Новоархангельський районний суд Кіровоградської області
26100, смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави, 26, тел. 2-10-45, E-mail: inbox@na.kr.court.gov.ua
11.03.2019
3/394/3/19
394/1111/18
11 березня 2019 року Суддя Новоархангельського районного суду Кіровоградської області Запорожець О.М.
розглянувши матеріали, які надійшли від Новоархангельського ВП Голованівського ВП ГУ НП в Кіровоградській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, одруженого, не працюючого, раніше до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3
за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
19.12.2018 року начальником СРПП Новоархангельського ВП ГУНП було складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1, зокрема в протоколі зазначено, що останній 19.12.2018 року о 22.20 год. в с. Торговиця по вул. Річній керував автомобілем DAEWOO ESPERO, державний номерний знак НОМЕР_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння згідно із висновком медичного огляду № 49 від 19.12.2018 року виданого Новоархангельською ЦРЛ, чим порушив вимоги п. 2.9 (а) ПДР України.
ОСОБА_1 надав суду пояснення в якому зокрема зазначив, що дійсно 19.12.2018 року до опівночі він знаходився на вул. Івана Франка в с. Торговиця Новоархангельського району Кіровоградської області, біля свого автомобілю в цей час до нього під'їхали працівники поліції та почали наголошувати, що він керував транспортним засобом і знаходиться в стані алкогольного сп'яніння та запропонували йому проїхати до лікарні на обстеження, на що він погодився. Разом з тим в період розмови він повідомляв працівникам міліції, що він не керував транспортним засобом, і що тільки чекав свого знайомого, з яким приїхав по справам. Сам він не сідав за кермо оскільки в обід випив близько 150 горілки. Ніхто з працівників поліції його не слухав йому стверджувально вказували, що він керував транспортним засобом. В лікарні він пройшов обстеження, результати якого йому не повідомили, після чого його відпустили додому. Крім того працівники поліції взяли в нього паспорт та переписували з нього якісь дані, потім його повернули. Водійського посвідчення при ньому не було, оскільки він не мав наміру керувати автомобілем протягом доби після вжиття спиртного, оскільки знає, що алкоголь в крові тримається на протязі однієї доби. При ньому працівники поліції жодного протоколу не складали та йому нічого не пред'являли. Крім працівників поліції жодних свідків події не було. Винним себе у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, зазначивши, що зазначеного в адміністративному протоколі правопорушення не вчиняв.
Дослідивши пояснення порушника та матеріали адміністративної справи приходжу до наступного висновку.
Ст. 1 КУпАП встановлено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Ч. 1 ст. 7 КУпАП вказує на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.
Ч. 1 ст. 3Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказує, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: a) законне ув'язнення особи після засудження її компетентним судом; b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом; c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення; d) затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього з метою допровадження його до компетентного органу; e) законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг; f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
Ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Відповідно до ст. 8 Конституції України вУкраїні визнається і діє принцип верховенства права.
В ст. 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості.
Ст. 130КУпАП є бланкетною нормою права, тобто нормою права, яка не містить певних правил поведінки, зазначенні правила встановлюються органами держави.
Зазначенні в ній порушення (правила поведінки) регламентуються в Правилах дорожнього руху України.
Зокрема в підпункті а) пункту 2.9 ПДР України наголошується, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість.
Даний пункт інкримінуються в порушення ОСОБА_1В
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктом правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо нашої ситуації, є керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння.
Суб'єктивна сторона правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП характеризується наявністю прямого умислу, тобто психічне ставлення особи до вчинюваних нею дій, а саме вжиття алкогольних та керування транспортним засобом.
Суб'єктом правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є фізичні особи, які керують транспортними засобами, як при наявності водійського посвідчення так і при його відсутності.
Зокрема ознаками знаходження особи у стані алкогольного сп'яніння можуть бути запах алкоголю з рота, нестійкість ходи, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає виниклій обстановці або повідомлення осіб, про вжиття алкогольних напоїв правопорушником.
Згідно із положенням ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
В розрізі поняття ст. 1 Закону України «Про поліцію» Національна поліція - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Завданнями поліції відповідно до ст. 2 Закону України «Про поліцію» є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої
Ст. 3 Закону України «Про поліцію» наголошує на тому, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
В п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про поліцію» визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху . В ч. 2 зазначеної статі наголошується, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Частинами 1 та 2 ст. 254 КУпАП визначено, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП уповноважені особи органів поліції уповноваженні складати протоколи за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зміст протоколу визначається у ст. 256 КУпАП України.
Аналізуючи вищезазначені норми матеріального та процесуального права, приходжу до наступного висновку, адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП вчиняється виключно умисно, тобто особа усвідомлює характер вчинюваних нею протиправних дій.
З матеріалів адміністративної справи, щодо ОСОБА_1 слідує, що працівниками поліції відносно останнього складено протокол про адміністративне правопорушення та опитано двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які пояснили, що були присутні при складанні протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції відносно ОСОБА_1, який перебував в стані алкогольного сп'яніння відповідно до висновку медичного огляду, після ознайомлення останній відмовився від підписання протоколу.
Переглядом диску долученого до справи виявилось, що на ньому мається відеозапис в ході якого працівники поліції та ОСОБА_1 знаходяться біля автомобілю ДЄУ та працівники поліції з'ясовують особу останнього, інших обставин не зафіксовано.
Ст. 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд на виконання положень зазначеної статті всебічно, об'єктивно та неупереджено дослідив всі матеріали адміністративної справи, щодо ОСОБА_1
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Разом з тим суд відмічає, що доказ повинен бути відносним та допустимим. Відносний доказ це доказ зміст якого відтворює (приблизно чи вірогідно) фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи. Допустимим доказом є доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами.
Докази отриманні працівниками поліції відносно ОСОБА_1 не можуть визнаватись відносними, оскільки не відтворюють фактичні обставини викладенні в протоколі про адміністративне правопорушення.
Як вбачається з диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність настає за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння та відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відмова від проходження медичного огляду на стан сп'яніння може бути, тільки як наслідок керування транспортним засобом та констатація цього факту після зупинки компетентними органами. Під керуванням транспортним засобом на думку суду потрібно розуміти вчинення певних послідовних дій з метою приведення транспортного засобу до руху (завод двигуна, включення передачі, початок руху) аж до його зупинки, тобто щоб керувати транспортним засобом потрібно на ньому рухатись (привести в дію) і тільки тобі починається виконуватись об'єктивна сторона адміністративного правопорушення визначеного ст. 130 КУпАП. В інших випадках (знаходження біля автомобіля, ремонтування автомобіля, сидіння в автомобілі, штовхання автомобіля тощо) виключається відповідальність за відмову від проходження медичного огляду на стан сп'яніння. Матеріали адміністративної справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та його під час керування було зупинено працівниками поліції.
Суд приходить до висновку, що матеріалами адміністративної справи не встановлено, того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, отже на думку суду відсутні суб'єктивна та об'єктивна сторони зазначеного правопорушення, які є обов'язковими складовими будь-якого адміністративного правопорушення.
Приймаючи до уваги викладене, на переконання суду, в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч 1 ст. 130 КУпАП.
Підстава закриття в справі про адміністративне правопорушення у разі відсутності складу адміністративного правопорушення регламентована в п. 1 ст. 247 КУпАП.
В зв'язку з закриттям провадження у адміністративній справі судові витрати відносяться за рахунок держави.
Приймаючи до уваги викладене та керуючись Правилами дорожнього руху України, ст. ст. 1, 7, 130 ч. 1, 247, 276, 283, 284 КУпАП, -
Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 провадженням закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Постанова може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом десяти з дня її винесення.
Суддя: