Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/824/19
(заочне)
06 березня 2019 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого-судді Демчика Р.В.
при секретарі Бузун Л.В.,
за участі: позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси про зняття арешту з майна, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центрального ВДВС м. Черкаси, в якому просив зняти арешт з майна ОСОБА_2, а саме з квартири АДРЕСА_1.
В обґрунтування позову зазначив, що 05.02.2018р. помер його батько ОСОБА_2, після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2. Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_2 є позивач, бабуся позивача - ОСОБА_3 та його рідний брат - ОСОБА_1 Проте останні у встановлений законом строк написали відмову від прийняття спадщини на його користь. Однак, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва на прийняття спадщини, оскільки з'ясувалось, що на спадкове майно накладено обтяження на підставі постанови АА 3481117 від 18.11.2005р., постанови АА 348137 від 04.05.2006р. та постанови б/н від 19.11.2010р.
07.12.2018р. на адвокатський запит від 21.11.2018р., Центральний ВДВС м. Черкаси своїм листом №16042/15.1-36/43606 повідомив, що перевіркою АСВП встановлено, що на виконанні перебував виконавчий лист №2н-1036, виданий 09.08.2010р. Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_2 на користь МТС Україна коштів. 14.04.2011 завершено виконавче провадження на підставі п.10 ч.1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження», ро що постановлено відповідну постанову. Крім того, в листі зазначено, що виконавчі провадження, які були завершені до 2014 рок включно, станом на 07.12.2018р. знищені у зв'язку з чим відсутня можливість для надання більш детальної інформації та необхідних документів.
Таким чином, наявність арешту на нерухомому майні спадкодавця, перешкоджає позивачу, які спадкоємцю за законом, оформити свої спадкові права на дану квартиру, а тому, з метою захисту свого порушеного права, він звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 06 лютого 2019 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначене судове засідання для розгляду справи по суті.
В судовому засіданні позивача, підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені у позові.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив. Про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
У відповідності до ст. 280 ЦПК суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер 08 лютого 2018 року (а.с. 10).
Після його смерті відкрилася спадщина, зокрема, на квартиру АДРЕСА_3, яка належала померлому на праві приватної власності. Зазначене вбачається з свідоцтва № 7556 про права власності на житло від 23 листопада 1994р. (а.с. 11) та відомостями з КП «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» (а.с. 14).
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с. 16-17) на вищезазначену квартиру накладено арешт про що внесені відповідні записи в реєстр, а саме:
-29.11.2005р. за №2638435 реєстратором: Перша черкаська державна нотаріальна контора, на підставі постанови, АА 348117 від 18.11.2005р. відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції;
-02.06.2006 за № 3290712 реєстратором: Перша черкаська державна нотаріальна контора, на підставі постанови АА 348137 від 04.05.206р. Державної виконавчої служби Придніпровського району м. Черкаси;
-04.03.2011 за №10906016 реєстратором Черкаська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н від 19.11.2010р. Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції.
Як вбачається з листа Придніпровського ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області № 16042/15.1-36/43606 від 07.12.2018р., що перевіркою даних АСВП встановлено, що на виконанні Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси перебував виконавчий лист №2н-1036, виданий 09.08.2010 Придніпровським районним судом м. Черкаси, про стягнення з ОСОБА_2 на користь МТС України коштів. 14.04.2011 державним виконавцем завершено виконавче провадження на підставі п.10 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», про що винесено відповідну постанову.
Згідно п. 9.9 п. 9.10 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, виконавчі провадження, які були завершені до 2014 року включно, станом на 07.12.2018рю знищені. У зв'язку із чим, у посадових осіб Центрального відділу державної виконавчої служби в м. Черкаси відсутня можливість надати більш детальну інформацію. (а.с. 19).
Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 є батьком позивача ОСОБА_1, що вбачається із свідоцтва про його народження (а.с. 9), проте останній, як єдиний спадкоємець не може отримати спадщину, яка відкрилась після його смерті, оскільки на спадкове майно накладено арешт постановами державного виконавця, що вбачається з постанови нотаріуса Другої черкаської нотаріальної контори ОСОБА_4 про відмову у вчинення нотаріальних дій (а.с. 20).
Таким чином, з метою захисту свого порушеного права на отримання спадщини після смерті батька, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» від 27.08.1976 №6(в редакції від 30.06.1978 №5) надані роз'яснення, що вимоги особи, які ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові №5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», роз'яснив, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні. Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Нормами частин 1 та 2 ст. 321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути обмежена в здійсненні права власності лише у випадках та в порядку, встановленому законом.
Згідно до ст. 391 ЦК України, власник майна може вимагати скасування заборон в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 під поняттям «охоронювані законом інтереси», що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об'єктивний і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції Законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.
За правилами ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на момент винесення постанови про накладення арешту), арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» (чинна редакція) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Позивач має намір розпорядитися належним йому правом, а саме оформити спадщину після смерті батька, проте через наявність арешту позбавлений можливості це зробити. Таким чином, арешт накладений на майно порушує право власності позивача.
Виходячи з вищевикладеного, суд враховує, що на час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяжень) накладених на майно, порушується право позивача на спадщину, внаслідок чого він позбавлена змоги оформити спадщину після смерті батька, проте підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб, а саме шляхом зняття арешту з майна.
Керуючись ст.ст.4, 12, 81, 237, 263-265, 268 ЦПК України, Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», суд -
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (ЄДРПОУ 36157425, адреса: пр-т Хіміків, 50, м. Черкаси) про звільнення майна з-під арешту - задовольнити.
Зняти арешт накладений на підставі постанови АА 348117 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 18.11.2005 року, постанови АА 348137 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 04.05.2006 року та постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 19.11.2010 року на квартиру АДРЕСА_4, звільнивши з під арешту спадкове майно ОСОБА_2 померлого 05.02.2018 року виключивши з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис від 29.11.2005 року за номером 2638435, вчинений реєстратором: Перша черкаська державна нотаріальна контора (м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд. 255), запис від 02.06.2006 року за номером 3290712, вчинений реєстратором: Перша черкаська державна нотаріальна контора (м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд. 255), та запис від 04.03.2011 року за номером 10906016, вчинений реєстратором: Черкаська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (м. Черкаси, вул. Університетська, 33/1, к. 307).
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий: ОСОБА_5