Справа № 2240/2260/18
Головуючий у 1-й інстанції: Майстер П.М.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
11 березня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.
суддів: Ватаманюка Р.В. Сторчака В. Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року (головуючий суддя Майстер П.М., повне рішення складено 25.10.2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Хмельницькому, в якому просив:
- встановити стаж його роботи в складі збірної України з 02.01.1983 по 31.12.1985 роки (включно) для призначення пенсії за вислугу років;
- зобов'язати Управління пенсійного фонду України в м. Хмельницькому прийняти встановлені роки стажу для призначення пенсії за вислугу років.
Підставою звернення з даним позовом до суду слугувала відмова Пенсійного органу у призначенні позивачу пенсії за вислугу років в зв'язку з браком років стажу в збірній України з вільної боротьби (СРСР), який підтверджено Державною службою молоді і спорту України на основі службової довідки виданої ОСОБА_2 Міністерством спорту Російської федерації від 31.10.2013 р. №911 лише за період 1986-1988 роки.
Обгрунтовуючи власну позицію, позивач вказує, що був членом фізкультурного товариства «Динамо» і відповідь отримана з архіву Всеросійського фізкультурно - спортивного товариства «Динамо» є неповною і свідчить виключно про те, що документальні матеріали про стаж роботи позивача в складі збірної СРСР (з вільної боротьби) з 1981 по 1989 р. присутні.
До того ж, позивач в підтвердження стажу роботи в збірній команді України посилається на свідчення колишнього керівника спорту Хмельницької області ОСОБА_3 та головного тренера по області по вільній боротьбі ОСОБА_4.
13 вересня 2018 року суд протокольною ухвалою допустив заміну відповідача - Управління пенсійного фонду України в м. Хмельницькому, в зв'язку з його реорганізацією, на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року в задоволенні вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення окружного суду і ухвалити нове, яким вимоги адміністративного позову задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на достатність наданих ним доказів в підтвердження наявності у нього права на призначення пенсії за вислугу років в складі збірної СРСР з вільної боротьби.
Відзиву на апеляційну скаргу від відповідача не надійшло.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач звернувся до Управління пенсійного фонду України в м. Хмельницькому із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років.
Листом №7415/03 від 28.03.2016 року Управлінням пенсійного фонду України в м.Хмельницькому позивачу повідомлено, що згідно документів, отриманих для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період його перебування в складі збірних команд підтверджено лише за період з 1986 по 1988 роки. Управлінням пенсійного фонду України в м.Хмельницькому було направлено запити в Міністерство спорту Російської Федерації та Центральну раду "Динамо". При цьому, позивачу було повідомлено, що оскільки відповідь про підтвердження його перебування в збірній СРСР не надійшла, право на призначення пенсії за вислугою років у нього на разі відсутнє.
Не погоджуючись з рішенням пенсійного органу позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції погодився з доводами відповідача та відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що позивачем, при наявності у нього звання майстра спорту міжнародного класу, не доведено факт власного перебування у складі збірних команд не менше 6 років, у відповідності до Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу - членам збірних команд України №583 від 12.10.1992 року.
Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції та надаючи оцінку спірним правовідносинам виходить з наступного.
В даному випадку судова колегія зважає на те, що спірним є питання про підтвердження стажу позивача в складі збірної України з вільної боротьби за період з 02.01.1983 року по 31.12.1985 року.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом.
Відповідно до п "є" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше 25 років - у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
За змістом п.1 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу - членам збірних команд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №583 від 12.10.1992 року (далі-Порядок №583 від 12.10.1992 року), пенсії за вислугу років призначаються спортсменам, які мають особливі заслуги перед фізкультурним рухом, - заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу при стажі роботи станом на 1 квітня 2015 р. не менше 25 років і перебуванні в складі збірних команд не менше 6 років незалежно від віку. Стаж, який дає право на пенсію за вислугу років, обчислюється на підставі трудової книжки та інших документів, що підтверджують перебування в складі збірних команд, а також у разі наявності звання заслуженого майстра спорту або майстра спорту міжнародного класу.
Відповідно до п.4 вказаного Порядку пенсії за вислугу років призначаються і виплачуються за умови вибуття вказаних осіб зі збірних команд.
Статтею 1 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» від 24 грудня 1993 року № 3808-ХІІ (далі - Закон № 3808-ХІІ) визначено, що спортсмен - фізична особа, яка систематично займається певним видом (видами) спорту та бере участь у спортивних змаганнях.
Згідно частин 4-6 статті 37 Закону № 3808-ХІІ склад національних збірних команд щорічно затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту та включає основний склад та склади спортсменів різних вікових груп з урахуванням вимог міжнародних спортивних федерацій. До основного складу національних збірних команд включаються спортсмени, які мають найвищі спортивні результати на всеукраїнських та міжнародних змаганнях. Центральний орган виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту укладає трудовий договір (контракт) із спортсменами та фахівцями штатної команди національних збірних команд України з олімпійських та неолімпійських видів спорту, а з видів спорту інвалідів - Український центр з фізичної культури і спорту інвалідів.
Частиною 9 статті 37 Закону № 3808-ХІІ передбачено, що спортсмени - члени штатної команди національних збірних команд України беруть участь у міжнародних змаганнях або інших спортивних змаганнях, не включених до Єдиного календарного плану фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України, за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту відповідно до умов трудового договору (контракту).
Отже, перебування у складі збірної команди передбачає наявність у спортсмена - члена збірної команди трудового договору.
Відповідно до п "є" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше 25 років - у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
За змістом п.1 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу - членам збірних команд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №583 від 12.10.1992 року (далі-Порядок №583 від 12.10.1992 року), пенсії за вислугу років призначаються спортсменам, які мають особливі заслуги перед фізкультурним рухом, - заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу при стажі роботи станом на 1 квітня 2015 р. не менше 25 років і перебуванні в складі збірних команд не менше 6 років незалежно від віку. Стаж, який дає право на пенсію за вислугу років, обчислюється на підставі трудової книжки та інших документів, що підтверджують перебування в складі збірних команд, а також у разі наявності звання заслуженого майстра спорту або майстра спорту міжнародного класу.
Відповідно до п.4 вказаного порядку пенсії за вислугу років призначаються і виплачуються за умови вибуття вказаних осіб зі збірних команд.
Комплексний аналіз норм пенсійного законодавства дає підстави дійти висновку, що необхідною умовою для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на відповідній посаді або виконання нею визначених робіт, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.
Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно п.3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі-Порядок №22-1), передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.6 постанови ОСОБА_5 Міністрів СРСР і ВЦРПС № 656 від 06.09.1973 «Про трудові книжки робітників та службовців», до трудової книжки заносяться відомості про працівника, зокрема, прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність, відомості про роботу, переведення на іншу роботу, звільнення. Для робітників у відповідності з найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікованому довіднику робіт і професій робітників провадяться записи про найменування роботи або посади, на які їх прийнято.
Відповідно до п.п.1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно п.20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці мають бути вказані періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Згідно вимог Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України № 18-1 від 10.11.2006 (далі - Порядок № 18-1), для підтвердження стажу роботи необхідно подати до управління ПФУ за місцем проживанням ряд документів, які підтверджують трудовий стаж.
Пунктом 18 цього Порядку передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
На підтвердження факту перебування позивача у складі збірної СРСР з вільної боротьби у період з 1986 по 1988 роки, судом першої інстанції взято до уваги копія архівної довідки Міністерства спорту Російської Федерації № 911 від 31.10.2013 року, зі змісту якої встановлено, що звання майстра спорту міжнародного класу СРСР по вільній боротьбі присвоєно позивачу 13.08.1986 року, копія довідки Міністерства спорту Російської Федерації № 911 від 31.10.2013 року, довідка Державної служби молоді та спорту України №1/5495 від 20.12.2013 року, лист-відповідь ОГО «ВРФСО «Динамо» №55/605 від 13.03.2014 року, архівна довідка Державного архіву Хмельницької області від 08.12.2016 року №Д-2559/01.01-14/2016, якими, на переконання суду першої інстанції, підтверджено період перебування ОСОБА_2 в складі збірних команд лише у період з 01.07.1986 року по 30.06.1988 року.
Судова колегія, в ракурсі наявних у матеріалах справи документах та обсягу інформації, що міститься в них, вважає за необхідне зазначити, що покликання суду першої інстанції на інформацію отриману від Міністерства спорту Російської Федерації та Загальнодержавного об'єднання «Всеросійське фізкультурно-спортивне товариство «Динамо» про відсутність первинних документів, які б підтверджували перебування ОСОБА_2 в збірній команді СРСР в запитуваний період, вважає безпідставними, оскільки відсутність відповідних документів не можуть бути підставою для позбавлення особи права на належну їй пільгову пенсію, якщо із інших даних, зокрема трудової книжки та архівних документів, свідчень, доступних джерел та логічних умовиводів, вбачається наявність усіх обставин для цього.
Суд першої інстанції, враховуючи при прийнятті оскаржуваного рішення лист-відповідь ОГО «ВРФСО «Динамо» №55/605 від 13.03.2014 року, безпідставно дійшов висновку про підтвердження останнім стажу роботи позивача у складі збірної СРСР з вільної боротьби лише за період з 1986 по 1988 роки, оскільки зі змісту останнього вбачається, що в архіві ОГО «ВРФСО «Динамо» документальні матеріали, що підтверджують стаж роботи позивача в складі збірної СРСР з вільної боротьби з 1981 року по 1989 рік присутні. Жодних пояснень та обгрунтувань неврахування отриманої інформації у повному обсязі судом першої інстанції не надано, як і обгрунтувань, які б спростовували правдивість інформації стосовно наявності документації в підтвердження стажу роботи позивача у складі збірної СРСР з вільної боротьби у період з 1981 по 1985 роки.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п.18 Порядку № 18-1, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Судом першої інстанції в судовому засіданні на підставі показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_3, які знали позивача по спільній з ним роботі у галузі спорту, було встановлено факт його перебування у складі збірної СРСР з вільної боротьби починаючи з 1981 року і на протязі декількох років.
Отримані свідчення, в судовому засіданні суду першої інстанції, а ні відповідачем, а ні самим судом не спростовані. Доказів визнання їх недостовірними матеріали справи також не містять.
Судова колегія зазначає, що Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
В даному випадку, колегія суддів наявні у справі докази згідно зі статтею 76 КАС України, вважає достатніми, тобто такими, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин, що входять у предмет доказування в межах даної справи.
Тобто, на день звернення позивачем за пенсією за віком на пільгових умовах у нього були наявні всі умови, що дають право на її призначення, а тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
За змістом ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Стосовно обраного позивачем способу захисту у вигляді зобов'язання відповідача прийняти встановлені роки стажу для призначення пенсії за вислугу років, суд зазначає наступне.
З практики Європейського суду слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Статтею 58 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058- IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи, спірним питанням є підтвердження наявності у позивача стажу для призначення пенсії за вислугу років.
Згідно із частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, та з урахуванням дискреційних повноважень Пенсійного органу на прийняття рішення суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з застосуванням положень статті 245 КАС України, шляхом обрання належного способу захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права, а саме зобов'язання відповідача прийняти встановлені роки стажу позивача у складі збірної СРСР з вільної боротьби у період з 02.01.1983 по 31.12.1985 роки для призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням висновків суду.
Разом з тим, неповне з'ясування обставин у справі, недослідження всіх наявних у справі доказів, ненадання їм належної правової оцінки є ознакою порушення судом першої інстанції норм матеріального та недотримання в процесі винесення рішення норм процесуального права, що є підставою для його скасування та прийняття нового рішення.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити повністю.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про зобов'язання вчинити дії скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі.
Встановити стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_2 в складі збірної СРСР з вільної боротьби з 02.01.1983 по 31.12.1985 роки (включно).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийняти встановлені роки стажу роботи ОСОБА_2 в складі збірної СРСР з вільної боротьби з 02.01.1983 по 31.12.1985 року для призначення пенсії за вислугу років.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, вул. Герцена, 10, код ЄДРПОУ 21318350) на користь ОСОБА_2 (29000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), понесенні ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 3524,00 грн.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 11 березня 2019 року.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_5 ОСОБА_7