26 лютого 2019 року м. Дніпросправа № 0440/6995/18
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С.,
за участю секретаря судового засідання Іотовой А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 р. (суддя Віхрова В.С.) в адміністративній справі №0440/6995/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні йому перерахунку та виплаті пенсії по інвалідності як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 1 жовтня 2017 р.; зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 1 жовтня 2017 р.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 р. позовну заяву задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Апелянт зазначає, що абзац 3 статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” регулює порядок проведення перерахунку пенсій особам, які проходили дійсну строкову службу. Стаття не містить припису щодо проведення перерахунку пенсії всіх військовослужбовців, а лише окремої їх категорії, саме тих, хто на час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї проходили дійсну строкову службу і внаслідок чого стали інвалідами.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, оскаржене рішення без змін, як законе та обґрунтоване.
У судове засідання сторони, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не прибули. Від позивача 25 лютого 2019 р. до суду апеляційної інстанції надійшло клопотанням про розгляд справи без його участі.
Відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
На підставі частини 4 статті 229 цього ж Кодексу фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв'язку із неявкою сторін.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини:
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 01.08.2018 позивач звернувся до Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії з 01.10.2017 у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 10.08.2018 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом №Л12532-18 повідомило, що підстави для обчислення пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати відсутні, оскільки за даними електронної пенсійної справи ОСОБА_1 проходив дійсну строкову службу у період з 25.04.1981 по 16.05.1983, а приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи з 28.12.1988 по 13.04.1989.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що дія норми частини 3 статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” поширюється на позивача, так як він призивався на військові збори під час яких ліквідував наслідки аварії на ЧАЕС і внаслідок чого став інвалідом.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права з огляду на наступне.
Відповідно до статті 10 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 березня 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-XII) встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Згідно до примітки до статті 10 Закону № 796-XII тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Отже, зазначеною нормою визначено, що учасниками ліквідації наслідків ЧАЕС є громадяни, військовослужбовці строкової і надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій, особи, які працювали не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Таким чином, законодавство визначає декілька окремих категорій серед військовослужбовців за критерієм виду військової служби, одним з яких є строкова військова служба.
Стаття 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” стосується виключно військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Частиною 3 статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 5 жовтня 2006 р. № 231-V, було визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Отже, частиною третьою у редакції, чинній до 1 жовтня 2017 р., було визначено одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Водночас, частиною 3 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у редакції, чинній з 1 жовтня 2017 р., передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.
Таким чином, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” від 3 жовтня 2017 р. № 2148-VIII розширено перелік категорій осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме додано ще дві категорії: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, і осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Враховуючи зазначене, частина третя у чинній редакції передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або 2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або 3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї. Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов: 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 грудня 2018 р. справа № К9901/62803/18 (822/1346/18).
Види військової служби визначені статтею 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25 березня 1992 р. №2232- XII. а саме: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу. Умови проходження строкової військової служби визначені статтею 15 Закону № 2232. Статтею 26 Закону № 2232 визначено, що звільнення зі служби військовослужбовців строкової служби, які вислужили встановлені строки, провадиться на підставі Указу Президента України. Після звільнення зі строкової служби громадяни зараховуються в запас (стаття 27 Закону № 2232). Згідно зі статтею 29 Закону № 2232 військовозобов'язані призиваються на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори.
З аналізу наведених норм вбачається, що законодавцем чітко відокремлене такий вид військової служби, як строкова військова служба.
Згідно запису у пенсійній справі 13 квітня 1981 р. позивач звільнений із займаної посади у зв'язку з призивом в ряди ОСОБА_2 (а.с.56).
З матеріалів справи вбачається, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не під час строкової військової служби (а.с.12). Таким чином на нього не розповсюджується дія частини 3 статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що дія норми частини 3 статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” поширюється на позивача, так як він, призивався на військові збори, під час яких ліквідував наслідки аварії на ЧАЕС і внаслідок чого став інвалідом
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 р. в адміністративній справі №0440/6995/18 - скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили 26 лютого 2019 р. та оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до пункту 3 частини 6 статті 12 та пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий
суддя Т.С. Прокопчук