1Справа № 335/1004/19 1-кс/335/1543/2019
06 березня 2019 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , заявника ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , слідчого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі скаргу представника адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого,
Адвокат ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до суду із скаргою на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна по кримінальному провадженню №1201908000000004.
В обґрунтування скарги адвокатом зазначено наступне:
Слідчим управлінням ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 1201908000000004 від 05.01.2019 за фактом здійснення невстановленими особами незаконних дій із вогнепальною зброєю та боєприпасами за ч.1 ст.263 КК України.
В ході досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні слідчим суддею Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя 25.01.2019 винесено ухвалу, якою задоволено клопотання слідчого про проведення обшуку за адресою: м.Запоріжжя, вул. Крутоярська, буд. 16.
На підставі вказаної ухвали 15.02.2019 співробітниками ГУНП в Запорізькій області та УСБУ в Запорізькій області проведено обшук, за результатами якого із жіночої сумки, що належить ОСОБА_4 , були вилучені особисті грошові кошти власниці домоволодіння в сумі 2600 доларів США купюрами номіналом по 100 доларів кожна (копія протоколу обшуку додається), які були отримані нею від продажу автомобіля. Крім того, із блокноту, який знаходився на комоді в кімнаті на 2-му поверсі житлового будинку, вилучено грошові кошти в сумі 5500 грн., які також являються особистими заощадженнями ОСОБА_4 .
Як вказує заявник, вилучені грошові кошти є особистою власністю ОСОБА_4 , не являються майном, здобутим кримінально протиправним шляхом або таким майном, яке зберегло на собі сліди кримінального правопорушення чи використане для вчинення злочину. Таким чином, зазначені кошти не являються предметами, на вилучення яких слідчим суддею було надано дозвіл ухвалою від 25.01.2019, оскільки отримані внаслідок продажу автомобіля.
В судовому засіданні представник скаржник скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 та слідчий ОСОБА_6 пояснили, що на вилучення майна, про яке йдеться у скарзі, було надано дозвіл слідчим суддею. На теперішній час здійснюється досудове розслідування з метою перевірки обставин вчинення невстановленими особами кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263 КК України, а також перевірки походження вилученого майна. Просили у задоволенні скарги відмовити.
Заслухавши доводи скаржника, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Слідчим управлінням ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 1201908000000004 від 05.01.2019 за фактом здійснення невстановленими особами незаконних дій із вогнепальною зброєю та боєприпасами за ч.1 ст.263 КК України.
В ході досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні слідчим суддею Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя 25.01.2019 винесено ухвалу, якою задоволено клопотання слідчого про проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі вказаної ухвали слідчого судді 15.02.2019 співробітниками ГУНП в Запорізькій області та УСБУ в Запорізькій області проведено обшук.
Відповідно до протоколу обшуку від 15.02.2019 року, проведено обшук в домоволодінні за адресою АДРЕСА_1 . Під час обшуку із жіночої сумки, що належить ОСОБА_4 , вилучено грошові кошти в сумі 2600 доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів, а також грошові кошти в сумі 5500 грн., які були вилучені із блокноту на другому поверсі будинку.
В судовому засіданні було досліджено надані заявником копії документів, що стосуються продажу транспортного засобу „LEXUS GX 470”, що перебував у власності ОСОБА_4 , а саме договір купівлі-продажу від 29.12.2018 та Довіреність на продаж автомобіля. Крім того, особа, в інтересах якої було подано скаргу - ОСОБА_4 , - пояснила, що вилучені грошові кошти являються частиною коштів, отриманих за договором від 29.12.2018.
Згідно ч.7 ст.236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Частиною 1 ст. 167 КПК України передбачено, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Відповідно до ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Згідно із ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно до п. 5 висновків узагальнення ВССУ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», результати аналізу ухвал слідчих суддів, постановлених за результатами розгляду скарг на бездіяльність щодо неповернення тимчасово вилученого майна, свідчать про те, що аргументом сторони обвинувачення, яким ця сторона послуговується для підтвердження законності залишення майна у володінні органів досудового розслідування та відсутності підстав для його повернення, є визнання такого майна речовими доказами. Однак слід враховувати, що якщо ці докази були одержані під час обшуку і не були визначені в ухвалі про обшук як майно, для виявлення якого надано дозвіл на обшук, визнання такого майна речовими доказами без звернення з клопотанням про його арешт не може вважатись належним порядком забезпечення правомірності володіння відповідним майном органами досудового розслідування. З огляду на це обґрунтованими є ухвали слідчих суддів щодо зобов'язання повернення такого майна.
Згідно п. 6 висновків узагальнення результати аналізу змісту ч. 5 ст. 171 КПК свідчать про те, що вона встановлює обов'язок слідчого, прокурора подати клопотання про арешт тимчасово вилученого майна не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна. У свою чергу, за умови невиконання такого обов'язку у зазначених суб'єктів виникає інший обов'язок - негайно повернути особі вилучене майно, строк виконання якого не обмежується в часі, а отже, моментом завершення виконання такого обов'язку є винятково його виконання. Саме тому немає підстав повертати скарги на бездіяльність, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, з підстав пропущеного строку звернення з такою скаргою, оскільки така бездіяльність має лише початковий момент, однак не має кінцевого.
За змістом ст.100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Згідно ст. 16 КПК України лише судовим рішенням особу може бути позбавлено права власності та лише судовим рішенням обмежується право власності. Без судового рішення згідно ч. 2 ст. 16 КПК можливе обмеження права власності лише шляхом застосування процедури "тимчасового вилучення майна", яка визначена статтями 167-169 КПК України.
Як встановлено в судовому засіданні, рішення про накладення арешту на майно, вилучене під час обшуку від 15.02.2019, слідчим суддею не приймалось. В той же час доказів того, що вилучені кошти здобуті внаслідок вчинення протиправних дій, стороною обвинувачення надано до суду не було.
Таким чином, саме по собі вилучення під час обшуку 15.02.2019 майна не може вважатись належним порядком забезпечення правомірності володіння цим майном органом досудового розслідування.
З огляду вищевикладене, скарга є обґрунтованою, доведеною і такою, що підлягає задоволенню .
Керуючись ст. ст. 303, 304, 306, 307,309 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого на бездіяльність слідчого - задовольнити.
Зобов'язати слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 , повернути вилучене згідно протоколу обшуку від 15.02.2019 року у кримінальному провадженні №12019080000000004 від 05.01.2019 року, належні ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 5500 гривень та 2600 доларів США, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1