07.03.19
33/812/93/19
07 березня 2019 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Куценко О.В.
за участю секретаря Чоботаренко Т.І.
особи, яку притягнуто до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1
захисника ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2, який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11 лютого 2019 року, відносно
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, працюючого менеджером зі збуту ТОВ «АБІТЕРМ», неодруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,
якою, його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 281760 від 06.12.2018 року, водій ОСОБА_1 06.12.2018 року приблизно о 16 годині 20 хвилини, рухаючись по вулиці Потьомкінській в районі будинку № 196 в Центральному районі м. Миколаєва, керував транспортним засобом «BMW X5», державний реєстраційний номер КRH 819, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя та нестійка хода. Від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11 лютого 2019 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду захисник ОСОБА_2, який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду зі скаргою в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити.
Вважає постанову незаконною, та такою що прийнята з істотним порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Зазначає, відповідно до ч. 1 ст. 276 КупАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, або за місцем проживання порушників, під час складання протоколу ОСОБА_1 повідомив співробітникам поліції свою адресу проживання, а саме АДРЕСА_1, але в нього з собою не було копії договору оренди та паспорту це довести. По якоїсь невідомій йому базі зі слів співробітників поліції в протоколі вказали його колишню адресу, де він був зареєстрований ще у 2009 році, після цього він був зареєстрований ще по декількох адресах.
Чому вказали саме адресу в Корабельному районі йому не відомо, мабуть спеціально, оскільки суд міг пройти без нього та його могли визнати винним. Через систему він відслідковував усі суди м. Миколаєва та побачив, що справа знаходиться у Корабельному районному суді м. Миколаєва. Як вбачається з матеріалів справи, місце вчинення правопорушення, в якому його обвинувачують, збігається з місцем складення стосовно нього протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та фактичного його перебування (проживання), а саме у Центральному районі м. Миколаєва.
Яким чином справа потрапила до Корабельного районного суду м. Миколаєва йому невідомо, оскільки у Корабельному районні м. Миколаєва його не зареєстровано та він фактично не проживає там з 16.07.2018 року, про що надано довідки до матеріалів справи. Також на адресу суду було надано копію договору оренди житла, яке також знаходиться у Центральному районі м. Миколаєва.
Вказує, що судом першої інстанції порушено правила територіальної підсудності, оскільки суду ще до початку розгляду справи були надані відомості того, що Корабельний районний суд не є повноважний при розгляді даної справи та у протоколі про адміністративне правопорушення серії БД № 281760 є помилки стосовно адреси правопорушника та дати та часу розгляду протоколу, та відомості про те, що протокол ним не підписувався. За такого протокол з додатками повинен був бути повернений на доопрацювання та після виправлення помилок надісланий до компетентного органу Центрального районного суду м. Миколаєва чи взагалі закрити провадження по справі.
Так, 28.01.2019 року ОСОБА_1 заявив клопотання про передачу матеріалів до суду за територіальністю, але суд відмовив у задоволені його клопотання з мотивів не вирішення КУпАП передачі матеріалів за підсудністю та тим, що ОСОБА_1 нібито підписав протокол про адміністративне правопорушення серії БД№ 281760, про що сам заперечував під час розгляду клопотання.
Крім того, відмовляючи у задоволенні клопотання суд зазначив, що дана постанова не оскаржується, що фактично перешкоджає особі у доступі до правосуддя та порушує вимоги ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Не погодившись із постановою, що була винесена Корабельним районним судом 28.01.2019 року, захисником 08.02.2019 року була подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Корабельний районний суд м. Миколаєва, але, з невідомих причин чи з упередженості суду скарга до адресата так і не попала, тобто суддя першої інстанції самостійно вирішила не направляти справу до Миколаївського апеляційного суду, чим відмовила у доступі до правосуддя особі, щодо якої складено протокол, а також захиснику.
Також, 11.02.2019 року ОСОБА_1 направив до Корабельного районного суду заяву, якою просив справу не слухати за його відсутності, про те при наявності вказаної заяви, 11.02.2019 року суддя Корабельного районного суду розглянула справу всупереч наявних порушень.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з диспозиції ч.1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає не тільки у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само, і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно постанови суду першої інстанції ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності саме за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, запропонованому йому пройти у встановленому законом порядку, що є порушенням п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1, суддею, у відповідності до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, було повно встановлено всі обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 281760, від 06.12.2018 року, поясненнями свідків, даними нагрудного відеореєстратора працівників поліції, дослідженими в суді.
Як слідує із протоколу про адміністративне правопорушення та постанови суду першої інстанції 06.12.2018 року приблизно о 16:20 годині водій ОСОБА_1, рухаючись по вулиці Потьомкінській в районі будинку № 196 в Центральному районі м. Миколаєва, керував транспортним засобом - «ВMW X5», державний реєстраційний номер КRH 819, з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився.
Вказана обставина знайшла своє підтвердження при дослідженні судом пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Недовіряти або сумніватись в правдивості та об'єктивності показів свідків у суду апеляційної інстанції підстав немає. Дані свідки були ознайомлені з їх правами, визначеними ст. 63 Конституції України, їх покази є послідовними та логічними і доповнюють інші докази по справі.
Твердження ОСОБА_1, які той надав в ході розгляду справи апеляційним судом, про те, що він не керував транспортним засобом є неприйнятними. Оскільки, як вбачається з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції в транспортному засобі під час його зупинки був присутній лише ОСОБА_1 Крім того, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не повідомляв працівників поліції про те, що транспортним засобом керувала інша особа. Не заявляв про вказані обставини і захисник в апеляційній скарзі.
Доводи апеляційної скарги, про те що працівниками патрульної поліції в протоколі про адміністративне правопорушення не вірно зазначено адресу проживання ОСОБА_1 є безпідставними, та спростовуються відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції з якого вбачається, що 06.12.2018 року о 15:25 годині (файл № 20181206191341000817) під час спілкування ОСОБА_1 на питання поліцейського повідомив, що відмовляється від проходження огляду на місці за допомогою газоаналізатора “Драгер” та їхати до медичного закладу для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Після чого о 15:58 годині (файл № 20181206191346000818) поліцейськими в присутності двох свідків ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на місці за допомогою газоаналізатора “Драгер” та поїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, на що ОСОБА_1 відмовився. Після чого були відібрані письмові пояснення свідків та складений протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, зі змістом якого він був ознайомлений та повідомив працівникам поліції, що мешкає в Корабельному районі міста Миколаєва, а також, що керував вказаним транспортним засобом, проїхавши два метри. Потім підписав вказаний протокол без зауважень.
Доводи апеляційної скарги захисника відносно того, що справу розглянуто за відсутності особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 є неспроможними, оскільки, справа про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 Корабельним судом м. Миколаєва, неодноразово призначалось до слухання в судовому засіданні, про що ОСОБА_1 повідомлявся належним чином. Правопорушником до суду неодноразово подавались клопотання про відкладення розгляду провадження. За такого, вважаю, що ОСОБА_1, знаючи про те, що в провадженні місцевого суду на розгляді перебуває відносно нього справа про адміністративне правопорушення, об'єктивно міг і повинен був знайти можливість прийняти участь в його розгляді, а не сформувати своєю поведінкою думку місцевого суду про намагання затягнути розгляд провадження до закінчення строків, передбачених ст.38 КУпАП, в межах яких може бути накладено адміністративне стягнення.
Враховуючи, вимоги закону щодо строків розгляду провадження про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції обґрунтовано, відповідно до положень ст. 268 КУпАП, розглянув справу за відсутності ОСОБА_1, який своєчасно та належним чином був повідомлений судом про час та місце розгляду справи.
Також вважаю, що судом апеляційної інстанції поновлено право особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на захист, а тому постанова районного суду з підстав, що ОСОБА_1 не брав участь у розгляді справи судом першої інстанції не може бути скасована. Оскільки, його відсутність в суді першої інстанції та пояснення, які він надав в суді апеляційної інстанції, не вплинула на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення.
Що стосується доводів апеляційної скарги про порушення правил підсудності при розгляді даної справи, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 276 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються судом за місцем його вчинення. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121-126, 127-1-129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
При цьому, відповідно до змісту статті 257 КУпАП, місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, визначається особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, яка після його складання, направляє матеріали справи до органу, уповноваженого розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 червня 2004 р. № 11 «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 КУпАП», роз'яснено судам, що у випадках, коли законом передбачається альтернативна підсудність, питання про те, в який саме суд надіслати протокол про адміністративне правопорушення, вирішується відповідним органом внутрішніх справ.
Як вбачається з даних протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 281760 від 06.12.2018 року, складеного відносно ОСОБА_1, останній проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4. З названим протоколом ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його підпис. Ніяких заперечень, в тому числі, щодо місця його проживання, яке зазначено уповноваженою особою в протоколі про адміністративне правопорушення, від ОСОБА_1 в ході складання протоколу не надходило.
Крім того, з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 неодноразово повідомляв працівникам поліції, що мешкає в Корабельному районі міста Миколаєва.
Ураховуючи вищенаведене, вважаю необґрунтованими доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_2 в частині порушення правил підсудності при розгляді даної справи.
Що стосується оскарження захисником постанови Корабельного районного суду м. Миколаєва від 28.01.2019 року, про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд до іншого суду, апеляційний суд дійшов наступного.
У Кодексі про адміністративні правопорушення, який має відповідну логічно вибудувану конструкцію, унормовано, зокрема, послідовність процедурних дій щодо розгляду та вирішення питань, пов'язаних із притягненням особи до адміністративної відповідальності; порядок оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, ухваленої по суті; порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.
Порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення врегульовано у статтях 284, 287, 294 КпАП України.
Згідно з ч.1 ст.284 цього Кодексу у справі про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) ухвалює одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбачених ст.24-1 Кодексу; про закриття справи.
Вказаний перелік видів постанов, якими завершується розгляд справи про адміністративне правопорушення по суті, є вичерпним.
Визначальною для встановлення видів постанов судді, що можуть бути оскаржені в інстанційному судовому порядку, є частина друга статті 287 Кодексу, в якій зазначено, що постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим кодексом.
Процедура перегляду постанови судді у справі про адміністративне правопорушення в апеляційному порядку регулюється положеннями статті 294 глави 24 "Оскарження постанови по справі про адміністративні правопорушення" розділу IV Кодексу. Цільовим призначенням цієї глави є встановлення порядку оскарження, зокрема, постанови судді у справі про адміністративне правопорушення.
Проте порядок визначення місця розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентується положеннями іншої глави Кодексу, а саме положеннями глав 18, 19 цього Кодексу. Вони не перебувають у безпосередньому зв'язку з положеннями глави 24 розділу IV Кодексу, якими унормовується порядок оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, ухваленої по суті.
Наведене є підставою для висновку, що за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення не можуть бути оскаржені інші постанови судді, крім зазначених у ст.284 Кодексу.
Конституційний Суд України у рішенні від 31 березня 2015 року у справі №1-7/2015 прийшов до висновку, що положення частини другої статті 294 КпАП України стосовно оскарження в апеляційному порядку постанови судді у справі про адміністративне правопорушення необхідно розуміти так, що на підставі вказаної норми може бути оскаржена лише постанова судді у справі про адміністративне правопорушення, ухвалення якої передбачене у статті 284 цього кодексу.
З матеріалів справи та змісту оскаржуваної постанови вбачається, що остаточне рішення у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ухвалено судом 11.02.2019 року, а такий вид судового рішення як постанова про відмову в задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд до іншого суду не зазначений у частині першій статті 284 КпАП України.
Наведені обставини унеможливлюють апеляційний розгляд апеляційної скарги захисника ОСОБА_2 на постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 28.01.2019 року про відмову в задоволенні клопотання, оскільки вона подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції при розгляді справи допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в ході розгляду провадження в суді апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження.
З урахуванням наведеного вважаю, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а постанова суду є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає.
Керуючись ст.ст. 283, 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11 лютого 2019 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 28.01.2019 року, про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд до іншого суду залишити без розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду ОСОБА_5