Єдиний унікальний номер 448/1681/18
Провадження № 2/448/154/19
18.02.2019 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кічака Ю.В.,
при секретарі судового засідання Шегинській Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Гостинцівська сільська рада Мостиського району Львівської області про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що в будинку, що належить їй на праві приватної власності і знаходиться по вул.Польова, 11 с.Гостинцеве Мостиського району Львівської області, значаться формально зареєстрованими її дочка ОСОБА_2 та колишній зять ОСОБА_3, відповідачі по справі.
Вказує, що заочним рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 10.10.2013р. у справі №448/1518/13-ц розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Зазначає, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично не проживають у спірному будинковолодінні з 2008р., що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї №582 від 05.10.2018р.
Стверджує, що у 2008р. відповідачі самостійно виселилися з належного їй житлового будинку, особистих речей там не зберігають, такі жодних витрат по утриманню будинку не несуть, комунальних послуг не сплачують та за захистом своїх прав на проживання у будинку не зверталися, однак на її вимоги про добровільне зняття з реєстраційного обліку за вказаною адресою не реагують.
З огляду на наведене просить суд визнати відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням в будинку за адресою: с.Гостинцеве, вул.Польова, 11 Мостиського району Львівської області.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, а подала заяву про розгляд справи за її відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, проти ухвалення судом заочного рішення не заперечує.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали. Як вбачається із матеріалів справи судові повістки відповідачам надсилались рекомендованим листом з повідомленням за адресою місця їх проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Відомості про будь-яку іншу адресу місця проживання чи перебування відповідачів чи про їх офіційну електронну адресу в матеріалах справи відсутні. Заяв про зміну місця проживання чи перебування від відповідачів не надходило. Крім того, відповідачі викликалися до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Тому на підставі статей 128, 131 ЦПК України суд вважає, що судова повістка відповідачам доставлена і вони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.
Враховуючи положення ст.280 ЦПК України, а також те, що відповідачі належним чином повідомлені про дату, і час і місце судового розгляду, про причини неявки суд не повідомили, а також враховуючи те, що позивач не заперечувала проти заочного вирішення справи, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Представник третьої особи - Гостинцівської сільської ради Мостиського району Львівської областів судове засідання не з'явився, а надіслав заяву про розгляд справи у його відсутності, у якій зазначив, що не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником житлового будинку №11 по вул.Польова с.Гостинцеве Мостиського району Львівської області на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САВ №668341, виданого 14.12.2007р. та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17057607 від 14.12.2007р.
Відповідач ОСОБА_2 значиться зареєстрованою в житловому будинку №11 по вул.Польова с.Гостинцеве Мостиського району Львівської області з 1972 року і по даний час. Відповідач ОСОБА_3 значиться зареєстрованим в житловому будинку №11 по вул.Польова с.Гостинцеве Мостиського району Львівської області з 1993 року по даний час. Зазначені обставини підтверджується копією будинкової книги для реєстрації (прописки) громадян, проживаючих в ІНФОРМАЦІЯ_1 та довідкою про склад зареєстрованих в житловому будинку осіб, виданою Гостинцівською сільською радою Мостиського району Львівської області 05.10.2018р. №1836.
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї №582 від 05.10.2018р., який складений комісією в складі сільського голови ОСОБА_4, депутата сільської ради ОСОБА_5, встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 протягом декількох років не проживають за зареєстрованою адресою, а саме у житловому будинку №11 по вул.Польова в с.Гостинцеве Мостиського району Львівської області.
Конституція України у ст.47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
Глава 23 ЦК України встановлює, що громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на свій розсуд. Однак, як зазначено у ч.3 ст.13 Конституції України, власність зобов'язує, вона не повинна використовуватись на шкоду людині, суспільству. Тому, право власності на житло охороняється правом лише настільки, наскільки його реалізація відповідає імперативним нормам закону.
Відповідно до ч. 4 ст.9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 318 ЦК України встановлено, що усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
Частинами 1,2 ст.319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
На підставі ст.150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316, 317, 319, 321 ЦК України).
Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч.1ст.156 ЖК України з урахуванням положень ч.1 ст.405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
Виходячи з положень ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Таким чином, при вирішенні питання про втрату членом сім'ї власника житла права на користування жилим приміщенням з'ясуванню підлягає як строк його відсутності, так і поважність причини такої відсутності.
У пункті 39 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, ч.1 ст. 405 ЦК). Таким законом не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК України. Тому стосовно права членів сім'ї власника житлового приміщення на користування ним застосовуються положення статті 405 ЦК України. Відсутність члена сім'ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім'ї права користування житлом, і у цьому випадку положення статей 71, 72 ЖК УРСР застосуванню не підлягають. Згідно з положеннями ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
У разі виникнення спору між власником і членами його сім'ї право члена сім'ї власника на користування житлом є сервітутним правом, у зв'язку з чим припинення цього права повинно відбуватися відповідно до вимог статей 405, 406 ЦК. Зокрема, сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення або через відсутність без поважних причин члена сім'ї понад один рік у спірному житловому приміщенні, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням.
Враховуючи викладене, а також те, що судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без поважних причин понад один рік не проживають у спірному будинку за адресою: с.Гостинцеве, вул.Польова, 11 Мостиського району Львівської області, а значаться там лише формально зареєстрованими, суд вважає, що останні втратили право користування жилим приміщенням за вказаною адресою на підставі ст.405 ЦК України.
Оскільки позовні вимоги позивачки задоволені, то на підставі ст.ст. 133, 141 ЦПК України, з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3в рівних частках на користь позивача ОСОБА_1 необхідно стягнути понесені нею судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 704,80 грн., тобто по 352,40 грн. з кожного.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 133, 141-142, 258, 259, 264, 265, 268, 280-284 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Гостинцівська сільська рада Мостиського району Львівської області про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням в будинку за адресою: с.Гостинцеве, вул.Польова, 11 Мостиського району Львівської області.
Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в будинку за адресою: с.Гостинцеве, вул.Польова, 11 Мостиського району Львівської області.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп., тобто по 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 коп. з кожного.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, відповідно до вимог ст.284 ЦПК України.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим кодексом, до Львівського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку, встановленому цим кодексом, до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, уродженка с.Баличі Мостиського району Львівської області, проживає та зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.
Відповідач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2, уродженка с.Баличі Мостиського району Львівської області, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.
Відповідач - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, паспорт громадянина України серії КА №297279, виданий 15.11.1996р. Мостиським РВ УМВС України у Львівській області, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.
Третя особа - Гостинцівська сільська рада Мостиського району Львівської області, місцезнаходження: с.Гостинцеве, вул.Центральна, 4 Мостиського району Львівської області, код ЄДРПОУ 043721650.
Суддя Ю.В.Кічак
Рішення набрало законної сили «___» ______________ 20 р.
Суддя Ю.В.Кічак