Провадження № 11-кп/803/452/19 Справа № 180/1087/17 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
06 березня 2019 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12017040330000337 за апеляційними скаргами першого заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2018 року, стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України,-
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Бокал, Челябінська область, Російська Федерація, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України,-
за участю:
прокурора ОСОБА_10 ,
обвинуваченого
(в режимі відеоконференції) ОСОБА_8 ,
захисника обвинуваченого
ОСОБА_8
(в режимі відеоконференції) ОСОБА_11
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком суду:
- ОСОБА_8 визнано винним та призначено покарання за ч.3 ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України, у виді чотирьох років позбавлення волі та на підставі ч.4 ст. 70 КК України, до покарання, призначеного даним вироком, частково приєднано відбуте покарання за вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2018 року, і за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у виді п'яти років позбавлення волі. Зараховано строк покарання з 09 жовтня 2017 року.
- ОСОБА_9 визнано винним та призначено покарання за ч.3 ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України, у виді трьох років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України, звільнено від відбування покарання з іспитовим строком один рік і покладено обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч.1, п.2 ч.2 ст. 76 КК України.
Суд першої інстанції визнав винними ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за те, що вони вступивши у злочинну змову та 14 травня 2017 року в період з 13 години до 16 години проникли під воротами залізничного переїзду на охоронювану територію цеху переробки та правки кріпильних матеріалів ПАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», розташованого по вул. Промисловій в м. Марганець Дніпропетровської області, звідки таємно, умисно, шляхом волочіння по землі викрали дев'ять відрізків вантових металевих канатів, загальною вагою 280 кілограмів, чим спричинили згідно висновкам судово-товарознавчої експертизи № 237 від 10 червня 2017 року матеріальну шкоду ПАТ «Марганецький ГЗК» на загальну суму 504 гривні. При спробі завантажити викрадені відрізки вантового канату до автомобіля «Газель» біля колишньої залізничної станції «Роз'їзд 2», ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були затримані працівниками загону внутрішньої охорони ПАТ «Марганецький ГЗК».
Крім того, 16 травня 2017 року о 12 годині ОСОБА_8 , з метою викрадення майна ПАТ «Марганецький ГЗК», проник під воротами залізничного переїзду на охоронювану територію цеху переробки та правки кріпильних матеріалів ПАТ «Марганецький ГЗК», розташованого по вул. Промисловій в м. Марганець Дніпропетровської області, звідки таємно, умисно, повторно, намагався викрасти один відрізок вантового металевого канату, вагою 40 кілограмів, загальною вартістю 168 гривень. Однак при спробі викрадення одного відрізка вантового металевого канату ОСОБА_8 був затриманий працівниками приватної охоронної фірми «Явір-2000» на території цеху переробки та правки кріпильних матеріалів ПАТ «Марганецький ГЗК».
Вимоги апеляційних скарга та короткий виклад доводів осіб, які їх подали.
Обвинувачений ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить призначити йому більш м'яке покарання, оскільки вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги пом'якшуючі обставини, а саме: визнання вини, щире каяття, активне сприяння в розкритті злочину, позитивну характеристику з місця проживання, а також те, що він на момент ухвалення вироку відбув один рік покарання призначеного за вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області і за цей час став на шлях виправлення.
Прокурор ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить вирок суду змінити в частині призначення ОСОБА_8 покарання та вважати його засудженим за ч.3 ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України, у виді чотирьох років позбавлення волі та на підставі ч.4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань, остаточно призначити покарання у виді п'яти років позбавлення волі. В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Не оспорюючи висновки суду про винуватість ОСОБА_8 та ОСОБА_9 кваліфікацію їх дій, прокурор вважає, що судом було неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність під час призначення покарання ОСОБА_8 , оскільки обвинувачений вчинив злочини, передбачені ч.3 ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України, 14 та 16 травня 2017 року, тобто до ухвалення вироку Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2018 року, тому суд повинен був застосувати принцип часткового складання призначених покарань.
Позиція учасників апеляційного розгляду.
Прокурор в апеляційному суді підтримала вимоги апеляційної скарги прокурора, а в задоволенні вимог апеляційної скарги обвинуваченого просила відмовити.
Обвинувачений ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_11 підтримали вимоги апеляційної скарги обвинуваченого, а в задоволенні вимог апеляційної скарги прокурора просили відмовити.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи викладені в апеляційних скаргах обвинуваченого та прокурора, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та прокурора слід залишити без задоволення.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Вирок суду відносно ОСОБА_9 не оскаржується, тому в апеляційному порядку не переглядається.
Правильність встановлення фактичних обставин в кримінальному провадженню, доведеність винуватості та юридична кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч.3 ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України, в апеляційних скаргах також не оспорюються, тому не є предметом перегляду в апеляційній інстанції.
Колегія суддів обговоривши доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 щодо суворості призначеного йому покарання вважає їх безпідставними.
Відповідно до ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції Особливої частини КК Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Судом І інстанції при призначенні покарання були враховані ці обставини. Так, судом враховано, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, ОСОБА_8 раніше судимий за корисливі злочини, за місцем проживання характеризується позитивно, що підтверджується довідкою директора Благодійної організації “Ценрт реабілітації “Найкраще життя”(Т.1 а.с. 176), на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, що підтверджується відповідними відповідями лікарів(Т.1 а.с. 173, 174).
Обставин, які б пом'якшували чи обтяжували покарання, передбачених статтями 66, 67 КК України, судом першої інстанції не встановлено.
Судом було враховано всі зазначені обставини, тому обґрунтовано призначено ОСОБА_8 покарання за ч.3 ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України, із застосуванням положень ч.4 ст. 70 КК України.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про пом'якшувачі обставини не є такими, що дають підстав для зменшення ОСОБА_8 покарання, оскільки враховувалися судом І інстанції під час призначення покарання.
Колегія суддів вважає, що саме визначений судом строк покарання ОСОБА_8 за ч.3 ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України є необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, що відповідає вимогам ст. 50 КК України відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобіганню вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.
Доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні остаточного покарання апеляційний суд вважає такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно до вимог ч.4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими частинами 1-3 ст. 70 КК України, призначається покарання, якщо після постановлення попереднього вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.
Як видно з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_8 вчинив злочини, передбачені ч.3 ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України, 14 травня та 16 травня 2017 року, тобто до постановлення вироку Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2018 року, тому суд при призначенні остаточного покарання правильно застосував положення ч.4 ст. 70 КК України.
Дійсно, згідно із частинами 1, 4 ст. 70 КК України, суд визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Суд І інстанції вірно визначив ОСОБА_8 остаточну міру покарання за сукупністю злочинів та правильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, проте, при формулюванні висновку про призначення остаточного покарання із застосуванням ч.4 ст. 70 КК України, допустив неточне вживання терміну, зазначаючи про часткове приєднання невідбутої частини покарання за вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2018 року, що, на думку колегії суддів, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та безумовною підставою для скасування чи зміни судового рішення, про що також зазначив у постанові Верховний Суд колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 20 вересня 2018 року(справа № 263/12658/16-к; провадження № 51-1551км18). Тому апеляційний суд вважає вирок суду законним та обґрунтованим.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку колегією суддів не виявлено.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги обвинуваченого та прокурора слід залишити без задоволення, а вирок суду без змін
Керуючись, ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та першого заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2018 року стосовно ОСОБА_8 за ч.3 ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України та ОСОБА_9 за ч.3 ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України - залишити без змін.
На ухвалу апеляційного суду протягом трьох місяців з дня оголошення може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Кримінального касаційного суду Верховного Суду, а особою, яка тримається під вартою строк подачі касаційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4