Справа № 740/790/19
Провадження № 2/740/646/19
07 березня 2019 року м.Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючої- судді Ковальової Т.Г.,
за участю секретаря - Кононяко С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - орган опіки та піклування Ніжинської міської ради Чернігівської області, про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька,
Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, у якому просить надати дозвіл на одноразовий тимчасовий виїзд малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України без згоди та супроводу батька ОСОБА_3 на період з 01 червня 2019 року по 31 серпня 2019 року включно до Грузії.
В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який 20.01.2017 року за рішенням суду було розірвано, мають малолітню дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з нею.
24 березня 2017 року вона уклала шлюб з громадянином Грузії, від якого у них народилася спільна дочка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.
У зв'язку з тим, що відповідач категорично заперечує щодо надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон їх спільної дитини, вона змушена звернутися до суду з даним позовом.
Сторони в судове засідання не з'явилися, надавши до суду письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності, а відповідач - і про визнання позову.
Представник органу опіки та піклування Ніжинської міської ради Чернігівської області в судове засідання не з'явився, надавши лист про розгляд справи за їх відсутності та відсутності заперечень щодо задоволення позову.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч.ч.3,4 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем
Відповідно до положень абзацу 3 пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Дослідивши усі докази по справі, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимо з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі до його розірвання за рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20.01.2017 року (а.с.8 ).
Від шлюбу сторони мають малолітню дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з матір'ю.
Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Згідно ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які установлюються законом.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.313 Цивільного кодексу України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Згідно ч.2 ст.141 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Частино 2 статті 150 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно п.4 ч.1, 2 «Правил перетинання державного кордону громадянами України» (далі Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску. Згода другого з батьків не вимагається в разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Положення ст.6 Закону України «Про охорону дитинства» та ст.17, 31 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1989, визначають право дитини на відпочинок та охорону здоров'я. Вимоги статті 10 Конвенції про права дитини, передбачають право дитини залишати будь-яку країну, включаючи власну, і повертатися в свою країну.
Оскільки у позивача є складнощі в отриманні нотаріально засвідченої згоди відповідача на виїзд дитини за кордон, а також беручи до уваги той факт, що судом при розгляді даної справи не встановлено обмежень чи заборон, які унеможливлюють виїзд малолітньої дитини за межі України, суд дійшов висновку про доцільність задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про надання дозволу на одноразовий тимчасовий виїзд малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України без згоди та супроводу батька.
На підставі викладеного та керуючись ст. 313 Цивільного Кодексу України, ст.ст.150, 154 Сімейного Кодексу України, ст.ст.81, 200, 206, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
Надати дозвіл на одноразовий тимчасовий виїзд малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянці України, у супроводі матері ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, за межі України без згоди та супроводу її батька ОСОБА_3 у період з 01 червня 2019 року по 31 серпня 2019 року включно до Грузії.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до п.15 п.п.15.5 перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду подається учасниками справи через суд першої інстанції - Ніжинський міськрайонний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуюча суддя Ковальова Т.Г.