Провадження № 22-ц/803/2604/19 Справа № 193/1580/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Шумська О.В. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.
19 лютого 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Куценко Т.Р.,
суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,
за участю секретаря - Синенка Є.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою
фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,
на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, терті особи: Інспекція з захисту прав споживачів у Дніпропетровській області, Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк", про неналежне виконання договору, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 В.) про неналежне виконання договору, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
В обгрунтування вимог позивач посилався на те, що 05 червня 2015 року між ним та відповідачем було укладено договір на виготовлення та доставку дверей на загальну суму 12 000 грн. Позивачем при укладанні договору сплачено авансовий платіж в сумі 2 000 грн. Разом із тим, з метою придбання цих дверей позивач уклав ПАТ «Акцент-Банк» кредитні договори на загальну суму 8 800 грн. 29 червня 2015 року двері були доставлені позивачу та встановлені. Після монтажу дверей позивач виявив, що йому були встановлені інші аніж він замовляв двері. Крім того двері не відповідали розмірам по висоті. Згодом частину дверей йому було замінено, однак іншу частину відповідач не замінив та не відремонтував, на його претензію не відповів. Посилаючись на вказані обставини позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в розмірі 85 000 грн, неустойку за кожний день затримки усунення недоліків понад встановлений термін у сумі 12 410 грн, моральну шкоду в розмірі 20 000 грн, витрати на проїзд у сумі 30 грн та судові витрати.
Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2016 року заявлені позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 85 000 грн, неустойку за кожний день затримки усунення недоліків понад встановлений термін у розмірі 12 410 грн, моральну шкоду у розмірі 20 000 грн, витрати на проїзд в сумі 30 грн та 1 177 грн судового збору на користь держави.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про індивідуальне замовлення на виготовлення та встановлення дверей, позивачу завдана матеріальна та моральна шкода, яку має відшкодувати відповідач.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2017 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення моральної шкоди та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відповідач не надав доказів належного виконання умов укладеного між сторонами договору, а тому має відшкодувати позивачу завдану матеріальну шкоду. Позивач не надав доказів заподіяння йому фізичних або душевних страждань, які б були підставою для відшкодування йому моральної шкоди.
При розгляді даної справи Верховним Судом за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_3, рішення апеляційного суду оскаржувалось лише у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, а в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди не оскаржувалось, тому в цій частині рішення суду касаційною інстанцією не розглядалось.
Постановою Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року касаційну скаргу ФОП ОСОБА_3 задоволено частково, рішення апеляційного суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Таким чином, враховуючи вищевикладене апеляційним судом розглядається апеляційна скарга в частині оскарження рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, оскільки в цій частині було задоволено касаційну скаргу та справу направлено на новий розгляд.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05 червня 2015 року між ОСОБА_2 Та ФОП ОСОБА_3 укладено договір № 2009, згідно з умовами якого відповідач зобов'язався протягом 14 робочих днів з дня укладення договору виготовити та доставити позивачу металеві вхідні двері, а позивач зобов'язалась сплатити їх вартість, загальний розмір якої складає 12 000 грн.
Позивач при укладанні договору сплатив авансовий платіж в сумі 2 000 грн готівкою. 05 та 06 червня 2018 року позивач та його дочка ОСОБА_4 оформили кредит в ПАТ «Акцент-банк» та повністю оплатили вартість дверей відповідачу.
29 червня 2015 року відповідач доставив позивачу двері, що визнають сторони.
07 липня 2015 року позивач звернувся до відповідача з претензією щодо неналежного виконання зобов'язань за договором від 05 червня 2015 року, посилаючись на те, що двері поставлено неналежної якості і з порушенням строків, передбачених договором.
Відповідно до пункту 1.3. договору, укладеного між сторонами, якість виробів за цим договором має відповідати технічним умовам виконавця, нормам якості для цього виду виробів.
Сторони визнали, що 29 червня 2015 року позивач отримав від відповідача двері, однак сторони не надали доказів про їх якість, наявність чи відсутність недоліків.
Скасовуючи рішення апеляційного суду Верховний суду виходив з того, що суд у порушення положень ЗУ “Про захист прав споживачів” та вимог статей 212-214, 303, 315 ЦПК 2004 року не звернув уваги на те, що матеріали справи не містять даних про наявність у товарі - дверях, недоліків або істотних недоліків, які виникли з вини виробника (продавця, виконавця), а належних та допустимих доказів цього в порядку статті 60 ЦПК України 2004 року ОСОБА_2, як позивач, не надав.
Статтею 417 ЦПК України встановлено, що вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Під час розгляду справи Дніпровським апеляційним судом позивачем було надано акт-претензію від 14 січня 2019 року на підтвердження істотних недоліків виробу відповідача, а саме встановлення дверей, які не відповідають умовам укладеного між сторонами договору. З акту вбачається, що ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 засвідчили якість встановлених дверей за вказаним договором, однак даний доказ колегія суддів не може прийняти до уваги як підтвердження недоліків, які виникли з вини ФОП ОСОБА_3, оскільки в акті не зазначено посади осіб, що засвідчують якість виробу та суд позбавлений можливості встановити їх повноваження на здійснення такої перевірки.
Будь-яких інших доказів на підтвердження спричинення матеріальної шкоди суду надано не було.
Згідно зі статтею 8 закону «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, у порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
Відповідно до пунктів 12, 15 частини першої статті 1 закону «Про захист прав споживачів» істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад 14 календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.
Недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).
Споживач має право на перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни продукції, що придбавається (замовляється), демонстрацію безпечного та правильного її використання. На вимогу споживача продавець (виконавець) зобов'язаний надати йому контрольно-вимірювальні прилади, документи про якість, безпеку, ціну продукції.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов'язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника). Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов'язаний відшкодувати продавцю (виконавцю, підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи. Споживач, продавець (виконавець, виробник) мають право на оскарження висновків експертизи у судовому порядку.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження спричинення відповідачем матеріальної шкоди позивачу, яка підлягає відшкодуванню, також визначена позивачем сума шкоди не знайшла свого обґрунтування, оскільки не було наведено будь-якого розрахунку при визначені її розміру.
Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Проте, суду не надано будь-яких належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди задоволенню не підлягають, у зв'язку з їх недоведеністю.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню в частині стягнення матеріальної шкоди, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволені заявлених позовних вимог в цій частині.
керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2016 року в частині стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди - скасувати.
В задоволені позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 матеріальної шкоди - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Т.Р. Куценко
Судді: Е.Л. Демченко
ОСОБА_8