іменем України
01 березня 2019 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/10964/18
Головуючий у першій інстанції - ОСОБА_1
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/244/19
Чернігівський апеляційний суд у складі :
головуючої - судді Шитченко Н.В.,
суддів Бобрової І.О., Висоцької Н.В.,
із секретарем Зіньковець О.О.,
позивач: Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,
відповідачі: ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 листопада 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу,
місце ухвалення рішення суду - м. Чернігів,
час проголошення рішення 16 год. 40 хв.,
дата складання повного тексту рішення суду - 27 листопада 2018 року.
У жовтні 2018 року ПАТ «Універсал Банк» звернулось з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просило стягнути з відповідачів у солідарному порядку 3 % річних у сумі 26275,69 грн та 146581,87 грн інфляційних втрат, нарахованих у період з 06 липня 2015 року по 13 червня 2018 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 липня 2015 року, яке було змінене рішенням суду апеляційної інстанції, з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь банку було стягнуто 21872,89 доларів США кредитної заборгованості. Оскільки відповідачі допустили прострочення грошового зобов'язання з виконання указаного рішення, у відповідності до приписів ст.ст. 509, 552, 625 ЦК України, позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат на суму боргу для відшкодування майнових втрат кредитора та отримання компенсації від боржників за користування ними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Рішенням від 27 листопада 2018 року Деснянський районний суд м. Чернігова у задоволенні позову ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу відмовив у повному обсязі.
В апеляційній скарзі ПАТ «Універсал Банк», посилаючись на ухвалення рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування всіх фактичних обставин справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про безпідставність пред'явлених до ОСОБА_3, як поручителя, позовних вимог.
Представник позивача зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та річних процентів є способом захисту його майнового права та інтересу. Положення ст. 625 ЦК України, яка міститься у розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, визначають загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення. Наведена правова позиція викладена у постанові ВС від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
Вказує, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення, і наявність такого про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальність за порушення строків розрахунків.
На думку представника позивача, помилковим є також посилання суду щодо невірного визначення суми заборгованості, а саме, в національній валюті. Вважає, що з урахуванням приписів ст.ст. 524, 533 ЦК України, на момент виконання рішення суду сума заборгованості повинна сплачуватись в гривневому еквіваленті станом на відповідну дату, тобто зобов'язання набуває гривневого вираження і у разі несплати платежу прострочення триває щодо суми, вираженої в гривневому еквіваленті. Визначена позиція викладена у постанові ВС від 11 грудня 2018 року у справі № 910/2107/17.
Апеляційна скарга також містить посилання щодо порушення районним судом положень ст.ст. 275, 279 ЦПК України, зокрема, представник банку вказує, що про судове засідання у справі на 27 листопада 2018 року позивач не повідомлявся, суд розглянув справу за одно судове засідання без участі представника позивача, що позбавило ПАТ «Універсал Банк» реалізувати своє право на захист. Крім того, на думку скаржника, справа знаходилась у провадженні в межах встановленого ст. 275 ЦПК України процесуального строку, наданого для розгляду, що допускало можливість для відкладення судового засідання або оголошення перерви для витребування належних доказів від сторони позивача.
У письмових поясненнях, поданих в порядку п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вважаючи доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а судове рішення - законним, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін. На думку відповідачів, нарахування на заборгованість в іноземній валюті індексу інфляції, встановленого суто для української гривні, є неможливим, оскільки це суперечить ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення.
Стверджують, що оскільки внаслідок знецінення індексації підлягає лише грошова одиниця України, а не іноземна валюта, тому норми ч. 2 ст. 625 ЦК України відносно сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції на випадки, коли має місце прострочення виконання грошового зобов'язання, визначеного в іноземній валюті, поширюватися не можуть.
Вказують, що договором поруки від 05 квітня 2011 року, укладеним між ПАТ «Універсал Банк», як кредитором, та ОСОБА_3, як поручителем, інфляційні втрати та 3 % річних не забезпечувались, і порука за цим договором є припиненою.
ОСОБА_2 посилається також на те, що кредитна заборгованість, яка стягнута за рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 липня 2015 року, сплачена ним у добровільному порядку, про що у матеріалах справи наявні відповідні письмові докази, отже нарахування будь-якої іншої заборгованості за кредитним договором є неможливим з причини припинення дії самого кредитного договору.
Наголошує на тому, що позивачем пропущений строк позовної давності щодо вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, про що і заявлялось відповідне клопотання у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції у повній мірі таким вимогам не відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «Універсал Банк», суд першої інстанції виходив з того, що договором поруки від 05 квітня 2011 року чітко визначені межі та підстави відповідальності відповідача ОСОБА_3, як поручителя відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором, яким не передбачено можливості сплати поручителем встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України фінансових санкцій. Крім цього, в момент виконання відповідачами 13 червня 2018 року усіх кредитних зобов'язань, порука теж припинилася, тому суд, враховуючи наведене, визнав заявлені до ОСОБА_3 вимоги безпідставними та відмовив у їх задоволенні.
У своєму рішенні районний суд зазначив також, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 липня 2015 року визначено заборгованість відповідачів в іноземній валюті, тому нарахування інфляційних втрат за порушення ОСОБА_2 вказаного грошового зобов'язання суперечить ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» та Правилам обчислення індексу споживчих цін та сум індексації грошових доходів населення.
Суд констатував, що позивачем невірно визначено період розрахунку 3 % річних та неправильно взято для розрахунку базову суму заборгованості, що унеможливлює здійснення судом відповідного розрахунку.
Апеляційний суд частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
У справі встановлено, що 01 червня 2007 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 35-1/41ОК-07, згідно з умовами якого банк зобов'язувався надати позичальнику кредит у сумі 27720 доларів США зі сплатою за користування кредитом 12,5 % річних з кінцевим строком повернення 31 травня 2027 року.
З метою забезпечення належного виконання позичальником кредитних зобов'язань, того ж дня між банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки. В подальшому сторони неодноразово укладали додаткові угоди до договору поруки, якими змінювали базову процентну ставку за користування кредитом в сторону її зменшення.
Вказані обставини встановлені рішеннями судів першої та апеляційної інстанції і не заперечуються сторонами (а.с. 6-8, 9-12).
Рішенням від 06 липня 2015 року Деснянський районний суд м. Чернігова задовольнив позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу та стягнув солідарно з відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 21872,89 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 06 липня 2015 року складає 459728,78 грн (а.с. 6-8).
Рішенням від 28 серпня 2015 року Апеляційний суд Чернігівської області змінив указане рішення суду першої інстанції, виключивши з резолютивної частини слова «що за офіційним курсом Національного банк України на 06 липня 2015 року складає 459728,78 грн». В іншій частині рішення суду залишено без змін (а.с. 9-12).
Звернувшись з даним позовом до суду, ПАТ «Універсал Банк» посилалось на те, що рішення суду виконано відповідачами лише 13 червня 2018 року, тому у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання з них у солідарному порядку підлягають стягненню 3 % річних у сумі 26275,69 грн та 146581,87 грн інфляційних втрат, які нараховані у період з 06 липня 2015 року по 13 червня 2018 року включно.
Зважаючи на доводи позову та оцінюючи наведені вище обставини справи у сукупності, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому ОСОБА_4 не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Проаналізувавши вищенаведені норми, апеляційний суд вважає, що оскільки ст. 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. У ч. 2 ст. 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення, тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції, мотивуючи прийняте рішення, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення 3 % річних через невірне визначення позивачем базової суми заборгованості та обрання в якості базової суми заборгованості 479728,78 грн, а не суми, що зазначена у рішенні суду.
Апеляційний суд також погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач невірно визначив період для обрахування суми, безпідставно зазначивши, як початок прострочення зобов'язання, 6 липня 2015 року, оскільки рішення суду першої інстанції набрало законної сили після його перегляду у апеляційній інстанції лише 28 серпня 2015 року.
Є правильним та таким, що відповідає наявним у справі доказам, посилання суду першої інстанції на те, що наданий позивачем розрахунок суми боргу не дає можливості суду зробити власний розрахунок суми заборгованості через невключення банком до суми розрахунку усіх зроблених за спірний період відповідачем платежів. Жодних платіжних документів на підтвердження сплати відповідачами суми боргу та дату їх зарахування позивачем ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду не надано. Отже, наданий стороною позивача розрахунок суми заборгованості не може вважатись належним доказом, що наданий стороною на підтвердження заявлених вимог.
Є безпідставними і вимоги ПАТ «Універсал Банк» про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 інфляційних втрат в сумі 146581,87 грн, які нараховані банком за порушення грошового зобов'язання, визначеного в іноземній валюті - доларах США, про що правильно зазначив районний суд у своєму рішенні. Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги про необхідність стягнення з відповідачів таких втрат довільним тлумаченням норм, що регулюють спірні відносини, і погоджується з доводами сторони відповідача про те, що індексації підлягає лише грошова одиниця України - гривня, оскільки індексація по суті є захистом цієї грошової одиниці від знецінення.
Не є підставою для скасування судового рішення доводи апеляційної скарги про недотримання судом першої інстанції порядку розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до процесуальних норм.
Так, ухвалою від 23 жовтня 2018 року суддя Деснянського районного суду м. Чернігова відкрив провадження у справі за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу (а.с. 36-37). Розгляд справи був призначений в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 27 листопада 2018 року.
Копія даної ухвали разом із повісткою-повідомленням про виклик у судове засідання була надіслана позивачу за зазначеною у позові адресою та була отримана адресатом 26 жовтня 2018 року, про що свідчить відмітка у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 38, 79). Тобто, у матеріалах справи наявні підтверджуючі докази отримання майже за місяць ПАТ «Універсал Банк» повістки-повідомлення про виклик у судове засідання на 27 листопада 2018 року, що свідчить про належне повідомлення позивача про дату, час та місце судового засідання. Жодних письмових клопотань або заяв про можливі причини неявки з поважних причин до початку розгляду справу позивачем надано не було, тому суд, у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, правомірно визнав за можливе розглядати справу за відсутності представника позивача на підставі наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, посилання скаржника на незастосування судом першої інстанції приписів п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, згідно з якою суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, є необґрунтованими і не заслуговують на увагу колегії суддів.
Крім цього, посилаючись на неповідомлення про час та місце судового розгляду, позивач зазначав про позбавлення його внаслідок цього можливості подати необхідні документи, які мають істотне значення для справи. Разом із тим, до апеляційної скарги банком жодних документів або іншого розрахунку суми боргу не надано, будь-яких клопотань з цього приводу не заявлено.
У той же час, колегія суддів не може погодитись з висновком районного суду в частині безпідставності заявлених ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_3 вимог, враховуючи наступне.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги до ОСОБА_3, послався на припинення поруки у зв'язку з фактичним виконанням відповідачами всіх зобов'язань та відсутність встановленої ч. 2 ст. 625 ЦК України можливості сплати поручителем фінансових санкцій.
Разом із тим, поза його увагою залишилось те, що право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та річних процентів є способом захисту його майнового права та інтересу. Положення ст. 625 ЦК України, яка міститься у розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення. Наведена правова позиція викладена у постанові ВС від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
У своєму позові банк посилався на те, що з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню солідарно сума боргу не як з поручителя за кредитним договором, а як з боржника за судовим рішенням, яке виконувалось тривалий час. Отже, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції безпідставно ототожнив відповідальність ОСОБА_3 за прострочення виконання грошового зобов'язання, яке витікає з судового рішення, із відповідальністю поручителя за відповідним договором. Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що наведені висновки слід виключити з мотивувальної частини рішення суду.
За положеннями ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно визначив наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» про стягнення боргу, при цьому навів частково невірні мотиви для такої відмови, а отже рішення суду, у відповідності до ч. 4 ст. 376 ЦПК України, слід змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання суду щодо безпідставності вимог, заявлених до ОСОБА_3 як поручителя. Керуючись ст. 367, 374, ч. 4 ст. 376, 381-384, 389 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково.
Виключити з мотивувальної частини рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 листопада 2018 року посилання на безпідставність вимог, пред'явлених до ОСОБА_3 як поручителя.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 06 березня 2019 року.
Головуючий: Судді: