Справа № 502/359/18
(заочне)
06 березня 2019 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Манжос Н. В.,
за участю секретаря судового засідання Припас А. О.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу,
Позивач ОСОБА_1 звернулась 05.03.2018 року до Кілійського районного суду Одеської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних.
Вобґрунтування первісної позовної заяви та уточненої позовної заяви від 18.04.2018 року позивач зазначила, що 24.04.2017 року вона надала ОСОБА_2 позику - грошові кошти в розмірі 25 000 доларів США та 30 000 гривень, загальна сума позики становить 698 317 гривень 50 копійок. Зазначені обставини підтверджуються розпискою, складеною відповідачем власноруч 24.04.2017 року, згідно якої відповідач зобов'язався повернути кошти в жовтні 2017 року.
В зв'язку з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача борг в розмірі 715 718 гривень 04 копійок, який складаєтьсяз: простроченого грошового зобов'язання за договором позики у розмірі 698 317, 50 гривень; індексу інфляції у розмірі 13 268, 03 гривень та 3 % річних від простроченої заборгованості, які складають 4132, 51 гривні, разом з сумою судових витрат.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Відповідач, ОСОБА_2, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи за зареєстрованим місцем проживання в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення судового засідання або проведення розгляду справи за його відсутності, суду не надав.
На підставі письмової заяви позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст.ст. 223, 247, 280 ЦПК України.
Дослідивши позовну заяву та докази по справі, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:
Згідно розписки від 24.04.2017 року встановлено, що ОСОБА_2, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 взяв у борг у ОСОБА_1, 25 000 американський доларів США та 30 000 гривень. Зобов'язався у жовтні місяці повернути 100 (сто) тон сирця рису білого 68 % та 100 (сто кілограмів), /а. с. 6/.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином у відповідності з умовами договору та вимогами ЦК України.
Згідно статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.
Відповідно ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Згідно ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Висновок Верховного Суду України, викладений у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.09.2013 № 6-63цс13, зазначає, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу, позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду, та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
У відповідності до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як зазначено в ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 715 718 гривень 04 копійки, однак, як свідчить надана розписка відповідача від 24.04.2017 року, останній зобов'язується повернути у жовтні місяці 100 (сто) тон сирця рису білого 68% та сто кілограмів.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Разом з тим, заявлені позивачем вимоги не підтвердженні жодним належним доказом.
Враховуючи викладене, суд вважає, що підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 боргу за борговою розпискою, немає, а отже в задоволені позову необхідно відмовити.
Оскільки в задоволені вимог позивача про стягнення з відповідача основного боргу за борговою розпискою суд відмовляє, то у позивача відсутні правові підстави для покладення на відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у відповідності до правил ст. 625 ЦК України, а, отже, і в цій частині вимог необхідно відмовити.
Враховуючи, що підстави для задоволення позовних вимог судом не встановлені, судові витрати, відповідно вимог ст. 141 ЦПК України, суд залишає по фактично понесеним.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 223, 247, 258, 259, 263, 265, 280, 282, 354 ЦПК України, ст. ст. 202,524, 525, 612, 1049 ЦК України, суд,-
У задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_3