Справа № 442/2664/18 Головуючий у 1 інстанції: Хомик А.П.
Провадження № 22-ц/811/1515/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1В.
Категорія: 34
26 лютого 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об»єднання» Дрогобицької міської ради на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 червня 2018 року в складі судді Хомика А.П. у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «ЖЕО Дрогобицької міської ради» про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, -
встановила:
В травні 2018 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до КП «ЖЕО Дрогобицької міської ради» про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, просив стягнути з відповідача на його користь майнові збитки на загальну суму 3101 грн., моральну шкоду в розмірі 3000 грн. та 710 грн. понесених судових витрат.
Вимоги обґрунтовував тим, що 30.01.2018 року о 13.00 год. його автомобіль марки «ВАЗ 2101», з державним номерним знаком ВС 6291 СЕ був пошкоджений внаслідок падіння цегли з даху будинку, а саме з вентиляційної шахти будинку, що в м. Дрогобичі, вул. Холмська, 1, Львівської області. На автомобілі пошкоджено лобове скло та кузов (капот), а навколо автомобіля були шматки цегли. Зазначає, що послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території будинку за адресою: м. Дрогобич, вул. Холмська, 1, Львівської області, в якому він проживає, надаються КП «ЖЕО Дрогобицької міської ради». Внаслідок зазначеної пригоди йому завдана матеріальна шкода, яка згідно рахунку-фактури від 07.02.2018 року № 38/119 складає 3101 грн. Вважає, що неправомірними діями відповідача йому спричинена моральна шкода, оскільки він зазнав душевних страждань, у зв'язку з тим, що ця подія позбавила його можливості тривалий час використовувати повсякденно автомобіль, просив стягнути з відповідача 3000 грн. моральної шкоди.
Оскаржуваним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 червня 2018 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Комунального підприємства «ЖЕО Дрогобицької Міської ради» на користь Кав»яка ОСОБА_3 3101 (три тисячі сто одна) гривню майнових збитків.
Стягнуто з Комунального підприємства «ЖЕО Дрогобицької Міської ради» на користь Кав»яка ОСОБА_3 - 500 (п'ятсот) гривень моральної шкоди.
В решті заявлених вимог відмовлено.
Рішення суду оскаржив представник відповідача КП «ЖЕО Дрогобицької міської ради» ОСОБА_4, з оскаржуваним рішенням не погоджується, вважає, що таке ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, тому підлягає скасуванню.
В апеляційній скарзі зазначає, що будь яких доказів пошкодження капоту автомобіля позивач не надав, з пояснень відібраних у позивача працівниками Дрогобицького відділу поліції вбачається, що пошкоджено лише лобове скло.
Так само відображено у висновку від 31.01.2018 року, який затверджений начальником Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області та заяві від 02.02.2018 року, адресованій директору КП «ЖЕО» Дрогобицької міської ради.
Вважає, що покази свідків з приводу пошкодження капоту суд не повинен брати до уваги, оскільки порушений порядок їх виклику та допиту, крім цього заяви свідків датовані 12.03.2018 року, тобто більше ніж через 1 місяць після події.
Звертає увагу на те, що визначаючи розмір заподіяних збитків суд керувався виключно рахунком фактурою № 38/19 від 07.02.2018 року, який складений ФОП ОСОБА_5, при цьому матеріали справи не містять доказів того, що останній проводить діяльність пов'язану із ремонтом транспортних засобів.
Зазначає, що позивач не довів, що саме внаслідок неналежного утримання житлового будинку по вул. Холмській в м. Дрогобичі йому було заподіяно майнову шкоду, оскільки пошкодження автомобіля могло відбутись внаслідок дії третіх осіб.
Крім цього, позивач не викликав представників балансоутримувача будинку для з»ясування обставин заподіяння шкоди.
На думку апелянта, суд жодним чином не обґрунтував стягнення моральної шкоди та визначення її розміру.
Просить скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 червня 2018 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження.
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами щодо стягнення матеріальних збитків і моральної шкоди, сумарний розмір яких не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення скарги відсутні виходячи із такого.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Ухвалюючи оскаржуване рішення та задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що на будинку № 1, по вул. Холмська, в м. Дрогобичі Львівської області, який обслуговує відповідач КП «ЖЕО Дрогобицької міської ради», із комину відколовся кусок бетону і впав на припаркований автомобіль, який належить ОСОБА_2 та розбив лобове скло, пошкодивши при цьому капот вказаного автомобіля, тому врахувавши наявність неправомірних дій відповідача, які полягають у неналежному обслуговуванні житлового будинку, що фактично слугувало причиною та призвело до заподіяння матеріальних збитків позивачу, відтак дійшов висновку про підставність позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди.
Крім цього, суд виходив з того, що позивач був позбавлений можливості тривалий час використовувати повсякденно автомобіль, відтак зазнав душевних страждань, тому дійшов висновку про те, що вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди підлягає до часткового задоволення, при цьому врахувавши вимоги розумності та справедливості визначив розмір відшкодування 500,00 грн.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення колегія суддів виходить з такого.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_6»яку І.Р. належить на праві власності автомобіль марки «ВАЗ 2101», з державним номерним знаком ВС 6291 СЕ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії САЕ 865980 (а.с. 7).
З висновку, який складений інспектором СРПП № 4 Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_7 вбачається, що 30.01.2018 року в чергову частину Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області поступило телефонне повідомлення та заява від ОСОБА_2 про те, що близько 12.00 год., із будинку № 1, по вул. Холмська, в м. Дрогобичі Львівської області, який обслуговує КП «ЖЕО Дрогобицької міської ради», із комину відколовся кусок бетону і впав на його припаркований автомобіль марки «ВАЗ 2101», з державним номерним знаком ВС 6291 СЕ та розбив лобове скло.
Аналогічні обставини викладені і в поясненнях позивача ОСОБА_6»яка І.Р. від 31.01.2018 року (а.с. 8).
02.02.2018 року позивач ОСОБА_6»як І.Р. подав директору КП «ЖЕО» заяву про компенсацію витрат по ремонту свого автомобіля, заподіяних падінням цегли з вентиляційної шахти даху будинку. Суму збитків зазначив 1000 грн. (а.с. 17).
В свою чергу, відповідно до розрахунку фактури № 38/19 від 07.02.2018 року загальна вартість ремонту автомобіля марки «ВАЗ 2101», з державним номерним знаком ВС 6291 СЕ становить 3101 грн., яка складається із вартості матеріалів 1501 грн. та 1600 грн. вартості робіт, до складу яких входить ремонт капота та його фарбування.
13.02.2018 року позивачу надано відповідь директором КП «ЖЕО» Дрогобицької міської ради з якої слідує, що позивач не подав доказів заподіяння йому збитків із вини підприємства, звернуто увагу, що у тариф з утримання будинку не входить оплата за поточний ремонт димовентиляційних каналів, а тільки їх технічне обслуговування (перевірка на наявність тяги) (а.с. 25).
Звертаючись з позовними вимогами позивач ОСОБА_6»як І.Р. покликався на те, що неправомірними, на його думку, діями відповідача, які полягають у неналежному обслуговуванні житлового будинку № 1 на вул. Холмській, в м. Дрогобичі Львівської області, пошкоджено його автомобіль, припаркований біля будинку.
Заперечуючи позовні вимоги сторона відповідача зазначала, що позивач 30.01.2018 року не викликав представників балансоутримувача будинку для з'ясування обставин заподіяння шкоди, у зв'язку з чим останнім не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями КП «ЖЕО Дрогобицької міської ради» та шкодою, що була заподіяна позивачу.
Зобов'язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі.
Загальні положення про відшкодування заподіяної майнової шкоди закріплені в статті 1166 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає в особи, яка її завдавала за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини, що власне є підставою цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною 2 ст. 22 ЦК України передбачено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частина 2 ст. 1192 ЦК України передбачає, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За змістом абз. 1 п. 2 постанови Пленум Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна ману юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв"язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Отже, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування майнової шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Згідно із ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.
Судом першої інстанції встановлено, що 30.01.2018 року близько 12.00 год., із будинку № 1, по вул. Холмська, в м. Дрогобичі Львівської області, який обслуговує КП «ЖЕО Дрогобицької міської ради», із комину відколовся кусок бетону і впав на припаркований автомобіль марки «ВАЗ 2101», з державним номерним знаком ВС 6291 СЕ, який належить ОСОБА_2 та розбив лобове скло, пошкодивши при цьому капот вказаного автомобіля.
Тобто, власне падіння куска бетону із будинку № 1, по вул. Холмська, в м. Дрогобичі Львівської області, який обслуговує КП «ЖЕО Дрогобицької міської ради», сторонами не заперечується.
Факт пошкодження лобового скла та капоту автомобіля підтверджується фотознімками та рахунком фактурою № 38/19.
Не погоджуючись із розміром відшкодування матеріальної шкоди та заперечуючи можливість надання ОСОБА_8 в принципі послуг із ремонту автомобілів, належних доказів на спростування відповідних доказів відповідач не подав, про призначення експертизи не клопотав.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено право громадян звертатися до суду з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров'ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об'єктів благоустрою.
Відповідно до ст. 23 вказаного Закону до об'єктів благоустрою території житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, на яких розміщені об'єкти житлової забудови, громадські будівлі та споруди, інші об'єкти загального користування. Благоустрій території житлової та громадської забудови здійснюється з урахуванням вимог використання цієї території відповідно до затвердженої містобудівної документації, правил благоустрою території населеного пункту, а також установлених будівельних норм, державних стандартів, норм і правил.
Відповідно до ст. 24 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів» органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть передавати об'єкти благоустрою на баланс підприємствам, установам, організаціям відповідно до частини першої статті 15 цього Закону.
Посадові особи підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за невиконання заходів з благоустрою, а також за дії чи бездіяльність, що призвели до завдання шкоди майну та/або здоров'ю громадян, на власних та закріплених за підприємствами, установами, організаціями територіях відповідно до закону (ч. 5 ст. 24).
Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій затверджені наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005 року.
Димоходи і грубні димарі очищують від сажі перед початком опалювального сезону, а протягом сезону не рідше одного разу в 3 місяці.
При цьому, необхідно вчасно виконувати ремонт з приводу відновлення зруйнованих димових каналів з частковим розбиранням і перекладкою печей; заміну перегорілої кладки стінок печей, а стінок паливника кладкою з вогнетривкої чи добірної червоної цегли; зміцнення чи заміну прогорілих колосників і непридатних грубних приладів (топкових і піддувальних дверей, засувок, в'юшок, прочисних дверцят, ґрат і т. ін.); заміну непридатних топкових листів новими розміром не менше 50х70 см; промазку тріщин у кладці та місцях закладення приладів; перекладку та оштукатурювання протипожежних перегородок і димових труб зі зміцненням парасолів, колосників тощо.
Крім цього, протипожежна профілактика жилих будинків та прибудинкової території включає такі заходи - ремонт та чищення димоходів і газоходів.
Системний аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку про те, що суд першої інстанції прийшов правильного висновку про наявність правових підстав для покладення обов'язку щодо відшкодування матеріальної шкоди через пошкодження автомобіля позивача внаслідок падіння цегли із димоходу будинку на управителя житлового будинку, яким визначено КП «ЖЕО» Дрогобицької міської ради, протилежні доводи апелянта висновків суду не спростовують.
Вирішуючи питання моральної шкоди, колегія суддів погоджується з тим, що позивач зазнав душевних страждань у зв"язку з пошкодженням майна, позбавлення можливості користування транспортним засобом у належному стані (вигляді).
Таким чином, врахувавши положення ч. 3 ст. 23 ЦК України та роз'яснення надані у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди», в частині необхідності врахування засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів поділяє висновок місцевого суду про часткове задоволення позовних вимог щодо моральної шкоди та стягнення її у розмірі 500,00 грн.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, 372, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об»єдна» Дрогобицької міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 червня 2018 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 26 лютого 2019 року.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
ОСОБА_9