Справа № 462/2141/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Бориславський Ю.Л.
Провадження № 22-ц/811/600/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1П.
Категорія: 59
27 лютого 2019 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Крайник Н.П.
суддів Шеремети Н.О., Цяцяка Р.П.
при секретарі Куцику І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 27 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 Ляміна Маліковича до Головного територіального управління юстиції у Львівській області в особі Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівелльно-промисловий комплекс ЛТД», за участю третіх осіб - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - про визнання недійсними прилюдних торгів, протоколу проведення прилюдних торгів, акту державного виконавця про проведення прилюдних торгів з продажу арештованого майна та виданого на їх підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та позов третьої особи із самостійними позовними вимогами ОСОБА_2 Володимировичадо Головного територіального управління юстиції у Львівській областів особі Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівелльно-промисловий комплекс ЛТД», за участю третіх осіб - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 Ляміна Маліковича та Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсними прилюдних торгів, протоколу проведення прилюдних торгів, акту державного виконавця про проведення прилюдних торгів з продажу арештованого майна та виданого на їх підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів,
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позовів ОСОБА_4 Ляміна Маліковича та третьої особи із самостійними позовними вимогами ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду через свого представника ОСОБА_3 в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_2.
В апеляційній скарзі покликається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення суд прийшов до помилкового висновку, що до даних правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 45 Закону України "Про іпотеку", не врахувавши, що реалізація арештованого майна на прилюдних торгах 13 січня 2014 року проводилася на виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 08 серпня 2011 року про солідарне стягнення боргу; рішення суду про звернення стягнення не це майно судом не ухвалювалося. ОСОБА_7, як учасником торгів, для участі в торгах було виконано вимоги щодо реєстрації та участі в прилюдних торгах, було сплачено гарантійний внесок. Після того як переможець прилюдних торгів ОСОБА_4 Лямін Малікович не вніс кошти за придбане майно протягом відведеного терміну, спірні прилюдні торги повинні були бути визнані недійсними в силу вимог закону, у зв»язку з чим слід було провести нові торги. Зазначає, що порушення організаторами прилюдних торгів вимог Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 68/5 від 27.10.1999 року в редакції, що діяла на час їх проведення, той час, призвело до позбавлення його в подальшому, на наступних прилюдних торгах можливості придбати нежитлові приміщення, що суттєво вплинуло на його майнові інтереси.
Просив скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 27 березня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Рішення районного суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 Ляміна Маліковича в апеляційному порядку не оскаржується, тому колегія суддів не здійснює його перегляд у цій частині.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів скарги та позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Судом встановлено, що на виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 08 серпня 2011 року, Сихівським районним судом м. Львова 23 квітня 2013 року було видано виконавчий лист про стягнення солідарно з ОСОБА_5 в межах вартості предмета іпотеки ОСОБА_8 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 1590 352 грн. (один мільйон п»ятсот дев»яносто тисяч триста п»ятдесят дві) 31 коп, примусове виконання якого здійснювалось відділом ПВР управління ДВС ГУЮ у Львівській області (постанова про відкриття виконавчого провадження від 31 липня 2013 року).
13 січня 2014 року в ході проведення виконавчих дій з виконання виконавчого провадження ВП № 39123556 відбулися прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна боржника, а саме: нежитлових приміщень: ПТО з гаражами літ. "Щ-1" загальною площею 570,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 224 (лот № 10), проведення яких здійснювалося Філією 14 Приватного підприємства "Нива-В.Ш", яке станом на час розгляду справи ліквідовано без правонаступництва.
За результатами проведення торгів 13 січня 2014 року ПП «ОСОБА_7Ш.» було складено протокол № 1413594/10, відповідно до якого переможцем прилюдних торгів визнано позивача - ОСОБА_4 за запропонованою ним ціною 6 000 000 грн. Оскільки у строк, вказаний у протоколі (до 27 січня 2014 року) ОСОБА_4 не вніс всієї належної суми до сплати за придбане майно, торгуючою організацією ПП "Нива-В.Ш., 29 січня 2014 року було складено протокол № 1413594/10/1, згідно якого переможцем прилюдних торгів визначено наступного учасника - ОСОБА_6, який запропонував найвищу ціну - 5 000 000 грн., але не нижчу за початкову ціну продажу. На підставі протоколу проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна №1413594/10/2 від 30 січня 2014 року у зв»язку з тим, що переможець прилюдних торгів ОСОБА_6 відмовився бути визнаним переможцем прилюдних торгів , переможцем прилюдних торгів визнано ТОВ "Торгівельно-промисловий комплекс ЛТД",через ОСОБА_9І за запропонованою ціною продажу 663 000 грн.
На підставі протоколу №1413594/10/2 від 30 січня 2014 року державним виконавцем ТОВ "Торгівельно-промисловий комплекс ЛТД» було видано Акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, на підставі якого останній зареєстрував право власності на придбане на торгах нерухоме майно.
В ході судового розгляду також встановлено, і це убачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 зареєструвався для участі у торгах, які відбулися 13 січня 2014 року, та сплатив гарантійний внесок, однак у ході проведення торгів не повідомляв про готовність придбати заявлений лот за оголошену ліцитатором ціну (не надав пропозицій), у спосіб, передбачений Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 року № 68/5 (яке було чинним станом на час проведення торгів), що також підтверджується протоколом, який апелянтом не оскаржується, як і не оспорюються відомості занесені до нього.
Відтак, учасниками торгів, які відбулися 13 січня 2014 року були виключно позивач ОСОБА_4 та відповідач - ТОВ "Торгівельно-промисловий комплекс ЛТД", а також третя особа ОСОБА_6
Правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (ст.ст. 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням.
Вказаний правовий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України викладеній у постановах від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12 та від 29 листопада 2017 року у справі № 6-231цс17, від якого не відступила ОСОБА_10 Верховного Суду.
При цьому у правових висновках Верховного Суду України, викладених зокрема у постановах № 6-1981цс16 від 12 жовтня 2016 року, № 6-1884цс15 від 18 листопада 2015 року, № 6-1749цс15 від 25 листопада 2015 року викладено висновок про те, що підставою для задоволення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність не лише порушення норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Від цих висновків ОСОБА_10 Верховного Суду також не відступала.
Відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України (зокрема: постанова Верховного Суду України від 25 грудня 2013 у справі № 6-78цс13; постанова Верховного Суду України від 11 травня 2016 у справі № 6-806цс16).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року у справі № 335/2748/16-ц (провадження № 61-5360св18).
Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 3ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення суду першої інстанції) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на те, що ОСОБА_2 не взяв участі у прилюдних торгах, які відбулися 13 січня 2014 року, оскільки не висував свої пропозиції щодо ціни придбання виставленого на торги лоту № 10, даних про пропозиції ОСОБА_2 протокол проведення прилюдних торгів від 13.01.2014 року № 1413594/10 не містить, наведені ним у позовній заяві доводи про те, що допущені під час проведення торгів порушення норм закону позбавили його можливості придбати нежитлові приміщення та вплинули на його майнові інтереси, колегія суддів вважає юридично неспроможними.
При цьому колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про порушення під час проведення торгів та оформлення їх результатів положень ст. 45 Закону України "Про іпотеку", та погоджується з вірними висновками суду першої інстанції щодо застосування цієї норми права до спірних правовідносин, що узгоджується з відповідною правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду України від 16 березня 2016 року у справі № 6-323цс16, а також у постановах Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-103цс16 та від 18 листопада 2015 року № 6-28цс15, висновки викладені в яких вірно враховані місцевим судом в силу вимог ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, 2004 року.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші про України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги вірних висновків судів не спростовують, рішення є законним та обґрунтованим, обов'язкових підстав для його скасування в ході апеляційного перегляду не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 27 березня 2017 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 07.03.2019 року.
Головуючий: Крайник Н. П.
Судді: Шеремета Н. О.
ОСОБА_11