Справа № 686/20121/16-ц
Провадження № 22-ц/4820/330/19
06 березня 2019 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд в складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
ОСОБА_1 (суддя - доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3
Секретар судового засідання Медведчук Н.Д
.
розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу №686/20121/16-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 27 листопада 2018 року (суддя Карплюк О.І.) у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третіх осіб ОСОБА_6, житлово-експлуатаційної контори Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстандарт» про відшкодування шкоди.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд
Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_5 зазначала, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 в житловому масиві «Грузевиця-2» Хмельницького району Хмельницької області. Позивачка вказувала, що в результаті витоку води з систем опалення квартири, а саме в комунікаціях теплої підлоги або переливу води з раковини чи ванни, що знаходяться в квартирі №13 цього ж будинку, яка розташована поверхом вище і належить відповідачці ОСОБА_4, 20 серпня 2016 року відбулося залиття її квартири, що підтверджується актом представників ЖЕК ТОВ «Укрстандарт» від 30.08.2016 року та висновком експертного дослідження №412ед/016 від 21.09.2016 року. ОСОБА_5 вказувала, що в результаті залиття в коридорі на стелі наявні забруднення у вигляді коричневих плям, підшивка стелі з гіпсокартоних листів, частина шпалер на стінах, дверна коробка з наличниками дверного блоку між коридором та ванною кімнатою деформовані, у ванній кімнаті на стелі забруднення у вигляді плям синього та коричневого кольорів, деформована підшивка стін з гіпсокартоних листів; на кухні на стелі наявні забруднення у вигляді коричневих плям, підшивка стелі кухні з гіпсокартоних листів деформувана, у коридорі і ванній кімнаті пошкоджено гіпсокартонову конструкцію стелі, у кухні частково намокли шпалери, дверна коробка та наличники дверного блоку між коридором і ванною кімнатою деформовані. Вартість ремонтних робіт по відновленню квартири становить 17038 грн. Посилаючись на те, що відповідач не бажає добровільно відшкодувати завдану шкоду, позивач просила суд стягнути з ОСОБА_4 на її користь матеріальну шкоду в сумі 17038 грн., 1200 грн. витрат на проведення експертного дослідження та судові витрати.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 27 листопада 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 17038 грн., витрати, пов'язані із проведенням експертного дослідження в сумі 1200 грн. та судовий збір в сумі 551,20 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 оскаржила його в апеляційному порядку та вважає, що воно підлягає до скасування через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи. Апелянтка не погоджується з висновком суду про те, що факт залиття квартири відбувся 20 серпня 2016 року, адже такий встановлений судом зі слів позивачки і є немотивованим. ОСОБА_4 не погоджується і з висновком експертного дослідження, оскільки вважає, що експертом було допущено ряд порушень при його проведенні. Крім того, апелянтка не погоджується із вартістю відновлювальних робіт у розмірі 17038 грн. та стягненням витрат за проведення експертного дослідження, оскільки судом не було надано належної оцінки доказам по справі та не проведено повного і всебічного з'ясування обставин справи.
Відповідно до ст. 274 ЦПК України, зазначена справа відноситься до малозначних.
Справу розглянуто без виклику учасників справи в порядку ст. 369 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися за засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення, суд, зокрема, вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити тощо.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності вини ОСОБА_4 у залитті квартири позивача та в зв'язку із цим спричиненні ОСОБА_5 майнової шкоди.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи із наступного.
Так, суд встановив, що позивач ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1 в житловому масиві «Грузевиця-2» Хмельницького району Хмельницької області.
Власником квартири №13, розташованій у цьому ж будинку поверхом вище, є ОСОБА_4 з вини якої, на думку позивача, відбувається залиття її квартири.
За телефонним зверненням ОСОБА_5 представником управителя житлового будинку за адресою вул. Будівельників, 3 складено ОСОБА_1 №160830/09 про залиття від 30.08.2016 року.
Відповідно до зазначеного ОСОБА_1 було виявлено у квартирі заявника (№9) замокання гіпсокартонної конструкції стелі (по всій площі 10,5 кв.м.) та стін у кухні; замокання гіпсокартонної конструкції стелі коридору (по всій площі 6,7 кв.м.),; замокання гіпсокартонної стелі (ванної кімнати по всій площі( 3,7 кв.м). При детальному огляді квартири №13 (сусіди зверху) видимих пошкоджень не виявлено, шахта стояка води і каналізації, поли, меблі - без слідів підтоплення, «теплі поли відсутні». Причин залиття ОСОБА_1 не встановлено, однак зазначено, що причиною може бути витік води з системи опалення квартири, а саме в комунікаціях «теплої» підлоги, які монтувалися власником без участі ТОВ «Укрстандарт» або перелив води з раковини чи ванни (а.с.6).
Згідно висновку експертного дослідження №412ед/016 будівельно-технічної експертизи від 21.09.2016 року (а.с.34-78) встановлено, що розмір майнової шкоди заподіяної внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 в житловому масиві «Грузевиця-2» станом на 21.09.2016 року становить 17038 грн. Та найбільш ймовірною причиною залиття, що сталося 20.08.2016 року в означеній квартирі є розгерметизація системи опалення або водопостачання в приміщенні кухні квартири №13, що розташована безпосередньо над квартирою №9.
Згідно з частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Частина друга статті 1166 ЦК України встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв'язку із наявністю вини іншої особи або у зв'язку із дією об'єктивних обставин). Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.
Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди слід встановити наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), ступінь її вини у розумінні статті 1193 ЦК України.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 2 ст. 1166ЦК України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є зав давачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", пункту 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року, у разі аварії та залиття квартир складається відповідний акт, форма якого передбачена додатком 4 Правил.
В додатку №4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
Згідно ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Апеляційний суд вважає, що наявний в матеріалах справи ОСОБА_1 №160830/09 від 30.08.2016 року про залиття не містить всіх відомостей, необхідних для такого документа, що передбачено зазначеними вище вимогами, а саме: в акті не встановлено дату залиття (записана зі слів заявника), причин залиття та з чиєї вини сталося зазначене залиття; акт складений за відсутності відповідачки, а тому цей акт не може бути належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом заподіяння позивачу майнової шкоди та спричинення такої шкоди саме ОСОБА_4, як власником квартири поверхом вище.
Також, судова колегія відхиляє як доказ на підтвердження факту завдання майнової шкоди ОСОБА_5 за участю саме ОСОБА_4 висновок експертного дослідження №412ед/016 будівельно-технічної експертизи від 21.09.2016 року, оскільки ним не встановлено причини залиття квартири №9, власником якої є позивач, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 82 ЦПК України).
Встановлено, що в суді першої інстанції позивач інших доказів на підтвердження позовних вимог не надавала та інших клопотань не заявляла, хоча і скористалася правом на правову допомогу.
Оскільки позивачем в порушення вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України не доведено факту завдання їй майнової шкоди за участю саме ОСОБА_4, тому відсутні підстави для встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи її заподіювача і заподіянням шкоди, а також вини особи в її заподіянні.
Таким чином, неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи й порушення норм матеріального права відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду і ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягає до стягнення із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 826,80грн, що сплачені при подачі апеляції (квитанція №34 від 26.12.2018 року) (а.с. 171).
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 27 листопада 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В задоволені позову ОСОБА_5 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 (місце проживання: 31317. Хмельницький район, Грузевицька сільська рада, житловий масив «Грузевиця-2», АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_4 (паспорт серії НВ № 406003; місце проживання: 31317. Хмельницький район, Грузевицька сільська рада, житловий масив «Грузевиця - 2», АДРЕСА_3) 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 06 березня 2019 року.
Судді (підпис) А.П. Корніюк
(підпис) ОСОБА_2
(підпис) ОСОБА_3
Згідно з оригіналом
Суддя апеляційного суду А.П. Корніюк