Справа № 462/851/18 Головуючий у 1 інстанції: Бориславський Ю.Л.
Провадження № 22-ц/811/918/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1Б.
Категорія:6
07 березня 2019 року м. Львів
Справа № 462/851/18
Провадження № 22-ц/811/918/18
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:
головуючого Струс Л.Б.,
суддів Левика Я.А., Шандри М.М.
розглянув апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін
на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 11 червня 2018 року у складі судді
ОСОБА_2
у справі
за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові до ОСОБА_3, третя особа Львівська міська рада - про приведення будинку до попереднього стану,
Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 в якому просила привести будинок за адресою м.Львів, вул.Гіацинтова, 3 до попереднього стану відповідно до технічного паспорту від 23.06.2000року №273 з компенсацією витрат, пов~язаних із приведенням цього об'єкта до попереднього стану за рахунок ОСОБА_3
Оскаржуваним рішенням в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду оскаржила Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові подавши апеляційну скаргу.
З рішенням суду не погоджується, вважає його безпідставним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що 04.06.2015 року Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області в ході перевірки було встановлено, що ОСОБА_3 проводить реконструкцію другого поверху в частині добудови сходового маршу та перепланування приміщень на вул.Гіацинтовій 3 у м.Львові на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт, в якій ОСОБА_3 наведено недостовірні дані.
За результатами перевірки від 04.06.2015 року Департаментом складено акт від 04.06.2015 року, припис від 28.10.2016 року про зупинення підготовчих та будівельних робіт яким зобов'язано ОСОБА_3 зупинити виконання будівельних робіт.
Вказаний припис ОСОБА_3В не виконаний, відтак складено відповідний акт , протокол про адміністративне правопорушення від 06.10.2017 року та видано припис яким зобов'язано ОСОБА_3 в тридцяти денний термін з моменту отримання даного припису усунути виявлені порушення.
Зазначає, що документом який дає право виконувати будівельні роботи це повідомлення про початок виконання будівельних робіт, а не ті документи які суд перечислив у рішенні.
Окрім того судом не враховано, що даним будівництвом порушуються права ОСОБА_4, яка є співвласником будинку по вул.Гіацинтова 3 у м.Львові.
Просить рішення Залізничного районного суду м.Львова від 11 червня 2018 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.
Зважаючи на положення п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ Апеляційний суд Львівської області здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.
Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.
Матеріалами справи встановлено, що Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області складено акт №16-з, згідно якого ОСОБА_3 розпочато будівельні роботи з реконструкції другого поверху в частині добудови сходового маршу та перепланування приміщень на вул. Гіацинтовій, 3 у м. Львові без отримання вихідних даних на проектування -містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, чим порушив вимоги законодавства та таке будівництво є самочинним./а.с.9-10/
04 червня 2015 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області винесено припис, яким ОСОБА_3 зобов'язано зупинити виконання будівельних робіт з реконструкції другого поверху в частині добудови сходового маршу та перепланування приміщень на вул. Гіацинтовій, 3 у м. Львові до моменту усунення виявлених порушень./а.с.11-12/ та 10 червня 2015 року винесено постанову №1з/62-ф/пз про накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення у виді штрафу /а.с.13-15/.
Згідно припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 28.10.2016 року, складеного інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, ОСОБА_3 зобов'язано усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, шляхом забезпечення виготовлення документів, що посвідчують право користування відповідною земельною ділянкою, та отримати містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та відповідних дозвільних документів /а.с.19-21/.
Приписом від 06.10.2017 року ОСОБА_3 зобов'язано усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, шляхом приведення до попереднього стану будинок за адресою: м. Львів, вул. Гіацинтова, 3 /а.с.39-40/.
За невиконання вказаного припису 27.11.2017 року на ОСОБА_3 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу /а.с.69-71/.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність стороною у справі суб'єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах управлінських функцій.
За приписами п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Зі змісту ч. 4 ст. 5 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) вбачається, що до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб'єкта владних повноважень, в яких одночасно можуть бути відповідачами фізичні особи в чітко визначених законами України випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України від 20 травня 1999 року «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури, додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Частиною 3 ст. 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначені органи архітектурно-будівельного контролю, до яких належать, зокрема, виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до п.1.1 Положення про Інспекцію державного архітектурно- будівельного контролю у м. Львові, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 11.11.2016 №1027, Інспекція державного архітектурно- будівельного контролю у м. Львові (надалі - Інспекція) є виконавчим органом Львівської міської ради, який діє на правах самостійного управління, який створений на підставі ухвали міської ради від 26.05.2016 № 505 “Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів11, Законів України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень у сфері архітектурно-будівельного контролю та удосконалення містобудівного законодавства11, “Про регулювання містобудівної діяльності11, “Про місцеве самоврядування в Україні11.
Згідно з п. 2.1 Положення, основними завданнями Інспекції є здійснення відповідно до закону державного архітектурно-будівельного контролю, виконання дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності.
За змістом ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, виявлення факту самочинного будівництва об'єкта.
Згідно із ч. 1 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Зі змісту ч. 1 ст. 38 та п. 3 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вбачається, що орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, уповноважений видати припис про усунення порушень, у тому числі шляхом знесення самочинного збудованого об'єкта. Цей припис є обов'язковою передумовою для можливості контролюючого органа на звернення до суду на підставі ч. 1 ст.38 вказаного Закону у зв'язку з його невиконанням. І, враховуючи положення ч. 4 ст. 5 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), такий позов повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
Дії органу державного архітектурно-будівельного контролю здійснюються ним як суб'єктом владних повноважень послідовно в чітко визначеному порядку. Зокрема такий орган, що наділений контролюючими функціями, видає припис, який є обов'язковим до виконання і може бути оскаржений до суду. Оскільки дії щодо видання припису є публічно-правовими, то і подальше звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта зумовлено правовідносинами публічно-правового характеру й повинно розглядатись у порядку адміністративного судочинства.
Звертаючись до суду з позовом про знесення об'єкту самочинного будівництва і мотивуючи такий позов порушеннями архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших подібних норм і правил, суб'єкт владних повноважень діє не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів, а з метою захисту прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав та з метою запобігти можливих суспільно значимих несприятливих наслідкам порушення відповідних норм і правил.
Отже, спірні правовідносини які виникають за участю суб'єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовими.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що спір у даній справі є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення та усунення порушень у сфері містобудівної діяльності шляхом знесення самочинно збудованого об'єкта містобудування.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладено в постановах ОСОБА_5 Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 161/14920/16-а та від 16 травня 2018 року у справі №522/5487/17.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч.1,2 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
З огляду на наведене, рішення суду слід скасувати, а провадження у справі за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові до ОСОБА_3, третя особа Львівська міська рада - про приведення будинку до попереднього стану - закрити.
Керуючись ст.ст.255, 256, 367, 368, 374, 377, 381, 382, 384ЦПК України Львівський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові - задовольнити частково.
Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 11 червня 2018 рокускасувати.
Провадження у справі за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові до ОСОБА_3, третя особа Львівська міська рада - про приведення будинку до попереднього стану - закрити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 07 березня 2019 року.
Головуючий
Судді