06 березня 2019 року м. Дніпросправа № 804/4667/18
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,
за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: ОСОБА_2.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу приватного підприємства «Ансі»
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2018 року, (суддя суду першої інстанції ОСОБА_3В.), прийняте у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро, в адміністративній справі за позовом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «Ансі» про стягнення податкового боргу,-
22.06.2018 року Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства “Ансі”, в якому позивач просить стягнути податковий борг з орендної плати за землю та з податку на нерухоме майно з Приватного підприємства “Ансі” в сумі 73654,56 грн. шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, що обслуговують платника податків.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначалося, що відповідач має податковий борг з орендної плати за землю в сумі 73421,72 грн. та з податку на нерухоме майно в сумі 232,84 грн., який утворився внаслідок несплати у встановлений законом строк сум самостійно задекларованих грошових зобов'язань. На наявний у відповідача податковий борг позивачем в порядку ст.59 Податкового кодексу України виставлено податкову вимогу про сплату від 27.07.2016р. №159546-04. Станом на теперішній час означений податковий борг відповідачем не погашений, тому позивач звернувся до суду з позовом про його стягнення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року адміністративний позов задоволено.
Відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з 07.04.2017 року нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці не належить позивачу, тому в силу приписів ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, ЗУ «Про оренду землі» після переходу права власності на нерухоме майно позивач не зобов'язаний сплачувати платежі з орендної плати за землю. Позивач зазначає, що 03.09.2018 року ним було подано уточнюючу податкову декларацію з орендної плати за землю за 2017 рік з урахуванням уточнень за 2017 рік, у якій було нараховано до зменшення податкове зобов'язання 64 123.20 грн. починаючи з квітня 2017 року до грудня 2017 року, того ж дня була подана уточнююча декларація з орендної плати за землю за 2018 рік з урахуванням уточнень, в якій було нараховано до зменшення податкового зобов'язання за січень 2018 року 7 356.61 грн..
В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції вскасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Приватне підприємство “Ансі” знаходиться на обліку в Кам'янській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області як платник податків.
Приватне підприємство “Ансі” має заборгованість з орендної плати за землю в сумі 73421,72 грн., яка виникла у зв'язку із наступним:
30.04.2017 - 7212,23 грн. згідно податкової декларації № НОМЕР_1 від 09.02.2017;
30.05.2017 - 7356,61 грн. згідно податкової декларації № НОМЕР_1 від 09.02.2017;
30.06.2017 - 7356,61 грн. згідно податкової декларації № НОМЕР_1 від 09.02.2017;
30.07.2017 - 7356,61 грн. згідно податкової декларації № НОМЕР_1 від 09.02.2017;
30.08.2017 -1356,61 грн. згідно податкової декларації № НОМЕР_1 від 09.02.2017;
30.09.2017 - 7356,61 грн. згідно податкової декларації № НОМЕР_1 від 09.02.2017;
30.10.2017 - 7356,61 грн. згідно податкової декларації № НОМЕР_1 від 09.02.2017;
30.11.2017 -7356,61 грн. згідно податкової декларації № НОМЕР_1 від 09.02.2017;
30.12.2017 - 7356,61 грн. згідно податкової декларації № НОМЕР_1 від 09.02.2017;
30.01.2018 - 7356,61 грн. згідно податкової декларації № НОМЕР_1 від 09.02.2017.
Податковий борг по податку на нерухоме майно виник внаслідок несплати пені за період з 29.07.2016 по 04.04.2017 в сумі 232,84 грн. - пеня нарахована в автоматичному режимі відповідно до ст.129 ПКУ у зв'язку зі зменшенням боргу минулих років по декларації №9019300458 від 18.02.2016 року:
за період з 29.07.2016 по 04.04.2017 в сумі 124,12 грн.;
за період з 28.10.2016 по 04.04.2017 в сумі 76,46 грн.;
за період з 28.01.2017 по 04.04.2017 в сумі 32,26 грн.
Відповідачу було надіслано податкову вимогу від 27.07.2016р. №159546-04 на суму 1255,18 грн.
Відповідно до підпунктів 95.1 - 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Пунктом 59.1. статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.3. статті 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 59.4 статті 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Отже, сума податкового боргу, що набула статусу узгодженої, підлягає стягненню з платника в судовому порядку, за умови дотримання контролюючим органом порядку вжиття дій щодо забезпечення стягнення податкового боргу.
Матеріали справи свідчать, що на адресу відповідача було надіслано вимогу про сплату податкового боргу згідно з положеннями статті 59 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право зокрема звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Отже, з урахуванням обставин справи та вищенаведених норма права, позивачем дотримано визначену ПК України процедуру стягнення податкового боргу з платника, а сума боргу може бути стягнута в судовому порядку.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що як на підставу для скасування судового рішення про стягнення податкового боргу відповідач посилається на те, що з 07.04.2017 року він не є власником нерухомого майна, а з переходом права власності на нерухоме майно, позивач не зобов'язаний платити орендну плату за землю.
Між тим, як видно з матеріалів справи, предметом розгляду у даній справі є стягнення податкового боргу з орендної плати за землю, який виник згідно податкової декларації № НОМЕР_1 від 09.02.2017, тобто даний податковий борг виник до моменту переходу права власності на нерухоме майно до іншої особи, та до часу подання позивачем уточнюючої декларації з орендної плати за землю за 2017 та 2018 роки.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду про наявність підстав для стягнення з ПП «Ансі» податкового боргу.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та підстави для його зміни або скасування - відсутні.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 316, ст. 321 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу приватного підприємства «Ансі» - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2018 року в адміністративній справі 804/2667/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України .
Постанова в повному обсязі складена 11.03.2019 р.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Т.С. Прокопчук
суддя А.В. Шлай