Номер провадження: 22-ц/813/401/19
Номер справи місцевого суду: 1519/21535/2012
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач Таварткіладзе О. М.
26.02.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Заїкіна А.П., Калараш А.А.,
за участю секретаря судового засідання: Бєляєвої А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 01 березня 2017 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” в особі філії Одеського обласного управління АТ „Ощадбанк” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
У листопаді 2012 року представник ПАТ „Державний ощадний банк України” в особі філії ООУ АТ „Ощадбанк” звернувся до Малиновського районного суду м.Одеси з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 та з ОСОБА_3, в солідарному порядку на свою користь заборгованість за процентами та пенею за договором про іпотечний кредит №2425-н від 28.08.2008р. в сумі 226 417 грн. 23 коп., з яких: прострочені проценти за користування кредитом - 199 167 грн. 11 коп., пеня за прострочений основний борг по кредиту - 27 250 грн. 12 коп., пеня за прострочені проценти за користування кредитом - 101 353 грн. 21 коп. та внести певні зміни до договору про іпотечний кредит № 2425-н від 28.08.2008р.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до укладеного договору про іпотечний кредит № 2425-н від 28.08.2008 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 520 000 грн. з терміном остаточного погашення не пізніше 28.06.2016р. та сплатою 20% річних за користування кредитом.
У забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору, банком 28.08.2008р. укладено з ОСОБА_3 договір поруки №1 до кредитного договору № 2425-н.
02.11.2011 року заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси стягнуто з відповідачів у солідарному порядку на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість, яка виникла на підставі кредитного договору № 2425-н від 28.08.2008р., в розмірі 841 952 грн. 60 коп.
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 24 вересня 2013 року, яке було скасовано ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2016 року, стягнуто з ОСОБА_2 та з ОСОБА_3, в солідарному порядку на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за процентами та пенею за договором про іпотечний кредит №2425-н від 28.08.2008р. в сумі 226 417грн. 23 коп., з яких: прострочені проценти за користування кредитом - 199 167 грн. 11 коп., пеня за прострочений основний борг по кредиту - 27 250 грн. 12 коп., пеня за прострочені проценти за користування кредитом - 101 353 грн. 21 коп.; внесено зміни до договору про іпотечний кредит № 2425-н від 28.08.2008р.: в п. 1.2 слова та цифри «на 94 (дев'яносто чотири) місяці з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше «28» червня 2016 року» замінити на «терміном остаточного погашення кредиту встановити дату подання позовної заяви, а саме «26» листопада 2012 року»; в п. 1.5.1.1 «а саме: «16» жовтня 2013 року» замінити на «остання сплата процентів повинна бути здійснена не пізніше подання позовної заяви АТ «Ощадбанк», а саме «26» листопада 2012 року»; в п. 3.3.4 слова та цифри «Сплату останнього ануїтетного платежу здійснити до «16» жовтня 2013 року» замінити на «остання сплата процентів повинна бути здійснена не пізніше подання позовної заяви АТ «Ощадбанк, а саме: «26» листопада 2012 року»; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» витрати по оплаті судового збору у сумі 1342 грн. 19 коп.; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» витрати по оплаті судового збору у сумі 1342 грн. 19 коп.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 09.11.2015р. заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02.11.2011 р. скасовано та ухвалено нове, яким в позовних вимогах ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовлено. Підставою для відмови в задоволенні позову ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» послужило визнання вимоги про дострокове погашення всієї суми кредиту такою, що не містить саме вимогу про дострокове погашення всієї суми основного боргу.
Вподальшому, позивач уточнив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку на свою користь заборгованість за договором про іпотечний кредит № 2425-н від 28.08.2008р. в сумі 2 917 345грн. 95коп., з яких: заборгованість за основним боргом - 520 000грн.; заборгованість за процентами - 809 267,85грн.; пеня по основному боргу за період з 13.06.2013р. по 13.06.2016р. - 481 476,45грн.; пеня по процентам за період з 13.06.2013р. по 13.06.2016р. - 667 391,08грн., суму інфляційних втрат за основним боргом - 398 599,87грн.; 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту - 40 610,70грн. та судові витрати.
Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 01 березня 2017 року позов ПАТ „Державний ощадний банк України” в особі філії ООУ АТ „Ощадбанк” задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_2 та з ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за договором про іпотечний кредит №2425-н від 28.08.2008р. в сумі 2 917 345 грн. 95коп., з яких: заборгованість за основним боргом - 520 000 грн.; заборгованість за процентами - 809 267 грн. 85коп.; пеня по основному боргу за період з 13.06.2013р. по 13.06.2016р. - 481 476 грн. 45коп.; пеня по процентам за період з 13.06.2013р. по 13.06.2016р. - 667 391 грн. 08коп., суму інфляційних втрат за основним боргом - 398 599 грн. 87коп.; 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту - 40 610 грн. 70коп.
Вирішено питання стосовно судового збору.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 01 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
ОСОБА_2 в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явилася, повідомлялася, надала заяву, що в теперішній час вона потребує правничої допомоги та залучення представника у для участі у справі.
ОСОБА_3 в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явилася, повідомлялася, про причини неявки не повідомила.
Представник ПАТ „Державний ощадний банк України” в особі філії ООУ АТ „Ощадбанк” в засіданні судової колегії вважав заяву про відкладення розгляду справи спробою її затягування та звернув увагу на строк розгляду цивільної справи і апеляційному суді та на не зазначення ОСОБА_2 причин неможливості забезпечити участь представника у розумний строк.
Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Судова колегія при цьому враховує, що справа розглядається в судах з листопада 2012 року. До апеляційного суду з апеляційною скаргою ОСОБА_2 звернулася у березні 2017 року. Після скасування 03.10.2018 року Верховним Судом ухвали апеляційного суду Одеської області про повернення апеляційної скарги ОСОБА_2 від 03.05.2017 року апеляційне провадження відкрито 05.11.2018 року. Після ліквіадції апеляційного суду Одеської області 28.12.2018 року і здійснення у зв'язку з цим перерозподілу справи, розгляду справи було призначено на 26.02.2019 року о 14-00 г., про що ОСОБА_2 отримала судову повістку 29.01.2019 року.
Оскільки у заяві про відкладення розгляду справи ОСОБА_2 не повідомила про поважність причин нереалізації нею права на забезпечення участі у справі представника, зважаючи на достатність у неї часу для вирішення цього питання, оскільки справа розглядається в судах більше 6 років, колегія суддів за наведених обставин не вбачає в даному випадку підстав для відкладення розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1)неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;
3)невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;
4)порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.
Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що:
- згідно з умовами договору про іпотечний кредит № 2425-н від 28.08.2008 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 520 000 грн. з терміном остаточного погашення не пізніше 28.06.2016 року та сплатою 20% річних за користування кредитом.
Відповідно до п. 1.5 кредитного договору позичальник зобов'язалася здійснювати погашення кредиту та сплату процентів за користування ним щомісячно ануїтетними платежами.
Згідно п. 1.6.1.1 кредитного договору проценти нараховуються банком щомісячно на фактичний залишок заборгованості за кредитом, що був отриманий позичальником, починаючи з дня видачі кредиту до моменту закінчення терміну, на який надано кредит.
Згідно п.п. 4.3.1-4.3.2 кредитного договору позичальник зобов'язалася належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання, повернути кредит, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, своєчасно сплачувати комісійні винагороди, встановлені цим договором, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по цьому договору сплатити штрафні санкції, у строки та на умовах, що визначені цим договором.
Згідно до п. 5.1 кредитного договору позичальник зобов'язується за порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню основної суми кредиту та своєчасній сплаті процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів за цим договором сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на період, за який сплачується пеня, від суми платежу.
Відповідно до п.4.2.2 кредитного договору банк має право при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи процентами більше ніж на два місяці, а також в інших випадках передбачених цим договором, вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за цим договором, та стягнути заборгованість за цим договором в примусовому порядку, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором.
Згідно п.7.8 кредитного договору сторони домовилися про збільшення строків позовної давності відповідно до ч.1 ст.259 Цивільного кодексу України до трьох років для всіх грошових зобов'язань позичальника (в тому числі, але не виключно, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за його користування, комісійних винагород, штрафів, пені тощо), що передбачені умовами цього договору.
- Відповідно до договору поруки від 28.08.2008 року ОСОБА_3 взяла на себе обов'язок відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_2 перед Банком, що виникають з договору про іпотечний кредит № 2425-н від 28.08.2008 року;
- 02.11.2011 року заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість, яка виникла на підставі кредитного договору № 2425-н від 28.08.2008 року у розмірі 841 952,60 грн.
- рішенням апеляційного суду Одеської області від 09.11.2015 року, залишеним без змін ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2016 року, заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02.11.2011 року скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості залишено без задоволення. Підставою для відмови в задоволенні позову ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» послужило визнання вимоги про дострокове погашення всієї суми кредиту такою, що не містить саме вимогу про дострокове погашення всієї суми основного боргу.
- згідно з розрахунком заборгованості за договором про іпотечний кредит № 2425-н від 28.08.2008 року станом на 13.06.2016 року заборгованість відповідачів перед позивачем складає - 2 917 345 грн. 95 коп., з яких: заборгованість за основним боргом - 520 000 грн.; заборгованість за процентами - 809 267,85 грн.; пеня по основному боргу за період з 13.06.2013 року по 13.06.2016 року - 481 476,45 грн.; пеня по процентам за період з 13.06.2013 року по 13.06.2016 року - 667 391,08 грн., суму інфляційних втрат за основним боргом - 398 599,87грн.; 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту - 40 610,70 грн. Цим розрахунком встановлено, що відповідач ОСОБА_2 сплатила проценти за користування вказаним кредитом в сумі 1136,61грн. за період користування кредитом з 01.09.2008 року по 01.10.2008 року. Інших проплат не здійснювалося.
27 жовтня 2016 року в судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_2 до суду надано копію претензії позивача №26/8794 від 30.10.2009 року, направленої на адресу ОСОБА_2, в якій позивач на підставі п.4.2.2 кредитного договору вимагає повернення всієї суми кредиту та здійснення платежів по нарахованим процентам за користування кредитом та інших платежів в сумі 645 163 грн., в тому числі - заборгованості за кредитом - 36306,9 карги 5грн., заборгованості за процентами - 111582,27 грн., заборгованості за пенею по відсоткам - 12274,05грн., заборгованості за пенею по кредиту - 3630,69 грн., залишку заборгованості за кредитом - 481 369,04 грн. та запропоновано в тридцятиденний строк погасити заборгованість перед банком.
Також, представником відповідача ОСОБА_2 надано копію опису вкладення від 13.11.2009 року, в якому зазначено про направлення дострокової вимоги про повернення всієї суми кредиту №26/8794 від 30.10.2009 року та копію конверта зі штампом пошти 13.11.2009 року та пояснено, що саме 13.11.2009 року відповідач отримала вимогу про дострокове погашення кредиту.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення в солідарному порядку заборгованості за договором про іпотечний кредит № 2425-н від 28.08.2008 року у розмірі 2 917 345 грн. 95 коп., з яких: заборгованість за основним боргом - 520 000 грн.; заборгованість за процентами - 809 267,85 грн.; пеня по основному боргу за період з 13.06.2013 року по 13.06.2016 року - 481 476,45 грн.; пеня по процентам за період з 13.06.2013 року по 13.06.2016 року - 667 391,08 грн., суму інфляційних втрат за основним боргом - 398 599,87грн.; 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту - 40 610,70 грн, що відповідає здійсненому позивачем розрахунку заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що:
- позивачем не було порушено строк позовної давності при зверненні до суду 26.11.2012 року із вказаним позовом;
- від ОСОБА_3 не надходило заяви про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення з неї заборгованості як з поручителя, а у представника ОСОБА_2 відсутні повноваження робити заяви від імені та в інтересах ОСОБА_3;
- позичальник належним чином прийняті на себе зобов'язання по договору не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість, наведений позивачем розрахунок якої відповідає умовам договору про іпотечний кредит № 2425-н від 28.08.2008 року та законодавству.
Проте, повністю погодитися з усіма такими висновками суду першої інстанції не можна.
Оскільки пропуск строку позовної давності, у разі відсутності підстав для його поновлення, є самостійною причиною для відмови у позові і може застосовуватися лише до обґрунтованих вимог, то необхідно перевірити чи дійсно право позивача є порушеним, а заявлені вимоги є обґрунтованими і якщо так, то в якій саме частині.
Спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за договором, а саме заборгованості за кредитом, відсотками та пенею, інфляційних втрат за основним боргом та 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту, в тому числі і після спливу передбаченого договором строку кредитування.
Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами частини першої цієї статті, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
У справі, рішення в якій переглядається в апеляційному порядку, сторони строк договору про іпотечний кредит № 2425-н від 28.08.2008 року окремо не визначили, а погодили строк кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов'язання.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
Суд першої інстанції встановив, що 28 серпня 2008 року сторони уклали договір, за умовами якого відповідач отримав строком на 94 місяці від дати укладення договору, тобто до 28 червня 2016 року включно, кредитні кошти у національній валюті у розмірі 520 000 грн., які зобов'язався повернути на умовах та порядку відповідно до кредитного договору.
Повернення кредиту відповідач мав здійснювати ануїтетними платежами по 10 991 грн. та сплачувати відсотки до останнього робочого числа кожного місяця, починаючи з наступного місяця після видачі кредиту шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань.
Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов'язання.
Тобто, зобов'язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним, а зобов'язання зі сплати пені є додатковим до основного.
Крім того, у разі несвоєчасного виконання зобов'язання, кредитор не позбавлений права стягнути інфляційне збільшення та 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України, якщо інший розмір процентів не встановлений у договорі.
Позивач обов'язки за умовами договору виконав, надавши кредитні кошти відповідачеві. Останній зобов'язався за договором повертати кредит з процентами періодичними платежами впродовж 94 місяців до 28 червня 2016 року включно.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання відповідно до ст.611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлоений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов'язання простроченого боржника за договором не припиняється. Так, зобов'язання може бути належно виконане простроченим боржником і після спливу позовної давності. Згідно з частиною першою статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.
У випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини друга та четверта статті 267 ЦК України).
За умовами договору про іпотечний кредит сторони погодили порядок повернення тіла кредиту та сплати відсотків за користування кредитом щомісячними ануїтетними платежами, зважаючи на те, що кредит виданий на 94 місяці від дати укладення договору - до 28.06.2016 року.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець, має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК Укроаїни, якщо інше не встановолено договором.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Суд встановив, що 13.11.2009 року відповідач отримала вимогу кредитора про дострокове погашення кредиту протягом 30 днів з дня вручення вимоги, і що строк погашення кредиту таким чином настав 13.12.2009 року, і з цієї дати, відповідач мала обов'язок повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Тому, висновок суду про справедливість доводів позовної заяви про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України позивач мав право нараховувати передбачені договором проценти в межах погодженого строку кредитування до повного погашення заборгованості за кредитом, в тому числі і після пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, є помилковим.
Враховуючи наведене і приймаючи до уваги, що стирок виконання зобов'язання настав 13.12.2009 року, стягненню підлягає тіло кредиту, проценти за користування кредитними коштами і в межах строку кредитування до настання строку повного виконання договору внаслідок пред'явлення кредитором до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Крім того, стягнгенню також підлягає інфляційне збільшення та 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України.
При цьому, слід врахувати, що договором про іпотечний кредит № 2425-н від 28.08.2008 року не встановлено розміру процентів для сукупних платежів за простроченими зобов'язаннями після закінчення строку кредитування і настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором через реалізацію кредиттором на повернення всієї суми кредиту і процентів за фактичний час користування кредитом достроково в порядку ч.2 ст. 1050 ЦК України.
Тому, застосовується розмір процентів, передбачений ст. 625 ЦК України.
Таким чином, обґрунтованими є вимоги про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит №2425-н від 28.08.2008р. в сумі 1 066 537 грн. 70 коп., з яких: заборгованість за основним боргом - 520 000 (п'ятсот двадцять тисяч) грн.; заборгованість за процентами - 107 324 (сто сім тисяч триста двадцять чотири) грн. 20 коп.; сума інфляційних втрат за основним боргом - 398 599 (триста дев'яносто вісім тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 87коп.; 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту - 40 610 (сорок тисяч шістсот десять)грн. 70коп.
Вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором у вигляді процентів у розмірі процентної ставки передбаченої договором та пені за період після настання строку виконання зобов'язання - 13.12.2009 року є необґрунтованими і задоволенню не підлягають. При цьому вимоги про стягнення пені у зв'язку з простроченням виконання зобов'язань у період дії кредитного договору, позивачем не заявлено.
Наведеного суд першої інстанції не врахував і набув хибного висновку про наявність підстав для задоволення завлених позивачем вимог у повному обсязі.
Тому, рішення суду не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.
Ухвалюючи нове судове рішення, колегія суддів враховує, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30.03.2017 року визнана припиненою порука встановлена договором № 1 від 28.08.2008 року, укладена між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3
Ухвалою апеляційного суду Одеської області 12.07.2017 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30.03.2017 року залишено без змін.
На час ухвалення апеляційним судом власного рішення в даній справі, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «Державний ощадний банк України» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30.03.2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області 12.07.2017 року. При цьому, судом касаційної інстанції не зупинено дію рішення нижчих судів.
Таким чином, рішення суду про визнання припиненою поруки ОСОБА_3 щодо виконання ОСОБА_2 зобов'язання за договором іпотечного кредиту № 2425-н від 28.08.2008 року вступило в законну силу і не може не враховуватися при вирішенні справи за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» про стягнення заборгованості за договором іпотечного кредиту № 2425-н від 28.08.2008 року, в якому вимоги заявлені в тому числі до з ОСОБА_3, як до поручителя, яка на підстааві договору поруки № 1 від 28.08.2008 року прийняла на себе зобов'язання відповідати за виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором з ПАТ «Державний ощадний банк України».
Тому, вимоги до ОСОБА_3, як до поручителя за зобов'язаннями ОСОБА_2, на даний час не можуть бути задоволеними, що також виключає і стягнення заборгованості в солідарному порядку.
Як вже зазначалось, позовна давність може застосовуватись лише до обґрунтованих вимог.
В матеріалах справи міститься ухвала Малиновського арйонного суду м. Одеси від 24.11.2009 року про відкриття провадження у справі про стягнення заборгованості за договором іпотечного кредиту.
Під час розгляду даної справи ОСОБА_2 на власний розсуд розпорядилась своїми правами і не представила до суду вимогу кредитора про дострокове повернення кредиту і сплату процентів. Під час перегляду справи в апеляційному порядку було враховано, що позивачем не представлено до суду копію вимоги до боржника про дострокове повернення кредиту та сплати процентів і на підставі цього у позові Банку було відмовлено.
Проте, до скасування апеляційним судом у 2015 році заочного рішення суду першої інстанції від 02.11.2011 року про стягнення заборгованості за договором іпотечного кредиту, кредитор у листопаді 2012 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення решти заборгованості, яка не увійшла до розрахунку заборгованості, про стягнення якої на той час існувало нескасоване судове рішення.
Проте, після скасування первісного рішення і відмови у позові, Банком були збільшені позовні вимоги у даній справі і до заборгованості включено тіло кредиту, проценти, пеня, інфляційне збільшення і проценти в порядку ст. 625 ЦК України.
При таких обставинах, відсутні підстави для застосування за заявою, поданої в інтересах відповідача ОСОБА_2, позовної давності до их вимог ПАТ «Державний ощадний банк України», як підстави для відмови у позові.
Враховуючи наведене, позов ВАТ «Державний ощадний банк України» підлягає частковому задоволенню, а з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про іпотечний кредит №2425-н від 28.08.2008р. в сумі 1 066 537 грн. 70 коп., з яких: заборгованість за основним боргом - 520 000 (п'ятсот двадцять тисяч) грн.; заборгованість за процентами - 107 324 (сто сім тисяч триста двадцять чотири) грн. 20 коп.; суму інфляційних втрат за основним боргом - 398 599 (триста дев'яносто вісім тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 87коп.; 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту - 40 610 (сорок тисяч шістсот десять) грн. 70 коп. В решті позову слід відмовити.
У відповідності до ст. 141 ч. 13 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З урахуванням ухвалення нового судового рішення, яким вимоги позивача задоволені на загальну суму 1 066 537 грн. 70 коп, що становить 37 % від вимог заявлених в районному суді - 2 917 345 грн. 95 коп.
Тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам - 37% від судового збору, сплаченого при поданні позову до суду першої інстанції, тобто 993 грн. 22 коп. (37% від 2 684 грн. 38 коп.).
Оскільки, внаслідок часткового задоволення апеляційної скарги сума стягнутої заборгованості у порівняні з оскаржуваним рішенням районного суду зменшилася на 63% і тому з позивача на користь відповідача, яка є апелянтом, підлягає стягненню судовий збір в сумі 1860 грн. 39 коп., що становить 63% від судового збору сплаченого при поданні апеляційної скарги в сумі 2953 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 01 березня 2017 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” в особі філії Одеського обласного управління АТ „Ощадбанк” - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (ЄДРПОУ: 09328601) заборгованість за договором про іпотечний кредит №2425-н від 28.08.2008р. в сумі 1 066 537 грн. 70 коп., з яких: заборгованість за основним боргом - 520 000 (п'ятсот двадцять тисяч) гривень; заборгованість за процентами - 107 324 (сто сім тисяч триста двадцять чотири) гривень 20 коп.; сума інфляційних втрат за основним боргом - 398 599 (триста дев'яносто вісім тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень 87коп.; 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту - 40 610 (сорок тисяч шістсот десять) гривень 70коп.
В решті позову - відмовити.
В порядку зміни розподілу судових витрат:
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (ЄДРПОУ: 09328601) витрати по оплаті судового збору за подання позову до суду першої інстанції у сумі 993 гривень 22 коп.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (ЄДРПОУ: 09328601) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1860 гривень 39 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено: 05.03.2019 року.
Головуючий: О.М. Таварткіладзе
Судді: А.П. Заїкін
ОСОБА_4