1Справа № 335/12228/18 1-кп/335/331/2019
06 березня 2019 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжя питання доцільності продовження тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -
В провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження 12018080060002108 від 23.08.2018 року відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
На досудовому розслідуванні ухвалою слідчого судді від 08.10.2018 року відносно обвинуваченого ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого судом було продовжено до 14.03.2019 року.
Судом на вирішення учасників кримінального провадження поставлено питання щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .
Прокурор у судовому засіданні вважає за доцільне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки судовий розгляд не закінчено, а підстави для зміни запобіжного заходу відсутні.
Обвинувачений та його захисник проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували.
Заслухавши думку учасників процесу щодо продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , суд приходить до наступного висновку.
У відповідності до вимог ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що застосований відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінуються, та яке, у відповідності до ст. 12 КК України віднесено до категорії злочину середньої тяжкості.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Тяжкість злочину, що інкримінується обвинуваченому ОСОБА_5 , у сукупності із даними про його особу, з огляду на вірогідність переховуватися від суду, дає підстави вважати, що зміна відносно обвинуваченого запобіжного заходу на більш м'який є неможливою та не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду.
У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.
У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що застосований відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, та ухиленню від суду, у зв'язку з чим тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 є виправданим та відповідає виключності запобіжного заходу, задля досягнення завдань кримінального провадження. Підстави для зміни запобіжного заходу судом не встановлено.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою забезпечить належну поведінку обвинуваченого під час судового розгляду, у зв'язку з чим вважає за необхідне продовжити строк застосованого запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою на 60 днів, строком до 04.05.2019 року.
Керуючись ст. ст. 177, 331 КПК України, суд,
Продовжити строк тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, строком на 60 днів, до 04.05.2019 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1