Номер провадження: 22-ц/813/247/19
Номер справи місцевого суду: 493/1057/17
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач Дрішлюк А. І.
Категорія: 33
20 лютого 2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Черевка П.М., Драгомерецького М.М.,
при секретарі судового засідання Півнєву Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Балтського районного суду Одеської області від 04 травня 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, ОСОБА_3 прокуратури України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконним рішенням, діями та бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури, -
Процесуальний рух справи в суді першої інстанції.
29 червня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Балтського районного суду Одеської області з позовною заявою до Державної казначейської служби України, ОСОБА_3 прокуратури України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконним рішенням, діями та бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури (а.с. 1-3). 11.01.2018 року ОСОБА_2 подав до суду уточнену позовну заяву (а.с. 86-87).
16 листопада 2017 року ухвалою Балтського районного суду Одеської області було задоволено відвід судді Наумчак Л.І., заявлений представником відповідача ОСОБА_3 прокуратури України (а.с. 58). 21 листопада 2017 року суддя Балтського районного суду Одеської області Мясківська І.М. прийняла справу до свого провадження та призначила до розгляду (а.с. 62). Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 28.11.2017 року була задоволена заява позивача про відвід головуючому судді в справі (а.с. 72). 20.02.2018 року ухвалою Балтського районного суду Одеської області, головуюча суддя Ільніцька О.М., було вирішено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження (а.с. 106-107).
Балтським районним судом Одеської області 04 травня 2018 року було постановлено рішення, за яким відмовлено у задоволення позову ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконним рішенням, діями і бездіяльністю органів досудового розслідування і прокуратури (а.с. 132-136).
Позиції сторін в справі в суді першої інстанції.
Позивач, в обґрунтування свого позову, посилався на те, що органи досудового розслідування та прокуратури притягнули ОСОБА_2 до відповідальності з порушенням норм діючого законодавства, внаслідок чого позивачу була нанесена моральна та матеріальна шкода (а.с. 1-3).
Представник відповідача Державної казначейської служби України подав до суду заперечення на позов, в якому вказав, що Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдало, а тому, відповідно до Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства відповідач, на його думку, не може нести відповідальність за шкоду, заподіяну позивачу діями інших суб'єктів (а.с. 16-18).
Представник ОСОБА_3 прокуратури України подав до суду заперечення на позов, в якому вказав на те, що позивач не є особою, до якої можуть бути застосовані положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки кримінальне провадження щодо нього закрито в зв'язку з відмовою представників потерпілого від обвинувачення в кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення (а.с. 84-85).
Оцінка позицій сторін судом першої інстанції.
Приймаючи рішення в справі суд першої інстанції виходив з того, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 закрите не з підстав, визначених п.2 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду», позивачем не надано жодних доказів, що підтверджують незаконність будь-яких рішень, дій чи бездіяльності, вчинених посадовими особами прокуратури при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні, а тому, оскільки підстави для задоволення позову відсутні, суд вирішив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції.
04 червня 2018 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на рішення Балтського районного суду Одеської (а.с. 141-143).
06.07.2018 року від ОСОБА_3 прокуратури України до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (а.с. 161-162).
В зв'язку з ліквідацією Апеляційного суду Одеської області протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа була розподілена колегії суддів Одеського апеляційного суду в складі головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Черевка П.М., Драгомерецького М.М. Ухвалою від 11.01.2019 року справа була прийнята до провадження та призначена до розгляду Одеським апеляційним судом.
В судовому засіданні прокурор Афанасьєва І.Г. проти задоволення апеляційної скарги заперечувала. Інші учасники провадження в судове засідання не з'явились. Про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Доводи апеляційної скарги та заперечень на неї.
Апелянт, відтворюючи обставини справи, зазначив, що кримінальне переслідування відносно нього було незаконним, а надані суду докази - сфальсифіковані. Окрім того, апелянт зазначив, що органи досудового розслідування та прокуратури допустили грубе порушення діючого законодавства, незаконно притягнули його до кримінальної відповідальності та протягом тривалого періоду часу фактично умисно завдавали йому шкоду. Тому апелянт просить суд рішення Балтського районного суду Одеської області від 04 травня 2018 року скасувати та постановити нове, яким стягнути з Державної казначейської служби України грошові кошти за спричинену матеріальну та моральну шкоду, в розмірі 197 914 грн (а.с. 141-143).
Відповідач в своєму відзиві зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апелянта, на думку відповідача, висновків суду не спростовують, а тому відповідач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення суду без змін (а.с. 161-162).
Позиція апеляційного суду по справі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до положень ч.ч. 1-4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
З матеріалів справи вбачається, що 22.02.2013 року директором Одеської філії ТОВ «Атланта-ВІН» була подана заява до начальника Балтського РВ ГУ МВС в Одеській області щодо застосування заходів відносно ОСОБА_2, який шляхом зловживання службовим становищем заволодів майном ОФ ТОВ «Атланта-ВІН» на суму 26554,86 грн (а.с. 123). 22.02.2013 року на підставі вказаної заяви були внесені відповідні відомості до ЄРДР (а.с. 122).
17.06.2013 року ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину за ознаками ч. 2 ст. 191 КК України (а.с. 101-103). 17.06.2013 року прокурором прокуратури Балтського району Одеської області було складено обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР під № 12013170230000339 від 22.03.2013 року, відносно ОСОБА_2, про те, що він підозрюється в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України (а.с. 94-98).
27.12.2016 року постановою Котовської місцевої прокуратури було винесено постанову, якою вирішено кримінальне провадження, внесеного до ЄРДР під № 12013170230000339 від 22.03.2013 року, відносно ОСОБА_2 закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України (а.с. 4-6). Окрім того, в матеріалах справи міститься постанова Котовської місцевої прокуратури від 19.08.2017 року, якою, після здійснення процесуальних дії (встановлення місцезнаходження потерпілого або його представників, було вирішено закрити кримінальне провадження № 12013170230000339 від 22.03.2013 року, відносно ОСОБА_2 закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України (а.с. 35-41). Інші докази в матеріалах справи відсутні.
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Згідно з ч.ч. 5-6 вказаної статті шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Частина 1 ст. 1176 ЦК України кореспондує п. 1 ч. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». За ч. 2 ст. 2 вказаного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а саме пунктом 3, визначено, що право на відшкодування шкоди у громадянина, який був незаконно засуджений судом, виникає у випадку повної його реабілітації.
Отже, з наведеного вбачається, що право особи на відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, лише за наявності відповідних реабілітуючих підстав. Зокрема, в тому випадку, якщо кримінальне провадження було закрито за відсутністю події кримінального правопорушення; якщо в діях особи відсутній склад кримінального правопорушення; або в тому випадку, якщо не було встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді та вичерпані можливості їх отримати. Вказані підстави закриття кримінального провадження закріплені в п.п. 1-3 ч. 1 ст. 284 КПК України та є вичерпними реабілітуючими, з точки зору національного законодавства, підставами для відшкодування громадянинові шкоди.
За обставинами даної справи ОСОБА_2 підозрювався в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, відповідно до якої привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема, статтею 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, крім вчиненого організованою групою, або шкода від якого завдана державним інтересам). Так, як було вище зазначено, кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 було закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, відповідно до якої кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Отже, оскільки кримінальне провадження щодо позивача було закрито з нереабілітуючих підстав (п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України), а діючим національним законодавством чітко визначений вичерпний перелік випадків, за яких особі відшкодовується шкода, завдана незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, доводи апеляційної скарги апеляційним судом відхиляються.
Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги не спростували обставин справи та правильних по суті висновків суду першої інстанції, апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу та залишає без змін рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2- залишити без задоволення.
Рішення Балтського районного суду Одеської області від 04 травня 2018 року - залишити без змін.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційного скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк
ОСОБА_4
ОСОБА_5
Повний текст постанови виготовлено 04 березня 2019 року.
Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк
20.02.2019 року м. Одеса