Справа № 353/136/19
Провадження № 2/353/173/19
11 березня 2019 року м.Тлумач
Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді Лущак Н.І.
з участю секретаря судового засідання - Круховської С.М.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду м. Тлумач цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хотимирськоїсільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом, -
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом, з тих підстав, що станом на 01.07.1990 року по вул. Ксьонзівка, 29, в с. Хотимир Тлумацького району Івано-Франківської області проживала його тітка (рідна сестра його діда ОСОБА_2) ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і їй на праві власності належала земельна частка (пай) розміром 59,22 ум.кад.га, що знаходиться в колективній власності АКГ «Прапор України», що в с. Хотимир Тлумацького району Івано-Франківської області, виділено на підставі рішення Тлумацької РДА № 296 від 08.06.1999 року, у відповідності із сертифікатом на право за земельну чатку (пай) серії ІФ № 0075921 від 23.02.2012 року, зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 12.04.2012 року за № 416 на ім'я тітки ОСОБА_3
29.05.2011 року тітка ОСОБА_3 померла. Після її смерті відкрилася спадщина на все належне їй на день смерті майно, яке вона заповіла йому. Він являється спадкоємцем майна після смерті тітки, який прийняв спадщину, оскільки звернувся із завою до державної нотаріальної контори в шестимісячний термін і бажає оформити спадщину на своє ім'я.
Однак, в нотаріальному порядку позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну частку (паї), так як сертифікат на вказану земельну частку (пай), був виданий та зареєстрований після смерті тітки ОСОБА_3, що позбавляє його можливості оформити спадщину на спадкове майно.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, однак в позовній заяві просив розгляд справи провести у його відсутності.
Представник відповідача - Хотимирської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області в судове засідання не з'явився, однак на адресу суду надіслав письмову заяву, в якій позов визнав, не заперечив проти його задоволення та просив справу розглянути у його відсутності.
У зв'язку з неявкою в підготовче судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з таких підстав:
Судом встановлено, що згідно виписки із погосподарської книги № 4 за 1986-1990 роки в господарстві особовий рахунок 346, сторінка 135-136 станом на 01.07.1990 року була зареєстрована та проживала голова господарства ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8). Дані відомості також підтверджуються довідкою Хотимирської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області № 88 від 11.02.2019 року (а.с. 7). ОСОБА_3 (тітка позивача), згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ІФ № 0075921 від 23.02.2012 року, зареєстрованого 12.04.2012 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 416, належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності АКГ «Прапор України», що в с. Хотимир Тлумацького району Івано-Франківської області, розміром 59,22 умовних кадастрових гектарів (а.с. 6).
29.05.2011 року ОСОБА_3 (тітка позивача) померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 10). Ще за життя ОСОБА_3 (тітка позивача) склала заповіт, яким заповіла ОСОБА_1 (позивач) все своє майно, що підтверджується копією заповіту від 17.06.2010 року (а.с. 9).
В силу ст. 1268 ЦК України (в редакції 2003 р.), спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або її не прийняти. Відповідно до ст.ст. 1268, 1269 ЦК України (в редакції 2003 р.), діями, які свідчать про прийняття спадщини після смерті спадкодавця вважається: постійне проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подача спадкоємцем у шестимісячний термін заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.
ОСОБА_1 (позивач) прийняв спадщину за заповітом після смерті тітки ОСОБА_3, оскільки у шестимісячний термін подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини від 01.08.2011 року (а.с. 26). Дані обставини також підтверджуються копією спадкової справи № 206/2011 від 01.08.2011 року, заведеної Тлумацькою державною нотаріальною конторою Івано-Франківської області після смерті ОСОБА_3 (а.с. 26-38), з якої вбачається, що ОСОБА_1 (позивач) є єдиним спадкоємцем в порядку спадкування за заповітом після смерті тітки ОСОБА_3, інших спадкоємців в порядку спадкування за законом чи за заповітом, які б бажали прийняти спадщину немає.
Отже, на момент звернення до суду позивач правомірно претендує на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом після смерті тітки ОСОБА_3
Однак, в нотаріальному порядку позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай), так як сертифікат на земельну частку (пай) серії № 0075921 був виданий після смерті тітки ОСОБА_3, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, винесеною державним нотаріусом Тлумацької державної нотаріальної контори Івано-Франківської області ОСОБА_4 № 13/02-31 від 18.01.2019 року (а.с. 12).
Зазначені обставини перешкоджають позивачу належним чином оформити право власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Оскільки таке становище має місце по даній справі, суд вважає встановленими обставини, викладені позивачем в позовній заяві на обгрунтування своїх вимог.
У відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
За встановлених судом обставин, позов слід задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
При такому вирішенні позову, враховуючи те, що представник відповідача визнав позов до початку розгляду справи по суті, позивачу слід повернути 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме 384,20 грн.
На підставі ст.ст. 316-319, 391, 392, 1216 - 1222, 1268 ЦК України, керуючись ст. ст. 13, 82, 142, 200, 206, 247, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_5 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителем ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, право власності на земельну частку (пай) розміром 59,22 умовних кадастрових гектара, які знаходяться в колективній власності АКГ «Прапор України» с. Хотимир Тлумацького району Івано-Франківської області, виділені на підставі рішення Тлумацької РДА № 296 від 08.06.1999 року, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії IФ № 0075921 від 23.02.2012 року, зареєстрованого 12.04.2012 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 416, виданого на ім'я ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом після смерті тітки ОСОБА_3.
Повернути з державного бюджету позивачу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителю ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, сплачений ним по квитанцї № 0.0.1263871235.1 від 11.02.2019 року судовий збір в розмірі 50 відсотків, а саме в сумі 384 (Триста вісімдесят) гривні 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий Н.І. Лущак