06 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/1008/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Ніколіна В. В.,
з участю секретаря судового засідання - Федчук М. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року у справі № 817/1429/18 за адміністративним позовом Головного управління ДФС України у Рівненській області до Приватної виробничо-комерційної фірми "Фіалка" про застосування арешту коштів на рахунках платника податків, -
суддя в 1-й інстанції - Щербаков В. В.,
час ухвалення рішення - 29.11.2018 року,
місце ухвалення рішення - м. Рівне,
дата складання повного тексту рішення - 10.12.2018 року,
Позивач- Головне управління ДФС у Рівненській області звернулося в суд з позовом до відповідача - ПВКФ “Фіалка”, в якому просило застосувати арешт коштів на рахунках платника податків.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що відповідно до вимог ч.2 п.3 наказу ДФС від 23 жовтня 2014 року №207 "Про службові посвідчення працівників органів Державної фіскальної служби" надано право видавати працівникам довідки про їх приналежність до посадових осіб органів ДФС, тому пред'явлення службовими особами відповідача довідок (замість службових посвідчень) є аналогічним пред'явленню службових посвідчень, оскільки право видання таких довідок працівникам ДФС не суперечить вимогам чинного законодавства. Апелянт також зазначає, що ПК України не містить вказівки щодо строків проведення перевірки в 30 днів з дня винесення ухвали суду (слідчого судді) про призначення перевірки. Таким чином, посадових осіб Головного управління ДФС у Рівненській області протиправно не допущено до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПВКФ “Фіалка”, що свідчить про наявність достатніх правових підстав для застосування арешту коштів на рахунки цього платника податків. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що у контролюючого органу на момент винесення спірного наказу були відсутні підстави для проведення позапланової документальної виїзної перевірки ПВКФ “Фіалка”, тому посадових осіб відповідача правомірно не допущено до перевірки; вказані обставини свідчать про відсутність правових підстав для застосування арешту коштів на рахунках платника податків. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.
Відповідно до положень ч.4 ст.229 КАС України фіксація судового розгляду технічними засобами не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 03 жовтня 2017 року у справі №569/14978/17 надано дозвіл ГУ ДФС у Рівненській області на проведення упродовж строків, визначених нормами податкового законодавства та призначення в кримінальному проваджені №42017180000000096, відомості якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 червня 2017 року, за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.364-1 КК України, документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання чинного податкового та валютного законодавства при здійсненні фінансових операцій, достовірності ведення бухгалтерського та податкового обліку ПВКФ “Фіалка” (ЄДРПОУ 30207687), за період 01 січня 2015 по 31 серпня 2017 року з усіма контрагентами.
21 травня 2018 року на адресу ГУ ДФС Рівненській області у зв'язку з надходженням ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 03 жовтня 2017 року у справі №569/14978/17 про призначення у кримінальному провадженні №42017180000000096 від 15 червня 2017 документальної позапланової виїзної перевірки ПВКФ “Фіалка” та на підставі ст.20 розділу І, пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.11 п.78 ст.78, п.78.4 ст.78, ст.82, ст.86 гл.8 р.II ПК України, прийнято наказ від 21 травня 2018 року №1528 “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПВКФ “Фіалка”.
Відповідно до вказаного наказу та направлень на перевірку від 21 травня 2018 року №1077/17-00-14-03, №1076/17-00-14-03, №1075/17-00-14-03, посадовим особам відповідача доручено провести документальну позапланову виїзну перевірку ПВКФ “Фіалка” з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів, встановлених на території України, а також з питань дотримання валютного та іншого законодавства України за період з 01 листопада 2015 року по 31 серпня 2017 року, з 21 травня 2018 тривалістю 5 робочих днів.
21 травня 2018 року посадовими особами ГУ ДФС Рівненській області здійснено вихід за фактичною адресою ПВКФ “Фіалка”.
Головному бухгалтеру ПВКФ “Фіалка” ОСОБА_1 вручено копію наказу від 21 травня 2018 року №1528 “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПВКФ “Фіалка”.
Від ознайомлення під підпис з направленнями на перевірку від 21 травня 2018 року №1077/17-00-14-03, №1076/17-00-14-03, №1075/17-00-14-03 головний бухгалтер ПВКФ “Фіалка” ОСОБА_1 відмовилася.
Головному бухгалтеру ПВКФ “Фіалка” ОСОБА_1 також пред'явлено довідки видані ГУ ДФС у Рівненській області на виконання наказу Державної фіскальної служби України від 23 жовтня 2014 року №207 “Про службові посвідчення працівників органів Державної фіскальної служби”, а саме: №526/10/17-00-04-117 від 18 січня 2018 року, видана ОСОБА_2, №2004/10/17-00-04-117 від 12 травня 2017 року, видана ОСОБА_3
Ознайомившись з пред'явленими документами, головний бухгалтер ПВКФ “Фіалка” ОСОБА_1 повідомила про недопуск до проведення перевірки у зв'язку з непред'явленням службових посвідчень працівників ГУ ДФС У Рівненській області та відсутністю ПВКФ “Фіалка” у плані-графіку перевірок на 2018 рік на сайті ДФС України.
Вказані обставини зафіксовані в акті відмови платника податків у допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПВКФ “Фіалка” №194/17-00-14-03 від 21 травня 2018 року.
22 травня 2018 року начальник управління аудиту ГУ ДФС в Івано-Франківській області, розглянувши матеріали (наказ від 21 травня 2018 року №1528 “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПВКФ “Фіалка”, направлення на проведення цієї перевірки та акт відмови платника податків у допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПВКФ “Фіалка” №194/17-00-14-03 від 21 травня 2018 року), керуючись пп.94.2.3 п. 94.2 ст.94 ПК України прийняв звернення до заступника начальника ГУ ДФС у Рівненській області про застосування повного адміністративного арешту майна ПВКФ “Фіалка”.
22 травня 2018 року в 15 год. 00 хв. заступник начальника ГУ ДФС у Рівненській області на підставі вказаного звернення прийняв рішення про застосування повного адміністративного арешту майна ПВКФ “Фіалка”.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що посадових осіб відповідача правомірно не допущено до перевірки, крім того, у контролюючого органу на момент винесення спірного наказу були відсутні підстави для проведення позапланової документальної виїзної перевірки ПВКФ “Фіалка”, вказані обставини свідчать про відсутність правових підстав для застосування арешту коштів на рахунках платника податків.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, законними та обґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
П.75.1 ст.75 ПК України передбачає, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка (абз.4, 5 пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України).
Порядок проведення документальних позапланових перевірок регламентовано ст.78 ПК України.
Згідно з п.78.4 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному ст.42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
П.42.2 ст.42 ПК України передбачає, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п.42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику
Відповідно до абз.1 п.81.1 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Згідно з п.81.1 ст.81 ПК України непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Колегія суддів звертає увагу на те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України. Лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема, документальних позапланових виїзних, може бути належною підставою для проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.
Як вбачається з матеріалів справи, в акті відмови платника податків у допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПВКФ “Фіалка” від 21 травня 2018 року №194/17-00-14-03 зафіксовано, що посадовими особами при виході на перевірку було пред'явлено лише довідки ГУ ДФС у Рівненській області: №526/10/17-00-04-117 від 18 січня 2018 року, видану ОСОБА_2, №2004/10/17-00-04-117 від 12 травня 2017 року, видану ОСОБА_3, №1281/10/17-00-04-117 від 15 лютого 2018 року, видану ОСОБА_4 Службових посвідчень осіб, як того вимагає п.81.1 ст.81 ПК України, пред'явлено не було, і цей факт не заперечувався представником позивача при розгляді цієї справи у суді першої інстанції.
При цьому, колегія суддів не приймає до уваги покликання апелянта на те, що пред'явлення службовими особами відповідача довідок (замість службових посвідчень) є аналогічним пред'явленню службових посвідчень, оскільки право видання таких довідок робітникам ДФС не суперечить вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.
Постановою Кабінету ОСОБА_5 України від 21 травня 2014 року №236 затверджено Положення про Державну фіскальну службу України, п.9 якого встановлено, що ДФС в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної ОСОБА_5 України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету ОСОБА_5 України, наказів Мінфіну видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання.
П.3 наказу Державної фіскальної служби України від 23 жовтня 2014 року №207 "Про службові посвідчення працівників органів Державної фіскальної служби" дозволено до отримання посвідчень, зразки яких затверджені цим наказом:
- посадовим особам фіскальної служби використовувати посвідчення посадових осіб органів доходів і зборів при незмінності назви посади працівника;
- начальникам головних управлінь, митниць, Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, ДПІ (СДПІ), спеціалізованих департаментів та органів, що утворені відповідно до постанови Кабінету ОСОБА_5 України від 06 серпня 2014 року №311, видавати працівникам довідки про їх приналежність до посадових осіб органів ДФС, які використовувати виключно з паспортом громадянина України.
Колегія суддів звертає увагу на те, що вказаним наказом передбачено лише право начальників відповідних органів ДФС видавати такі довідки, а не пред'являти їх посадовими особами замість службових посвідчень перед проведенням перевірки.
Колегія суддів зазначає, що приписи вищезазначеного наказу, як локального акту, прийнятого ДФС на виконання своїх функцій, в частині видачі працівникам довідок про їх приналежність до посадових осіб органів ДФС, які дозволено використовувати виключно з паспортом громадянина України, суперечить приписам ст.81 ПК України, яка чітко передбачає обов'язок посадової особи контролюючого органу пред'явити перед початком перевірки саме службове посвідчення і не містить жодних альтернатив цьому.
Отже, положення п.3 наказу Державної фіскальної служби України від 23 жовтня 2014 №207 "Про службові посвідчення працівників органів Державної фіскальної служби" в частині можливості використання посадовою особою фіскальної служби довідок про їх приналежність до посадових осіб органів ДФС не кореспондуються з вимогами ст.81 ПК України в частині обов'язку посадової особи контролюючого органу пред'явити перед початком перевірки службове посвідчення.
Таким чином, ненадання посадовою особою контролюючого органу перед початком проведення перевірки службового посвідчення свідчить про недотримання фіскальним органом встановленого порядку проведення перевірки.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що наказ від 21 травня 2018 року № 528 прийнятий на виконання ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 03 жовтня 2017 року у справі №569/14978/17, якою надано дозвіл ГУ ДФС у Рівненській області на проведення упродовж строків, визначених нормами податкового законодавства та призначення в кримінальному проваджені №42017180000000096, відомості якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 червня 2017 року, за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.364-1 КК України, документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання чинного податкового та валютного законодавства при здійсненні фінансових операцій, достовірності ведення бухгалтерського та податкового обліку ПВКФ “Фіалка”.
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2018 року у справі №569/14978/17 роз'яснено, що ухвала про призначення позапланової виїзної перевірки залишається в силі протягом одного місяця з дня її постановлення.
Таким чином, строк дії ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 03 жовтня 2017 року у справі №569/14978/17 про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ПВКФ “Фіалка” сплив на час винесення наказу про призначення такої перевірки, тому у контролюючого органу були відсутні правові підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки.
При цьому, колегія суддів не приймає до уваги покликання апелянта на те, що ПК України не містить вказівки щодо строків проведення перевірки в 30 днів з дня винесення ухвали суду (слідчого судді) про призначення перевірки, оскільки питання строку дії ухвали слідчого судді регламентовані КПК України.
Колегія суддів також звертає увагу на те, сплив строку дії ухвали, постановленої в порядку кримінально-процесуального законодавства для забезпечення кримінального провадження в частині збирання доказів, свідчить про припинення такої дії для осіб, яких вона стосувалась, і вчинення будь-яких дій на реалізацію такої поза межами строку у ній зазначеному не має правових підстав.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 28 серпея 2018 року у справі №812/1212/17 (адміністративне провадження К/9901/46913/18), і відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Судом також встановлено, що ПВКФ “Фіалка” оскаржило в судовому порядку наказ від 21 травня 2018 року № 528 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки.
Рішенням Рівненського оружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року (яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2019 року) визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Рівненській області від 21 травня 2018 року № 1528 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПВКФ "Фіалка"».
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_5 Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 139, 229, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року у справі № 817/1429/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий - суддя ОСОБА_6
судді ОСОБА_7
ОСОБА_8
Повне судове рішення складено 11 березня 2019 року.