наступні дії його сторін, а не відбувається фактичне вибуття із власності продавця предмету продажу, а покупець не набуває право власності на це майно з укладенням попереднього договору.
Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.
Тлумачення статей 16, 203, 215 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: по-перше, пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; по-друге, наявність підстав для оспорення правочину; по-третє, встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно приписів ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, з огляду на наведені положення законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПКУкраїни доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.
У рішенні Конституційного суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р. (справа № 1-10/2004 про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
Суд зазначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто, в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.
Частиною 1 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Разом з тим, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт порушення прав та законних інтересів позивача оспорюваним попереднім договором.
Суд враховує, що попередній договір не може вважатися самостійною підставою для переходу права власності на майно (об'єкт нерухомості). Зокрема, позивачем не доведено суду порушення визначеними ним відповідачами та оспорюваним попереднім договором права власності останнього на належні йому об'єкти нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Стосовно твердження позивача, що від імені ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та від ТОВ ТД «Трианон» діють одні й ті самі особи суд зазначає таке.
Попередній договір від 25.05.2018 р., як слідує з його тексту, від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» укладений та підписаний ОСОБА_17, який діяв на підставі довіреності від 12.04.2018 р., посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Заверухою Н.І., за реєстровим № 442. Від імені Товариства з обмеженою відповідальністю ТД «Трианон» договір укладений та підписаний директором ОСОБА_9, який діяв на підставі статуту, протоколу № 1 загальних зборів засновників (учасників) ТОВ ТД «Трианон» від 16.05.2018 р., наказу № 1 «Про призначення директора ТОВ ТД «Трианон» від 17.05.2018 р.
Вказані документи (їх копії), які підтверджують повноваження підписантів договору, містяться у матеріалах справи.
У договорі приватним нотаріусом, який посвідчив договір, зазначено про перевірку нотаріусом осіб громадян, які підписали договір, встановлення їх дієздатності, а також правоздатності та дієздатності ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ ТД «Трианон» і повноважень їх представників.
До матеріалів справи позивачем, усупереч вимогам ст.ст. 74, 76, 77, 79 ГПК України, не подано належних, допустимих та достовірних доказів у підтвердження того, що оспорюваний правочин укладений одними й тими ж особами.
Посилання позивача на той факт, що представництво ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» у судових органах, установах, організаціях, підприємствах здійснює ОСОБА_9, який є співзасновником та директором ТОВ ТД «Трианон», судом до уваги не приймається з огляду на предмет спору, що розглядається судом.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 1762,00 грн. покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКК "Спецбудналадка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп", Товариства з обмеженою відповідальністю ТД "Трианон" відмовити.
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 12 березня 2019 р.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя М.В. Мірошниченко