Дата документу 04.03.2019
Справа № 501/2038/17
1-кп/501/49/19
04 березня 2019 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурорів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
потерпілого - ОСОБА_6 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7 ,
перекладача - ОСОБА_8 ,
експерта - ОСОБА_9 ,
захисника - адвоката ОСОБА_10 ,
обвинуваченого - ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську Одеської області кримінальне провадження №12017160160000611 від 16 травня 2017 року за обвинуваченням:
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Петропавловськ-Камчатський Російської Федерації, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, одружений, працює приватним підприємцем, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,
10 травня 2017 року, приблизно о 16 годині 40 хвилин, ОСОБА_11 на парковці перед входом до крамниці «33 квадратних метра», розташованої за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Віталія Шума, 4а, під час конфлікту з потерпілим ОСОБА_6 , умисно наніс останньому декілька ударів руками в обличчя та скроневу частину голови зліва, внаслідок чого ОСОБА_6 завдано забій м'яких тканин голови із саднами лівої скроневої і виличної ділянки голови, які мають незначні швидкоплинні наслідки, тривалістю не більше шести діб, і за цим критерієм, згідно з п.2.3.5 та 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (далі - Правила), належать до легких тілесних ушкоджень.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_11 свою вину у вчинені кримінального правопорушення не визнав, цивільні позови потерпілого та прокурора в інтересах ДЗ «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті МОЗ України» не визнав, та показав суду, що 10 травня 2017 року він разом з дружиною - ОСОБА_12 та донькою - ОСОБА_13 , на своєму автомобілі прибув до крамниці «33 квадратних метра», яка розташована на вул. Віталія Шума, 4а, в м. Чорноморську, на зустріч, яку призначив ОСОБА_14 , з метою з'ясування обставин неналежного виконання останнім послуг по ремонту ключа від автомобіля доньки. Це було приблизно о 16 годині 20 хвилин - 16 годині 30 хвилин. Під час зустрічі ОСОБА_14 почав грубо розмовляти, кинув на капот автомобіля гроші, які отримав за неякісно проведену роботу і почав рухатись у напрямку крамниці «33 квадратних метра». Всі ці дії бачила його дружина - ОСОБА_15 , яка наздогнала ОСОБА_14 , зупинила його і почала з ним розмовляти. В цей час він побачив, що ОСОБА_14 раптово намагався своєю рукою обхватити дружину, та вдарив її в голову своєю головою, від чого та впала. Він намагався відтягнути ОСОБА_14 , але той завдав йому удар головою в підборіддя та почав наносити удари руками, а він захищався від нападу ОСОБА_14 , ставлячи блоки від його ударів. Він не бачив, як ОСОБА_15 перед цим взяла з кармана ОСОБА_14 мобільний телефон. Дії потерпілого припинив свідок ОСОБА_16 , який почав розбороняти їх та кричав ОСОБА_14 чому він вдарив жінку. Жодних тілесних ушкоджень ОСОБА_14 він не спричиняв.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 не оспорював обставини кримінального правопорушення, підтримав обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_11 , підтримав свій цивільний позов.
Дослідивши докази, суд доходить таких висновків.
Винуватість ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується дослідженими судом доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_6 показав суду, що 10 травня 2017 року, в період з 16-00 години до 16 години 30 хвилин, до нього в крамниці «33 квадратні метри» підійшов Кожедуб, який у грубій формі вказав на необхідність вийти на вулицю для бесіди. Спочатку він відмовлявся, а потім вийшов, де на парковці біля зазначеного магазину між ним та ОСОБА_17 відбулась бесіда, під час якої останній пред'явив йому претензій з приводу неналежного ремонту ключа від автомобіля його доньки, наполягав на тому, щоб він сів в його автомобіль та проїхав до іншого майстра з метою з'ясування обставин поломки ключа. Він відмовлявся, залишив на капоті автомобіля Кожедуба грошові кошти, які йому заплатила його донька за ремонт ключа, та пішов у напрямку магазина «33 квадратні метри». У цей час його догнала дружина ОСОБА_17 - ОСОБА_15 , яка почала наполягати на тому щоб він поїхав з ними до іншого майстра і несподівано для нього вихопила з нагрудного кармана його сорочки мобільний телефон, який сховала за свою спину, тримаючи в руці. У цей час Кожедуб знаходився на відстані менше ніж метр від нього і бачив ці дії ОСОБА_15 . Як тільки він здійснив спробу забрати у ОСОБА_15 свій мобільний телефон, Кожедуб одразу ж своєю рукою відсторонив його від ОСОБА_15 . Знову спробувавши забрати у ОСОБА_15 свій мобільний телефон, він своєю рукою намагався дотягнутись до руки ОСОБА_15 , в якій був його мобільний телефон і яка була за спиною останньої. Не втримавшись на ногах він впав разом з ОСОБА_18 на дорогу та не виключає, що при паданні вони могли вдаритися головами, тому, що він впав безпосередньо на неї. В цей час він ніяких ударів ОСОБА_15 не завдавав. Разом з тим, Кожедуб почав наносити йому удари кулаками в голову, а він, захищаючись від ударів Кожедуба, відступати. Дії Кожедуба зупинив свідок ОСОБА_16 . Після цих подій у нього була кров на голові та він викликав поліцію. За його участю проводився співробітниками поліції огляд місця події, після якого у відділі поліції він отримав направлення на медогляд. Приблизно о 21-00 годині він звернувся до травмпункту, де йому надали медичну допомогу, зафіксували тілесні ушкодження. Наступного дня він був у судово-медичного експерта, який його оглядав, з цього ж дня він знаходився на стаціонарному лікуванні.
Свідок ОСОБА_19 показала суду, що 10 травня 2017 року, вона, перебуваючи на своєму робочому місці в приміщенні крамниці «33 квадратних метри», з відстані близько 15-20 метрів спостерігала за конфліктом, який виник між ОСОБА_14 , ОСОБА_17 та ОСОБА_15 . Вона бачила, як ОСОБА_15 вихопила з нагрудного кармана сорочки ОСОБА_14 мобільний телефон і як Кожедуб нападав на ОСОБА_14 та наносив йому декілька ударів руками в голову, ОСОБА_14 відступав від нього через що вони перемістились на декілька метрів. При цьому ОСОБА_14 не наносив удари Кожедубу. Нанесення ОСОБА_17 ударів ОСОБА_14 закінчилось, коли з машини, яка була припаркована біля входу до магазину, вийшов чоловік та став між ОСОБА_14 та ОСОБА_17 . Свідок ОСОБА_20 також вказала, що після бійки вона бачила кров на голові ОСОБА_14 .
Свідок ОСОБА_21 показав суду, що під час конфлікту він знаходився в машині, припаркованій біля входу до магазину. Сидячи за кермом, він спостерігав у дзеркало заднього виду, як ОСОБА_15 взяла з нагрудного кармана ОСОБА_14 мобільний телефон та сховала його собі за спину, після чого ОСОБА_14 потягнувся його забрати. В цей момент він почав виходити з машини та побачив вже тільки, як ОСОБА_17 штовхнув ОСОБА_14 . Як били жінку він не бачив.
Свідок ОСОБА_22 показав суду, що він здійснював ремонт ключа від автомобіля, який належить доньці обвинуваченого, вона і здійснювала оплату у розмірі 1500 гривень. З проханням допомогти в ремонті до нього звертався ОСОБА_14 , так як ключ у нього зламався під час виготовлення.
Винуватість ОСОБА_11 підтверджується також дослідженими судом матеріалами кримінального провадження:
-заявою потерпілого до поліції від 16 травня 2017 року (т.1, а.с.98), згідно з якою 10 травня 2017 року особа на ім'я ОСОБА_23 на парковці супермаркету «33 квадратних метра», розташованого за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Віталія Шума, 4а, заподіяла йому тілесні ушкодження шляхом нанесення ударів кулаком у голову;
- медичними довідками стаціонару ДЗ «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті МОЗ України» від 10 травня 2017 року (т.1, а.с.99, 131), відповідно до якої потерпілий звернувся до травмпункту зазначеного закладу, де останньому був поставлений діагноз: «Забій м'яких тканин обличчя зліва, забійні садна лівої щоки, диспорзія латеральної бокової зв'язки лівого колінного суглобу»;
- медичними документами та медичною картою стаціонарного хворого ОСОБА_6 (т.1, а.с.100-103, т.2, а.с.110-122, 127-142), відповідно до яких 11 травня 2017 року потерпілого було госпіталізовано до ДЗ «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті МОЗ України» з діагнозом «Закрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку»; виявлено гранулюючий забій в області лівої скроні, забій нижньої щелепи зліва, набряк м'яких тканин у скроневій області та області нижньої щелепи зліва;
- актом судово-медичного дослідження (обстеження) № 69 від 10 червня 2017 року (т.1, а.с.226-227), відповідно до якого у потерпілого під час огляду був виявлений забій м'яких тканин з саднами лівої виличної області. Згідно медичної документації ОСОБА_14 був встановлений діагноз: «Закрита черепно-мозкова травма. Геморагічний забій головного мозку середнього ступеню тяжкості. Помірно виражений цефалічний гіпертензійно лікворний синдроми. Церебрастинічний синдром. Гранулюючий забій у скроневої області зліва. Забій нижньої щелепи зліва». Встановлені під час комп'ютерної томографії головного мозку органічні зміни головного мозку не відповідають локалізації типових вогнищ забою головного мозку і відображені у «Виписці-епікризі з історії хвороби» клінічні дані неврологічного статусу ОСОБА_14 не відповідають типовій об'єктивній клінічній картині закритої черепно-мозкової травми у формі забою головного мозку середнього ступеню тяжкості. За даними «Консультативного висновку фахівця», консультанта лікаря - рентгенолога виявлені органічні зміни не виключають ймовірності наявності у потерпілого вродженого ураження судин головного мозку у вигляді артеріовенозної мальформації. Тому вказаний діагноз не враховувався при визначенні ступеню тяжкості тілесних ушкоджень у ОСОБА_14 . Відображені у «Виписці-епікризі з історії хвороби» клінічні дані неврологічного статусу ОСОБА_14 відповідають клінічній картині закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку, яка могла бути утворена одночасно з забоєм м'яких тканин з саднами лівої виличної області від дії тупого предмета і у строк, на який вказував обстежений, які за своїм характером і перебігом зазвичай призводять до розладу здоров'я на строк понад шість діб і не більше трьох тижнів і за цим критерієм, згідно з п.2.3.3 Правил відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я;
- протоколом огляду місця події від 10 травня 2017 року з фототаблицею до нього (т.1, а.с.112-113),
-протоколами тимчасового доступу до речей і документів (т.1, а.с.118-120, т.2, а.с.144) та описами вилучених речей (т.1, а.с.121, т.2, а.с.145), відповідно до яких з крамниці «33 квадратних метра», розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , вилучено запис з камери відеоспостереження з парковки зазначеної крамниці за 10 травня 2017 року, який записано на DVD-диск,
- протоколом огляду DVD-диску з вилученим відеозаписом з камер відеоспостереження з крамниці «33 квадратних метра», (т.1, а.с.122), долученого до кримінального провадження у якості речового доказу (т.1, а.с.123-124),
- дослідженими в судовому засіданні відеозаписами з парковки крамниці «33 квадратних метра» за 10 травня 2017 року, на яких зафіксовано заподіяння обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_14 10 травня 2017 року на парковці крамниці «33 квадратних метра», розташованої за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. В.Шума, 4а (т.1, а.с.124, т.2, а.с.145).
В судовому засіданні були також допитані у якості свідків дружина ОСОБА_11 - ОСОБА_12 , та донька ОСОБА_11 - ОСОБА_13 .
Так, допитана у якості свідка ОСОБА_12 пояснила, що 10 травня 2017 року вона разом з ОСОБА_17 та ОСОБА_24 приїхали до крамниці «33 квадратні метри» на зустріч з ОСОБА_14 . Кожедуб та ОСОБА_14 розмовляли між собою на підвищених тонах. Вона до них підійшла та побачила в кармані ОСОБА_14 мобільний телефон, через що у неї виникли підозри, що потерпілий знімає цю розмову на відеокамеру мобільного телефону. З метою щоб ОСОБА_14 не міг нікуди передати відеозапис, вона забрала з карману ОСОБА_14 зазначений мобільний телефон і руку з мобільним телефоном завела за свою спину, при цьому Кожедуб не бачив ці її дії. У цей час ОСОБА_14 напав на неї, своєю головою наніс їй удар в область носа, повалив її на землю, подальші дії Кожедуба вона точно не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_13 надала показання, аналогічні свідченням Микулинської, зазначивши, що бачила як ОСОБА_14 здійснив різкий мах головою у бік обличчя Микулинської, завдавши удар, після цього між ОСОБА_17 та ОСОБА_14 була бійка, яку припинив свідок ОСОБА_25 . Вона не бачила як ОСОБА_15 забрала мобільний телефон у ОСОБА_14 .
Однак, показання цих свідків суд оцінює критично через їх родинний зв'язок та очевидне намагання захистити обвинуваченого.
В судовому засіданні також був допитаний свідок ОСОБА_26 , який показав, що 10 травня 2017 року він перебував біля магазину «33 квадратні метри» та почув сварку між ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . Він бачив, як ОСОБА_14 завдав жінці удар головою в ніс, після чого вона впала. Кожедуб руками відсторонив ОСОБА_14 , при цьому Кожедуб не наносив удари останньому.
Пояснення свідка ОСОБА_15 про нанесення їй ОСОБА_14 удару головою, що начебто Кожедуб не бачив моменту коли вона забрала у ОСОБА_14 мобільний телефон, пояснення свідка ОСОБА_24 про те, що ОСОБА_14 здійснив різкий мах головою у бік обличчя ОСОБА_15 , завдавши їй удар, пояснення свідка ОСОБА_27 про те, що ОСОБА_14 завдав ОСОБА_15 удар головою в ніс, після чого остання впала, а Кожедуб лише руками відсторонив ОСОБА_14 , не наносячи удари потерпілому, спростовуються об'єктивними даними, які містяться на вищезазначеному відеозаписі камери зовнішнього спостереження крамниці «33 квадратних метра», дослідженим в судовому засіданні.
Судом був досліджений наданий стороною обвинувачення висновок судово-медичного експерта №145 від 06 вересня 2017 року (т.1, а.с.105-107), відповідно до якого ОСОБА_14 завдано ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку, які за своїм характером і перебігом зазвичай призводять до розладу здоров'я на строк понад шість діб і не більше трьох тижнів і за цим критерієм, згідно з п.2.3.3 Правил належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
З цих підстав дії ОСОБА_11 було кваліфіковано за ч.2 ст.125 КК України.
Допитаний під час судового розгляду експерт ОСОБА_28 підтвердив наданий ним висновок №145 від 06 вересня 2017 року та зазначив, що ОСОБА_14 були спричинені легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Однак, в судовому засіданні був досліджений висновок комісійної судово-медичної експертизи № 257 від 09 листопада 2018 року (т.2, а.с.48-62), відповідно до якого у ОСОБА_14 , згідно із результатами огляду 11 травня 2017 року, був виявлений забій м'яких тканин голови із саднами лівої скроневої і виличної ділянки голови. Ці ушкодження мають незначні швидкоплинні наслідки, тривалістю не більше шести діб, і за цим критерієм, згідно з п.2.3.5 та 4.6 Правил, належать до легких тілесних ушкоджень. Зазначені ушкодження могли утворитись 10 травня 2017 року та спричинені дією тупих предметів, могли бути отримані у результаті ударів тупих предметів, можливо, неозброєною рукою, або ногою, у ділянку голови. Не можна також виключити, що частина ушкоджень могла бути отримана при ударі о тупий предмет при падінні. Слід зазначити, що перелічені у медичній документації об'єктивні неврологічні дані є недостатніми для встановлення діагнозу закритої черепно-мозкової травми. Тому діагноз закритої черепно-мозкової травми, згідно п. 4.6. Правила не може бути прийнятий до уваги при встановленні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень і не підлягає судово-медичній оцінці, передбаченої п. 4.9 Правил.
З цих підстав, оцінюючи висновки комісійної експертизи як більш кваліфіковані за статусом, суд вважає за необхідне перекваліфікувати дії обвинуваченого з ч.2 на ч.1 ст.125 КК України.
Таким чином, ОСОБА_11 своїми умисними діями, що виразилися в заподіянні потерпілому умисного легкого тілесного ушкодження, вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.125 КК України.
Доводи обвинуваченого щодо його невинуватості суд оцінює критично, як його бажання штучно змоделювати обставини подій кримінального правопорушення вигідні йому, а свої дії оцінює як необхідна оборона від нападу потерпілого ОСОБА_14 на його дружину та його самого, намагаючись уникнути кримінальної відповідальності.
Доводи обвинуваченого спростовуються викладеними вище доказами.
Судом були вивчені також докази, надані стороною захисту:
-витяг з журналу талонів (т.1, а.с.207-208) щодо надходження до Чорноморського ВП Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області заяви від ОСОБА_12 про подію 10 травня 2017 року,
-заява ОСОБА_11 до поліції про вчинення потерпілим щодо нього кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.129, ч.2 ст.296 КК України (т.2, а.с.7),
-світлини ОСОБА_12 та ОСОБА_6 (т.2, а.с.8-9),
-висновок судово-медичної експертизи щодо тілесних ушкоджень ОСОБА_12 (т.2, а.с.20-29),
-медична документація ОСОБА_12 (т.2, а.с.30-35).
Проте вказані докази не спростовують висновків суду щодо винуватості обвинуваченого.
Твердження сторони захисту, що вказаний відеозапис не був відкритий на стадії надання доступу до матеріалів досудового розслідування, не відповідає дійсності. Як свідчить протокол надання доступу до матеріалів досудового розслідування напроти запису «Диск» (до речі який був єдиний на стадії досудового розслідування) міститься підпис обвинуваченого. Те, що конверт з диском не був відкритий, свідчить про фактично не огляд його під час зазначеної процесуальної дії. Разом з тим, доступ до матеріалів досудового розслідування не передбачає примусового ознайомлення підозрюваного з тим чи іншим доказом, а тільки свідчить про надання можливості ознайомитись з ними. Суд також звертає увагу, що під час судового розгляду учасники вказували, що зазначений відеозапис різними шляхами потрапив до них під час досудового розслідування та вони ознайомлювались з ним ще до закінчення досудового розслідування і були обізнані з його змістом.
Судом критично оцінюється твердження сторони захисту, що зазначений відеозапис не є оригіналом, а копія з копії, яка сумнівно тривалий час зберігалась у крамниці «32 квадратних метра».
Згідно ч. 3 ст. 99 КПК України оригіналом електронного документа є його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.
Тобто отримання копії електронного документа не обмежує можливість отримання його шляхом неодноразового копіювання без втрати його якості та змісту. В судовому засіданні оглянуто відеозапис зазначених подій, який був вилучений стороною обвинувачення на підставі дозволу суду на доступ до документів. Учасники судового процесу, в тому числі і сторона захисту, не висловили обґрунтованих сумнівів, що це повний відеозапис кримінального правопорушення та має відмінності від того запису, який вони бачили на стадії досудового розслідування.
Судом також враховується наступна практика Європейського суду з прав людини.
Згідно рішення у справі «Яременко проти України» (заява №32092/02, пп.75,76 12.06.2008р.) завдання Суду не полягає в тому, щоб принципово визначати, чи можуть бути прийнятними певні види доказів (наприклад, докази, здобуті, з точки зору національного закону, в незаконний спосіб) або чи був заявник справді винуватим. Питання, яке Суд має вирішити, полягає у визначенні, чи було справедливим провадження у справі загалом, включаючи спосіб, у який були отримані докази. При цьому має бути оцінена відповідна «незаконність» і, якщо це стосується порушення іншого конвенційного права, має бути оцінений характер виявленого порушення (див., зокрема, «Хан проти Сполученого Королівства» (Khan v. the United Kingdom), № 35394/97, п. 34, ECHR 2000-V; «P.G. і J.H. проти Сполученого Королівства» (P.G. and J.H. v. the United Kingdom), N 44787/98, п. 76, ECHR 2001-IX; і «Аллан проти Сполученого Королівства» (Allan v. the United Kingdom), N 48539/99 п. 42, ECHR 2002-IX). Визначаючи, чи було провадження у справі загалом справедливим, також має враховуватись, чи було дотримано прав на захист. Слід, зокрема, розглянути, чи заявникові була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання. Крім того, має бути врахована якість таких доказів і, зокрема, те, чи породжують обставини, за яких вони були отримані, будь-який сумнів щодо їхньої достовірності й точності. При тому, що питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (див., зокрема, згадані вище рішення у справах Хана, пп. 35, 37, та Аллана, п.43).
Згідно рішення у справі «Кобець проти України» (заява № 16437/04, п.43, 14 лютого 2008 року) суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п.282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
За таких обставин суд визнає, що використання копії відеозапису з камер відеоспостереження з парковки крамниці «33 квадратних метра» за 10 травня 2017 року не суперечить вимогам справедливості, гарантованої пунктом 1 статті 6 Конвенції. Відсутні будь-який сумнів щодо його достовірності й точності, а сам доказ має дуже вагомий характер, відсутній ризик його недостовірності, тому необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується.
Дослідивши дані про особу обвинуваченого, суд встановив, що він раніше не судимий (т.1, а.с.133-134), за місцем мешкання характеризується як особа, щодо якої скарг не надходило (т.1, а.с.127), на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває (т.1, а.с.128-129).
Обставин, що обтяжують або пом'якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Згідно досудової доповіді служби з питань пробації виправлення обвинуваченого, який не становить високої небезпеки для суспільства, можливе без позбавлення або обмеження волі за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, необхідних для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, та покладанням на обвинуваченого обов'язків, передбачених ст.76 КК України (а.с.93-95).
При призначенні обвинуваченому покарання, необхідного та достатнього для його виправлення та попередження нових злочинів, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують його покарання, задовільний матеріальний стан, та вважає, що йому має бути призначене покарання у вигляді штрафу.
Потерпілий ОСОБА_6 звернувся до суду з цивільним позовом до обвинуваченого, стверджуючи, що вчиненим злочином йому завдана майнова шкода, пов'язана з витратами на лікування та втраченим заробітком, моральна шкода, пов'язана із заподіянням йому моральних і фізичних страждань, а також потерпілий просив стягнути з обвинуваченого витрати на правову допомогу.
Потерпілий просив стягнути з обвинуваченого на свою користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2455,72 грн, втрачений заробіток у сумі 4480,00 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди - 15000,00 грн, а також витрати на правову допомогу у сумі 6000,00 грн. (т.1, а.с.11-13).
Прокурор Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_4 звернулась до суду в інтересах державного закладу «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті МОЗ України» з цивільним позовом до обвинуваченого про стягнення з нього витрат, пов'язаних зі стаціонарним лікуванням потерпілого ОСОБА_6 у розмірі 3303,88 грн. (т.1, а.с.19-22, 56-59).
Згідно зі ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно із ч.1 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» №11 від 07 липня 1995 року у кримінальному провадженні відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого може покладатися тільки на особу, вина якої у вчинені злочину встановлена обвинувальним вироком суду.
Обвинувачений цивільні позови не визнав.
Суд вважає, що неправомірними діями обвинуваченого, внаслідок яких потерпілому були заподіяні тілесні ушкодження, потерпілому також було заподіяно моральної шкоди, яка виразилася в його моральних стражданнях, погіршенні його психічного й фізичного здоров'я та в істотній зміні його нормальних життєвих зв'язків.
Суд вважає, що з урахуванням глибини й тривалості моральних страждань потерпілого на його користь із обвинуваченого слід стягнути 5000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Розмір цивільного позову потерпілого, в частині витрат на лікування, підтверджується фіскальними чеками на суму 2455,72 грн (т.2, а.с.165-166).
Витрати на правову допомогу потерпілим не підтверджено. Потерпілим не доведено, що на час зазначених подій він офіційно здійснював підприємницьку діяльність, у зв'язку з чим вимоги щодо відшкодування втрати їм заробітку не підлягають задоволенню.
Розмір цивільного позову прокурора підтверджується кошторисом витрат на стаціонарне лікування потерпілого (а.с.38-40, 75-77).
За таких обставин цивільний позов потерпілого підлягає задоволенню частково, а прокурора - у повному обсязі.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 370374 КПК України,
Визнати ОСОБА_11 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, і призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 грн.
Речові докази: DVD-диски (т.1, а.с.124, т.2, а.с.145) - зберігати в матеріалах кримінальної справи.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_11 на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2455,72 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди - 5000,00 грн.
В решті вимог потерпілого ОСОБА_6 - відмовити.
Позов прокурора Іллічівської міської прокуратури Одеської області задовольнити, стягнути з ОСОБА_11 на користь державного закладу «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті МОЗ України» вартість стаціонарного лікування потерпілого ОСОБА_6 у розмірі 3303,88 грн.
Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Іллічівський міський суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя