ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
04 березня 2019 року Справа № 918/298/18
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Маціщук А.В.
секретар судового засідання Мазур О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційні скарги В'юка Миколи Миколайовича та Радивилівської районної організації партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина""
на рішення господарського суду Рівненської області від 15 серпня 2018 року
(ухвалене о 12:02 год. у м. Рівному, повний текст складено 20.08.2018 р.)
у справі № 918/298/18 (суддя Бережнюк В.В.)
за позовом Заступника керівника Дубенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Радивилівської міської ради, в особі Комунального закладу "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради
до В'юка Миколи Миколайовича
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Радивилівської районної організації партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина""
про зобов'язання повернення майна загальною площею 42.7 кв. м. вартістю 103500 грн., стягнення заборгованості за фактичне користування майном у розмірі 1245,03 грн.
за участю представників сторін:
від прокуратури - Бистрицька І.В., Равко О.О.;
від Радивилівської міської ради - Петрук Р.М.;
від Комунального закладу "Радивилівська дитяча школа мистецтв" - не з'явився;
від В'юка Миколи Миколайовича - Бернацький П.В;
від Радивилівської районної організації партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" - Жукевич П.Я.
Заступник керівника Дубенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Радивилівської міської ради в особі Комунального закладу "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради звернувся в господарський суд Рівненської області з позовом до Фізичної особи - підприємця В'юка Миколи Миколайовича про зобов'язання повернення майна загальною площею 42.7 кв. м. вартістю 103500 грн., стягнення заборгованості за фактичне користування майном у розмірі 1245 грн 03 коп.
В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор вказує на те, що закінчився термін дії Договору оренди майна від 28 квітня 2012 року, укладеного між Комунальним закладом "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради та відповідачем.
Зазначає, що протягом 2015 року зі сторони КЗ "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради направлялися листи до відповідача про необхідність укладення договору оренди майна. Однак, відповідач належним чином не зреагував на згадані звернення.
В подальшому було звернення до відповідача з повідомленням про припинення дії Договору оренди майна та вимогою повернути приміщення КЗ "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради.
В 2018 році КЗ "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради повторно звертався до відповідача із листом про повернення орендованого майна. Однак, як зазначає прокурор, дане майно не було повернуто у встановленому законом та договором порядку. Крім того, прокурор, покликаючись на пункт 3.7 Договору оренди нерухомого майна, просить стягнути з відповідача заборгованість за фактичне використання частини приміщення школи мистецтв.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 15 серпня 2018 року в справі № 918/298/18, позов прокурора задоволено. Зобов'язано відповідача звільнити частину нежитлового приміщення комунального закладу Радивилівської дитячої школи площею 42,7 м.кв., розміщене за адресою: Рівненська область, м. Радивилів, вул. Паркова, 3, шляхом підписання акту приймання - передачі з балансоутримувачем. Стягнуто з відповідача на користь КЗ "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради заборгованість з орендної плати в розмірі 1245 грн. Також, даним судовим рішенням покладено на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 3524 грн.
Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив, з того, що 28.04.2012 р. між КЗ "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради та ФОП В'юком М.М. було укладено Договір оренди майна, що є спільною власністю територіальних громад Радивилівського району за №27, яким передбачено передачу у строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 42,7 кв. м., розміщене на першому поверсі в будівлі, що знаходиться за адресою: вул. Паркова, 3, м. Радивилів, Рівненської області та яке перебуває на балансі відділу культури та туризму Радивилівської райдержадміністрації. Об'єкт оренди передається з метою розміщення офісу. Вартість майна, визначена шляхом проведення незалежної експертної оцінки, становить 103500 грн. Термін дії Договору з 01 травня 2012 року до 30 квітня 2013 року. В разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору після закінчення стоку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
На виконання умов вказаного Договору, 28.04.2012р. його сторонами підписано Акт прийому-передачі частини нежитлового приміщення, а саме - нежитлове приміщення загальною площею 42,7 кв. м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Радивилів, вул. Паркова, 3, яке до 04.01.2017 р. знаходилося на балансі відділу культури і туризму Радивилівської районної ради та перебувало у власності районної ради.
В подальшому відповідно до додатку №1 рішення Радивилівської районної ради №157 від 29.09.2016р. "Про передачу із спільної власності територіальних громад Радивилівського району бюджетних установ, закладів і майна" з наступними змінами до вказаного рішення від 04.01.2017р., комунальний заклад "Радивилівська дитяча школа мистецтв" передано Радивилівській міській раді Радивилівської об'єднаної територіальної громади.
Рішенням Радивилівської районної ради №206 від 04.01.2017р. "Про затвердження актів приймання-передачі бюджетних установ, закладів і майна", затверджено акт прийому передачі майнового комплексу "Радивилівської дитячої школи мистецтв" Радивилівської районної ради до Радивилівської міської ради Радивилівської об'єднаної територіальної громади.
Судом встановлено, що КЗ "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради упродовж 2015 року неодноразово направлялися листи ФОП В'юку М.М. про необхідність переукладення Договору, а також підписання Додаткової угоди на розірвання Договору оренди з подальшим його поверненням.
Однак, орендарем жодного рішення прийнято не було, про причини чого ні власник майна, ні орендодавець не повідомлені.
Після передачі рішенням сесії Радивилівської районної ради №206 від 04.01.2017р. Дитячої школи мистецтв - Радивилівській міській раді Радивилівської об'єднаної територіальної громади, директор школи 02.03.2017р., 07.06.2017р. та 14.11.2017р. зверталася до орендаря з повідомленням про припинення дії Договору у зв'язку із необхідністю використання приміщення, орендованого за договором, в освітній діяльності та про повернення орендованого приміщення Орендодавцеві.
Крім цього, дирекція КЗ "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради звернулася через місцеву газету "Сурми Радзивілів" з відкритим листом до ФОП В'юка М.М. про закінчення терміну дії договору оренди майна №27 від 28.04.2012.
Також, КЗ "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради направлявся лист ФОП В'юку М.М. про невідкладне повернення орендованого приміщення, який він особисто отримав 15.03.2018 р.
Відповідно до інформації Радивилівської міської ради частина приміщення комунального закладу "Радивилівська дитяча школа мистецтв" загальною площею 42.7 кв.м., не звільнено та власнику не повернено.
Проаналізувавши обставини справи та положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, зокрема ст. ст. 11, 509, 626-629, 759, 785 ЦК України, ст. ст. 1, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", суд прийшов висновку, що відповідач повинен був повернути майно орендодавцю на умовах, що визначені у договорі оренди, а враховуючи, що станом на день розгляду справи матеріали справи не містять доказів звільнення відповідачем орендованого приміщення в передбаченому договором порядку, тому вимога позивача про зобов'язання ФОП В'юка М.М. звільнити частину нежитлового приміщення комунального закладу "Радивилівська дитяча школа" Радивилівської міської ради загальною площею 42,7 кв. м., розміщене за адресою: Рівненська обл., м. Радивилів, вул. Паркова, 3, вартістю 103 500,00 грн., шляхом підписання акту прийому - передачі з балансоутримувачем є законною та підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача 1 245 грн. 03 коп. заборгованості по орендній платі, суд вказав до уваги положення ст. 759 ЦК України та п.п. 3.1., 3.7 Договору та вказав, що позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 1 245 грн. 03 коп. заборгованості по орендній платі, а тому задоволив позовні вимоги також і в цій частині.
Також, місцевим господарським судом було проаналізовано предмет та підстави позову, зокрема наявність підстав в прокурора для звернення до суду з даним позовом, за результати чого суд дійшов висновку про обґрунтованість звернення прокурора з даним позовом до суду.
Окрім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем була подана заява про закриття провадження у справі з тих підстав, що дана справа не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, так як відповідач 20.07.2018 р. припинив підприємницьку діяльність фізичною особою - підприємцем, що підтверджується витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Місцевий господарський судом в рішенні від 15 серпня 2018 року в справі № 918/298/18 відмовлено в задоволені даної заяви, з огляду на наступне.
Відповідно до статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Із змісту вказаних статей, судом зроблено висновок, що підстав для закриття провадження у справі, з цих підстав немає.
Крім того, із матеріалів справи судом встановлено, що зміна статусу відбулася після відкриття провадження у справі, а тому вона не тягне за собою наслідків у виді зміни підвідомчості такої справи і, відповідно, - закриття провадження у ній, оскільки на час відкриття господарським судом такого провадження її розгляд належав до юрисдикції цього суду.
Враховуючи викладене, судом відмічено, що втрата фізичною особою статусу суб'єкта господарювання відповідно не є правовою підставою для закриття провадження у справі відповідно до статті 231 ГПК.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач -В'юк Микола Миколайович звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Рівненської області від 15 серпня 2018 року у справі № 918/298/18 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.
Дана справа не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, так як відповідач припинив підприємницьку діяльність фізичною особою-підприємцем, що підтверджується витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Враховуючи вказане, а також те, що позивачем в справі виступає прокурор, В'юк М.М. зазначає, що господарський суд мав закрити провадження у справі.
Зазначає, що всупереч вимогам ст. 177 ГПК України суд першої інстанції не розглянув в рамках підготовчого провадження заяву відповідача про закриття провадження у справі та не прийняв за результатами її розгляду відповідного судового рішення.
Ніяких документів в підтвердження того, що власником спірного майна є Радивилівська міська рада чи Комунальний заклад "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради прокурор до суду не надав і не міг надати, так як спірне майно належить до спільної власності територіальних громад Радивилівського району Рівненської області.
Суд першої інстанції задовольнив позов на користь держави, в особі Радивилівської міської ради, яка не являється власником спірного майна і ніколи ним не була.
Місцевий господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та обов'язки територіальних громад Радивилівського району Рівненської області, в особі Радивилівської районної ради Рівненської області, із якою і був укладений відповідний договір оренди на cпipнe приміщення та яка не була залучена до участі у справі.
Суд не врахував, що прокурор не надав суду достатніх доказів на підтвердження своїх повноважень для звернення з позовом до суду в інтересах держави.
Радивилівська міська рада та Комунальний заклад "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради, в інтересах держави, в особі яких був заявлений даний позов, мали та мають можливість самостійно відстоювати свої права у суді. Тому прокурор не мав законних прав та підстав для пред'явлення даного позову з огляду на це також.
Зазначає, що із позовної заяви та оскаржуваного рішення вбачається, що прокурор попередньо не повідомляв сторони про пред'явлення до суду ним позову.
Враховуючи вищевикладене, В'юк М.М. вважає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, а висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи.
Від Заступника керівника Дубенської місцевої прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.
На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує наступне.
Відповідно до ст. ст. 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, ст.46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Крім того, позовну заяву було направлено до суду 08 травня 2018 року, провадження у справі відкрито 11 травня 2018 року. Відповідно до рішення суду першої інстанції, на час вирішення питання про відкриття провадження у справі стосовно ФОП В'юка М.М. судом встановлено, що він належним чином був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Відповідно до витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності відповідача було здійснено 20 липня 2018 року.
Втрата фізичною особою статусу суб'єкта господарювання не є правовою підставою для закриття провадження у справі відповідно до ст.231 ГПК України.
Судом першої інстанції належним чином розглянуто заяву апелянта про закриття провадження з цим підстав, обґрунтовано та всебічно проаналізовано доводи викладені в ній, про що зроблено відповідні висновки в рішенні суду від 15.08.2018 р.
Відповідно до п.1 ч. 6 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України "Про прокуратуру" визначено право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.
Враховуючи викладене, позовна заява підписана уповноваженою на це особою, а саме, заступником керівника Дубенської місцевої прокуратури.
Відповідно до додатку №1 рішення Радивилівської районної ради №157 від 29.09.2016 р. "Про передачу із спільної власності територіальних громад Радивилівського району бюджетних установ, закладів і майна" з наступними змінами до вказаного рішення від 04.01.2017, Комунальний заклад "Радивилівська дитяча школа мистецтв" передано Радивилівській міській раді Радивилівської об'єднаної територіальної громади.
Рішенням Радивилівської районної ради №206 від 04.01.2017 р. "Про затвердження актів приймання-передачі бюджетних установ, закладів і майна",затверджено акт прийому передачі майнового комплексу "Радивилівської дитячої школи мистецтв" Радивилівської районної ради до Радивилівської міської ради Радивилівської об'єднаної територіальної громади.
Згідно п. 1.4. Статуту комунального закладу "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради, погодженого начальником відділу освіти, культури та туризму, молоді та спорту Радивилівської міської ради 04.01.2017 р. та затвердженого рішенням Радивилівської міської ради від 04.01.2017 №161, власником школи є Радивилівська територіальна громада в особі Радивилівської міської ради. Школа безпосередньо підпорядкована відділу освіти, культури та туризму, молоді та спорту Радивилівської міської ради.
Таким чином, власником майна є Радивилівська територіальна громада в особі Радивилівської міської ради, про що зазначено прокурором в позовній заяві, та судом у своєму рішенні.
Відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно з ч. 2 ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
У даному випадку, незаконне користування відповідачем частиною Комунального закладу "Дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради перешкоджає реалізації прав громадян України на доступну освіту, повну реалізацію здібностей, таланту, всебічного розвитку, що суперечить інтересам держави у сфері освіти, а також порушує право використання об'єктів освіти за призначенням.
Таким чином, прокурором самостійно визначено, що у даному випадку порушення інтересів держави полягає в незаконному, нецільовому використанні приміщення дитячого навчального закладу, загрозі збереження існуючої мережі навчальних закладів та їх матеріально-технічної бази, а також забезпечення належних умов для навчання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності.
Згідно положень вказаного рішення, поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
Таким органом відповідно до ст. ст. 6, 7, 13, 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Власником школи є Радивилівська територіальна громада в особі Радивилівської міської ради. Школа безпосередньо підпорядкована відділу освіти, культури та туризму, молоді та спорту Радивилівської міської ради. Власником майна є Радивилівська міська рада. Школа здійснює навчання і виховання громадян у позаурочний та позанавчальний час.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Володіючи інформацією про неправомірного (після закінчення дії договору оренди) та незаконного (в порушення законодавства про освіту) використання приміщення закладу освіти, Радивилівською міською радою як власником спірного майна та органом, уповноваженим здійснювати функції держави у даних спірних правовідносинах, не здійснено захист інтересів держави у сфері освіти, у тому числі шляхом звернення до суду з метою повернення належного територіальні громаді майна, саме тому, місцевою прокуратури встановлено підстави для захисту інтересів держави шляхом пред'явлення вказаної позовної заяви в інтересах держави в особі вказаного органу.
З урахуванням того, що майно фактично не повернено безпосередньо навчальному закладу, а також те, що предметом спірного договору та даного спору є частина приміщення Радивилівської ДШМ, указаний навчальний заклад залучено до справи на стороні позивача, а тому, звернення прокурора з даним позовом до суду є обґрунтованим, про що зазначено судом першої інстанції у своєму рішенні.
Відповідно до ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
Заступником керівника місцевої прокуратури, 07.05.2018 р. на адресу Радивилівської міської ради та Комунального закладу "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради направлено листи про наявність підстав для представництва інтересів держави в суді, які були долучені до додатків до позовної заяви, та досліджені судом.
Окрім того, з порушення п. 4 ч. 3 ст. 277 ГПК України апелянтом не зазначено підстав скасування рішення суду першої інстанції.
При цьому, як зазначено вище, господарським судом у своєму рішення не вирішено питання про права осіб, які не були залучені до справи (у рішенні суду відсутні висновки щодо прав чи інтересів Радивилівської районної ради), судом не допущено таке порушення норм процесуального права, що могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідачем у своїй апеляційній скарзі не наведено жодного доказу правомірності користування на даний час приміщенням Комунального закладу "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради.
На підставі вищевикладеного, Заступник керівника Дубенської місцевої прокуратури просить суд в задоволенні апеляційної скарги В'юка М.М. на рішення господарського суду Рівненської області від 15.08.2018 року відмовити.
В подальшому, від В'юка Микола Миколайовича надійшли пояснення, зі змісту яких вбачається, що вони є відповіддю на відзив та відповідно до яких, зазначає наступне.
Прокуратура не мала та не має законних повноважень на подання позовів і представництво в суді інтересів територіальних громад в особі відповідних місцевих рад.
Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Визначення поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні повноваження" надано в Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.99 р. № 1-1/99. Згідно з цим Рішенням під таким органом слід розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади
Виходячи з вимог ГПК та їх офіційного тлумачення Конституційним Судом України, органи прокуратури можуть представляти лише ті органи місцевого самоврядування, які наділені повноваженнями органів виконавчої влади.
Враховуючи вимоги Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеві ради як органи місцевого самоврядування не наділені жодними делегованими повноваженнями органів виконавчої влади, оскільки згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" делегованими повноваженнями можуть наділятися лише виконавчі органи місцевих рад.
Місцева рада, як орган місцевого самоврядування, може приймати рішення щодо передачі іншим органам, у тому числі прокуратурі, повноважень щодо управління майном, включаючи подання позовів про витребування такого майна із чужого незаконного володіння.
Згідно зі ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Відповідно, навіть виконавчі органи місцевих рад можуть здійснювати повноваження щодо управління майном, що перебуває у комунальній власності, лише в межах, визначених місцевою радою.
Таким чином, виходячи з вищевказаних норм, без відповідного делегування повноважень з боку місцевої ради органи прокуратури не мають повноважень на пред'явлення від імені територіальної громади в особі відповідної місцевої ради позовів про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Підставою для представництва прокурором інтересів держави має бути наявність порушень або загрози порушень цих самих інтересів.
Як зазначив Конституційний Суд України в Рішенні № 18-рп/2004 від 1 грудня 2004, поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України в логічно-значеннєвому зв'язку з поняттям "права", слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як обумовлений загальним змістом об'єктивного та прямо не опосередкованого в суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, який є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, що не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим принципам.
У більшості випадків представництва прокуратурою місцевих рад інтерес держави як такий відсутній, оскільки в результаті задоволення позову вона не одержує ніякого конкретного матеріального чи нематеріального блага. Наприклад, у результаті задоволення позову про витребування майна, що незаконно вибуло з володіння територіальної громади, це саме майно, яке і є конкретним матеріальним благом, повертається у власність територіальної громади, а не держави.
Отже, представляючи в судах місцеві ради та подаючи позови від їх імені, прокурори здійснюють захист інтересів територіальної громади, а не держави.
Таким чином, результати аналізу чинного законодавства дають підстави вважати, що прокуратура не мала та не має законних повноважень на подання позовів і представництво в суді інтересів територіальних громад в особі відповідних місцевих рад.
Прокурор приховав від суду той факт, що в орендованому В'юком М.М. приміщенні знаходиться редакція районного тижневика "Радивилів POST" та Радивилівська районна організація партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина", які використовують частину даного приміщення у своїй господарській та політичній діяльності на підставі відповідних договорів.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Водночас норми вказаної статті вказують на те, що не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань.
Прокурор у своєму відзиві ніяким чином не спростував підстав безпідставності пред'явлення ним позову та незаконності оскаржуваного рішення, а саме прокурор:
- не навів аргументів із посилання на нормативну базу щодо відсутності підстав закриття справи згідно поданого відповідачем клопотання;
- не навів фактів та не надав документальних доказів, які б свідчили про те, що Радивилівська міська рада чи Комунальний заклад "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради не спроможні були подати аналогічний позов самостійно;
- не повідомив яким чином він встановив порушення інтересів держави, і в якому документі (акті, протоколі, висновку тощо) компетентного органу це порушення зафіксоване;
- не надав розрахунку заборгованості щодо орендної плати чи акту звірки взаєморозрахунків, не повідомив за який період виникла заборгованість та хто проводив перевірку щодо суми заборгованості по орендній платі тощо.
- самостійно визначив суму заборгованості по орендній платі як порушення інтересів держави аж на суму 1245 грн. 03 коп.
- не спростував факту відсутності у Радивилівській міській раді права власності на спірне майно, не надав та не послався щодо цього на відповідні правовстановлюючі документи;
- не обґрунтував чому Радивилівська районна рада Рівненської області (власник спірного майна, у тому числі на дату укладення договору оренди нежитлового приміщення від 28.04.2012р., який затверджував даний договір), Радивилівська районна партійна організація "Батьківщина", Редакція районного тижневика "Радивилів POST" (знаходяться в орендованому приміщені, чиї права та законні інтереси зачіпає судове рішення) не були залучені до участі у судовому процесі;
- не спростував факту порушення ним ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" щодо неповідомлення попередньо, до звернення до суду, сторін про пред'явлення позову.
Посилання прокурора у відзиві на листи прокуратури від 07.05.2018 року, які нібито були надіслані на адресу Радивилівської міської ради та Комунального закладу "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради як докази дотримання вимог ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" не переконливі, так як і позовна заява і названі вище листи датовані від 07.05.2018 р.
Законом чітко визначено, що прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду (не в день пред'явлення позову, не після пред'явлення позову), повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
Також, в даних поясненнях відповідач посилається на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.09.2018 р. у справі № 924/1237/17, в ухвалі від 19.07.2018 р. у справі № 822/1169/17 та правову позицію Вищого господарського суду України, викладу в постановах від 20.04.2016 р. у справі № 925/1476/15 та від 11.05.2016 р. у справі № 911/3407/18.
Радивилівська міська рада, Комунальний заклад "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради, Радивилівська районна організація партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу В'юка М.М., що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Також, апеляційна скарга надійшла від Радивилівської районної організації партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина", відповідно до якої просить , скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 15 серпня 2018 року в частині щодо зобов'язання повернення майна загальною площею 42,7 кв. м вартістю 103500 грн. та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Суд ухвалюючи оскаржене рішення вирішив питання про права, інтереси та обов'язки Радивилівської районної організації партії "ВО "Батьківщина", без залучення її до участі у справі, при тому, що Радивилівська районна організація партії "ВО «Батьківщина" зареєстрована, розташована та діє на виконання статутних завдань за адресою: 35500 Рівненська область, м. Радивилів, вул. Паркова, 3, адресою, за якою знаходиться спірне приміщення, щодо якого прокурор подав позов, а господарський суд Рівненської області ухвалив оскаржуване рішення.
Зазначає, що дана справа не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, так як прокурор по даній справі виступає як позивач.
Суд першої інстанції задовольнив позов на користь держави, в особі Радивилівської міської ради, яка не являється власником спірного майна і ніколи ним не була.
Суд ухвалив судове рішення про права, інтереси та обов'язки територіальних громад Радивилівського району Рівненської області, в особі Радивилівської районної ради Рівненської області, із якою і був укладений відповідачем відповідний договір оренди на спірне приміщення, яка не була залучена до участі у справі.
До участі у справі на ряду із Радивилівською районною радою не було залучено Радивилівську районну організацією партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" та Редакцію районного тижневика "Радивилів POST", які використовують частину спірного приміщення для виконання статутних завдань.
Суд не врахував, що прокурор не надав достатніх доказів на підтвердження своїх повноважень для звернення з позовом до суду в інтересах держави.
Зазначає, що із позовної заяви та оскаржуваного рішення вбачається, що прокурор попередньо не повідомляв сторони про пред'явлення позову до суду.
Прокурор не мав підстав для представництва інтересів Радивилівської міської ради.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи та судом порушено порушив норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.
З огляду на викладене, Радивилівська районна організація партія "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 15 серпня 2018 року в частині щодо зобов'язання повернення майна загальною площею 42,7 кв. м вартістю 103500 грн. та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Від Заступника керівника Дубенської місцевої прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу Радивилівської районної організації партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина".
Відповідно вказаного відзиву прокурор просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити, з огляду на наступне.
В апеляційній скарзі Радивилівська районна організація партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" зазначає, що господарський суд Рівненської області прийняв оскаржуване рішення у справі, у тому числі про права, інтереси та обов'язки ВО "Батьківщина", без залучення її до участі у справі при тому, що остання зареєстрована, розташована та діє на виконання статутних завдань за адресою: 35500 Рівненська область, м. Радивилів, вул. Паркова, 3, де знаходиться спірне приміщення.
Будь-яких доказів того, що Радивилівська районна організація партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" розташована саме в спірному приміщенні КЗ "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради площею 42,7 кв. м., яке є предметом договору від 28.04.2012 р., до апеляційної скарги не долучено.
Апелянтом не долучено жодного документу (крім витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб), який би в цілому підтверджував законність розташування та реєстрації партії саме в приміщенні закладу освіти .
Спірний договір оренди укладено безпосередньо між Радивилівською дитячою школою мистецтв та ФОП В'юком М.М. і ніяким чином не стосується Радивилівської районної організації партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина"
Відповідно до п.5.9. Договору оренди майна, що є спільною власністю територіальних громад Радивилівського району від 28.04.2012 орендарю заборонено укладати договори (договори на суборенду, контракти, угоди), пов'язані з будь-яким використанням орендованих приміщень іншою юридичною особою без попередньої згоди на це власника майна.
Відповідно до листа Радивилівської районної ради від 28.11.2018 р., укладення договорів, пов'язаних з будь-яким використанням орендованих ФОП В'юком М.М. приміщень КП "Радивилівська школа мистецтв" іншою юридичною особою (договори суборенди, контракти, угоди) не погоджувалось.
Згідно листа Радивилівської міської ради від 28.11.2018 р., Радивилівською міською радою після прийняття у власність Комунального закладу "Радивилівська школа мистецтв" будь-які юридичні дії, зокрема і щодо надання в суборенду підприємцем В'юком М.М. частини приміщення Комунального закладу "Радивилівська школа мистецтв" третім особам, не укладалися і не проводилися.
У зв'язку з викладеним, будь-які документи, що підтверджують факт перебування Радивилівської районної організації партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщин" саме в орендованому ФОП В'юком М.М. приміщенні відсутні.
З наведеного вище вбачається, що рішення господарського суду від 15.08.2018 р. не вплинуло на права та обов'язки Радивилівської районної організації партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина", а тому підстави для скасування судового рішення на підставі п.4 ч.3 ст.277 ГПК України відсутні.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України "Про прокуратуру" визначено право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.
В даному випадку, у позовній заяві, підписаній заступником керівника Дубенської місцевої прокуратури, належним чином обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, що стали підставою для звернення прокурора до суду.
Отже, позовна заява підписана уповноваженою на це особою, а прокурор правомірно звернувся до господарського суду в інтересах держави, підстави для закриття провадження у справі на підставі п.6 ч. 1 ст.175 ГПК України відсутні.
Відповідно до статей 51, 52, 598-609 Цивільного_кодексу України, статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Позовну заяву було направлено до суду 08.05.2018 р., провадження у справі відкрито 11.05.2018 р.
Судом на час вирішення питання про відкриття провадження у справі стосовно ФОП В'юка М.М. встановлено, що він належним чином був зареєстрований в Реєстрі як фізична особа-підприємець. Відповідно до витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності відповідача було здійснено 20 липня 2018 року.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 3-788гс17, у разі коли відповідна зміна статусу боржника відбулася після порушення провадження у справі, вона не тягне за собою наслідків у виді зміни підвідомчості такої справи і, відповідно, - припинення провадження у ній, оскільки на час порушення господарським судом такого провадження її розгляд належав до юрисдикції цього суду.
Окрім цього, Верховний Суд України підкреслив, що у випадку припинення фізичної особи-підприємця, її господарські зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, оскільки безпосередньо сама фізична особа не зникає і згідно ст. 52 ЦК України відповідає усім своїм майно за такими зобов'язаннями на загальних підставах. У зв'язку з викладеним, втрата фізичною особою статусу суб'єкта господарювання не є правовою підставою для закриття провадження у справі відповідно до ст.231 ГПК України.
Судом належним чином розглянуто заяву апелянта про закриття провадження з цим підстав, обґрунтовано та всебічно проаналізовано доводи викладені в ній, про що зроблено відповідні висновки в рішенні суду від 15.08.2018 р.
Спірне майно загальною площею 42,7 кв. м., розміщене на першому поверсі будівлі, що знаходиться за адресою: вул. Паркова, 3, м. Радивилів, Рівненської області дійсно перебувало па балансі відділу культури та туризму Радивилівської райдержадміністрації та перебувало у власності районної ради до 04.01.2017 р.
Відповідно до додатку №1 рішення Радивилівської районної ради №157 від 29.09.2016 р. "Про передачу із спільної власності територіальних громад Радивилівського району бюджетних установ, закладів і майна" з наступними змінами до вказаного рішення від 04.01.2017 р., Комунальний заклад "Радивилівська дитяча школа мистецтв" передано Радивилівській міській раді Радивилівської об'єднаної територіальної громади.
Рішенням Радивилівської районної ради №206 від 04.01.2017 р. затверджено відповідний акт прийому передачі. В подальшому, міською радою в Державному реєстрі речових прав на майно зареєстровано право комунальної власності на вказане приміщення.
Згідно п. 1.4. Статуту Комунального закладу "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради, погодженого начальником відділу освіти, культури та туризму, молоді та спорту Радивилівської міської ради 04.01.2017 р. та затвердженого рішенням Радивилівської міської ради від №161, власником школи є Радивилівська територіальна громада в особі Радивилівської міської ради. Школа безпосередньо підпорядкована відділу освіти, культури та туризму, молоді та спорту Радивилівської міської ради.
Тому, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позов прокурора в інтересах держави саме в особі Радивилівської міської ради та закладу освіти.
Щодо ненадання прокурором суду достатніх доказів на підтвердження своїх повноважень для звернення з позовом до суду в інтересах держави, прокурор вказує наступне.
Відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно положень вказаного рішення, поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до ст. ст. 6, 7, 13, 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Згідно з ч. 2 ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
В позовній заяві прокурора обґрунтовано, що порушення інтересів держави полягає в незаконному, нецільовому використанні приміщення дитячого навчального закладу, загрозі збереження існуючої мережі навчальних закладів та їх матеріально-технічної бази, а також забезпечення належних умов для навчання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності.
Незаконне користування ФОП В'юком М.М. частиною Комунального закладу "Дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради перешкоджає реалізації, в тому числі, органами місцевого самоврядування, прав громадян України на доступну освіту, повну реалізацію здібностей, таланту, всебічного розвитку, що суперечить інтересам держави у сфері освіти, визначених зокрема, ст. 14 Закону України "Про освіту", а також порушує право використання об'єктів освіти за призначенням.
Враховуючи, що Радивилівською міською радою, як власником спірного майна та органом, уповноваженим здійснювати функції держави у даних спірних правовідносинах, не було вжито заходів до усунення викладених в позові порушень щодо неповернення належного територіальні громаді майна закладу освіти, то даний позов обґрунтовано пред'явлено в інтересах держави в особі Радивилівської міської ради .
Спростовуючи доводи Радивилівської районної організації партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" щодо неповідомлення прокурором сторін про пред'явлення до суду ним позову, прокурор вказує наступне.
Відповідно до ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного владних повноважень.
Заступником керівника місцевої прокуратури, 07.05.2018 р. на адресу Радивилівської міської ради та КЗ "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради направлено листи про наявність підстав для представництва інтересів держави в суді, які були долучені до додатків до позовної заяви, яка направлена до суду.
Прокурором не повідомлено про пред'явлення позовної заяви Радивилівську районну організацію партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" у зв'язку з відсутністю будь-які відомості щодо користування Радивилівської районної організації партії "ВО "Батьківщина" орендованим ФОП В'юком М.М. приміщенням.
На підставі вищевикладеного, прокурор просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Радивилівської районної організації партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" на рішення господарського суду Рівненської області від 15.08.2018 р.
Від В'юка М.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу Радивилівської районної організації партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина", відповідно до якого відповідач просить задоволити вказану апеляційну скаргу, з огляду на таке:
апеляційна скарга Радивилівської районної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення у повному обсязі;
заступник прокурора не вжив заходів досудового врегулювання господарського спору, у той час як відповідно до п.9.6 спірного Договору спори, які виникають у ході виконання Договору оренди, вирішуються за згодою сторін. Якщо згоди не буде досягнуто, спір передається на розгляд до господарського суду;
тобто, сторони Договору застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою і в разі, якщо до позовної заяви не додано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадку, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом чи договором, то суддя відповідно до п. 6 ч.5 ст.174 ГПК України повертає позовну заяву і додані до неї документи позивачу;
заступник прокурора поставив вимогу згідно позову про зобов'язання повернення майна без розірвання Договору оренди, на підставі якого у цьому ж позові ставиться вимога про стягнення із відповідача заборгованість по орендній платі. Вказане є неприпустимим з огляду на судову практику вирішення господарських спорів, а також на те, що вимозі майнового характеру (витребування майна) обов'язково має передувати вимога немайнового характеру (розірвання договору тощо).
заступник прокурора у даній справі відсутні підстави для звернення до суду в інтересах держави, що відповідно до п.4 частини 5 ст.174 ГПК України є беззаперечною підставою для повернення позовної заяви та доданих до неї документів.
Враховуючи вищевикладене, В'юк М.М. просить задоволити апеляційну скаргу Радивилівської районної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина", а рішення господарського суду Рівненської області від 15.08.2018 р. у справі №918/298/18 скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Радивилівська міська рада, Комунальний заклад "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради, не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу Радивилівської районної організації партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина", що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Окрім того, 17.12.2018 р. від Радивилівської районної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" надійшло клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, проведення якої просить доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
На вирішення експертизи Радивилівська районна партія "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" просить поставити питання:
1) Коли був вчинений запис у журналі вхідної документації Радивилівської міської ради Радивилівського району Рівненської області за №496 ( 02.01-14/496) від 08.05.2018 р.?
2) Коли був вчинений запис №492 у журналі вхідної документації Радивилівської міської ради Радивилівського району Рівненської області за 2018 р.?
3) Коли, був вчинений запис у журналі вхідної документації Комунального закладу "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради Радивилівського району Рівненської області за № 17 від 08.05.2018 р.?
4) Інші записи на сторінці у журналі вхідної документації Комунального закладу "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради Радивилівського району Рівненської області, де зроблений запис за № 17 від 08.05.2018 року, здійснені однією чи різними особами?
Обґрунтовуючи клопотання Радивилівська районна партія "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" вказує на те, що прокуратурою за допомогою посадових осіб Радивилівської міської ради та Комунального закладу "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради шляхом внесення до журналів вхідної документації цих суб'єктів господарювання записів попереднім числом, створено штучні докази на підтвердження факту попередження прокурором позивачів про звернення до суду.
В судових засіданнях Північно-західного апеляційного господарського суду представники відповідача та Радивилівської районної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина підтримали клопотання та просили його задоволити.
Прокурори та представник Радивилівської міської ради в судових засіданнях заперечили проти задоволення клопотання Радивилівської районної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" про призначення судово-почеркознавчої експертизи з підстав необґрунтованості даного клопотання.
Розгляд даного клопотання відкладався судом апеляційної інстанції з метою його розгляду після заслуховування доводів, вимог та заперечень учасників справи з приводу предмету спору.
Після заслуховування доводів, вимог та заперечень учасників справи, суд розглянув клопотання Радивилівської районної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" про призначення судово-почеркознавчої експертизи та дійшов до висновку про відмову в його задоволенні, виходячи з наступного.
За приписами ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Також судом береться до уваги те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Призначення експертизи є правом, а не обов'язком суду, і можливе лише за наявності підстав, визначених ч. 1 ст. 99 ГПК України.
В той же час, Радивилівська районна партія "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" просить призначити судово-почеркознавчу експертизу, котра фактично має дати відповідь чи було дотримано прокурором порядку, визначеного ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо повідомлення Радивилівської міської ради та Комунального закладу "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради про звернення до суду з позовом.
В даному випадку матеріали справи містять всі докази на підтвердження того, що прокурором було дотримано порядок, передбачений ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо повідомлення позивачів, зокрема копії витягів із Журналу реєстрації вхідної документації Радивилівської міської ради від 01.01.2018 р.) та Журналу реєстрації вхідної кореспонденції КЗ "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради з відповідними листами прокурора (т. 2, а. с. 135-151).
Окрім того, ні прокурором, ні представником Радивилівської міської ради в судових засіданнях не заперечується факту наявності такого повідомлення прокурором.
В той же час, будь-які неточності в даних документах не впливають на факт отримання позивачами повідомлень прокурора та спростовують правомірність звернення до суду з даним позовом.
З наведеного вбачається, що матеріали справи містять достатні докази на підтвердження виконання прокурором порядку, визначеного ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо повідомлення Радивилівської міської ради та Комунального закладу "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради про звернення до суду з позовом.
Відповідно до п. 1.1. розділу 1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1950/5) основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису. Цією експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукопису під впливом будь-яких (природних, штучних) збиваючих факторів; у незвичних умовах або в незвичайному стані виконавця, навмисно зміненим почерком, з наслідуванням почерку іншої особи; визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).
Тобто, в даному випадку, враховуючи запропоновані заявником питання, експертиза не дасть на них відповідь, оскільки такі питання не входять до кола питань, котрі вона вирішує.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання Радивилівської районної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" про призначення судово-почеркознавчої експертизи, як такого, що не обґрунтоване.
11.02.2019 р. від Радивилівської районної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" надійшло клопотання про залучення кандидата на пост Президента України ОСОБА_7 на чергових виборах Президента України 31.03.2019 р. третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Вказане клопотання мотивоване тим, що виборчий штаб кандидата на пост Президента України на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року ОСОБА_7 у Радивилівському районі Рівненської області розташований та діє по місцю реєстрації Радивилівської районної організації політичної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина", за адресою: 35500, Рівненська область, м. Радивилів, вул. Паркова, 3, у приміщені щодо якого є спір у даній справі.
З огляду на вказане Радивилівська районна партія "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" вважає, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки кандидата на пост Президента України на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року ОСОБА_7 та Радивилівської районної організації політичної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина", яка забезпечує діяльність виборчого штабу кандидата у Президента України, а тому є усі підстави для залучення до участі у справі кандидата на пост Президента України на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року ОСОБА_7 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ФОП В'юка Миколи Миколайовича.
11.02.2019 р. в судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду представник Радивилівської районної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина підтримав клопотання про залучення третьої особи та просив його задоволити.
Прокурор та представник Радивилівської міської ради в судовому засіданні заперечили проти задоволення клопотання Радивилівської районної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" про залучення третьої особи.
Розглянувши клопотання Радивилівської районної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" про залучення кандидата на пост Президента України ОСОБА_7 на чергових виборах Президента України 31.03.2019 р. третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору суд дійшов до висновку про відмову в його задоволенні, виходячи з наступного.
Судом констатується, що заявник просить залучити до розгляду справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_7, яка є кандидатом на пост Президента України на чергових виборах Президента України 31.03.2019 р. з тих підстав, що виборчий штаб розташований та діє в приміщені, яке є предметом спору в даній справі, однак належно не обґрунтовує яким чином рішення у даній справі вплине на права чи обов'язки ОСОБА_7, як суб'єкта господарських чи цивільних правовідносин.
В той же час, за приписами ст. 20 КАС України адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
За таких обставин, суд відмовляє в задоволені клопотання Радивилівської районної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" про залучення кандидата на пост Президента України ОСОБА_7 на чергових виборах Президента України 31.03.2019 р. третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
11.02.2019 р. від Радивилівської районної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" повторно надійшло клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, обґрунтування та вимоги котрого є аналогічними первісному клопотанню.
Розглянувши вказане повторне клопотання суд дійшов до висновку про відмову в його задоволенні, з тих самих підстав, котрими відхилено первісне клопотання Радивилівської районної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" про призначення судово-почеркознавчої експертизи.
Також, 11.02.2019 р. від Радивилівської районної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, котрі свідчать про оплату ФОП В'юком М.М. орендної плати за Договором від 28.04.2012 р.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів, вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом встановлено, що документи котрі просить долучити Радивилівська районна партія "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" відсутні в матеріалах справи та є новими доказами.
Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
На запитання головуючого судді про неможливість подання даних доказів до суду першої інстанції, представник від Радивилівської районної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" пояснив, що вони надані йому безпосередньо В'юком М.М. для подання до суду апеляційної інстанції.
В той же час, копії квитанцій про сплату орендної плати В'юком М.М., які подані Радивилівською районною партією "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" не можуть бути взяті судом до уваги, як допустимі докази, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Суд констатує, що в матеріалах справи відсутні відзив на позов та будь-які докази, подані відповідачем на спростування існування в нього заборгованості з орендної плати.
Частиною 3 статті 269 ГПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Отже, саме на відповідача - В'юка М.М. покладено обов'язок подання даних доказів відсутності заборгованості, проте останні ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції відповідач не надавав, причин їх неподання чи не можливості подання не вказував.
Суд апеляційної інстанції, не може залишити поза увагою той факт, що відповідач у справі - В'юк М.М. чи його уповноважений представник не з'являлися в судові засідання суду першої інстанції, В'юк М.М. ніяким чином, зокрема з посиланням на докази, котрі просить долучити Радивилівська районна партія "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" не заперечували проти наявності боргу зі сплати орендної плати.
Також, суд бере до уваги те, що подання таких доказів третьою особою не узгоджується з межами поданої нею апеляційною скаргою, оскільки Радивилівська районна партія "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" не вказує на незаконність рішення суду першої інстанції в цій частині в тексті апеляційної скарги та не оскаржує рішення в цій частині.
Окрім того, рішення суду першої інстанції не стосується прав та обов'язків Радивилівської районної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина", оскільки сторонами у відносинах по сплаті орендної плати є виключно сторони договору оренди.
04.03.2019 р. на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від Радивилівської районної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" про видачу копії ухвали суду від 11.02.2019 р. у справі № 918/298/18.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів, вважає за необхідне залишити без задоволення вказану заяву, з огляду на наступне.
Як вбачається із вказаної заяви, Радивилівська районна партія "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" просить надати належним чином завірену копію ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 р. у справі № 918/298/18 щодо відмови в залученні кандидата на пост Президента України ОСОБА_7 на чергових виборах Президента України 31.03.2019 р. третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
В той же час, в судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 11.02.2019 р. було відмовлено в задоволенні клопотання Радивилівської районної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" про залучення кандидата на пост Президента України ОСОБА_7 на чергових виборах Президента України 31.03.2019 р. третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору без винесення письмової ухвали та зазначено, що мотиви відмови будуть наведені в кінцевому процесуальному документі.
Враховуючи, що постановлення письмової ухвали з цього приводу не передбачено нормами ГПК України, письмова ухвала щодо відмови в задоволенні клопотання Радивилівської районної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" про залучення кандидата на пост Президента України ОСОБА_7 на чергових виборах Президента України 31.03.2019 р. третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору не виносилася, дана заява не підлягає задоволенню.
Також, 04.03.2019 р. від Радивилівської районної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 918/298/18 до набранням законної сили судовим рішенням за касаційною скаргою Радивилівської районної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" на ухвалу ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 р. у справі № 918/298/18 щодо залучення Радивилівської районної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" до розгляду в справі № 918/298/18 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.
Перелік ухвал апеляційного господарського суду, котрі підлягають оскарженню наведений в п. 3 ч.1 ст. 287 ГПК України. В даному переліку відсутня ухвала про залучення до розгляду справи в якості третьої особи.
Тобто, Радивилівська районна партія "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" просить суд зупинити провадження у справі до перегляду судом касаційної інстанції документа, котрий не підлягає оскарженню.
Окрім того, як вбачається із тексту касаційної скарги, Радивилівська районна партія "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" не погоджується із ухвалою ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 р. у справі № 918/298/18, оскільки вважає, що залучивши її до розгляду справи в якості третьої особи, фактично позбавив Радивилівську районну партію "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" статусу апелянта у даній справі, однак таки твердження є хибними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм ГПК України.
Також, третьою особою не долучено до вказаного клопотання доказів того, що касаційна скарга прийнята Верховним Судом до провадження.
За таких обставин, судом апеляційної інстанції клопотання Радивилівської районної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" про зупинення провадження у справі № 918/298/18 не підлягає до задоволення та відхиляється апеляційним господарським судом.
04.03.2019 р. від Радивилівської районної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" надійшло клопотання про витребування для огляду доказів.
Зокрема, Радивилівська районна партія "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" просить витребувати:
- для огляду у судовому засіданні від Радивилівської міської ради Рівненської області: журнал вхідної документації за 2018 рік, оригінал листа Дубенської місцевої прокуратури про наявність підстав для представництва інтересів держави в суді за підписом заступника керівника Дубенської місцевої прокуратури від 07.05.2018 р.;
- витребувати для огляду у судовому засіданні від Комунального закладу "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради Рівненської області журнал вхідної документації за 2018 рік, оригінал листа Дубенської місцевої прокуратури про наявність підстав для представництва інтересів держави в суді за підписом заступника керівника Дубенської місцевої прокуратури від 07.05.2018 р.;
- витребувати для огляду у судовому засіданні від Дубенської місцевої прокуратури: журнал вихідної документації за 2018 рік, оригінали листів Дубенської місцевої прокуратури про наявність підстав для представництва інтересів держави в суді за підписом заступника керівника Дубенської місцевої прокуратури від 07.05.2018 р., направлених на адресу Радивилівської міської ради та Комунального закладу "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради 07.05.2018 року, докази відправки та вручення цих листів.
Суд, проаналізувавши доводи зазначеного клопотання констатується, що воно базується на недотримані прокурором ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
В той же час, матеріали господарської справи № 918/298/18 містять докази на підтвердження того, що прокурором було дотримано порядок, передбачений ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо повідомлення позивачів, зокрема копії витягів із Журналу реєстрації вхідної документації Радивилівської міської ради від 01.01.2018 р. та Журналу реєстрації вхідної кореспонденції КЗ "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради з відповідними листами прокурора (т. 2, а. с. 135-151), прокурор не заперечує факту направлення такого повідомлення, а представник Радивилівської міської ради не заперечує, а навпаки підтверджує його отримання.
За таких обставин, клопотання Радивилівської районної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" про витребування для огляду доказів відхиляється судом апеляційної інстанції у зв'язку із його безпідставністю.
04.03.2019 р. від Радивилівської міської ради надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи Актів про виявлення факту фактичного використання (невикористання) приміщення площею 42,7 кв. м. розміщеного на першому поверсі КЗ "Радивилівська дитяча школа мистецтв" від 04.01.2019 р., 21.02.2019 р. та листа від 27.02.2019 р. № 9.
Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Враховуючи, що документи котрі просить долучити Радивилівська міська рада датовані 04.01.2019 р., 21.02.2019 р., 27.02.2019 р., суд констатує, що їх не існувало на момент ухвалення рішення у даній справі, у зв'язку із чим апеляційним господарським судом подані документи долучені до матеріалів справи, проте суд не надає їм оцінку.
Також суд звертає увагу на те, що дані документи, подані одним із позивачів, жодним чином не направленні на підтвердження доводів прокурора у даній справі.
В судових засіданнях Північно-західного апеляційного господарського суду представник В'юка М.М. підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. Просив задоволити апеляційні скарги В'юка М.М. та Радивилівської районної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина", а рішення господарського суду Рівненської області від 15 серпня 2018 року в справі № 918/298/18 скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити.
Представник Радивилівської районної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" в судових засіданнях вказував, що рішення господарського суду Рівненської області від 15 серпня 2018 року в справі № 918/298/18 є незаконним та необґрунтованим, з підстав викладених в апеляційній скарзі. З огляду на вказане просив рішення господарського суду Рівненської області від 15 серпня 2018 року в справі № 918/298/18 скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити.
Прокурори в судових засіданнях Північно-західного апеляційного господарського суду заперечили проти доводів апеляційних скарг В'юка М.М. та Радивилівської районної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" та просили рішення господарського суду Рівненської області від 15 серпня 2018 року в справі № 918/298/18 залишити без змін.
Представник позивача - Радивилівської міської ради в судових засіданнях підтримав позицію прокуратури, просив рішення господарського суду Рівненської області від 15 серпня 2018 року в справі № 918/298/18 залишити без змін, а апеляційні скарги залишити без задоволення.
В судове засідання 04.03.2019 р. представник Комунального закладу "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради не з'явився.
Враховуючи приписи ст. ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що КЗ "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради був належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить поштове повідомлення, направлене позивачу (т. 3, а. с. 120), а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційних скарг за відсутності представника Комунального закладу "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційних скарг слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 28.04.2012р. між Комунальним закладом "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем В'юком М.М. (орендар) було укладено Договір оренди майна, що є спільною власністю територіальних громад Радивилівського району (далі - Договір) (т. 1, а. с. 18-21).
Відповідно до п. 1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 42,7 кв. м., розміщене на першому поверсі в будівлі, що знаходиться за адресою: вул. Паркова, 3, м. Радивилів, Рівненської області та перебуває па балансі відділу культури та туризму Радивилівської райдержадміністрації. Об'єкт оренди передається з метою розміщення офісу.
Згідно із п. 1.2. Договору вартість майна, визначена шляхом проведення незалежної експертної оцінки, становить 79044 грн.
Відповідно до п. 3.7. Договору у разі припинення дії Договору орендна плата сплачується Орендарем по день фактичної передачі приміщення Орендодавцю.
Згідно п. 3.8. Договору, сплата орендної плати проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця.
Згідно п. 10.1. Договору, договір діє з 01 травня 2012 року до 30 квітня 2013 року.
Відповідно до п. 10.3. та 10.4. Договору, зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін та в разі внесення змін до цього Положення у встановленому законом порядку. Зміни і доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами протягом 20 днів. Одностороння відмова від виконання Договору та внесення змін не допускається.
Договір може бути розірваний в разі невиконання його умов або на вимогу однієї з сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.
Пунктом 10.5. Договору визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору після закінчення стоку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Вказаний Договір погоджений начальником відділу з питань управління комунальною власністю та захисту прав споживачів Радивилівської районної ради та затверджено в.о. голови Радивилівської районної ради 28.04.2012р.
На виконання умов вказаного Договору, 28.04.2012р. сторонами підписано Акт прийому-передачі частини нежитлового приміщення Орендарю, відповідно до якого Радивилівська дитяча школа мистецтв передала у тимчасове користування ФОП В'юку М.М. для розміщення офісу нежитлове приміщення загальною площею 42,7 кв. м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Радивилів, вул. Паркова, 3 (т. 1, а. с. 22).
В подальшому відповідно до додатку №1 рішення Радивилівської районної ради №157 від 29.09.2016р. "Про передачу із спільної власності територіальних громад Радивилівського району бюджетних установ, закладів і майна" з наступними змінами до вказаного рішення від 04.01.2017р., комунальний заклад "Радивилівська дитяча школа мистецтв" передано Радивилівській міській раді Радивилівської об'єднаної територіальної громади (т. 1, а. с. 27-31).
Рішенням Радивилівської районної ради №206 від 04.01.2017р. "Про затвердження актів приймання-передачі бюджетних установ, закладів і майна", затверджено акт прийому передачі майнового комплексу "Радивилівської дитячої школи мистецтв" Радивилівської районної ради до Радивилівської міської ради Радивилівської об'єднаної територіальної громади (т. 1, а. с. 34-36)
Згідно п. 1.2 Статуту Комунального закладу "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради, погодженого начальником відділу освіти, культури та туризму, молоді та спорту Радивилівської міської ради 04.01.2017р. та затвердженого рішенням Радивилівської міської ради від 04.01.2017р. №161, комунальний заклад "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради належить до системи позашкільної освіти, є початковою ланкою спеціальної мистецької освіти (т. 1, а. с. 37-53).
Власником школи є Радивилівська територіальна громада в особі Радивилівської міської ради. Школа безпосередньо підпорядкована відділу освіти, культури та туризму, молоді та спорту Радивилівської міської ради. Власником майна є Радивилівська міська рада. Школа здійснює навчання і виховання громадян у позаурочний та позанавчальний час (п.п. 1.4., 1.5. Статуту).
Як вбачається із матеріалів справи КЗ "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради листами від 27.03.2015 р. № 10, від 08.05.2015 р. № 15, від 15.06.2015 р. № 26, від 16.06.2015 р. № 27, від 19.06.2015 р. № 27 зверталася до відповідача про необхідність переукладення Договору, а також підписання Додаткової угоди на розірвання Договору оренди з подальшим його поверненням (т. 1, а. с. 54-59).
Поруч з тим, матеріали справи не містять доказів реагування відповідача на вказані листи.
Також в подальшому, листами від 02.03.2017р. № 19, від 07.06.2017р. № 47, від 14.11.2017 р. № 61 КЗ "Радивилівська дитяча школа мистецтв" зверталася до орендаря з повідомленням про припинення дії Договору у зв'язку із необхідністю використання приміщення, орендованого за договором, в освітній діяльності та про повернення орендованого приміщення орендодавцеві (т. 1, а. с. ).
Також, КЗ "Радивилівська дитяча школа мистецтв" звернувся через місцеву газету "Сурми Радзивілів" (№ 45 (309) 17.11.2017р.) з відкритим листом до орендаря про закінчення терміну дії договору оренди майна №27 від 28.04.2012 р. (т. 1, а. с. 64).
Листом № 79 від 07.03.2018 р. КЗ "Радивилівська дитяча школа мистецтв" повідомив відповідача про необхідність невідкладно повернути орендоване приміщення (т. 1, а. с. 65).
Судом констатується, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повернення відповідачем орендованого майна.
В той же час, за відсутності реагування відповідачем на вимоги про повернення майна, ні КЗ "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради, ні Радивилівська міська рада не проводили дій щодо судового захисту своїх прав, спрямованих на повернення орендованого майна закладу освіти.
Оцінюючи доводи апелянтів щодо наявності підстав для закриття провадження у справі та відповідно скасування рішення суду першої інстанції, з мотивів припинення відповідачем підприємницької діяльності, суд бере до уваги наступне.
За приписами ст. ст. 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, ст.46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Крім того, позовну заяву було направлено до суду 08 травня 2018 року, провадження у справі відкрито 11 травня 2018 рок, на час вирішення питання про відкриття провадження у справі стосовно ФОП В'юка М.М. судом встановлено, що він належним чином був зареєстрований як фізична особа-підприємець (т. 1, а. с. 1-12, 68-72).
Відповідно до витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності відповідача було здійснено 20 липня 2018 року (т. 1, а. с. 125- 126).
Суд констатує, що втрата фізичною особою статусу суб'єкта господарювання не є правовою підставою для закриття провадження у справі відповідно до ст.231 ГПК України.
За таких обставин, місцевий господарський суд правомірно не задовольнив заяву відповідача про закриття провадження у справі.
Беру чи до уваги втрату відповідачем статусу фізичної особи-підприємця, суд констатує, що апеляційні скарги в даному випадку не будуть направлені на відновлення прав та інтересів відповідача, оскільки Договір з ним укладався, як з фізичною особою підприємцем, а В'юк М.М. з метою уникнення відповідальності припинив підприємницьку діяльність, як ФОП.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Способи захисту права встановлені статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України.
В той же час, необхідно встановити наявність в прокурора при звернені до суду з даним позовом повноважень на представництво інтересів держави в особі Радивилівської міської ради в особі Комунального закладу "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради.
Зокрема, вказане є однією із підстав котрі зазначають апелянти на підтвердження доводів для скасування рішення суду першої інстанції.
Частиною 2 ст. 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Одним із зазначених органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно із ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
За приписами ч. ч. 3-5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Підставою для звернення з даним позовом до суду вказано, що уповноважений орган здійснення управління спірного приміщення - Радивилівська міська рада не здійснив захист інтересів держави.
Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).
Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п. 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку (у неофіційному перекладі): "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003р. № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
З огляду на вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
В той же час, положення п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.
У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття інтереси держави висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).
Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону "Про прокуратуру".
Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
В даній справі, прокурор обґрунтував наявність порушення інтересів держави в незаконному, нецільовому використанні приміщення дитячого навчального закладу, загрозі збереження існуючої мережі навчальних закладів та їх матеріально-технічної бази, а також забезпечення належних умов для навчання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності.
Пунктом 3 ч. 1ст. 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках, тому необхідно з'ясувати, що мається на увазі під виключним випадком і чи є таким випадком ситуація у справі.
Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
2) у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
В свою чергу, не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається, а здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
В той же час, апеляційним господарським судом вище було встановлено, що КЗ "Радивилівська дитяча школа" Радивилівської міської ради, як орендодавець, ні Радивилівська міська рада, як власник майна не здійснювали ефективний дій щодо повернення спірного майна, як то звернення до суду, обмежившись лише надсиланням протягом тривалого часу листів до орендаря. Доказів зворотного суду не надано.
Згідно ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).
За вищевказаних обставин, апеляційний господарський суд доходить висновку про обґрунтованість звернення прокурора з даним позовом до суду.
Щодо повідомлення Заступником керівника Дубенської місцевої прокуратури Радивилівської міської ради та Комунального закладу "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради про звернення до суду з позовом, суд зазначає наступне.
За приписами ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
В матеріалах справи наявні копії листів Дубенської місцевої прокуратури на адресу Радивилівської міської ради (№ 34/2-409-вих18) та Комунального закладу "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради (№ 34/2-410-вих18) в яких прокурор повідомляє про наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді та здійснення прокуратурою представництва у правовідносинах (т. 1, а. с. 81-94).
Суд звертає увагу, що вказані листи були додані до позовної заяви.
Окрім того, в матеріалах справи наявні копії витягів із Журналу реєстрації вхідної документації Радивилівської міської ради від 01.01.2018 р.) та Журналу реєстрації вхідної кореспонденції КЗ "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради з котрих вбачається отримання листів прокурора (т. 2, а. с. 135-151).
Також отримання листа прокурора не заперечувалося представником Радивилівської міської ради в судових засіданнях Північно-західного апеляційного господарського суду.
За наведених обставин твердження апелянтів щодо не повідомлення прокурором Радивилівської міської ради та Комунального закладу "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради , як безпідставні відхиляються судом апеляційної інстанції.
Щодо позовних вимог про повернення майна, суд зазначає наступне.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору оренди майна, що є спільною власністю територіальних громад Радивилівського району від 28.04.2012 р.
Приймаючи до уваги, що приміщення, яке виступає предметом Договору, належить до комунальної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Статтею 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст.759 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст.283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди), наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно із ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
За приписами ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.
Як вбачається з Договору договір оренди від 28.04.2012 р., діяв до 30.04.2017р. включно (з часу направлення орендодавцем листа орендареві про припинення дії договору, який останній проігнорував).
За вказаних обставин, судом констатується, що Договір припинив свою дії з 30.04.2017р.
Відповідно до пункту 5.3. Договору, орендар зобов'язується у разі припинення дії Договору оренди повернути орендодавцеві орендоване майно відповідно до п. 4.5. Договору.
Згідно із п. 4.5. Договору у разі закінчення строку дії Договору або при його розірвання орендар зобов'язаний протягом п'яти днів повернути за актом приймання - передачі об'єкт оренди орендодавцеві у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії Договору оренди.
Тобто, враховуючи вищевказані положення законодавства та умови договору, котрі були погоджені сторонами у відповідача виник обов'язок з повернення орендованого майна.
Відповідно до п. 2.3., 2.4. Договору у разі припинення дії цього Договору майно повертається орендодавцеві, відповідно до порядку, встановленому цим Договором при передачі майна орендарю. Майно вважається поверненим Орендодавцеві з моменту підписання сторонами акта приймання - передачі. Обов'язок із складання акта приймання - передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні.
Вище судом зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повернення відповідачем орендованого майна.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині зобов'язання ФОП В'юка М.М. звільнити частину нежитлового приміщення комунального закладу "Радивилівська дитяча школа" Радивилівської міської ради загальною площею 42,7 кв. м., розміщене за адресою: Рівненська обл., м. Радивилів, вул. Паркова, 3, вартістю 103 500,00 грн., шляхом підписання акту прийому - передачі з балансоутримувачем є обґрунтованою, законною та підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення 1245 грн. 03 коп. заборгованості по орендній платі, суд бере до уваги наступне.
Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно пункту 3.1. Договору орендна плата визначається на підставі "Положення про оренду майна спільної власності територіальних громад району", затвердженого рішенням Радивилівської районної ради від 29.07.2011 року № 156, і становить, з урахуванням індексу інфляції на день підписання Договору, - 397,99 грн. за місяць (орендна плата за кв. м. в місяць - 9 грн. 32 коп.), без врахування ПДВ, із щомісячною поправкою на коефіцієнт інфляції.
Розрахунок суми орендної плати міститься в додатку 1 до Договору оренди.
У разі припинення дії даного Договору орендна плата сплачується орендарем по день фактичної передачі приміщення орендодавцю (п. 3.7. Договору).
Таким чином, висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині є обґрунтованими.
Відносно посилання апелянтів як на підставу перебування в орендованому приміщенні третьої особи на Договір позички нежитлового приміщення від 01.04.2018 р., за умовами якого ФОП В'юк М.М. надав, а Радивилівська районна організація партія "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" прийняла в безоплатне тимчасове користування приміщення, розташоване за адресою: вул. Паркова, 3, м. Радивилів, Рівненської області для розміщення офісу Радивилівської районної організації партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" (т. 2, а. с. 41, 100), суд зазначає наступне.
До подання Радивилівською районною організацією партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" апеляційної скарги, відповідачем - В'юком М.М. до письмових пояснень від 14.11.2018 р. додано копію Договору позички нежитлового приміщення від 01.04.2018 р. (т. 2, а. с. 41).
Вказаний Договір позички не може бути прийнятий судом в якості належного та допустимого доказу на підтвердження правових підстав перебування третьої особи в орендованому відповідачем приміщенні, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Судом з врахуванням вказаних положень процесуального законодавства зазначається, що Договір позички мав бути поданий саме третьою особою з письмовими поясненнями.
Частиною 3 статті 269 ГПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Судом береться до уваги, що відповідач, знаючи про розгляд справи судом першої інстанції, надав місцевому господарському суду вищевказаного документа, не обґрунтував належним чином неможливості його подачі до суду першої інстанції.
Окрім того, відповідно до п. 5.9. Договору орендар зобов'язався не укладати договори (договори на суборенду, контракти, угоди), пов'язані з будь-яким використанням орендованих приміщень іншою юридичною особою без попередньої згоди на це власника майна.
Колегія суддів констатує, що не можуть бути взяті до уваги обґрунтування відповідача та третьої особи щодо перебування Радивилівської районної організації партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" в орендованому приміщенні на підставі Договору позички та Додаткової угоди до Договору позички, оскільки даний Договір позички та дії відповідача суперечать умовам Договору оренди, а саме п. 5.9. Договору оренди, а отже і положенням закону в частині виконання сторонами зобов'язань (ст. ст. 509, 526, 527 ЦК України), а тому ґрунтуються на незаконних діях відповідача та третьої особи.
Суд звертає увагу на те, що учасники справи не можуть обґрунтовувати правомірність своєї позиції вчиненням незаконних дій, оскільки в такому випадку вони ставлять себе вище закону, тим самим порушують принцип верховенства права (ст. 11 ГПК України).
За таких обставин суд доходить висновку, що В'юк М.М. всупереч ст. 509 ЦК України та п. 5.9. Договору уклав з Радивилівською районною організацією партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" Договір позички від 01.04.2018 р.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд констатує, що Договір позички від 01.04.2018 р. фактично є незаконним, а інших доказів законного перебування Радивилівської районної організації партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" в спірному приміщенні суду не надано.
Щодо тверджень скаржників, що Радивилівська міська рада не являється власником спірного приміщення, суд вказує наступне.
Як встановлено судом апеляційної інстанції вище, відповідно до додатку №1 рішення Радивилівської районної ради №157 від 29.09.2016 р. "Про передачу із спільної власності територіальних громад Радивилівського району бюджетних установ, закладів і майна" з наступними змінами до вказаного рішення від 04.01.2017, Комунальний заклад "Радивилівська дитяча школа мистецтв" передано Радивилівській міській раді Радивилівської об'єднаної територіальної громади.
Рішенням Радивилівської районної ради №206 від 04.01.2017 р. "Про затвердження актів приймання-передачі бюджетних установ, закладів і майна", затверджено акт прийому передачі майнового комплексу "Радивилівської дитячої школи мистецтв" Радивилівської районної ради до Радивилівської міської ради Радивилівської об'єднаної територіальної громади.
Згідно п. 1.4. Статуту комунального закладу "Радивилівська дитяча школа мистецтв" Радивилівської міської ради, погодженого начальником відділу освіти, культури та туризму, молоді та спорту Радивилівської міської ради 04.01.2017 р. та затвердженого рішенням Радивилівської міської ради від 04.01.2017 №161, власником школи є Радивилівська територіальна громада в особі Радивилівської міської ради. Школа безпосередньо підпорядкована відділу освіти, культури та туризму, молоді та спорту Радивилівської міської ради.
Таким чином, оскільки власником майна є Радивилівська територіальна громада в особі Радивилівської міської ради та доказів того, що майно є власністю іншої особи відповідачем чи третьої особою не надано, доводи апелянтів в цій частині є необґрунтованими та безпідставними.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Натомість, скаржниками не надано достатніх належних, допустимих та достатніх доказів у розумінні ст. ст. 76, 77, 79 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційних скаргах.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
В той же час, відсутні підстави передбачені ст.277 ГПК України для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Рівненської області від 15 серпня 2018 року у справі № 918/298/18 необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги В'юка Миколи Миколайовича та Радивилівської районної організації партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" - без задоволення.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційні скарги В'юка Миколи Миколайовича та Радивилівської районної організації партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 15 серпня 2018 року у справі № 918/298/18 - без змін.
2. Справу № 918/298/18 надіслати до господарського суду Рівненської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "07" березня 2019 р.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Маціщук А.В.