Житомирський апеляційний суд
Справа №296/138/19 Головуючий у 1-й інст. Галасюк Р. А.
Категорія 61 Доповідач Трояновська Г. С.
06 березня 2019 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Трояновської Г.С.
суддів: Миніч Т.І., Павицької Т.М.
з участю секретаря судового засідання Ковальської Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 296/138/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору відповідального зберігання товару та повернення майна
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 09 січня 2019 року про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Галасюка Р.А. у м. Житомирі,
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору відповідального зберігання товару та повернення майна.
Разом із позовною заявою ним було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, а саме: тепловий генератор - 300 квт.; скребковий транспортер СТ300/40000 з двигуном редуктором РЧМ-75 1,5 квт. 1470 об.хв. 380 В; циклон бункер з поліпропіленовими стінами, системою ворошіння та двома шиберами; шнековий транспортер 200*3600 мм з кріпленням (без двигуна редуктора); прес ударно механічний ПБУ 060-400 заводський №101 від 04.2012 року в комплекті; шафа управління персом; лінія охолодження брикету (2 часті) 7000 мм, з кріпленням до пресу гітарного типу - 1 комплект; шафа управління виробничої лінії; повний комплект електрокабелів для даної лінії Кабель АВВГ 3*35+1-17 метрів; мішкозашивочна машина GK; дробилка молоткова з пневмопривідним та транспортними трубами; двигун 15 квт. 3000 об.хв.; ваги промислові платформні «Днепровес PWL1010-2» г/п 2000 кг. 2014 року випуску; мішки поліпропіленові 55*95 нові 650 шт.; циклон дробарки Ц 300.
В обґрунтування заяви вказав, що необхідність забезпечення позову викликана можливим відчуженням відповідачем вказаного майна, яке належить йому на праві власності.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 09 січня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено та накладено арешт на зазначене вище майно.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати. Зокрема, зазначає, що позивачем не вказано, яким чином ненакладення арешту на спірне майно може вплинути на виконання чи можливе утруднення виконання судового рішення за результатами розгляду вказаної справи. При цьому вказує на невідповідність поданої ОСОБА_1 заяви вимогам ЦПК України щодо її форми та змісту. Додатково зазначає, що суд першої інстанції не застосував інститут зустрічного забезпечення позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що у січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору відповідального зберігання товару та повернення майна (а.с. 7-9).
Із договорів № 1/02/17 від 01.02.2017 та № 1/02/18 від 01.02.2018, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вбачається, що останньому було передано на відповідальне зберігання майно, зокрема і те, яке є предметом даного спору та заяви про забезпечення позову.
Оскільки вказане майно знаходиться у відповідача, який може його відчужити, з метою забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, суд першої інстанції виходив із того, що є підстави для вжиття заходів щодо забезпечення позову, оскільки ці дії спрямовані на забезпечення прав сторони в спорі, запобіганню негативних наслідків, можливому забезпеченню виконання рішення суду в майбутньому.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.
За змістом ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п. 1 ч. 1ст. 150 ЦПК України позов майнового характеру допускається забезпечувати шляхом накладання арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Заява про забезпечення позову у відповідності до ч.1 ст. 151 ЦПК України подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності;3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Частиною 9 ст. 153 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Із матеріалів справи вбачається, що суд дійшов висновку про відповідність заяви про забезпечення позову вимогам ст. 151 ЦПК України, а тому така заява повинна бути розглянута у відповідності до ст.153 ЦПК України, при цьому невідповідність форми та змісту, передбачених ст. 151 ЦПК України, у відповідності до ч. 9 ст. 153 ЦПК України, не може бути підставою для відмови у задоволенні вимоги про забезпечення позову.
Із наведених мотивів, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність підстав для скасування ухвали суду у зв'язку із невідповідністю заяви про забезпечення позову вимогам ЦПК України.
При цьому апеляційним судом враховано і те, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки спірне майно знаходиться у відповідача, що останній і не заперечує, виходячи із доводів апеляційної скарги, а предметом позову є повернення згаданого майна.
Аргументи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не застосував зустрічне забезпечення не заслуговують на увагу, оскільки за відсутності відповідної заяви відповідача в розумінні положень ст. 154 ЦПК України таке застосування є диспозитивним правом суду за відсутності умов, визначених ч. 3 цієї статті.
Виходячи із наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із дотриманням норм процесуального законодавства, тому підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 379, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 09 січня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 07.03.2019.
Головуючий Судді