Провадження № 22-ц/803/133/19 Справа № 177/119/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Коваль Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
05 березня 2019 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах:
головуючого - судді: Бондар Я.М.
суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання: Голуб О.О.
сторони справи:
позивач: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»
відповідач: ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_1, та Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2017 року, яке постановлено суддею Коваль Н.В. в м. Кривому Розі, -
У січні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг» (далі - ТОВ «Агрохолдинг»), про звернення стягнення на предмет іпотеки.
В обґрунтування позову зазначило, що 01 квітня 2010 року між позивачем та ТОВ «Агрохолдинг» укладено кредитний договір № 02-01-10 від 01 квітня 2010 року, за умовами якого позивач надав ТОВ «Агрохолдинг» кредит на загальну суму 13 000 000 грн. 00 коп. з терміном повернення кредитних коштів до 30.04.2010 року та з оплатою 22% річних за їх користування.
До кредитного договору неодноразово вносилися зміни, зокрема між банком та ТОВ «Агрохолдинг» було укладено 20 додаткових угод до кредитного договору: № 1 від 30.04.2010 року, № 2 від 28.05.2010 року, № б/н від 02.11.2010 року, № 3 від 19.11.2010 року, № б/н від 25.01.2011 року, № 4 від 28.02.2011 року, № 5 від 11.09.2012 року, № 6 від 14.09.2012 року, № 7 від 18.02.2013 року, № 8 від 03.07.2013 року, № 9 від 30.10.2013 року, № 10 від 06.12.2013 року, № 11 від 18.12.2013 року, № 12 від 25.02.2014 року, № 13 від 14.03.2014 року, № 14 від 01.04.2014 року, № 15 від 24.04.2014 року, № 16 від 30.04.2014 року, № 17 від 15.05.2014 року, № 18 від 29.05.2014 року.
У забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Агрохолдинг», між позивачем та відповідачем ОСОБА_1, 19.11.2010 року укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір № 103 І/1110, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку 12 земельних ділянок, що розташовані на території Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, заставною вартістю 1029171,00 грн. В цей договір внесено зміни додатковим договором № 1 та доповнено п.1 укладеного іпотечного договору переданням в заставу ще двох земельних ділянок, що розташовані на території Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області та належать на праві власності відповідачу, нормативна грошова оцінка яких становить 965000,00 грн.
Внаслідок невиконання ТОВ «Агрохолдинг» зобов'язань за укладеним кредитним договором, станом на 01.11.2014 року виникла заборгованість в зальному розмірі 8877040,83 дол. США, яку ТОВ «Агрохолдинг» та ОСОБА_1 на вимогу банку не сплатили.
За таких обставин, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Агрохолдинг» перед ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за договором про невідновлювальну кредитну лінію № 02-01-10 від 01.04.2010 року (із змінами та доповненнями) в сумі 204 543 427, 92 дол. США, що включає суму строкової заборгованості по кредиту - 8170000,00 дол. США, (що згідно курсу НБУ станом на 12.08.2015 року складає 174605563,50 грн.); суму строкової заборгованості по відсоткам - 38 580,56 дол. США, (що згідно курсу НБУ станом на 12.08.2015 року складає 824 526,37 грн.); суму простроченої заборгованості по відсоткам - 1 312 972,49 дол. США, (що згідно курсу НБУ станом на 12.08.2015 року складає 28060 257,22 грн.); пеню за прострочення заборгованості по відсоткам - 1 053 080,83 грн.), звернути на сою користь стягнення на предмет іпотеки - 14 земельних ділянок, які належать на праві власності відповідачу ОСОБА_1, що розташовані на території Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, а саме: земельну ділянку, загальною площею 2,000 га, кадастровий номер 1221884700:03:001:0347, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, ділянка номер 19, земельну ділянку, загальною площею 2,000 га, кадастровий номер 1221884700:03:001:0348, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, ділянка номер 20, земельну ділянку, загальною площею 2,000 га, кадастровий номер 1221884700:03:001:0349 цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, ділянка номер 21, земельну ділянку, загальною площею 2,000 га, кадастровий номер 1221884700:03:001:0350 цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, ділянка номер 22, земельну ділянку, загальною площею 2,000 га, кадастровий номер 1221884700:03:001:0353, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, ділянка номер 25, земельну ділянку, загальною площею 2,000 га, кадастровий номер 1221884700:03:001:0351, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, ділянка номер 23, земельну ділянку, загальною площею 2,000 га, кадастровий номер 1221884700:03:001:0354, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, ділянка номер 26, земельну ділянку, загальною площею 2,000 га, кадастровий номер 1221884700-03:001:0344, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, ділянка номер 27, земельну ділянку, загальною площею 2,000 га, кадастровий номер 1221884700:03:001:0343, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, ділянка номер 28, земельну ділянку, загальною площею 2,000 га, кадастровий номер 1221884700:03:001:0342, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, ділянка номер 29, земельну ділянку, загальною площею 2,000 га, кадастровий номер 1221884700:03:001:0341, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, ділянка номер 30, земельну ділянку, загальною площею 2,000 га, кадастровий номер 1221884700:03:001:03,40, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, ділянка номер 31, земельну ділянку, загальною площею 1,1459 га, кадастровий номер 1221884700:03:001:0345, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, ділянка номер 18-1, земельну ділянку, загальною площею 0,8541 га, кадастровий номер 1221884700:03:001:0346, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, ділянка номер 18-2, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.Також просило стягнути з відповідача на свою користь судовий збір в розмірі 3654,00 грн.
Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2017 року відмовлено в задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить змінити рішення суду в частині мотивів відмови в задоволенні позову, посилаючись на наявність підстав для застосування пропуску строку давності, який позивачем попущено, оскільки про порушення свого права він дізнався 30 червня 2011 року, а до суду звернувся 15 січня 2015 року, тобто через 3 роки 6 місяців 16 днів. Також на її думку, не є правильними висновки суду про відмову в позові з підстав не повідомлення відповідача про укладення додаткових угод між банком та третьою особою, що фактично збільшують обсяг відповідальності відповідача, оскільки відповідач, як майновий поручитель, несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки, тому положення ч.1 ст. 559 ЦК України не можуть бути застосовані.
В апеляційній скарзі позивач ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що при вирішенні спору суд не врахував обсяг відповідальності відповідача ОСОБА_1, яка у п. 12 іпотечного договору від 19.11.2010 року погодилася на те, що в разі зміни будь-якого строку виконання основного зобов'язання, право іпотеки не припняться. При цьому, якщо збільшується розмір основного зобов'язання, право іпотеки розповсюджується також і на такі зобов'язання. Представник позивача вважає, що внаслідок подальшого внесення змін до кредитного договору в частині зміни відсоткової ставки, строку виконання зобов'язання за кредитом, обсяг відповідальності іпотекодавця не змінився і він повинен відповідати в межах вартості переданого в іпотеку майна. Також представник зазначив про помилковість висновків суду щодо відсутності доказів на підтвердження повідомлення відповідача про укладення додаткових угод між банком та третьої особою, оскільки 17.07.2014 року банк направляв на адресу відповідача вимогу про погашення заборгованості, яка повернулася, як не вручена, за закінченням строку зберігання.
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заперечувала проти доводів апеляційної скарги позивача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та просила її відхилити, наполягаючи на зміні ухваленого в справі рішення в частині зміни мотивів відмови в задоволенні позову.
Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши сторони, представника відповідача- ОСОБА_2, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і наданих заперечень, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що 01 квітня 2010 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Агрохолдинг» укладено кредитний договір № 02-01-10, згідно з умовами якого ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» надав ТОВ «Агрохолдинг» кредит у сумі 13 000 000,00 грн, строком до 30 квітня 2010 року зі сплатою 22 % річних. Згідно з меморіальним ордером від 01 квітня 2010 року № 655744071, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» виконав свої зобов'язання та надав ТОВ «Агрохолдинг» кредитні кошти у сумі 13 000 000,00 грн (а.с.13-16 том 1).
ТОВ «Агрохолдинг» та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до кредитного договору від 01 квітня 2010 року № 02-01-10 неодноразово вносились зміни і доповнення, в загальному обсязі укладено 18 додаткових угод (том 1., а.с.18- 66).
Зокрема, додатковою угодою від 19 листопада 2010 року № 3 змінено назву кредитного договору на «Договір про мультівалютну невідновлювальну кредитну лінію від 01 квітня 2010 року № 02-01-10» сторони дійшли згоди змінити умови кредитного договору викладено його в новій редакції. (а.с. 22-28 том 1).
В забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором від 01 квітня 2010 року № 02-01-10, між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено 19 листопада 2010 року Іпотечний договір № 103 І/1110 за умовами якого, в забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих ТОВ «Агрохолдинг» за Договором про мультивалютну не відновлювальну кредитну лінію № 02-01-10 від 01 квітня 2010 року з усіма змінами та додатками на загальну суму 23601637,70 гривень строком до 30 червня 2011 року, а також процентів за користування кредиту, виходячи з п. 3.1 Кредитного договору, іпотекодавець ОСОБА_1 передала в іпотеку Банку належні їй на праві власності 14 земельних ділянок, загальною площею 26 га,які розташовані у Криворізькому районі Дніпропетровської області (а.с.25,70 том 1).
Відповідно до пункту 3 іпотечного договору від 19 листопада 2010 року № 103 I/1110 зазначені земельні ділянки передаються в іпотеку, як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих боржнику за кредитним договором від 01 квітня 2010 року № 02-01-10 з усіма змінами та додатками на загальну суму 23 601 637,70 грн строком до 30 червня 2011 року, а також процентів за користування кредитом, виходячи з пункту 3.1 кредитного договору (а.с.70 том1).
Згідно довідки позивача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» від 27 серпня 2015 року № 9-243000/16672 за кредитним договором про невідновлювану кредитну лінію № 02-01-10 від 01 квітня 2010 року, виникла заборгованість в сумі 204543427,92 грн. (том 2 а.с. 9).
Відмовляючи ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що іпотекодавець ОСОБА_1 не був повідомлений про укладання додаткових угод між банком та боржником, в результаті чого збільшено обсяг її зобов'язання.
Однак, колегія суддів не може у повному обсязі погодитися із висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Проте суд першої інстанції не з'ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв'язку із чим рішення в даній справі неможна визнати законним і обґрунтованим.
Спір між сторонами виник з приводу реалізації Банком права в рахунок погашення кредитної заборгованості звернути стягнення на іпотечне майно.
Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 травня 2016 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 20 серпня 2007 року, у задоволенні позовних вимог ТОВ «Агрохолдинг» до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання правовідносин припиненим відмовлено. Обставини, встановлені цією постановою, мають преюдиційне значення для вирішення справи (частина четверта стаття 82 ЦПК України).
Як видно з тексту постанови, господарським судом встановлено, що 01 квітня 2010 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Агрохолдинг» укладено кредитний договір № 02-01-10. Згідно з пунктом 1.1. вищевказаного кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 18 лютого 2013 року № 7) банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 8 170 000,00 доларів США, а позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно з графіком зниження ліміту кредитної лінії з кінцевим строком погашення до 30 червня 2018 року та сплатити за користування кредитними коштами проценти. Господарський суд зробив висновок, що кредитний договір від 01 квітня 2010 року № 02-01-10 з урахуванням додаткових угод до нього є договором мультивалютної кредитної лінії. На виконання умов вказаного договору, банк надавав ТОВ «Агрохолдинг» кредитні кошти в гривні та доларах США. (а.с.77-81 том 2).
Крім того, даною постановою встановлена наявність кредитної заборгованості за укладеним кредитним договором ТОВ «Агрохолдинг» перед ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в забезпечення виконання якого, відповідачем ОСОБА_1 передано в іпотеку майно.
З огляду на те, що укладений кредитний договір не припинив свою дію 30 червня 2011 року, строк дії якого додатковою угодою №18 від 29 травня 2014 року узгоджено до 30 червня 2014 року, посилання представника позивача в апеляційній скарзі про пропуск позивачем строку звернення до суду із позовом для захисту порушених прав є неприйнятними. (а.с.66 том 1).
Строк виконання грошового зобов'язання за кредитним договором № 02-01-10 від 01 квітня 2010 року сторонами узгоджений 30 червня 2014 року, із позовними вимогами ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» згідно штампу вхідної кореспонденції суду звернувся 16 січня 2015 року, тобто в межах строку позовної давності, визначеної ст. 247 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 є неприйнятними та спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором.
Під припиненням зобов'язання розуміють припинення правового зв'язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов'язків, що становлять зміст зобов'язання.
Згідно зі статтею 599 зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор- прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Рішенням Господарського суду Київської області від 21 грудня 2015 року у справі № 911/4684/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06 квітня 2016 року, встановлено, що заборгованість ТОВ «Агрохолдинг» перед ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» за Кредитним договором - 3 (із змінами та доповненнями) становить 9 522 115,55 доларів США та 1 220 651,57 грн, що згідно з курсом НБУ станом на 12 серпня 2015 року в загальній сумі становить 204 723 020,15 грн, з яких: заборгованість за основним бором 8 170 000,00 доларів США (що згідно з курсом НБУ станом на 12 серпня 2015 року становить 174 605 563,50 грн), заборгованість за нарахованими відсотками 1 352 115,55 доларів США (що згідно з курсом НБУ станом на 12 серпня 2015 року становить 28 896 805,08 грн), пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами 1 220 651,57 грн.(а.с.80 том 2).
Матеріалами справи доведено та не спростовано відповідачем та її представником факт неналежного виконання боржником кредитних зобов'язань.
Згідно розрахунку загальної заборгованості по кредитному договору станом на 01 листопада 2014 року становить : строкову заборгованості по кредиту - 8170000,00 дол. США, суму строкової заборгованості по відсоткам - 13313,67 дол. США; суму простроченої заборгованості по відсоткам - 693414,16 дол. США; пеня за прострочення заборгованості 544963,86 грн. (а.с.159-164 том 2).
Як видно з матеріалів справи, пункт 12 іпотечного договору№ 1031/1110 від 19.11.2010р сторонами досягнуто згоди, що в разі змін будь-якого строку виконання основного зобов'язання, право іпотеки не припиняється. При цьому, якщо збільшується розмір основного зобов'язання, право іпотеки розповсюджується також і на такі зобов'язання.(а.с.73 том 1).
Отже, колегія суддів вважає невірним висновок суду першої інстанції, що у зв'язку із не погодженням із іпотекодавцем ОСОБА_1 умов укладених додаткових угод до кредитного договору збільшився обсяг її зобов'язань, як підставі для відмови ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів вважає слушними в цій частині доводи апеляційної скарги представника позивача, що іпотекодавець ОСОБА_1 надала згоду на розповсюдження дії договору іпотеки до повного виконання боржником зобов'язання.
Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого іпотекою, передбачені Законом України "Про іпотеку".
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ст. 3 Закону України "Про іпотеку").
Частиною першою статті 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки,
Згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.
Положеннями частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Висновок суду першої інстанції про відсутність в матеріалах справи ціни предмета іпотеки, як підстава, що унеможливлює ухвалити законе та обґрунтоване рішення, не відповідає правовій позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №235/3619/15-ц, згідно якої незазначення у резолютивній частині рішення суду ціни предмета іпотеки не має вирішального значення.
Як видно п.8 договору Іпотеки сторонами досягнуто домовленості, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд іпотекодержателя або за рішенням суду, або за виконавчим написом нотаріуса, або іпотекодержателем самостійно на умовах договору (а.с.72 том 2).
Отже, колегія суддів прийшла до переконання, що матеріалами справи доведено невиконання боржником умов укладеного кредитного договору, наявність кредитної заборгованості, що є підставою для задоволення заявлених ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до іпотекодавця ОСОБА_1 позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки земельні ділянки, що було передано банку в забезпечення виконання грошового зобов'язання.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга представника відповідача - залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалене із порушенням вимог законодавства, без повного врахуванням обставин, що мають значення для вірного вирішення спору, на підставі положення п.п.1,3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «Банк «Фінанси та кредит».
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як видно з матеріалів справи позивачем сплачено судовий збір в сумі 7673,30 грн., який підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 367, 374, п.4 ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 376, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» - задовольнити частково.
Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2017 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг», про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити частково.
Звернути стягнення на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на предмет іпотеки: 14 земельних ділянок, які належать на праві власності відповідачу ОСОБА_1, що розташовані на території Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, а саме: земельну ділянку, загальною площею 2,000 га, кадастровий номер 1221884700:03:001:0347, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, ділянка номер 19, земельну ділянку, загальною площею 2,000 га, кадастровий номер 1221884700:03:001:0348, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, ділянка номер 20, земельну ділянку, загальною площею 2,000 га, кадастровий номер 1221884700:03:001:0349 цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, ділянка номер 21, земельну ділянку, загальною площею 2,000 га, кадастровий номер 1221884700:03:001:0350 цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, ділянка номер 22, земельну ділянку, загальною площею 2,000 га, кадастровий номер 1221884700:03:001:0353, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, ділянка номер 25, земельну ділянку, загальною площею 2,000 га, кадастровий номер 1221884700:03:001:0351, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, ділянка номер 23, земельну ділянку, загальною площею 2,000 га, кадастровий номер 1221884700:03:001:0354, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, ділянка номер 26, земельну ділянку, загальною площею 2,000 га, кадастровий номер 1221884700-03:001:0344, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, ділянка номер 27, земельну ділянку, загальною площею 2,000 га, кадастровий номер 1221884700:03:001:0343, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, ділянка номер 28, земельну ділянку, загальною площею 2,000 га, кадастровий номер 1221884700:03:001:0342, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, ділянка номер 29, земельну ділянку, загальною площею 2,000 га, кадастровий номер 1221884700:03:001:0341, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, ділянка номер 30, земельну ділянку, загальною площею 2,000 га, кадастровий номер 1221884700:03:001:03,40, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, ділянка номер 31, земельну ділянку, загальною площею 1,1459 га, кадастровий номер 1221884700:03:001:0345, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, ділянка номер 18-1, земельну ділянку, загальною площею 0,8541 га, кадастровий номер 1221884700:03:001:0346, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, ділянка номер 18-2, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг» перед Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» за договором про невідновлювальну кредитну лінію № 02-01-10 від 01.04.2010 року в розмірі 204 035 310, 95 гривен, що включає суму строкової заборгованості по кредиту - 8 170 000,00 дол. США, (що згідно курсу НБУ станом на 12.08.2015 року складає 174 605 563,50 грн.); суму строкової заборгованості по відсоткам - 38 580,56 дол. США, (що згідно курсу НБУ станом на 12.08.2015 року складає 824 526,37 грн.); суму простроченої заборгованості по відсоткам - 1 312 972,49 дол. США, (що згідно курсу НБУ станом на 12.08.2015 року складає 28 060 257,22 грн.); пеню за прострочення заборгованості по відсоткам - 544 963,86 грн.), звернути стягнення
В іншій частині вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» судовий збір в розмірі 7673,30 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст судового рішення складено 07 березня 2019 року.
Головуючий:
Судді: