Номер провадження: 11-кп/813/726/19
Номер справи місцевого суду: 521/2077/17
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
06.03.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Одеської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_9 на ухвалу Малиновського райсуду м. Одеси від 04.02.2019 р. відносно:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одесі, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, раніше судимого:
- 07.11.2017 року Малиновським райсудом м. Одеси за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, 71, 72 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі,
- про застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції.
Зазначеною ухвалою суду 1-ої інстанції задоволено клопотання адвоката ОСОБА_8 про застосування до засудженого ОСОБА_7 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, призначеного вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 07.11.2017 р.
Мотивуюче своє рішення, суд послався на положення п. 1 ч.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 2 та з огляду характеристику засудженого, відбуття ним 2/3 строку, його сімейний стан, а також визнання ним своєї вини, вважав, що до засудженого ОСОБА_7 можливо застосувати умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Вимоги наведені в апеляційних скаргах та узагальнення доводів особи яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_9 зазначив, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою за наступних підстав:
- суд 1-ої інстанції приймаючи до уваги формальну підставу для звільнення засудженого, а саме відбуття ним 2/3 строку покарання, не взяв до уваги те, що ним не надано переконливих даних, які б свідчили, про його виправлення, адже в Одеській УВП №21 притягувався до дисциплінарної відповідальності 1 раз, до цього в Ізмаїльській УВП №22 притягувався до дисциплінарної відповідальності 7 разів, в тому числі за зберігання заборонених предметів;
- судом 1-ої інстанції не враховано, що засудженому відмовляли у заміні невідбутої частини покарання більш м'яким, переведення до дільниці соціальної реабілітації, у направленні матеріалів стосовно умовно-дострокового звільнення, але засудженому відмовлено як такому, що не довів свого виправлення.
Посилаючись на зазначені доводи, прокурор ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який наполягав на вимогах, викладених в апеляційній скарзі, засудженого та його захисника, які заперечували проти скарги прокурора, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновку про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Частиною третьою ст. 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, розглядається протягом десяти днів з дня його надходження до суду суддею одноособово згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст.ст. 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цього розділу.
Як видно з матеріалів справи, захисник ОСОБА_8 звернувся до суду 1-ої інстанції з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі засудженого ОСОБА_7 , посилаючись на підстави, зазначені в клопотанні.
Відповідно до приписів ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: 1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, а також за необережний тяжкий злочин; 2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі; 3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом не відбутої частини покарання.
Відповідно до довідки - характеристики, яка є в матеріалах особової справи, ОСОБА_7 був засуджений 07.11.2017 року вироком Малиновського районного суду м. Одеси за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, 71, 72 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання відрахований з 16.01.2017 р., а кінець строку відбування покарання датується 17.08.2019 р. У ДУ «Одеська виправна колонія (№14)» засуджений відбуває покарання з 17.08.2018 р.
19.07.2018 р. ухвалою Апеляційного суду Одеської області засудженому ОСОБА_7 , на підставі Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 р. зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а саме з 21.06.2018 р. по 19.07.2018 р.
Таким чином, на даний момент ОСОБА_7 відбув передбачені законом більше ніж 2/3 частини покарання, та формально має право на розгляд питання про умовно-дострокове звільнення.
З наявної в матеріалах провадження довідки - характеристики та довідки про заохочення і стягнення на ОСОБА_7 (а.с. 7-10), він на виробництві установи не працевлаштований, але до праці залучається згідно ч.5 ст. 118 КВК України. Під час тримання в ОУВП №21 та Ізмаїльської УВП №22 притягувався до дисциплінарної відповідальності 8 разів, але відповідно до п.14 ст. 134 КВК України, визнається таким, що стягнень не має. Заохочень не мав. Під час відбування покарання в ДУ «ОВК №14» до дисциплінарної відповідальності не притягувався, має одне заохочення. За вироком суду провину визнав. Дбайливо ставиться до майна установи. Підтримує родинні та соціальні зв'язки з родичами. В програмах диференційованого виховного впливу, в роботі самодіяльних організацій не приймає, в підвищенні загальноосвітнього рівня та професійно-технічних навичок не прагне.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції, з огляду на приписи ст. 6 КВК України, не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, враховує, що аналізу підлягають дані про поведінку засудженого за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
До того ж, суд апеляційної інстанції зважає на висновок комісії ДУ «Одеська виправна колонія №14» з розгляду матеріалів умовно-дострокового звільнення, відповідно до якого, ОСОБА_7 відмовлено в направленні до суду матеріалів про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у зв'язку з тим, що він не довів своє виправлення (а.п. 19).
Крім того, апеляційний суд враховує, що метою вироку є не тільки виправлення засудженого, запобігання вчиненню ним нових злочинів, але й кара, як відплата за вчинений злочин. У вказаній якості, кара не тільки визначає характер покарання, а й значною мірою забезпечує досягнення всіх цілей покарання, а забезпечення цієї мети, є обов'язковою відповіддю держави на вчинення злочину, а також сам факт призначення необхідного і достатнього покарання, певною мірою забезпечує почуття справедливості у потерпілого та суспільства.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що відсутність діючих стягнень та наявність одного заохочення, є позитивною обставиною, яка може бути врахована при застосуванні положень ст. 82 КК України, але, за вчинення тяжкого злочину, засуджений відбув лише 2/3 строку покарання, з урахуванням скорочення строку покарання на підставі ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку: один день попереднього ув'язнення, за два дні позбавлення волі за період з 21.06.2018 р. по 19.07.2018 року.
Враховуючи такі обставини, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано, без з'ясування всіх обставин провадження прийшов до висновку про можливість застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, у зв'язку з чим приходить до висновку про необхідність відмови в задоволені клопотання захисника ОСОБА_8 та залишення засудженого у місці позбавлення волі для продовження відбування покарання.
Пункт 4 ч.1 ст. 407 КПК України передбачає, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду 1-ої інстанції суд апеляційної інстанції має права скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Відповідно до п. 2 ст. 411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки;
Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, оскільки суд 1-ої інстанції, при розгляді клопотання захисника не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, з постановленням нової ухвали, якою необхідно відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 ..
Керуючись ст.ст. 370, 404, 405, 407, 409, 411, 419, 532 КПК України, апеляційний суд, -
ухвалив :
Апеляційну скаргу прокурора Одеської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_9 - задовольнити.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 04.02.2019 р. відносно ОСОБА_7 , про застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі - скасувати.
Ухвалити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про застосування до засудженого ОСОБА_7 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, призначеного вироком Малиновського райсуду м. Одеси від 07.11.2017 р..
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня отримання ним копії даної ухвали.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4