05 березня 2019 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 лютого 2019 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Ходжахан Кубатлінського району Азейбарджан, мешкає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 146 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12018150000000450.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_6 ,
підозрюваний - ОСОБА_5 ,
захисники - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Короткий зміст рішення слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 20.04.2019 р.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі.
Узагальнені доводи апелянта.
Захисник ОСОБА_7 вважає ухвалу слідчого судді необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням вимог діючого законодавства, конституційних прав та свобод людини, без додержання правових позицій Європейського суду з прав людини.
Вказує на те, що сторона захисту звертала увагу на можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави, але суд не звернув уваги на це та в ухвалі не мотивував відмову у задоволенні клопотання.
Вважає, що до підозрюваного можливе застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або особистого зобов'язання без порушення норм КПК України, в тому числі обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з мінімальним розміром застави, що було б правомірним та справедливим.
Вважає, що в діях ОСОБА_5 відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 189 КК України, оскільки між потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 була укладена усна цивільно-правова угода, і кваліфікація його дій досудовим розслідуванням встановлена невірно, що вплинуло на обрання слідчим суддею найбільш тяжкого запобіжного заходу.
На думку апелянта, рішення слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без права внесення застави є невмотивованим.
Крім того, , на його думку, не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Слідчим суддею не прийнято до уваги відсутність майнової шкоди, дані про особу ОСОБА_5 , який раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, перебуває у цивільному шлюбі, має на утриманні малолітню доньку, має постійне місце мешкання, де проживає разом з батьком та братом, що свідчить про наявність міцних соціальних зв'язків.
ОСОБА_5 усвідомлює наслідки переховування від слідства та суду, впливати на хід слідства не має намірів, оскільки вже надав показання слідчому, і, його роль у даних обставинах є іншою, ніж зазначено у повідомленні про підозру.
Вказує на те, що додані до клопотання матеріали не містять даних про недостатність застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Обставини, встановлені слідчим суддею.
Досудовим розслідуванням встановлено, що в середині жовтня 2018 року, більш точного часу та дати не встановлено, у ОСОБА_11 , який утримується в державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор», виник умисел на заволодіння чужим майном, а саме - грошовими коштами потерпілого ОСОБА_9 в сумі 20 000 грн. під приводом повернення неіснуючого боргу шляхом вимагання.
З цією метою до реалізації вказаного злочинного умислу, ОСОБА_11 залучив своїх знайомих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_5 та невстановлених осіб, підтримуючи з ними зв'язок та надаючи вказівки щодо витребування неіснуючого боргу в ОСОБА_9 за допомогою мобільного зв'язку.
26.11.2018 р. ОСОБА_12 разом з ОСОБА_13 , діючи відповідно до спільно розробленого з ОСОБА_11 , ОСОБА_5 та невстановленими особами злочинного плану, перебуваючи біля Заводського районного суду м. Миколаєва по вул. Радісній, 3 в м. Миколаєві, підійшли до ОСОБА_9 та почали висловлювати вимоги передачі їм грошових коштів в сумі 20 000 грн. в якості погашення неіснуючого боргу перед ОСОБА_10 . Після цього, ОСОБА_12 зі свого мобільного телефону зателефонував ОСОБА_5 та в ході розмови повідомив останньому про те, що він спільно з ОСОБА_13 затримали ОСОБА_9 та запитав, що вони мають робити з потерпілим далі. ОСОБА_5 наказав ОСОБА_12 передати слухавку ОСОБА_9 . В ході спілкування з останнім ОСОБА_5 пред'явив вимогу передачі грошових коштів та погрожував застосуванням фізичного насильства у разі відмови потерпілого виконати вимогу. Після вказаної розмови слухавку взяв ОСОБА_12 , і ОСОБА_5 наказав йому та ОСОБА_13 обмежити потерпілому ОСОБА_9 право на свободу вільного пересування та не відпускати останнього доти, доки той не віддасть гроші.
Приблизно о 10.25 год. 26.11.2018 р. ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , діючи відповідно до спільно розробленого з ОСОБА_11 плану та наказу ОСОБА_5 , відвезли потерпілого ОСОБА_9 до гаражу № 432 АГК «Турбініст», де ОСОБА_12 , діючи умисно, з корисливих мотивів, демонструючи потерпілому ОСОБА_9 предмет чорного кольору, зовні схожий на пістолет, застосував до потерпілого насильство, яке виразилось у нанесенні ударів кулаками по різних частинах тулуба та по голові, висловлюючи при цьому на адресу ОСОБА_9 вимоги передачі грошових коштів в розмірі 20 000 грн. у якості сплати неіснуючого боргу перед ОСОБА_11
ОСОБА_13 , демонструючи ОСОБА_9 ніж, та погрожуючи вбивством останнього у майбутньому в разі, якщо той не поверне неіснуючий борг перед ОСОБА_11 , наніс потерпілому декілька ударів кулаками в область обличчя, внаслідок чого потерпілий впав.
Після вчинення зазначених дій, ОСОБА_12 зателефонував ОСОБА_5 , який запитав ОСОБА_12 , чи застосовували вони з ОСОБА_13 фізичне насильство до потерпілого, схиляючи останнього до сплати неіснуючого боргу, на що останній відповів стверджувально.
ОСОБА_5 висловив схвалення вказаних дій ОСОБА_12 та ОСОБА_13 та зазначив, що останні мають діяти у відповідності до вказівок ОСОБА_11 щодо витребування в ОСОБА_9 неіснуючого боргу в сумі 20 000 грн., одночасно надавши вказівки щодо отримання грошей від ОСОБА_9 таким чином, щоб в подальшому можливо було уникнути викриття та притягнення до кримінальної відповідальності.
Дії підозрюваного ОСОБА_5 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 146 КК України, як вимога передачі чужого майна (вимагання), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з погрозою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та вбивства потерпілого та незаконне позбавлення волі потерпілого, вчинене з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб, яке супроводжувалось заподіянням потерпілому фізичних страждань.
18.02.2019 р. слідчий звернувся до суду із клопотанням про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Мотивуючи своє клопотання, слідчий зазначив, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню та вчинити інші кримінальні правопорушення.
Врахувавши, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 146 КК України, що підтверджується даними протоколів прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_9 та його допитів, пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, матеріалами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, щодо яких скасовано гриф секретності «таємно» та іншими матеріалами слідчий суддя, з урахуванням тяжкості злочинів, тих обставин, що підозрюваний раніше не судимий, не працює, перебуває у цивільному шлюбі, окремо мешкає від сім'ї, тобто не має міцних соціальних зв'язків, підтримує дружні стосунки з особами, схильними до вчинення кримінальних правопорушень, маючи певний авторитет серед криміналітету, дійшов висновку про існування ризиків можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, знищення, приховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають суттєве значення для встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на потерпілого, свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню та вчинення інших кримінальних правопорушень, запобігти яким зможе лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши доповідь судді, захисника та підозрюваного на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали, надані судом та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вказані вимоги закону слідчим суддею дотримані, а також оцінені у сукупності всі обставини, які відповідно до ст. 178 КПК України, враховуються при обранні запобіжного заходу.
Слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, дійшов висновку про причетність ОСОБА_5 до вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 146 КК України, з чим погоджується і апеляційний суд.
Наявні докази, які містяться в матеріалах клопотання по кримінальному провадженню, зокрема дані протоколів допиту потерпілого ОСОБА_9 , який повідомив про обставини незаконного позбавлення його волі 31.01.2019 р., вимагання в нього грошових коштів з погрозою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та вбивства за адресою АДРЕСА_2 , а також інші матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_5 .
При цьому, доводи захисника щодо невірної кваліфікації дій підозрюваного з посиланням на певні обставини злочину, апеляційним судом не приймаються до уваги, оскільки встановлені досудовим розслідуванням обставини події на даному етапі є достатніми для підозри ОСОБА_5 у вчиненні злочинів зазначених у повідомленні про підозру, а оцінка отриманих досудовим розслідуванням доказів з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку на даному етапі кримінального провадження не розглядається, оскільки є предметом розгляду справи по суті.
Крім того, матеріали клопотання містять дані, які вказують про наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати, або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню та вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, не працює, перебуває у цивільному шлюбі, проте мешкає окремо від сім'ї, тобто не має міцних соціальних зв'язків, підтримує дружні стосунки з особами, схильними до вчинення кримінальних правопорушень, виходячи із встановлених досудовим розслідуванням обставин злочину має певний авторитет серед криміналітету, а також володіє певною інформацією про особу потерпілого, про свідків та інших осіб ймовірно причетних до вчинення злочину, коло яких, на даному етапі досудового розслідування встановлюється слідством.
За наведеного, доводи апелянта про відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не заслуговують на увагу.
З урахуванням тяжкості і обставин злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , вагомості наявних доказів на підтвердження підозри у вчиненні злочину, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що саме така міра запобіжного заходу, як тримання під вартою, забезпечить виконання ОСОБА_5 процесуальних обов'язків.
Апеляційний суд вважає, що застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, про що просить апелянт, не забезпечить на даній стадії досудового розслідування кримінального провадження виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, виходячи із даних про його особу та обставин можливо вчиненого злочину. При цьому відсутність майнової шкоди, перебування ОСОБА_5 в цивільному шлюбі та наявність у нього постійного місця мешкання не зменшують встановлених ризиків та не є визначальними аргументами, які б давали можливість обрати підозрюваному запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Отже, рішення слідчого судді в частині застосування ОСОБА_5 запобіжного заходу є обґрунтованим та вмотивованим, а прокурором доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, ухвала слідчого судді відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
Разом з тим, за змістом ч. 2 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Положеннями ч. 4 ст. 183 КПК України, визначений вичерпний перелік обставин, за яких слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, а саме щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, щодо злочину, який спричинив загибель людини та щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Виходячи з матеріалів кримінального провадження щодо викладених обставин злочинів, у яких підозрюється ОСОБА_5 , апеляційний суд вважає за можливе визначити розмір застави.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного ОСОБА_5 , майновий стан підозрюваного, обставини можливо вчиненого умисного корисливого злочину та його наслідки, апеляційний суд, вважає за необхідне визначити розмір застави у максимальних межах, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, що забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків та буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, та гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків у разі внесення застави.
Отже, виходячи з вимог, передбачених ч. 2 ст. 404, п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підозрюваного підлягає задоволенню частково, а ухвала слідчого судді - скасуванню, з постановленням нової ухвали, якою клопотання слідчого про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задовольнити частково, застосувавши до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням йому розміру застави у максимальному розмірі, передбаченому п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, та у разі внесення якої покласти обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 лютого 2019 року відносно ОСОБА_5 скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 15.04.2019 р.
Визначити заставу у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 153 680 (сто п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) грн., за умови внесення якої на призначений для цього депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, ОСОБА_5 слід негайно звільнити з-під варти.
У разі внесення вказаної застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого за першою вимогою;
- не відлучатись без дозволу слідчого, прокурора або суду за межі м. Миколаєва;
- повідомляти про зміну місця свого проживання;
- не спілкуватись у будь-який спосіб із потерпілим, свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- у разі наявності документів, що дають право виїзду за кордон, здати їх на зберігання до органу досудового розслідування.
У разі порушення підозрюваним ОСОБА_5 вказаних обов'язків, а також його процесуальних обов'язків підозрюваного з явки за першою вимогою слідчого, прокурора чи суду, або не повідомлення ним про зміну місця свого проживання слідчому, прокурору чи суду, внесену заставу, ким би її не було внесено, буде звернуто у дохід держави, та вирішено питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
_____________________ _________ _____________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3