Справа № 591/511/19
Провадження № 2-а/591/94/19
07 березня 2019 року Зарічний районний суд м. Суми в особі головуючого - судді Сидоренко А.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора СР ППУ Недригайлівського ВП лейтенанта поліції ОСОБА_2 про визнання дій відповідача протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач ОСОБА_3 25 січня 2019 року звернувся до суду з вказаним позовом та свої вимоги мотивує тим, що 11 січня 2019 року, він, рухаючись у напрямку м. Суми, у смт. Недригайлів був зупинений інспектором СРПП Недригайлівського ВП ОСОБА_2, начебто за порушення п.2.3. «в» та п.9.9 Правил дорожнього руху України. Вважає, що зупинка транспортного засобу та винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ДПО18 № 117935 та застосування адміністративної відповідальності у формі штрафу у розмірі 425 гривень є незаконними з наступних підстав.
Позивач зазначає, що в його діях порушень Правил дорожнього руху не було. На відстані інспектор не міг встановити чи застосовував він паски безпеки, а під час зупинки транспортного засобу не міг фіксувати цього, так як він зупинивши транспортний засіб відстібнув пасок безпеки для зручності, дістав документи на автомобіль та водійське посвідчення, які знаходилися у «бардачку» автомобіля та вийшов з нього. Подальше спілкування з інспектором відбувалося поза межами транспортного засобу. Щодо порушення п.9.9. Правил дорожнього руху, як зазначено у Постанові, то повідомив, що під час зупинки транспортного засобу він в першу чергу дістав документи, почав виходити з автомобіля і одночасно ввімкнув аварійну сигналізацію, так як і передбачено Правилами дорожнього руху. У жодному пункті правил не вказано у який момент має бути ввімкнена аварійна сигналізація, а п.9.9 ПДР лише вказує про те, що аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.
Отже, інспектор не представився, не назвав своє звання, прізвище, ім'я, по батькові, не пояснив підстав для зупинення транспортного засобу, а також суть та мету своїх дій, порушивши вимоги Закону про поліцію. Всі його вимоги навести підстави для зупинки автомобіля були проігноровані. У той момент як він тільки-но передав документи інспектору, він одразу почав заповняти постанову, у якій вже завчасно у графі, де зазначається стаття Кодексу України про адміністративні порушення, вже була зазначена ст. 122-2 КУпАП, а також на відривній частині постанови, де квитанція, були заповнені графи під номером 3 та 5, тобто інспектору залишалося вписати особисті дані позивача та час. До того ж, зауважує, що ст.122-2 КУпАП передбачає відповідальність особи за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу, але ніяк не про користування пасками безпеки чи використання аварійної світлової сигналізації, що у свою чергу викликає сумніви щодо порядності та компетентності інспектора.
Позивач зауважує, що незаконно розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, відповідач не дав йому можливості скористатися правами, передбаченими ст.268 КУпАП у повному обсязі. Крім того, інспектор проігнорував вимоги ч.2 ст.33 КУпАП. Розгляд справи на дорозі, на місці зупинки транспортного засобу, унеможливило виконання вимог ст.245 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. Окрім того, інспектором під час його заперечень проти складання постанови вербально (потираючи руки одна об одну, прихлопуючи ними) подавалися знаки про можливість домовитися. Крім цього, при винесенні постанови по справі інспектором не було роз'яснено йому право на оскарження постанови та не повідомлено строк, протягом якого він може звернутися з оскарженням, чим були порушені його права на захист. В постанові він поставив підпис там, де йому сказав відповідач, при цьому нічого не пояснюючи.
Посилаючись на вказані обставини, просить суд визнати дії відповідача протиправними, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №117935 від 11 січня 2019 року.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 05 лютого 2019 року у справі за вказаним адміністративним позовом відкрите провадження, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Копія позовної заяви та доданих до неї документів направлено відповідачу разом з інформацією про процесуальні права.
18 лютого 2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача ОСОБА_2, згідно якого зазначає, що 11 січня 2019 близько 14.40 під час несення служби по ОГП Недригайлівського району та здійснюючи нагляд за дорожнім рухом в смт. Недригайлів, вул. Сумська, ним був помічений автомобіль марки Форд д.н.з ВМ 3600 ВМ під керуванням гр. ОСОБА_1, котрий не виконав п. 23. «В» ПДР України (не користування пасками безпеки) за, що і був зупинений ним, та після зупинки транспортного засобу водій не виконав вимоги п. 9.9. «Б» ПДР України та не увімкнув аварійну світлову сигналізацію після зупинки транспортного засобу працівником поліції. На місці була винесена постанова за ст. 122 ч.2 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. На місці було проведено відео фіксацію даного правопорушення службовою нагрудною камерою. Позов вважає не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що відповідно до п.9.9 «б» ПДР України, аварійна сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу працівника поліції. Вважає, що доводи, наведені позивачем без їх доказового підтвердження, спростовуються обґрунтованою його позицією та наданими ним доказами, які в своїй сукупності є свідченням наявності в діях ОСОБА_1В, складів інкримінованих йому адміністративних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст.122 КУпАП. Крім того, визначений розмір адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн. здійснено в межах санкції, передбаченої ч.2 ст.122 КУпАП за більш тяжке порушення, із дотримання принципу законності та з "...досягненням справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи", що також узгоджується з правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеною в рішеннях від 24 березня 2005 року у справі Фрузен проти Росії" та від 09 червня 2005 року у справі «Бакланов проти Росії». Просить відмовити у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що постановою по справі про адміністративне правопорушення від 11 січня 2019 року, винесеної інспектором СР ППУ Недригайлівського ВП лейтенанта поліції ОСОБА_2, на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП. В постанові зазначено, що 11 січня 2019 року о 14 год.40 хв. по вул. Сумській смт. Недригайлів водій ОСОБА_1 був зупинений за порушення п.2.3 «В» та при зупинці транспортного засобу не виконав п. 9.9 ПДР України та не увімкнув аварійну світлову сигналізацію (після зупинки даного транспортного засобу працівниками поліції) (а.с.7).
Згідно п. 2.3 «в» ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися особі, яка навчає водінню, якщо за кермом учень, а в населених пунктах, крім того, водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких заважають користуватися ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів і таксі.
Відповідно до п. 9.9. «б» аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.
Ст. 122-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Ст. 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до положень ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Вирішуючи питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, суб'єкт владних повноважень (чи суд) встановлює наявність складу адміністративного правопорушення (проступку).
Як встановлено під час вивчення матеріалів справи, відповідачем було прийнято рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення за ст. 122-2 КУпАП в сумі 425 грн. з підстав порушення ним п. 9.9 б ПДР, що виразилось у тому, що водій рухався в транспортному засобі, будучи не пристебнутим пасками безпеки та не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію (після зупинки працівниками поліції).
Проте об'єктивна сторона правопорушення, відповідальність за порушення якої передбачена ст. 122-2 КУпАП, не передбачає зазначену в постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підставу - не ввімкнення аварійної світлової сигналізації після зупинки працівниками поліції.
Вирішуючи питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, суб'єкт владних повноважень (чи суд) встановлює наявність складу адміністративного правопорушення (проступку).
Особлива частина КУпАП України дає поняття складу адміністративного проступку - об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єктивна сторона та суб'єкт адміністративного проступку, які встановлюють нерозривну єдність.
Тобто, приймаючи рішення про вчинення адміністративного правопорушення позивачем та притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 122-1 КУпАП, відповідач не врахував того, що за порушення п. 2.3 «в» та п.9.9 «б» ПДР зазначеною нормою відповідальність не передбачена.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно до абзацу 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених ч.ч. 1 та 2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Статтею 283 КУпАП встановлено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:
дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;
транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);
технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис;
розмір штрафу та порядок його сплати;
правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;
відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 Кодексу).
Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Таким чином, винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення можливе лише після розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Ст. 279 КУпАП встановлено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.
Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Таким чином, приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З зазначених норм законодавства вбачається, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Відповідачем надано відзив на позов, до якого приєднано відеозапис, при дослідженні якого вбачається порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
З відеозапису вбачається, що після зупинки позивача відповідач повідомив йому підстави зупинки. Після здійснення перевірки документів позивача, відповідач склав постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності. При цьому відповідачем не роз'яснено права позивачу, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а пояснення запропоновано надати вже після складення постанови про адміністративне правопорушення. Також відеозапис не містить відображення обставин того, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності враховано його пояснення, особу порушника, досліджені докази, розглянуто можливі клопотання позивача.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вказане відповідачем в порушення ст. 77 КАС України не доведено правомірність свого рішення.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для задоволення заявленого ОСОБА_1 адміністративного позову.
Відповідно до п.3 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 78, 241-246, 257-262, 286 КАС України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) задовольнити.
Скасувати постанову, винесену інспектором СР ППУ Недригайлівського ВП лейтенанта поліції ОСОБА_2 (місцезнаходження: вул. Незалежності, 17, смт. Недригайлів, Сумської області, 42100) про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП018 № 117935 від 11 січня 2019 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-2 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 425 грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.П.Сидоренко