11 березня 2019 року
м.Суми
Справа №592/10712/18
Номер провадження 22-ц/816/838/19
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенко В. І. , Хвостик С. Г.
сторони:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання»,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання»
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 листопада 2018 року у складі судді Алфьорова А.М., ухвалене у м. Суми,
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (далі - ПАТ «СМНВО», мотивуючи вимоги тим, що він до 04 липня 2018 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, після чого звільнився за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником умов колективного договору. При звільненні товариство не виплатило заборгованість із заробітної плати, тому просив стягнути 90928,38 грн боргу, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 41441,40 грн, а також 2000 грн компенсації завданої неправомірними діями відповідача моральної шкоди.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «СМНВО» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 90928,38 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09 липня 2018 року по 07 листопада 2018 року у сумі 24591,60 грн з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов'язкових платежів, а також 500 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ПАТ «СМНВО» в дохід держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ «СМНВО», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову за необґрунтованістю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що копія розрахункового листа, яка додана до позовної заяви, не є належним та допустимим доказом підтвердження заборгованості із заробітної плати. Вказує, що суд при обчисленні середньоденного заробітку позивача безпідставно виходив з п'ятиденного робочого тижня, замість триденного. Крім того, на думку відповідача, день розгляду судом справи не повинен включатись до розрахунку. До того ж, доказів спричинення позивачу моральної шкоди матеріали справи не містять.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2018 року: 1762 грн х 100= 176200 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПАТ «СМНВО». 04 липня 2018 року його було звільнено з роботи за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником умов колективного договору згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України (а.с. 10-12).
Згідно з наданою позивачем копією розрахункового листа за липень 2018 року, виданого йому роботодавцем, заборгованість підприємства із заробітної плати становить 90928,38 грн (а.с. 24).
Наказом № 75 від 21 березня 2014 року у ПАТ «СМНВО» з 26 травня 2014 року встановлено всім працівникам робочу неділю з режимом роботи 3 робочі дні: понеділок, вівторок, середа.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач у день звільнення позивача з роботи не провів з ним повний розрахунок, внаслідок чого виник борг з невиплаченої заробітної плати в розмірі 90928,38 грн. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не було виплачено заробітну плату, з відповідача на користь позивача суд стягнув середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 24591,60 грн.
Проте, повністю погодитись з такими висновками колегія суддів апеляційного суду не може, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 43 Конституції України та ст. 2 КЗпП України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно зі ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідачем, в порушення приведених норм матеріального права, своєчасно не було виплачено позивачу заробітну плату, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 90928,38 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції ухвалено на підставі неналежних і недопустимих доказів, не заслуговують на увагу колегії суддів апеляційного суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, за змістом ст. 110 КЗпП України, при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.
Як убачається з матеріалів справи, 14 серпня 2018 року Ковпаківським районним судом м. Суми постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі, якою витребувано з ПАТ «СМНВО» довідки про заборгованість із заробітної плати, про розмір середньоденної та середньомісячної заробітної плати позивача. Вказана ухвала надіслана відповідачу для виконання і отримана ним 21 серпня 2018 року (а.с. 17), проте витребувані довідки суду не були надані.
Тому судом першої інстанції було вирішено справу на підставі наданих позивачем доказів та обґрунтовано стягнуто заборгованість із заробітної плати у сумі 90928,38 грн.
За затримку розрахунку при звільненні передбачена відповідальність відповідно до ст. 117 КЗпП України, якою визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Крім того, пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
ПАТ «СМНВО» не заперечує, що середньоденна заробітна плата позивача становила 455,40 грн.
Відповідно до пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Враховуючи наведені положення Порядку, колегія суддів не може погодитись із розміром присудженого до стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки при його обрахуванні суд першої інстанції помилково виходив з того, що період затримки розрахунку при звільненні становить 54 робочих дня.
Так, період з 09 липня 2018 року (з наступного робочого дня після звільнення позивача) по 07 листопада 2018 року (день ухвалення судом рішення) при триденному робочому тижні складає 53 робочих дні, а не 54, як помилково вважав суд першої інстанції, оскільки святковий день 14 жовтня 2018 року був перенесений на 15 жовтня 2018 року (понеділок).
При цьому, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. ст. 116, 117 КЗпП України у період затримки розрахунку включив день ухвалення судового рішення.
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 24136,20 грн (53 робочих дні * 455,40 грн), а не 24591,60 грн, як стягнув суд першої інстанції, тому рішення суду в цій частині підлягає зміні.
Доводи апеляційної скарги в частині недоведеності заподіяння позивачу моральної шкоди є безпідставними.
Право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, визначено у статті 237-1 КЗпП України, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Судом встановлено, що діями відповідача були порушені права позивача на отримання плати за свою працю, чим завдано йому моральної шкоди, оскільки фактично було позбавлено можливості задовольняти необхідні життєві потреби про що позивачем зазначено у позовній заяві.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд керувався положеннями трудового законодавства, з урахуванням характеру й обсягу страждань, яких зазнав позивач, та інших обставин справи, що відповідає роз'ясненням, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 р. № 4 та обґрунтовано, з урахуванням принципу розумності й справедливості, визначив розмір на її відшкодування в сумі 500 грн.
У зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, пропорційно до задоволеної частини вимог, виходячи з оспорюваної суми та враховуючи, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, тому ПАТ «СМНВО» необхідно компенсувати за рахунок держави судовий збір за апеляційний розгляд справи в сумі 21 грн.
Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ч. 13 ст. 7, ст.ст. 367 - 369, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» задовольнити частково.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 листопада 2018 року в частині вирішених позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні змінити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (40004, м. Суми, вул. Горького,58, код ЄДРПОУ 05747991) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09 липня 2018 року по 07 листопада 2018 року у сумі 24136 грн 20 коп. з наступним утриманням з цієї суми податків і обов'язкових платежів, а не 24591 грн. 60 коп., як вказав суд першої інстанції.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Компенсувати Публічному акціонерному товариству «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» за рахунок держави 21 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді : О.Ю. Кононенко
В.І. Криворотенко
С.Г. Хвостик