Провадження № 11-сс/803/342/19 Справа № 202/990/19 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1
06 березня 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2019 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2019 року було задоволено клопотання слідчого за погодженням із прокурором та застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23 години 25 хвилин 15 квітня 2019 року із визначенням застави у розмірі п'ятсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 926 500 гривень.
Слідчий суддя, в обґрунтування свого рішення зазначив, що підозра ОСОБА_7 , підтверджується зібраними у справі доказами, а саме: протоколом обшуку за місцем проживання підозрюваного, протоколами обшуків автомобілів підозрюваних, особистого обшуку та інших місць, в ході проведення яких вилучені психотропні речовини, комп'ютерна техніка, грошові кошти, які здобуті злочинним шляхом, флеш накопичувачі, чорнові записи, а також засоби зв'язку, які використовувались для координації протиправної діяльності, допитами свідків, матеріалами проведення негласних слідчих (розшукових) дій в порядку ст.ст. 263, 269, 271 КПК України, речовими доказами, іншими доказами.
Враховуючи наявну обґрунтовану підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховуючи ступінь тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , дані про особу останнього, який може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, також зважаючи на тяжкість покарання, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, слідчий суддя прийшов до висновку про доведеність існування ризиків, зазначених у клопотанні слідчого, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки тільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та дотримання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Крім того, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, майновий стан підозрюваного, суворість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 , а також те, що даний вид злочинної діяльності являється єдиним джерелом доходу підозрюваного, слідчий суддя прийшов до висновку, що даний випадок є виключним і для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та запобігання встановленим ризикам необхідно визначити заставу у розмірі, який перевищує 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме 500, що буде достатнім для забезпечення досягнення мети запобіжних заходів.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В обґрунтування своїх доводів захисник вказує, що в додатках, які були надані при врученні клопотання про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не міститься жодних фактів, які б доказували його участь в інкримінованому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні. Прізвище підозрюваного ОСОБА_7 не називає жоден із свідків.
Захисник зазначає, що під час розгляду клопотання, стороною захисту було надано суду першої інстанції докази, що мати підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на теперішній час травмована і тимчасово обмежена самостійно рухатись. Також на утриманні ОСОБА_8 є неповнолітній син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який навчається в школі, що не було враховано слідчим суддею.
Захисник зазначає, що слідчим суддею прийнято до уваги лише обтяжуючі обставини, а обставини, які могли б бути враховані для застосування більш м'якого запобіжного заходу, враховано не було.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, думки підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу захисника та просили її задовольнити, доводи прокурора, який вважав за необхідне залишити ухвалу слідчого судді без змін, а скаргу без задоволення, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею дотримані належним чином, а доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі та в судовому засіданні щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, є безпідставними.
Так, колегія суддів вважає правильним висновок слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення, зважаючи на наступне.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Як вбачається з наданих матеріалів, обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, підтверджується документами, долученими до клопотання.
З наведених обставин слідчий суддя зробив правильний висновок про наявність щодо ОСОБА_7 підозри у вчиненні інкримінованого йому злочину, достатньо обґрунтованої для вирішення питання про застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з яким колегія суддів погоджується.
Також є правильним висновок слідчого судді про наявність щодо ОСОБА_7 ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема у розумінні практики ЄСПЛ тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя належним чином врахував вагомість вказаних вище доказів, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від шести до десяти років з конфіскацією майна, а також те, що даний вид злочинної діяльності являється єдиним джерелом доходу підозрюваного, у зв'язку з чим слідчий суддя дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Доводи ж захисника ОСОБА_6 про те, що слідчий суддя не врахував, що мати підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на теперішній час травмована і тимчасово обмежена самостійно рухатись, а також те, що на утриманні ОСОБА_8 є неповнолітній син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який навчається в школі є безпідставними, оскільки слідчий суддя при постановлені ухвали це врахував та з метою запобігти встановленим ризикам, беручи до уваги тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, міру покарання, яка передбачена за нього у виді позбавлення волі, слідчим суддею було обґрунтовано задоволено клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Що стосується інших доводів апеляційної скарги сторони захисту, то вони не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а натомість спростовуються наданими матеріалами в повному обсязі, у зв'язку з чим є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Разом з тим, апеляційний суд не може погодитись з рішенням слідчого судді щодо строку дії ухвали слідчого судді.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Згідно матеріалів провадження, ОСОБА_7 фактично було затримано 14 лютого 2019 року о 07 годині 47 хвилин, однак слідчий суддя, в порушення зазначених вимог кримінального процесуального закону, зазначив строк тримання під вартою останнього до 23 години 25 хвилин 15 квітня 2019 року, що є підставою для скасування судового рішення.
За таких обставин, виходячи з вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 необхідно задовольнити частково, ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2019 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 07 години 47 хвилин 14 квітня 2019 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України із змінами, внесеними згідно із Законом № 1774-VIII від 06.12.2016 року розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
З урахуванням обставин кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_7 , майнового стану підозрюваного, та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на підставі абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне визначити заставу в розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 926 500 гривень і вважає, що саме такий розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2019 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУ НП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 , погоджене прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_11 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, помістивши його до Державної установи “Дніпровська установа виконання покарань № 4” до 07 год. 47 хв. 14 квітня 2019 року.
Визначити відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заставу у розмірі п'ятсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 926 500 (дев'ятсот двадцять шість тисяч п'ятсот) гривень.
У випадку внесення підозрюваним ОСОБА_7 , встановленої застави у розмірі 926 500 гривень, вважати, що до нього обрано запобіжний захід у вигляді застави.
Зобов'язати підозрюваного прибувати за кожною вимогою слідчого або суду, а також виконувати наступні обов'язки на строк до двох місяців:
1) прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду;
2) не відлучатися з місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в'їзд в України.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі установи в якій підозрюваний тримається під вартою.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваному зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Роз'яснити заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Контроль за виконанням ухвали покласти на начальника СУ ГУ НП в Дніпропетровській області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: