Справа № 346/201/18
Провадження № 2/346/90/19
18 лютого 2019 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
в складі : головуючого - судді П'ятковського В.І.,
за участю секретаря Іванишин Х.І.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Коломиї цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,
представник позивача, звернувшись до суду із даним позовом, посилається на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 16 жовтня 2012 року відповідач отримав кредит у розмірі 3900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку і сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у його заяві.
Протягом строку дії договору Козюк систематично порушував його умови, в зв'язку з чим, станом на 31 грудня 2017 року утворилася заборгованість в сумі 12 540 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 7 063, 57 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 4 303, 67 грн., заборгованості за пенею та комісією в сумі 100 грн., а також штрафу відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. (фіксована частина) та 573,36 грн. (процентна складова).
Добровільно боржник сплатити вказану суму не бажає, тому просить стягнути її в примусовому порядку на користь банку та 1762 грн. судового збору, а розгляд справи просить проводити без його участі.
Відповідач частково заперечив щодо позовних вимог, про що подав відзив на позовну заяву та додаткові пояснення, які підтримав у судовому засіданні посилаючись на те, що дійсно 16 жовтня 2012 року отримав грошові кошти в сумі 3900 грн. на кредитну карту.
11 листопада 2015 року згідно Указу Президента України від 17 березня 2014 року за № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» його було призвано на військову службу Збройних сил України і з того часу він користується пільгами встановленими законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій і дає право користуватися вимогами ч. 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким передбачено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банкам та фізичним особам, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Дана обставина керівництвом банку до уваги взята не була, на звернення про можливість перерахунку утвореної заборгованості відповіді не отримав, а тому в період з жовтня 2017 року, а саме - 16 жовтня, 01 грудня 2017 року та 17 січня 2018 року ним було сплачено в рахунок погашення заборгованості кошти на загальну суму 5 300 грн., а також згідно рішення Королівської сільської ради № 208-XXVI/18 по перерахунку на картковий рахунок банку зараховано 1000 грн., таким чином за цей період ним сплачено 6 300 грн. боргу, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості долученим банком до матеріалів справи.
Також вказує на норму Закону України «Про захист прав споживачів», яким передбачено, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Просить взяти до уваги вказані дані та стягнути з нього основну суму боргу, що залишилася не сплаченою в розмірі 763, 57 грн., а в решті позовних вимог відмовити
Із відповіді на заперечення, поданої представником позивача, вбачається, що на час підписання спірного кредитного договору відповідачем було надано відповідну характеризуючу інформацію, відомостей, що особа являється учасником бойових дій банку не надходило.
Будь яких заперечень щодо умов Договору, в тому числі і до Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», від сторони не поступало. Особу було попереджено про наявність встановленої поточної процентної ставки в розмірі 2,5 % ( 30% на рік), розмір комісії та штрафів, тобто сторонами досягнуто домовленості щодо істотних умов договору і будь яких вимог щодо недійсності кредитного договору відповідачем не заявлено.
Посилання на вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» не стосуються даного виду правовідносин, оскільки особою отримано споживчий кредит і всі умови повинні виконуватися у встановлені терміни в іншому випадку застосовується стягнення неустойки та штрафні санкції, а у відповідності до ч. 1 ст. 624 ЦК України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Що стосується посилань відповідача на положення Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», то дія особливого періоду в умовах відсутності рішення про оголошення війни або мобілізації, чи закінчення строків, встановлених для проведення мобілізації, особливий період не діє.
Банком враховано період дії особливого періоду, у долученому до матеріалів справи розрахунку відображено перерахунок заборгованості та повернено нараховані відсотки, штрафні санкції та пеню за час дії особливого періоду, решта заборгованості, що залишилася нарахована за час коли особливий період не діяв, а отже підлягає сплаті в повному розмірі, тому вважає заперечення відповідача є безпідставними, просить стягнути заборгованість в повному розмірі.
Проаналізувавши матеріали справи, взявши до уваги письмові заперечення сторін та пояснення відповідача, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що між сторонами 16 жовтня 2012 року укладено кредитний договір б/н на підставі якого відповідач отримав кредит у розмірі 3900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Кредитним договором.
Натомість відповідач протягом дії кредитного договору систематично порушував його умови, внаслідок чого станом на 31 грудня 2017 року виникла заборгованість у сумі 12 540 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 7 063, 57 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 4 303, 67 грн., заборгованості за пенею та комісією в сумі 100 грн., а також штрафу відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. (фіксована частина) та 573,36 грн. (процентна складова).
Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
В силу ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Положеннями ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
На день розгляду справи, із долученого банком розрахунку заборгованості вбачається, що боржником 16 жовтня 2017 року на картковий рахунок сплачено 2000грн, 01 грудня 2017 року сплачено 300грн та 17 січня 2018 року 3000 грн., а також перераховано матеріальну допомогу в розмірі 1000 грн., згідно рішення Королівської сільської ради №208-XXVI/18, таким чином в період 2017-2018 років відповідачем погашено заборгованість за користування кредитом в сумі 6 300 грн.
Матеріали справи вказують, що відповідач є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується даними посвідчення, що надає особі право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. На даний час Козюк проходить лікування, оскільки під час несення військової служби отримав контузію.
Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації” від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним, з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.
За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.
У частині четвертій статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.
Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.
Водночас статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.
Системний аналіз наведених правових норм, а також загальновідомих обставин іноземної агресії щодо України дає суду підстави стверджувати, що у проміжки між періодами проведення мобілізації стан особливого періоду не припинявся.
Виходячи із вищенаведеного та зважаючи на те, що відповідач, відповідно до поданого позивачем розрахунку сплатив 6 300 грн. основної заборгованості за кредитом, то суд вважає, що стягненню підлягає решта не погашеної заборгованості за кредитним договором, інша частина позовних вимог задоволенню не підлягає.
Також не підлягає задоволенню стягнення із відповідача сума судового збору, оскільки останній відповідно до Закону України «Про судовий збір» відноситься до переліку осіб, які звільнені від його сплати.
На підставі наведеного та ст.ст. 526, 527, 530, 599, 634, 1054 ЦК України, ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», керуючись ст. 141, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 16 жовтня 2012 року в сумі 763, 57 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 28 лютого 2019 року.
Суддя П'ятковський В. І.