1Справа № 335/7514/18 2/335/229/2019
5 березня 2019 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Соболєвої І.П.,
за участю секретаря судового засідання Хома Д.М.,
позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 7 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107-Б, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,
Улипні 2018 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК», в якому просив визнати дії чи бездіяльність відповідача протиправними та зобов'язати працівників відповідача у своїх відділеннях використовувати та вживати державну мову впродовж робочого часу, стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 3 723 000,00 грн. одноразово на медичну діагностику, лікування та реабілітацію.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що він як клієнт відповідача неодноразово звертався до працівників Банку державною мовою, однак вони відповідали йому російською мовою. Так, 12.02.2018 у відділеннях АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за адресами: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 36, 84, 144 та 24.05.2018 у відділеннях за адресами: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 81, 144, 158 в операційних залах позивач виконував чи збирався виконати банківські операції, спілкувався державною мовою, але у відповідь чув лише окупаційну мову. Під час отримання довідок, інформаційних і рекламних матеріалів позивач відчував біль у пошкодженій руці, що є ознакою підвищеного артеріального тиску, та легке запаморочення внаслідок зневаги працівників відповідача до вживання державної мови для спілкування з клієнтом. Вважає, що вказаними діями працівників відповідача порушено його конституційні права, з огляду на що просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в особі представника ОСОБА_2 з позовними вимогами не погодився. У відзиві на позов, що надійшов до суду 17.10.2018, представником відповідача зазначено, що позивач не навів обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а також не надав доказів заподіяння йому моральної шкоди відповідачем. Так, матеріали справи не містять жодних висновків експертиз, медичної документації, довідок, які б свідчили про спричинення позивачеві моральної шкоди. Позивач не надав доказів, на підставі яких можливо стверджувати, що стан здоров'я позивача погіршився після зазначених у позові подій. Також позивач не обґрунтував розміру моральної шкоди. Просила у задоволенні позову відмовити.
Судом проведені такі процесуальні дії у цій справі.
Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 3 липня 2018 р. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху із наданням строку на усунення її недоліків (а.с. 23).
Після усунення недоліків позовної заяви ухвалою судді від 30.07.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку загального позовного провадження, призначене підготовче засідання на 17.10.2018 о 13:00 год., встановлено учасникам процесу строки для подання заяв по суті справи (а.с. 32).
17.10.2018 надійшов відзив АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на позов. Суд не приймає до уваги заперечення позивача проти прийняття відзиву на позовну заяву через пропуск встановленого судом строку на його подання, оскільки копію ухвали про відкриття провадження, позовної заяви з доданими до неї документами АТ КБ «ПРИВАТБАНК» отримало 04.10.2018, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням (а.с. 35). Отже, відзив направлено до суду протягом визначеного ухвалою суду від 30.07.2018 п'ятнадцятиденного строку з дня вручення ухвали.
13.08.2018 надійшло клопотання позивача про витребування доказів, в якому він просив витребувати у відповідача чинний нормативно-правовий акт про дозвіл не знати службовцям відповідача державної мови та не використовувати її на робочому місці в робочий час (а.с. 39).
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.10.2018 вказане клопотання позивача про витребування доказів залишене без задоволення (а.с. 51).
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.10.2018 закрито підготовче провадження у справі та справу призначено для розгляду у відкритому судовому засіданні на 19.11.2018 о 16:00 год. (а.с. 52).
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити з підстав, що викладені в ньому.
Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні, що відбулось 19.12.2018, позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні.
У судове засідання, що відбулось 05.03.2019, представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином про що в матеріалах справи є відповідні докази. Від представника відповідача надійшло клопотання, в якому просить відкласти розгляд справи з підстав занятості представника ОСОБА_3 в іншому судовому засіданні.
Суд, вивчивши клопотання, та враховуючи думку позивача, який вважав за можливе розглянути справу в цьому судовому засіданні, вважає клопотання необґрунтованим, оскільки до нього не додано документів на підтвердження поважності причин, що унеможливлюють явку представника відповідача до суду. Крім цього, суд зауважує, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є юридичною особою та веде справу в суді через своїх представників, зокрема відзив на позовну заяву було подано представником ОСОБА_2 Отже, у випадку неявки в судове засідання одного з представників, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» може уповноважити іншу особу на представництво своїх прав та інтересів у суді.
За таких обставин, а також враховуючи, що представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву та надавались усні пояснення в судовому засіданні, що відбулось 19.12.2018 (арк. справи 72), суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши та проаналізувавши надані суду докази у їх сукупності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на тому, що позивач є споживачем банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК». При зверненні до відділень цього Банку у місті Запоріжжі працівники Банку надавали йому відповіді та інформацію на його звернення не державною мовою, що спричинило позивачеві моральну шкоду, яку останній оцінює у 3 723 000 грн.
Так, частиною 1 статті 10 Конституції України передбачено, що державною мовою в Україні є українська мова.
Рішенням Конституційного Суду України від 14.12.1999 № 10-рп (справа про застосування української мови) надано тлумачення положенню частини першої статті 10 Конституції України, відповідно до якого українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.
Відповідно до положень ст. 18 Закону України «Про засади державної мовної політики», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, В економічній і соціальній діяльності державних підприємств, установ та організацій основною мовою є державна мова, а також вільно використовуються російська та інші регіональні мови або мови меншин. В економічній і соціальній діяльності об'єднань громадян, приватних підприємств, установ та організацій, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб вільно використовуються державна мова, регіональні мови або мови меншин, інші мови. У внутрішніх правилах підприємств, установ та організацій будь-якої форми власності забороняється прийняття будь-яких положень, що виключають або обмежують у спілкуванні співробітників використання державної мови, російської, інших регіональних мов або мови меншин. В роботі підприємств можуть використовуватися й інші мови.
Частиною 1 ст. 5 цього Закону передбачено, що державна мовна політика України базується на визнанні і всебічному розвитку української мови як державної і гарантуванні вільного розвитку регіональних мов або мов меншин, інших мов, а також права мовного самовизначення і мовних уподобань кожної людини.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про засади державної мовної політики», до кожної мови, визначеної у частині другій статті 7, в тому числі - російської, застосовуються заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин, що передбачені у цьому Законі, за умови, якщо кількість осіб - носіїв регіональної мови, що проживають на території, на якій поширена ця мова, становить 10 відсотків і більше чисельності її населення. Рішення про застосування заходів, спрямованих на використання регіональної мови, приймається місцевою радою. Право ініціювання питання щодо застосування заходів, спрямованих на використання регіональних мов або мов меншин, належить також мешканцям території, на якій поширена ця мова. У разі збору підписів понад 10 відсотків осіб, які мешкають на певній території, місцева рада зобов'язана прийняти відповідне рішення протягом 30 днів з моменту надходження підписних листів.
Судом встановлено, що у місті Запоріжжі проводились вищезазначені заходи, передбачені Законом України «Про засади державної мовної політики», а саме Запорізькою міською радою прийнято рішення від 05.09.2012 № 4 «Про реалізацію положень Закону України «Про основи державної мовної політики» у місті Запоріжжі», за яким мешканців міста проінформовано, що російська мова є регіональною мовою в місті Запоріжжі.
Таким чином, оскільки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, як помилково стверджує позивач у позовній заяві, тому працівники філій відповідача на території міста Запоріжжя мали право використовувати в своїй діяльності російську мову.
Крім того, як випливає з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звернувся до Національного банку України із письмовим зверненням, яке листом від 11.10.2018 № 61-0021/54752 було скеровано за належністю до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 58). Своєю чергою, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» своїм листом від 16.10.2018 № 20.1.0.0.0/7-20181011/5101 надало ОСОБА_1 відповідь, за змістом якої Банком введена практика обов'язкового початку спілкування з клієнтом працівниками Банку державною мовою. З працівниками вказаних позивачем відділень проведена роз'яснювальна робота з приводу недопущення повторення подібних ситуацій (а.с. 59). Відтак, відповідачем було розглянуто звернення позивача та вжито відповідних заходів для покращення якості надання йому банківських послуг, зокрема щодо звернення до клієнта державною мовою.
Разом із цим, відповідно до положень ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до ч. 1 яких шкода, завдана фізичній або юридичні особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Під час розгляду справи позивачем не було доведено належними та допустимими доказами як сам факт заподіяння йому моральної шкоди, так і визначені законом підстави для її відшкодування. Так, позивач не надав суду доказів наявності шкоди, зокрема тих негативних наслідків, які зазнав позивач саме внаслідок дій відповідача, оскільки в своїх поясненнях щодо моральної шкоди він зазначив про наявність у нього з липня 2016 р. хвороби, з приводу якої отримував відповідне лікування, а також вказав відповідні симптоми хвороби, які відчуває і по цей час (а.с. 7-14). Проте, жодного медичного документа, який би свідчив, що хвороба виникла в позивача саме внаслідок поведінки працівників відповідача, позивач суду не надав. Також позивач не довів наявність вини відповідача у заподіянні шкоди, протиправності поведінки відповідача, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. Крім того, позивач не зазначив підстав, з яких він виходив при визначенні розміру моральної шкоди.
Підсумовуючи викладене, законні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні, з огляду на що в задоволенні його позову слід відмовити в повному обсязі.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, інші судові витрати у цій справі відсутні, тому питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 19, 76-80, 89, 141, 259, 265, 273 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення вступної та резолютивної частин - протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 5 березня 2019 р. Повне рішення складене 11 березня 2019 р.
Суддя І.П. Соболєва