Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1
Доповідач -Карташов О.Ю.
Справа № 428/8960/17
Провадження № 22-ц/810/33/18
20 лютого 2019 року місто Сєвєродонецьк
Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя Карташов О.Ю.
судді Дронська І.О., Яресько А.В.
за участю секретаря судового засідання Вовчанської С.В.
учасники справи:
стягувач - ОСОБА_2
боржник - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку
апеляційну скаргу
ОСОБА_2
на ухвалу
Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 жовтня 2017 року, постановлену у складі судді Журавель Т.С. в залі судових засідань Сєвєродонецького міського суду Луганської області у м. Сєвєродонецьку
у справі за клопотанням
мирового судді судової ділянки № 2 Каменського судового району Ростовської області Російської Федерації про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення мирового судді судової ділянки № 2 Каменського судового району Ростовської області від 20.04.2017 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на його утримання аліментів у розмірі 10022 російських рублів 00 копійок, що відповідає 1 прожитковому мінімуму для працездатного населення в Ростовській області, починаючи з 15.12.2016 року по 01.01.2018 року
У серпні 2017 року до Сєвєродонецького міського суду Луганської області надійшло клопотання мирового судді судової ділянки № 2 Каменського судового району Ростовської області Російської Федерації про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення мирового судді судової ділянки № 2 Каменського судового району Ростовської області від 20 квітня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на його утримання аліментів у розмірі 10022 рублів 00 копійок, що відповідає 1 прожитковому мінімуму для працездатного населення у Ростовській області, починаючи з 15.12.2016 року по 01.01.2018 року.
Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 жовтня 2017 року у задоволенні клопотання мирового судді судової ділянки № 2 Каменського судового району Ростовської області Російської Федерації про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення мирового судді судової ділянки № 2 Каменського судового району Ростовської області від 20.04.2017 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на його утримання аліментів у розмірі 10022 рублів 00 копійок, що відповідає 1 прожитковому мінімуму для працездатного населення у Ростовській області, починаючи з 15.12.2016 року по 01.01.2018 року - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити клопотання мирового судді судової ділянки № 2 Каменського судового району Ростовської області Російської Федерації, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в судове засідання була викликана лише одна сторона у справі - боржник, чим було порушено принцип змагальності. Судом не було з'ясовано, на яке судове рішення боржником була відправлена апеляційна скарга, а тому дійшов помилкового висновку про оскарження судового рішення в апеляційному порядку. Посилання суду першої інстанції на те, що копія рішення була відправлена боржнику неналежним чином, не містить посилання на докази. Вважає, що боржник належним чином та в установлений законом порядку був повідомлений про час та місце судового розгляду справи, що підтверджується довідкою з надісланням божнику смс -повідомлення.
Стягувач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце повідомлений належним чином і в установленому законом порядку шляхом надіслання судового доручення через Міністерство юстиції України, просив розглядати справу за його відсутності.
Боржник ОСОБА_5 до судового засідання, 19 лютого 2019 року, надіслала на адресу суду заяву в якій просила розглянути без її участі, також просила суд врахувати факт, що вона не була повідомлена належним чином про час і місце розгляду справи в іноземному суді, що порушує ст. ст. 52, 55 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах та немала змоги приймати участь у розгляді справи. Також просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про визнання та виконання на території України рішення іноземного суду з посиланням на ст. 53 Конвенції про правову допомогу та правові правовідносини по цивільним, сімейним і кримінальним справам від 22.01.1993 року, суд першої інстанції виходив з того, що боржник був позбавлений можливості взяти участь в судовому процесі через те, що йому не було належним чином повідомлено про розгляд справи, не надано належним чином завірених копій документів, які б підтверджували виклик відповідача до суду та належне його отримання, а також на рішення мирового судді судової ділянки № 2 Каменського судового району Ростовської області Російської Федерації від 20.04.2017 року подано апеляційну скаргу, відомості про розгляд якої відсутні.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія не погоджується, виходячи з наступного.
Визнання та примусове виконання рішення іноземного суду - це поширення законної сили такого рішення на територію України й застосування засобів примусового виконання в порядку, встановленому Цивільним процесуальним Кодексом України.
Згідно статті 390 ЦПК України (в редакції на час розгляду клопотання судом першої інстанції) рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 395 ЦПК України (в редакції на час розгляду клопотання судом першої інстанції) про надходження клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду суд у п'ятиденний строк письмово повідомляє боржника і пропонує йому у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.
Після подання боржником заперечень у письмовій формі або у разі його відмови від подання заперечень, а так само коли у місячний строк з часу повідомлення боржника про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає час і місце судового розгляду клопотання, про що сторони повідомляються письмово не пізніше ніж за десять днів до його розгляду.
За заявою будь-якої із сторін і за наявності поважних причин суд може перенести час розгляду клопотання, про що повідомляє сторони.
Розгляд клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду проводиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.
Неявка без поважних причин у судове засідання будь-якої із сторін або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою з сторін не було порушено питання про перенесення його розгляду.
Із системного аналізу зазначеної норми права вбачається, що розгляд клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду проводиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні із письмовим повідомленням сторін не пізніше ніж за десять днів до його розгляду.
Аналогічні положення закріплені у ст. 467 ЦПК України.
Порядок вручення судових повісток визначений ч. 7 ст. 76 ЦПК України (в редакції на час розгляду клопотання судом першої інстанції), яка передбачає, що особам, які проживають за межами України, судові повістки вручаються в порядку, визначеному міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, в разі відсутності таких - у порядку, встановленому статтею 419 цього Кодексу.
Із матеріалів справи вбачається, що стягувач ОСОБА_2 мешкає в Російській Федерації.
Відповідно до статті 415 ЦПК України (в редакції на час розгляду клопотання судом першої інстанції) у разі, якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено, - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Законом України «Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах» від 10 листопада 1994 року ратифікована Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року, яка набула чинності з 14 квітня 1995 року і передбачає визнання та виконання рішень Російської Федерації Україною.
Статтею 5 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах передбачено, що при виконанні цієї Конвенції компетентні установи юстиції Договірних Сторін зносяться один з одним через свої центральні органи, якщо тільки цією Конвенцією не встановлений інший порядок зносин.
У пункті 2.1, 2.1.1 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2008 року за № 1092/5/54 зазначено, що у разі, якщо при розгляді цивільної справи в суду України виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд України складає доручення про надання правової допомоги за кордоном.
Доручення складається судом України, який розглядає цивільну справу, і повинно містити інформацію та документи, передбачені міжнародним договором України. Доручення адресується компетентному суду запитуваної держави.
Однак, судом першої інстанції у достатній мірі зазначені вимоги законів України та Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах не були враховані при вирішенні клопотання мирового судді судової ділянки № 2 Каменського судового району Ростовської області Російської Федерації про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення суду на території України.
Як вбачається з матеріалів справи, зазначене клопотання розглядалось 26 жовтня 2017 року у судовому засіданні без участі осіб, які беруть участь у справі. При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості про належне повідомлення в установленому законом порядку стягувача ОСОБА_2 про день, час і місце розгляду зазначеного клопотання.
Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про повідомлення стягувача про час і місце розгляду клопотання мирового судді судової ділянки № 2 Каменського судового району Ростовської області Російської Федерації про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України, як це передбачено статтею 395 ЦПК України (в редакції на час розгляду клопотання судом першої інстанції), то колегія суддів вважає, що клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглянуто всупереч вимогам статті 395 ЦПК України (в редакції на час розгляду клопотання судом першої інстанції) без відповідного повідомлення боржника.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, у зв'язку з чим наявні підстави для скасування ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 жовтня 2017 року і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 жовтня 2017 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 01 березня 2019 року.
Головуючий
Судді: