Провадження № 33/803/48/19 Справа № 214/6470/18 Суддя у 1-й інстанції - Хомініч С. В. Суддя у 2-й інстанції - Пістун А. О.
24 січня 2019 року уддя Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в залі суду в місті Дніпро, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Саксаганського районного суду міста ОСОБА_3 від 13 листопада 2018 року у справі про адміністративне правопорушення, якою провадження щодо:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, пенсіонера, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_4,
за ст. 173 КУпАП, закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення,-
Цією постановою, адміністративну справу відносно ОСОБА_4, за ст. 173 КУпАП, закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Мотивуючи своє рішення про закриття провадження відносно ОСОБА_4., суд першої інстанції, прийшов до висновку про відсутність поставленого у вину працівником патрульної поліції в діях ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Також судом зазначено, що при досліджені протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4 встановлено, що в ньому відсутні відомості про обов'язковий елемент об'єктивної сторони інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме наслідки протиправних дій особи у вигляді порушення громадського порядку і спокою громадян. Також відсутні відомості щодо скоєння правопорушення саме у громадському місці.
Також, суб'єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб.
Тобто, для встановлення істини по справі та належної оцінки дій ОСОБА_4 має значення мотив такої поведінки, направленість умислу особи, але ні протокол, ні долученні до нього письмові докази таких відомостей не містять.
Відсутність в матеріалах справи зазначених вище даних, необхідних для вирішення справи, позбавляє суд реальної можливості з'ясувати всі обставини справи та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Також, суддя місцевого суду звернув увагу, що відповідно до положень ч.2 ст.254 КУпАП (зі змінами від 27.02.2018), протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення. Разом з цим, як видно з матеріалів справи, правопорушення, вчинення якого ставиться у провину ОСОБА_4, скоєно 27.08.2018, а протокол про адміністративне правопорушення щодо нього, в порушення вимог зазначеної вище правової норми, складений працівниками поліції 21.09.2018.
Окрім того, не дотримуючись вимог ч.1 ст.256 КУпАП, співробітники поліції не зазначили в протоколі анкетні дані та адреси місць проживання свідків адміністративного правопорушення. При цьому, зроблено лише помітку: «див. матеріал», але до матеріалів справи додано, зокрема, лише заяву ОСОБА_2 та пояснення невідомої особи Семко (навіть без ініціалів), без зазначення особи чи установи, яким ці пояснення адресовані та дати їх написання.
Також, відповідно до протоколу щодо ОСОБА_4, співробітниками Саксаганського ВП КВП, під час його складання, не роз'яснено останньому його права та обов'язки, передбачені ст.ст.55, 56, 59, 63 Конституції України та ст.268 КУпАП, в чому суддя вбачає порушення права на захист особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Будь-які інші докази, які б з достовірністю підтверджували вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, суду не надані.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою ОСОБА_2, 28 листопада 2018 року подала апеляційну скаргу, тобто після закінчення, встановленого ч. 2 ст. 294 КУпАП, десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови судді першої інстанції. Просить постанову скасувати, та постановити нову постанову.
Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_2 заявила клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови судді першої інстанції.
В обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку ОСОБА_2 посилається на те, що строк на апеляційне оскарження постанови суду неюм пропущений з поважної причини, а саме, у зв'язку з тим, що про існування постанови дізналася лише 20.11.2018 року.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що дана постанова є злочинною, невідповідною матеріалам справи та вимогам закону, а також прийнята із значним порушенням процесуальних норм.
Зазначає, що її було позбавлено права надавати пояснення, оскільки суддею було розглянуто справу однобічно, та без реальної можливості з'ясувати всі обставини справи та прийняти саме законне рішення.
Крім того вказує на те, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається багато порушень скоєних ст. Лейтенантом поліції ОСОБА_5, які виглядають як злочин, скоєний посадовою особою.
Також долучила до матеріалів справи витяг з ЄРДР № 42018041750000209 від 10.12.2018 року .
У своєму клопотанні просила винести рішення про незаконний розгляд даного адміністративного правопорушення та винесення постанови щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, оскільки суддя Хомініч С.В. не мала права розглядати цю справу, чим скоїла злочин за ст. 375 КК України, а правопорушник ОСОБА_4 уник відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення.
В судовому засіданні апеляційного суду, ОСОБА_2 в режимі відеоконференції просила задовольнити подане нею клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку оскарження постанови суді та розглянути апеляційну скаргу по суті. Підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, просила її задовольнити.
В судове засідання ОСОБА_4 не з'явився, повідомлений належним чином про місце час та дату розгляду справи.
Вислухавши ОСОБА_2, вивчивши матеріали справи та заявлене клопотання про поновлення пропущеного строку, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, а також причини пропуску строку на оскарження постанови, дійшов наступного висновку.
Враховуючи позицію ОСОБА_2, яка зводиться відсутності останньої у суді першої інстанції під час розгляду справи, з метою дотримання принципу доступу до правосуддя приходжу до висновку про поважність причини пропуску ОСОБА_2 строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення та, вважаю необхідним задовольнити клопотання, поновити строк на оскарження постанови та розглянути подану апеляційну скаргу по суті.
Посилання в апеляційній скарзі, стосовно того, що судом першої інстанції не було викликано ОСОБА_2 та суд розглянув справу без її участі, чим порушив право на захист, є необґрунтованим, оскільки за ч. 2 ст. 268 КУпАП, дана категорія справ входить до вичерпного переліку за якими є обов'язкова присутність лише особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а тому суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, розглянув адміністративну справу.
Крім того, ОСОБА_2 звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій виклала свої пояснення, щодо обставин скоєного ОСОБА_4 правопорушення.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що постанова судді першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, ухваленою поверхнево, без повного, всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, порушено норми процесуального закону, є необґрунтованими і такими, що спростовуються матеріалами справи.
Так, відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Дані вимоги закону судом першої інстанції, були виконані в повному обсязі.
Висновок суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, є законним та обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи.
Як вбачається з постанови судді першої інстанції, закриваючи провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, відносно ОСОБА_4 за відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення, суд першої інстанції прийшов до висновку на підставі наявних в матеріалах справи доказів а саме те, що в протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4 відсутні відомості про обов'язковий елемент об'єктивної сторони інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме наслідки протиправних дій особи у вигляді порушення громадського порядку і спокою громадян. Також відсутні відомості щодо скоєння правопорушення саме у громадському місці. Суб'єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб.
Тобто, для встановлення істини по справі та належної оцінки дій ОСОБА_4 має значення мотив такої поведінки, направленість умислу особи, але ні протокол, ні долученні до нього письмові докази таких відомостей не містять, а відсутність в матеріалах справи зазначених вище даних, необхідних для вирішення справи, позбавляє суд реальної можливості з'ясувати всі обставини справи та прийняти законне і обґрунтоване рішення, з чим погоджується і суд апеляційної інстацнії.
Також, суддя місцевого суду звернув увагу, що відповідно до положень ч.2 ст.254 КУпАП (зі змінами від 27.02.2018), протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення. Разом з цим, як видно з матеріалів справи, правопорушення, вчинення якого ставиться у провину ОСОБА_4, скоєно 27.08.2018, а протокол про адміністративне правопорушення щодо нього, в порушення вимог зазначеної вище правової норми, складений працівниками поліції 21.09.2018.
Окрім того, не дотримуючись вимог ч.1 ст.256 КУпАП, співробітники поліції не зазначили в протоколі анкетні дані та адреси місць проживання свідків адміністративного правопорушення. При цьому, зроблено лише помітку: «див. матеріал», але до матеріалів справи додано, зокрема, лише заяву ОСОБА_2 та пояснення невідомої особи Семко (навіть без ініціалів), без зазначення особи чи установи, яким ці пояснення адресовані та дати їх написання.
Також, відповідно до протоколу щодо ОСОБА_4, співробітниками Саксаганського ВП КВП, під час його складання, не роз'ясненої останньому його права та обов'язки, передбачені ст.ст.55, 56, 59, 63 Конституції України та ст.268 КУпАП, в чому суддя вбачає порушення права на захист особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Такий висновок судді першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, повністю узгодженим із наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності та будь яких сумнівів не викликає.
Посилання в апеляційній скарзі, стосовно її звернення до органів досудового розслідування та надання витягу з ЄРДР, лише підтверджує та не спростовує висновків суду, щодо невідповідності складеного щодо ОСОБА_4, протоколу про адміністративне правопорушення, що в свою чергу у своїй сукупності позбавило суд як першої так і апеляційної інстанції, розглянути зазначений протокол.
Крім того, відповідно до вимог ст. 247 КУпАП передбачено вичерпний перелік обставин, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення. Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
В апеляційній скарзі, ОСОБА_2 ставить питання про закриття провадження, однак не зазначає підстави закриття, а її клопотання про винесення рішення про незаконний розгляд даного адміністративного провадження, та винесення постанови про закриття не передбаченого вимогами та нормами чинного КУпАП, оскільки відповідно до вимог ст. 294 КУпАП Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та відсутні відомості про обов'язковий елемент об'єктивної сторони інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме наслідки протиправних дій особи у вигляді порушення громадського порядку і спокою громадян. Також відсутні відомості щодо скоєння правопорушення саме у громадському місці.
Інші докази наявності вини ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.173 КУпАП в матеріалах справи відсутні, і стороною в апеляційній інстанції не надано.
На переконання суду апеляційної інстанції, при розгляді питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4, суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно дослідив усі обставини справи у їх сукупності та прийшов до правильного висновку про закриття провадження в справі відносно ОСОБА_4. за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. При цьому порушень ст. ст. 279, 280 КУпАП не встановлено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.
Інших порушень вимог закону допущених судом першої інстанції, які б були підставою для скасування рішення суду, апеляційний суд не вбачає, а відтак приходжу до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду, без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку апеляційного оскарження постанови судді Саксаганського районного суду міста ОСОБА_3 від 13 листопада 2018 року - задовольнити та поновити ОСОБА_2 строк на оскарження вказаної постанови.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову судді Саксаганського районного суду міста ОСОБА_3 від 13 листопада 2018 року у справі про адміністративне правопорушення, якою провадження щодо ОСОБА_4 за ст. 173 КУпАП, закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду А.О ОСОБА_1