Справа № 750/1380/18
Провадження № 2/750/23/19
22 лютого 2019 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
судді - Логвіної Т.В.,
із секретарем - Примак Т.В.,
за участю сторін та представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом та просить визнати спільним сумісним майном подружжя, набутого в шлюбі: автомобіль НОМЕР_1, 2003 року випуску та побутове майно на загальну суму 16 600 грн., виділити їй в порядку поділу майна подружжя наступне майно: люстру «Квіти» вартістю 200 грн., монітор та комп'ютер LG вартістю 800 грн., телевізор LG вартістю 1000 грн., поличку для ключів вартістю 50 грн., віконну тюль та штори в вітальню (золотого кольору), праску PHILIPS вартістю 150 грн., дошку гладильну вартістю 100 грн., набір кухонних меблів (стіл, чотири стільці) вартістю 500 грн., холодильник LG вартістю 1 200 грн., мікрохвильову піч LG вартістю 400 грн., кухонний комбайн «Філіпс» вартістю 400 грн., набір кухонних меблів (з вбудованими витяжкою, плитою «Ардо» та мийкою) вартістю 2000 грн., жалюзі виготовлені з натурального кльону на кухню вартістю 200 грн., пральну машину Simens вартістю 1 000 грн., стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію за Ѕ частину автомобіля марки «SKODA FABIA», д.н.з. СВ 7628 АХ, 2003 року випуску.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 29 липня 1994 року між сторонами був укладений шлюб, який 18 лютого 2015 року було розірвано. Позивач зазначає про те, що вони з відповідачем мешкають в трикімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1, позивач працювала викладачем, мала додатковий дохід готуванням, співами, вязанням, прибиранням, перекладами , репетиторством, а чоловік був на державній оперативній роботі. Значну матеріальну допомогу сім'я отримувала від матері позивача та куми ОСОБА_3
Позивач стверджує, що в період шлюбу з відповідачем за спільні сімейні кошти, вони придбали: люстру «Квіти», вартістю 200 грн., монітор та комп'ютер «LG», вартістю 800 грн., телевізор «LG», вартістю 1000 грн., поличку для ключів, вартістю 50 грн., віконні тюль та штори в вітальню (золотого кольору), вартістю 300 грн., праску «Filips» вартістю - 150 грн., дошку гладильну, вартістю 100 грн. набір кухонних меблів ( стіл, чотири стільця) вартістю 500 грн., холодильник «LG», вартістю 1200 грн., мікрохвильову піч «LG», вартістю 400 грн., кухонний комбайн «Filips», вартістю,400 грн., набір кухонних меблів (з вбудованими витяжкою, плитою «Ардо» та мийкою), вартістю 2000 грн., жалюзі виготовлені з натурального кльону ( на кухню), вартістю 200 грн., прасувальну машину «Сименс», вартістю 1000 грн., поличку для взуття, вартістю 300 грн., люстру «тарілка», вартістю 200 грн., ксерокс «Кенон», вартістю 800 грн., домашній кінотеатр «Піонер», вартістю, 800 грн., стілець комп'ютерний, вартістю 400 грн., хлібопічку АТК, вартістю 300 грн., блендер «Браун», вартістю 300 грн., монітор та комп'ютер «Ассер», вартістю, 1000 грн., вбудований набір меблів у кімнаті 10,1 м.кв. ( дві шафи з антресолями, дві тумби) вартістю 3000 грн., жалюзі білі (в кімнаті 10,1 м. кв.), вартістю 200 грн., соковижималку «Бауер», вартістю 1000 грн, в сього на загальну 16600 грн.
Позивач зазначає про те, що у 2010 році, також в період шлюбу з відповідачем, за спільні сімейні кошти сторонами було придбано автомобіль НОМЕР_1. За весь період шлюбу до його розірвання, сторони підтримували подружні відносини, як чоловік та дружина, вели спільне господарство, суперечок стосовно належності комусь особисто спільно придбаного майна не виникало.
В 2004 році сторони прийняли рішення про розподіл особових рахунків з метою оформлення окремих договорів найму житла, так як на той час мали заборгованість із плати за комунальні послуги в розмірі 4000,00 грн. і виникла необхідність та можливість оформити субсидію. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.10.2004 року було змінено договір найму квартири та їй було присвоєно дві адреси кв. 36/1 та кв.36/2 по вул. Чайковського в буд.17, м. Чернігів. Порядок користування квартирою практично залишився незмінним, кімнату 10,1 кв.м., яка була виділена відповідачу займає дочка сторін, відповідач з позивачем мешкає в кімнаті 17,4 кв.м. та кімнаті 12,0 кв.м., з вересня 2017 року в кімнаті 12,0 кв.м. мешкає син позивача, який до цього часу навчався.
Позивач зазначає, що з червня по вересень 2006 року за сумісні сімейні кошти сторонами було здійснено капітальний ремонт всієї квартири. Всі речі, що вказані в позові, придбані в період 2006-2007 р.р. крім автомобіля, який був придбаний у 2010 році також за спільні сімейні кошти. Також в 2007 році сторони разом відпочивали в Египті.
Після розірванні шлюбу поділ майна не проводився та вимоги не заявлялись, тому що фактично продовжували проживати в одному приміщенні та спільно користуватись речами, що заявлені у позові, але на даний час угоди про добровільний поділ майна, що є спільною сумісною власністю між сторонами не досягнуто, у зв'язку з чим вимушена звернутись до суду з даним позовом. Позивач заявлені вимоги мотивує тими обставинами, що придбане в період шлюбу майно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки у вказаному майні є рівними та вона бажає виділу своєї частки шляхом стягнення грошової компенсації, виходячи з положень статті 364 ЦК України.
20.04.2018 відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просить визнати своєю особистою приватною власністю наступне майно, набуте ним за час окремого проживання з ОСОБА_1: автомобіль НОМЕР_1, 2003 року випуску, монітор та комп'ютер LG, телевізор LG, холодильник LG, мікрохвильову піч LG, пральну машину Simens, соковижималку Bauer, монітор та комп'ютер ASER праску PHILIPS, вбудований набір меблів у кімнаті 10,1 кв.м., який складається з двох шаф з антресолями та двох тумб.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач з 29.06.1994 р. перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1. Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 29.10.2001 р. шлюб був розірваний. Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на даний час є повнолітньою. Після розірвання шлюбу в судовому порядку, тобто з жовтня 2001 року, сімейні відносини сторін були припиненні, вони не мали спільного бюджету та не вели спільного господарства.
За рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 04.10.2004 р. був встановлений порядок користування квартирою, були змінені умови найму житлового приміщення - квартири АДРЕСА_2, на сторін відкриті окремі особові рахунки в усіх комунальних службах. Відповідач зазначає про те, що сторони, хоча і залишилися зареєстрованими в одній квартирі, але за місцем реєстрації відповідач на протязі тривалого періоду фактично не проживала. Так, після розірвання шлюбу за рішенням суду відповідач переїхала проживати до квартири ОСОБА_5Л, з яким перебувала у фактичних шлюбних відносинах до 2004 року. Після цього вона проживала нетривалий час у інших чоловіків, а з 2009 по липень 2012 року проживала у ОСОБА_6 за адресою: м.Чернігів, провул. Коцюбинського, 3, з яким також перебувала у фактичних шлюбних відносинах. З жовтня 2012 року вона мешкала в м. Гомелі, Республіка Бєларусь, там фактично створила іншу сім"ю з ОСОБА_7, і лише періодично навідувалася до доньки. З ОСОБА_8 відповідач проживає до цього часу, в 2015 році офіційно оформила з ним шлюб. Також відповідач зазначає про те, що сторони не зареєстрували припинення шлюбу в органах РАЦС, як того вимагала ст.44 Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР, що діяв на час прийняття судом рішення про розірвання шлюбу. Лише 18.02.2015р. ОСОБА_1 одержала у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції свідоцтво про розірвання шлюбу серії І-ЕЛ № 054408. Майно, що зазначено у зустрічному позові не є спільною сумісною власністю, а належить відповідачу, оскільки було придбано ним за власні грошові кошти, або були подаровані йому особисто у той час, коли шлюб між сторонами хоча і існував формально, але вони проживали роздільно. Так, монітор та комп'ютер LG були придбані відповідачем у 2003 році для дочки ОСОБА_9, телевізор LG придбаний ним у 2010 році, холодильник LG придбаний відповідачем у 2007 році. Мікрохвильова піч LG подарована відповідачу друзями на день народження у 2004 році, пральна машина Simens придбана ним у 2006 році, соковижималка Bauer придбана ним у 2015р, монітор та комп'ютер ASER придбаний відповідачем у 2009р.,праска PHILIPS придбана у 2013р., вбудований набір меблів у кімнаті 10,1 м.кв. (дві шафи з антресолями, дві тумби), придбаний відповідачем у 2008 році у кімнату, яка перебуває в його користуванні згідно рішення суду. 22 травня 2012 року відповідач за власні кошти, а саме за вихідну допомогу, одержану при звільненні з органів МНС, придбав спірний автомобіль 2003 року випуску у пошкодженому стані за ціною 37 489,08 грн., що підтверджується довідкою-рахунком ТОВ «Автокорпорація» за № 34473. Автомобіль був зареєстрований за відповідачем за державним номером СВ 7628 АХ, в подальшому він за власний рахунок здійснив значний ремонт вказаного автомобіля. Таким чином, відповідач зазначає про те, що з жовтня 2001 року по 18.02.2015 року шлюб між сторонами носив лише формальний характер, а фактично сімейні відносини між ними припинилися у 2001 році, дата придбання речей вказаних у зустрічному позові припадає саме на період роздільного проживання сторін.
В судовому засіданні позивач та її представник первісний позов підтримали та просили задовольнити за наведених в ньому обставин, проти зустрічного позову заперечували. Відповідач та його представник підтримали зустрічний позов та визнали первісний позов частково.
Заслухавши пояснення сторін, їхніх представників, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, суд доходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що з 29.06.1994 р. сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 29.10.2001 р. шлюб між сторонами був розірваний. Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1.
В судовому засіданні відповідачем доведено належними та допустимими доказами усі обставини, що викладені у зустрічній позовній заяві, а саме те, що з жовтня 2001 року сімейні відносини сторін були припиненні, вони не мали спільного бюджету та не вели спільного господарства.
Факт припинення між сторонами сімейних відносин з жовтня 2001 року підтверджується рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 29.10.2001р. про стягнення аліментів на дочку ОСОБА_9, копією позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну умов договору житлового найму від 30.06.2004р., в якій вона зазначає, що «на протязі останніх трьох років ми з відповідачем ОСОБА_2 не ведемо спільного господарства, маємо окремі бюджети...», рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 04.10.2004р., яким позов ОСОБА_1 був задоволений, встановлений порядок користування квартирою, розділені особові рахунки по оплаті житлово-комунальних послуг, рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 21.02.2013р. за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів, яким встановлено, що з 20.10.2012р. відповідач проживає в місті Гомелі однією сім'єю з ОСОБА_7, проте без реєстрації шлюбу, де вона й працює.
Крім того, обставини, на які посилається в своєму позові ОСОБА_2, підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_3
Відповідно до ч.І ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частиною 6 ст.57 Сімейного кодексу України встановлено, що суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).
Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Таким чином, враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що зустрічний позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а первісний позов підлягає частковому задоволенню та, виходячи з інтересів подружжя, позивачу ОСОБА_1 належить виділити в порядку поділу спільного майна подружжя наступне майно: люстру «Квіти» вартістю 200 грн., поличку для ключів вартістю 50 грн., віконну тюль та штори в вітальню (золотого кольору) вартістю 300 грн., дошку гладильну вартістю 100 грн., набір кухонних меблів (стіл, чотири стільці) вартістю 500 грн., кухонний комбайн «Філіпс» вартістю 400 грн., набір кухонних меблів (з вбудованими витяжкою, плитою «Ардо» та мийкою) вартістю 2000 грн., жалюзі виготовлені з натурального кльону на кухню вартістю 200 грн., поличку для взуття вартістю 300 грн., а всього на загальну суму 3750 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_3/2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) до ОСОБА_2 (АДРЕСА_3/1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) про поділ майна - задовольнити частково.
В порядку поділу спільного майна подружжя виділити ОСОБА_1 наступне майно: люстру «Квіти» вартістю 200 грн., поличку для ключів вартістю 50 грн., віконну тюль та штори в вітальню (золотого кольору) вартістю 300 грн., дошку гладильну вартістю 100 грн., набір кухонних меблів (стіл, чотири стільці) вартістю 500 грн., кухонний комбайн «Філіпс» вартістю 400 грн., набір кухонних меблів (з вбудованими витяжкою, плитою «Ардо» та мийкою) вартістю 2000 грн., жалюзі виготовлені з натурального кльону на кухню вартістю 200 грн., поличку для взуття вартістю 300 грн., а всього на загальну суму 3750 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю - задовольнити.
Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 наступне майно, набуте ним за час окремого проживання з ОСОБА_1: автомобіль НОМЕР_1, 2003 року випуску, монітор та комп'ютер LG, телевізор LG, холодильник LG, мікрохвильову піч LG, пральну машину Simens, соковижималку Bauer, монітор та комп'ютер ASER праску PHILIPS, вбудований набір меблів у кімнаті 10,1 кв.м., який складається з двох шаф з антресолями та двох тумб.
Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: