Справа № 153/1712/18
Провадження № 22-ц/801/521/2019
Категорія: 50
Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1
Доповідач:ОСОБА_2
06 березня 2019 рокуСправа № 153/1712/18м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
судді-доповідача ОСОБА_2,
суддів Голоти Л.О., Денишенко Т.О.,
за участі секретаря судового засідання Топольської В.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 09 січня 2019 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів,
19.11.2018 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів.
Вказала, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від спільного проживання у них народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. На даний час шлюб між ними розірвано. Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 12.01.2017 з відповідача стягнуто аліменти на її користь на утримання сина у твердій грошовій сумі 1000 (одна тисяча) гривень щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Позивач посилається на те, що вік дитини збільшився, у зв'язку з чим витрати на її утримання збільшились, зросли ціни на одяг, продукти харчування, на інші товари, необхідні для розвитку та навчання дитини. Вважаючи права дитини порушеними, позивач просить суд змінити спосіб стягнення аліментів та стягнути на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі однієї четвертої частини від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму доходів громадян на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, а виконавчий лист, виданий на підставі рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 12.01.2017, справа №153/1314/16-ц - відкликати.
Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 09 січня 2019 року позов задоволено.
Змінено спосіб стягнення аліментів, визначених рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 12.01.2017, справа №153/1314/16-ц.
Стягнуто із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) - НОМЕР_1, аліменти на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, жительки АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) - НОМЕР_2, на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі однієї четвертої частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із 19.11.2018 і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто із ОСОБА_3 судовий збір на користь держави у сумі у сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок.
Виконавчий лист, виданий на підставі рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 12.01.2017, справа №153/1314/16-ц, про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі 1000 (одна тисяча) гривень - відкликано.
Допущено до негайного виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Відзивів на апеляційну скаргу не надходило.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.
Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про шлюб, серія І-МИ №109420, виданого 08.08.2015 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції, 08.08.2015 ОСОБА_3 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4, яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_3.
Із копії рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 12.12.2016 встановлено, що шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, зареєстрований 08.08.2015 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції, розірвано. Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_6 змінено на «Бажанова». Рішення вступило в законну силу 03.01.2017.
Згідно копії рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 12.01.2017, справа №153/1314/16-ц, з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі 1000 (одна тисяча) гривень, щомісячно.
Відповідно до копії виконавчого листа, виданого Ямпільським районним судом Вінницької області 14.04.2017, на підставі рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 12.01.2017 видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 на її утримання до досягнення сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, трьохрічного віку, у розмірі 500 гривень.
Згідно копії свідоцтва про народження, серія І-АМ №322747, виданого 26.09.2015 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ямпільського районного управління юстиції у Вінницькій області, 11.09.2015 в м. Ямпіль Вінницької області народився ОСОБА_5, батьками якого записані ОСОБА_3 та ОСОБА_6.
Статтею 51 Конституції України гарантовано, а статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, згідно з законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, за рішенням суду відповідно до статті 181 СК України.
Згідно зі статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 192 ч.1 Сімейного Кодексу України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.
Таким чином, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.
Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України.
Відповідно до частини другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що у відповідача є неповнолітній син від першого шлюбу ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, на утримання якого з ОСОБА_3, відповідно до рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 25.06.2014 року, стягнуто аліменти в розмірі 650 грн. щомісячно, а також те, що ОСОБА_3 є офіційно непрацевлаштований та не має постійного доходу, однак норми національного та міжнародного права вказують на те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, їхні найкращі інтереси повинні стояти понад усе, дитині має забезпечується такий захист, який є необхідним для її благополуччя, а тому з виходячи із цих принципів, принципів розумності, справедливості, законності, верховенства права, у зв'язку з чим апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів.
З метою забезпечення найкращих інтересів дитини, для забезпечення їй належних умов життя, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо зміни способу стягнення аліментів, який стягується з відповідача на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 в твердій грошовій сумі на його визначення у частці від доходу, а саме у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення повноліття.
За таких обставин, наведені в апеляційній скарзі доводи з приводу порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до особистого тлумачення скаржником норм матеріального та процесуального закону і не спростовують вірних висновків суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, а рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 09 січня 2019 року - без змін.
Керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 відмовити.
Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 09 січня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 06 березня 2019 року.
Суддя-доповідач: /підпис/ ОСОБА_2
Судді: /підпис/ ОСОБА_8
/підпис/ ОСОБА_9
Згідно з оригіналом: ОСОБА_2