Номер провадження: 11-сс/813/192/19
Номер справи місцевого суду: 520/20229/18 1-кс/520135/19
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
04.03.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ТОВ «МОТТО ЄВРО ПЛЮС» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 03.01.2019 року про арешт майна, вилученого в ході огляду території та приміщень АЗС «Motto» за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Візирка, вул. Олексія Ставницера, 53, у кримінальному провадженні №12018160000000100, внесеному до ЄРДР 05.02.2018 року за ч.2 ст.364 КК України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_7
представника ТОВ «МОТТО ЄВРО ПЛЮС» - адвоката ОСОБА_8
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 03.01.2019 року задоволено клопотання т.в.о. старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 погоджене прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_10 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12018160000000100, внесеному до ЄРДР 05.02.2018 року за ч.2 ст.364 КК України, та накладено арешт на майно, вилучене 28.12.2018 року в ході огляду території та приміщень АЗС «Motto» за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Візирка, вул. Олексія Ставницера, 53.
Слідчий суддя обґрунтував своє рішення тим, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, відповідає критеріям, встановленим ст.98 КПК України, оскільки може бути предметом кримінального правопорушення та доказом у кримінальному провадженні, а також до цього майна може бути застосована спеціальна конфіскація, у зв'язку з чим наявні обґрунтовані підстави для накладення арешту на це майно.
Зміст вимог апеляційної скарги та короткий виклад доводів особи, яка її подала.
У своїй апеляційній скарзі представник ТОВ «МОТТО ЄВРО ПЛЮС» - адвокат ОСОБА_6 вказує, що вважає ухвалу незаконною, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги адвокат вказує, що:
- висновок слідчого судді про наявність ознак незаконної діяльності ТОВ «МОТТО ЄВРО ПЛЮС» є передчасним, оскільки підприємство здійснює господарську діяльність на законних підставах та з наявністю всіх необхідних дозвільних документів;
- клопотанням та долученими до нього матеріалами не підтверджується причетність посадових осіб ТОВ «МОТТО ЄВРО ПЛЮС» до вчинення кримінального правопорушення, що перебуває у провадженні органу досудового розслідування;
- досудове розслідування здійснюється за ч.2 ст.364 КК України, тобто за фактом зловживання владою чи службовим становищем, санкцією цієї норми не передбачене покарання у виді конфіскації майна, у зв'язку з чим в рамках розгляду інших аналогічних клопотань про арешт майна у даному кримінальному провадженні цим же слідчим суддею зроблені висновки про те, що паливо та документи не мають жодного відношення до даного кримінального провадження;
- розгляд клопотання був однобічним, неповним, необ'єктивним та упередженим, а оскаржуване судове рішення не вмотивоване належним чином з посиланням на докази, які підтверджують наявність правових підстав для арешту майна.
Позиції учасників судового розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, думку представника ТОВ «МОТТО ЄВРО ПЛЮС», який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити; виступ прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив залишити оскаржувану ухвалу без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи клопотання, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Перевіривши матеріали судової справи, апеляційний суд вважає, що розглянувши клопотання слідчого, слідчий суддя районного суду, не звернувши уваги на необґрунтованість та невідповідність клопотання вимогам ст. 171 КПК України, дійшов помилкового висновку, що вказане в клопотанні майно відповідає критеріям, визначеним в ч. 2 ст. 167 КПК України, фактично продублював непереконливі доводи клопотання про підстави накладення арешту на майно та безпідставно задовольнив клопотання слідчого.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
З матеріалів провадження вбачається, що слідчим під час складання вищевказаного клопотання та слідчим суддею під час його розгляду не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.
Апеляційним судом встановлено, що викладені у клопотанні відомості не підтверджуються долученими до клопотання матеріалами.
Слідчим при складанні клопотання про накладення арешту на майно не дотримані вимоги ч.2 ст.171 КПК України, оскільки у клопотанні не зазначені підстави і мета відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про протиправне володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.
Згідно з нормами Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.
Відповідно до ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У клопотанні слідчого зазначено, що Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №120181600000000100, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.02.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України: зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди та спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.
Згідно із зазначеною у витягу з ЄРДР фабулою справи, органом досудового розслідування встановлено, що посадові особу Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради та посадові особи райдержадміністрацій Одеської обласної державної адміністрації, зловживаючи службовим становищем, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди, всупереч інтересам служби укладають договори оренди земельних ділянок з комерційними структурами для розміщення об'єктів торгівлі на території міста Одеси та Одеської області, однак у подальшому на вказаних земельних ділянках розміщуються та експлуатуються автозаправні газові станції, що спричиняє тяжкі наслідки охоронюваним законом правам та інтересам.
Разом з цим, відповідно до змісту клопотання слідчого, СУ ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №120181600000000100, внесеному до ЄРДР 05.02.2018 року за ч.2 ст.364 КК України, за фактом незаконної діяльності автозаправних станцій та автогазозаправних пунктів на території міста Одеси та області, в ході якого встановлено, що автозаправка «Мотто» здійснює свою комерційну діяльність із роздрібної торгівлі паливом без отримання передбачених чинним законодавством дозволів на виконання робіт з підвищеної небезпеки, а також з численними порушеннями норм охорони праці та пожежної безпеки, які були виявлені фахівцями ДСНС України та ГУ Держпраці в одеській області.
З клопотання взагалі не вбачається, яке відношення діяльність автозаправки нібито без отримання передбачених законом дозволів та з порушенням норм охорони праці та пожежної безпеки має до кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, тобто за фактом зловживання службовими особами органів державної влади та місцевого самоврядування владою або своїми службовими обов'язками.
Так само не вказано у клопотанні, яким чином вилучені на автозаправній станції речі, документи та паливо мають відношення до кримінального провадження, що розслідується, не визначений процесуальний статус зазначеного у клопотанні майна відповідно до вимог ст.98 КПК України.
У витягу з ЄРДР зазначено, що дії відповідних посадових осіб спричинили тяжкі наслідки охоронюваним законом правам та інтересам, однак не вказано, чиїм саме правам та інтересам спричинена шкода та в якому розмірі вона спричинена.
Крім того, станом на день розгляду апеляційної скарги у даному кримінальному провадженні, досудове розслідування в якій здійснюється протягом більше ніж одного року, жодній особі не повідомлено про підозру.
В ході апеляційного розгляду представником власника майна апеляційному суду надані документи, які підтверджують отримання ТОВ «МОТТО ЄВРО ПЛЮС» передбачених законом дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію відповідного устаткування, а також документи, що свідчать про дотримання підприємством законодавства про охорону праці.
У свою чергу до клопотання слідчого не долучено жодних документів, які підтверджували би належність вилученого майна до даного кримінального правопорушення, у зв'язку з чим неможливо встановити відповідність такого майна критеріям, встановленим ст.98 КПК України.
З огляду на вищезазначене апеляційний суд доходить висновку про те, що викладені у клопотанні слідчого формальні підстави для накладення арешту на майно, вилучене в ході огляду приміщень та території автозаправної станції, не співвідносяться з фабулою справи та не відповідають обставинам кримінального провадження.
Вищевказані обставини залишились поза увагою слідчого судді, клопотання слідчого було розглянуто неповно та однобічно, внаслідок чого слідчий суддя дійшов передчасного висновку про необхідність накладення арешту на майно, не мотивував своє рішення та в ухвалі не зазначив, чим саме зумовлена необхідність арешту майна та якими конкретно доказами вона підтверджується. Вищевикладені порушення є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.
На переконання апеляційного суду, слідчі судді не повинні формально підходити до розгляду таких клопотань та приймати рішення про задоволення невмотивованих клопотань слідчого, які не відповідають вимогам кримінального процесуального закону.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про обґрунтованість апеляційної скарги та вважає за необхідне її задовольнити, оскаржувану ухвалу слідчого судді - скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого.
Керуючись ст.ст. 374, 404, 405, 407, 409, 412, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника ТОВ «МОТТО ЄВРО ПЛЮС» - адвоката ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 03.01.2019 року про арешт майна, вилученого в ході огляду території та приміщень АЗС «Motto» за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Візирка, вул. Олексія Ставницера, 53, у кримінальному провадженні №12018160000000100, внесеному до ЄРДР 05.02.2018 року за ч.2 ст.364 КК України, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання т.в.о. старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 погоджене прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_10 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12018160000000100, внесеному до ЄРДР 05.02.2018 року за ч.2 ст.364 КК України, вилученого 28.12.2018 року в ході огляду території та приміщень АЗС «Motto» за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Візирка, вул. Олексія Ставницера, 53, - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4