04 березня 2019 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 лютого 2019 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаєві, мешкає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019150000000036.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_7 ,
захисник - ОСОБА_8 .
Короткий зміст рішення слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 15.20 год. 19.04.2019 р., без права внесення застави.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді.
Узагальнені доводи апелянта.
Захисник ОСОБА_6 зазначає, що ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказує на недотримання слідчим суддею вимог щодо законності та обґрунтованості судового рішення. Вважає, що слідчий та прокурор не довели наявність обґрунтованої підозри та ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Жодних доказів на підтвердження кваліфікуючих ознак, передбачених ч. 3 ст. 189 КК України, слідчим не надано та в судовому засіданні не досліджено. До процесуальних джерел доказів відносяться показання, речові докази, документи, висновки експертів, проте , рапорти, зворотні повідомлення, та пояснення осіб до цього переліку не входять.
Вказує на недоведеність органом досудового розслідування такої кваліфікуючої ознаки, як «поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи», оскільки в даному кримінальному провадженні на підтвердження цього слідчим надано копію зворотного повідомлення Миколаївської лікарні швидкої медичної допомоги, яке відповідним чином не зареєстроване, не містить всіх необхідних даних, та прізвища лікуючого лікаря, та його печатка.
Відсутня і кваліфікуюча ознака «завдання майнової шкоди у великих розмірах», оскільки вона б мала місце у випадку реального настання вказаних наслідків.
Інші долучені слідчим та дослідженні слідчим суддею докази не вказують на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Так, протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, складений о 16.20 год. 01.02.2019 р., тобто до внесення відповідних даних до ЄРДР о 17.13 год., що свідчить про недопустимість заяви, як доказу. За змістом протокол допиту потерпілого, ціна спірної квартири 30 000 доларів США, проте жодних оцінюючих документів до матеріалів клопотання не додано. За даними витягу з реєстру прав на нерухоме майно, заявник володіє лише 1/3 частиною квартири. В протоколах затримання ОСОБА_5 та ОСОБА_9 не зазначено час складання протоколу. Зміст протоколів допиту свідків не вказує на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Протокол впізнання за фотокартками викликає сумніви, оскільки на час проведення даної слідчої дії, підозрювані вже були затримані, і необхідності в проведенні такої слідчої дії не було.
Ризик переховування від слідства та суду, аргументований лише тяжкістю злочину, а на підтвердження ризику впливу на свідків не підтверджений жодним доказом.
За наведених обставин, захисник вважає, що обґрунтованість підозри ОСОБА_5 не доведена, відсутні обставини, передбачені ст. 196 КПК України та відсутні докази, які обґрунтовують такі обставини.
Обставини, встановлені слідчим суддею.
Досудовим розслідуванням встановлено, що на початку січня 2019 року, більш точного часу та дати не встановлено, у ОСОБА_10 виник умисел на заволодіння чужим майном, а саме - частиною квартири потерпілого ОСОБА_11 , розташованої за адресою АДРЕСА_2 , вартість якої в 250 і більше раз перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під приводом неіснуючого боргу шляхом вимагання.
До реалізації вказаного злочинного умислу, ОСОБА_10 залучила ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та інших невстановлених в ході досудового розслідування осіб, підтримуючи з ними зв'язок за допомогою мобільного телефону, надавала їм необхідну інформацію про свого чоловіка ОСОБА_11 , його переміщення, тощо.
15.01.2019 р., більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , діючи відповідно до спільно розробленого з ОСОБА_10 та невстановленими особами злочинного плану, перебуваючи біля буд. 52 по вул. Південній в м. Миколаєві повідомили ОСОБА_11 про його неіснуючий борг перед ОСОБА_10 та вказали на необхідність зустрічі для вирішення цього питання.
20.01.2019 р. ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_11 та призначив йому зустріч в кафе «Танака», по вул. Космонавтів, 61-В в м. Миколаєві.
20.01.2019 р. на зустрічі ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та невстановлені в ході досудового розслідування особи, з корисливих мотивів, демонструючи потерпілому ОСОБА_11 предмет ззовні схожий на пістолет, погрожуючи негайним заподіянням йому тяжких тілесних ушкоджень, висловлювали вимогу про передачу грошових коштів в сумі 10 000 доларів США, змусивши останнього написати розписку про повернення вказаної суми коштів, після продажу квартири. Вказаними діями ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 та невстановлені в ході досудового розслідування особи, змусили потерпілого змінювати засоби зв'язку, місце мешкання, тим самим переховуватись.
Продовжуючи свій злочинний умисел, 20.02.2019 р. ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 та ОСОБА_12 , достовірно знаючи про те, що у ОСОБА_11 в цей день має відбутися судове засідання у Ленінському районному суді м. Миколаєва, прибули на автомобілі «Опель» реєстраційний номер НОМЕР_1 до вказаного суду де чекали ОСОБА_11 .
Дочекавшись ОСОБА_11 , діючи з корисливих мотивів, маючи на меті залякування потерпілого та спонукання останнього до сплати неіснуючого боргу, приблизно о 10.20 год. ОСОБА_9 та ОСОБА_5 посадили останнього до вищевказаного автомобілю, яким керував ОСОБА_12 Рухаючись по м. Миколаєву та поза його межами, в салоні автомобіля, ОСОБА_5 наніс потерпілому ОСОБА_11 удар в обличчя, після чого, спільно з ОСОБА_9 , вимагали від потерпілого передати ОСОБА_10 , неіснуючий борг, право власності на частину квартири АДРЕСА_3 , замість раніше заявлених вимог у передачі 10 000 доларів США.
В цей же день, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , ОСОБА_12 та ОСОБА_9 змінили автомобіль «Опель», реєстраційний номер НОМЕР_1 на автомобіль «Форд», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував також ОСОБА_12 та разом із потерпілим ОСОБА_11 , прибули до буд. АДРЕСА_4 , в якому проживає сестра потерпілого, для отримання оригіналів документів на квартиру.
Біля вказаного будинку ОСОБА_9 наніс потерпілому ОСОБА_11 один удар в обличчя та спільно з ОСОБА_5 наполягали на поставленій вимозі.
Доки всі очікували сестру потерпілого, скориставшись тим, що ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_12 відволіклися, ОСОБА_11 з місця вчинення злочину втік.
В результаті вказаних злочинних дій потерпілому ОСОБА_11 нанесено тілесні ушкодження у вигляді забоїв м'яких тканин обличчя.
20.02.2019 р. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Дії підозрюваного ОСОБА_5 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 3 ст. 189 КК України, як вимога передачі чужого майна (вимагання), у великих розмірах, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з погрозою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.
22.02.2019 р. слідчий звернувся до суду із клопотанням про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Мотивуючи своє клопотання, слідчий зазначив, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків , потерпілого та інших осіб, які діяли у змові з ним, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжувати свою злочинну діяльність, пов'язану із вчиненням насильницьких та корисливих злочинів.
Врахувавши, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України, що підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_11 , даними протоколів допиту підозрюваної ОСОБА_10 від 22.02.2019 р., пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.02.2019 р., допиту свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.02.2019 р. та іншими матеріалами слідчий суддя, з урахуванням тяжкості злочину, характеру та обставин його вчинення, зухвалості поведінки та наполегливість на завершенні злочинного умислу до кінця, відсутність міцних соціальних зв'язків та місця роботи, дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким зможе лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали, надані судом та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вказані вимоги закону слідчим суддею дотримані, а також оцінені у сукупності всі обставини, які відповідно до ст. 178 КПК України, враховуються при обранні запобіжного заходу.
Наявні докази, які містяться в матеріалах клопотання по кримінальному провадженню, зокрема дані протоколів допиту потерпілого ОСОБА_11 від 01.02.2019 р., який повідомив про обставини вимагання у нього передачі права на квартиру на користь ОСОБА_10 особою на ім'я ОСОБА_16 та іншими невідомими особами, протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.02.2019 р., відповідно яких ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , як осіб, які вчиняли відносно нього вимагання, а також інші матеріали клопотання свідчать про наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_5 , а відтак доводи апелянта про відсутність доказів на підтвердження обґрунтованої підозри останнього, не заслуговують на увагу.
Як зазначає в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, дійшов висновку про причетність ОСОБА_5 до вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України, з чим погоджується і апеляційний суд.
Доводи апелянта, щодо невірної кваліфікації дій підозрюваного ОСОБА_5 через відсутність такої кваліфікуючої ознаки, як завдання майнової шкоди у великих розмірах та відсутності доказів вартості квартири, є безпідставними, оскільки на переконання апеляційного суду, обґрунтованість підозри у вчиненні останнім інкримінованого злочину доведена доданими до клопотання матеріалами.
Крім того, матеріали клопотання містять дані, які вказують про наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_5 може переховуватись від органу досудового слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину із застосуванням насильства до потерпілого, володіє певною інформацією про особу потерпілого, свідків та інших осіб причетних до вчинення злочину.
За наведеного, доводи апелянта про відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не заслуговують на увагу.
З урахуванням тяжкості і обставин злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , вагомості наявних доказів вчинення ним злочину, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що саме така міра запобіжного заходу, як тримання під вартою, забезпечить виконання ОСОБА_5 процесуальних обов'язків.
Апеляційний суд вважає, що застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, про що просить апелянт, не забезпечить на даній стадії досудового розслідування кримінального провадження виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, виходячи із даних про його особу та обставин можливо вчиненого злочину.
Доводи апелянта про те, що певні докази викликають сумнів, щодо їх належності, є безпідставними, оскільки питання допустимості доказів на даному етапі кримінального провадження не розглядається.
Отже, оскільки рішення слідчого судді є обґрунтованим та вмотивованим, а прокурором доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, ухвала слідчого судді повністю відповідає вимогам кримінального процесуального закону, підстав для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає, а тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_17 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 лютого 2019 року відносно ОСОБА_5 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
____________________ _________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3