Справа № 492/58/18
Провадження № 2/492/33/19
21 лютого 2019 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Варгаракі С.М.,
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Арциз цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Главанської сільської ради Арцизького району Одеської області та ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та Главанської сільської ради Арцизького району Одеської області про визнання права власності в порядку спадкування,
19.01.2018 р. ОСОБА_2 позивач звернувся із зазначеним позовом до Главанської сільської ради Арцизького району Одеської областіпро визнання за ним права власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,27 га, розташовану на території Главанської сільської ради Арцизького району Одеської області, яка залишилася після смерті матері ОСОБА_3, яка померла 20 лютого 2017 року, посилаючись на те, що його померла мати була власником зазначеної земельної ділянки на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 849214. Після смерті спадкодавця, позивач вчасно звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що залишилася після смерті матері, яка на випадок своєї смерті залишила заповіт на ім'я позивача, але отримати відповідне свідоцтво про право на спадщину на зазначене майно не зміг через те, що в заповіті вказано право на земельну частку (пай), однак спадкоємець надав державний акт на право власності на земельну ділянку, тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою суду від 22 січня 2018 року у справі відкрито провадження та призначене судове засідання.
Ухвалою суду від 26 квітня 2018 року, залучено ОСОБА_3 до участі у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Главанської сільської ради Арцизького району Одеської області про визнання права власності в порядку спадкуванняв якості співвідповідача.
03.10.2018 р. ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 та Главанської сільської ради Арцизького району Одеської областіпро визнання за нею права власності в порядку спадкування за правом представлення на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,27 га, розташовану на території Главанської сільської ради Арцизького району Одеської області, яка залишилася після смерті її бабусі ОСОБА_3, яка померла 20 лютого 2017 року, посилаючись на те, що її батько ОСОБА_4 помер 21.01.2003 року, який доводився рідним сином ОСОБА_3 Після смерті спадкодавця ОСОБА_3, позивач вчасно звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що залишилася після смерті бабусі, але отримати відповідне свідоцтво про право на спадщину на зазначене майно не змогла через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, тому звернулася до суду з вказаним позовом.
Учасники справи про дату, час і місце судового засідання повідомленні належним чином у порядку, передбаченому ст. ст. 128, 130, 131 ЦПК України.
Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом, його представник в судове засідання не з'явився, але надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник Главанської сільської ради Арцизького району Одеської області в судове засідання не з'явився, але надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом, його представник в судове засідання не з'явився, але надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється,що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, приходить до наступного висновку.
Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із цивільного законодавства, пов'язані із спадковим правом, тому, при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися Цивільним Кодексом України.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 померла 20 лютого 2017 року (а. с. 4). 3 свідоцтва про народження позивача вбачається, що ОСОБА_3 - с матір'ю позивача (а. с. 5). За життя ОСОБА_3 належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,27 га, розташована на території Главанської сільської ради Арцизького району Одеської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку cepiя ЯА № 849214 від 11.01.2006 року, кадастровий номер 5120481400:01:0010135 (а. с. 7). ОСОБА_3 на випадок своєї смерті залишила заповіт на ім'я ОСОБА_2, позивача по справі первісним позовом, посвідчений секретарем Главанської сільської ради Арцизького району Одеської області 08.08.2001 року, який на день смерті ОСОБА_3 не змінювався та не скасовувався, відповідно до якого ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_2 право на земельну ділянку (пай), відповідно до сертифікату серія ОД №0121403 виданий Арцизькою районною державною адміністрацією Одеської області від 15.09.1996 р. розташованого у с. Главані СПК «Світанок» Арцизького району Одеської області, розміром 3,9 га. (а. с. 6).
З листа Відділу в Арцизькому районі Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області № 0-15-0.260-732/162-17 від 08.12.2017 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) члена колишнього KCП «Рассвет» був зареєстрований сертифікат на право на земельну частку (пай) cepiя ОД № 0121403, який був зданий до Арцизької державної адміністрації в обмін на державний акт на право власності на земельну ділянку cepii ЯА № 849214, реєстраційний номер 010651300200 від 11.01.2006 року (а. с. 8). Нормативна грошова оцінка зазначеної земельної ділянки з урахуванням індексації станом на 01.06.2017 року становись 93012,38 грн. (а. с. 10).
Протягом встановленого законом строку, ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_3, але у зв'язку з тим, що в заповіті вказано земельну частку (пай), однак спадкоємець надав державний акт на право власності на земель ну ділянку, йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 1749/02-14 від 30.09.2017 року, виданою Арцизькою районною державної нотаріальною конторою Одеської області (а. с. 9).
Також, судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження позивачка за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 народилася 14.07.1986 року, її батьком вказаний ОСОБА_4 (а. с. 74). З свідоцтва про народження ОСОБА_4 вбачається, що він народився 04.05.1957 року, та його матір'ю вказана ОСОБА_5 (а с. 75). Відповідно до свідоцтва про смерть, ОСОБА_4 помер 21.01.2003 року (а. с. 77).
Протягом встановленого законом строку, ОСОБА_3 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї бабусі ОСОБА_3, але у зв'язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ на спадкове майно, їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 1778/02-14від 04.10.2017 року, виданою Арцизькою районною державної нотаріальною конторою Одеської області (а. с. 83).
Згідно інформаційних довідок зі Спадкового реєстру № 50743397 (спадкові справи та видані на ix підставі свідоцтва про право на спадщину) та № 50743410 (заповіти/спадкові договори) від 31.01.2018 року, листа № 225/01-16 від 01.02.2018 року, виданих Арцизькою районною державною нотаріальною конторою Одеської області щодо майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_5 заведена спадкова справа, спадкоємцями є: за заповітом, син ОСОБА_2: за законом, онука ОСОБА_3, свідоцтва про право на спадщину не видавались (а. с. 22, 23, 24-25).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. За ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. За положеннями ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. За ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Одночасно, суд звертає увагу на те, що Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ листом від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», а саме п. 3.1 роз'яснив, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду. Згідно з п. 3.5 вказаного листа відповідно до ст. 125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: - цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; - свідоцтвом про право на спадщину (ч. 1 і ч. 2 ст. 126 ЗК). Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: - ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; - виготовлення технічної документації на земельні ділянки; - визначення меж земельної ділянки в натурі; - погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами - одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; - реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК.
Крім того, Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 30.03.2008 року № 7 «Про судову практику у справах спадкування», а саме в п. 10 роз'яснив, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).
Як було встановлено судом, ОСОБА_3 за життя отримала право на земельну ділянку (пай), відповідно до сертифікату серія ОД №0121403 виданий Арцизькою районною державною адміністрацією Одеської області від 15.09.1996 р. розташованого у с. Главані СПК «Світанок» Арцизького району Одеської області, розміром 3,9 га, та заповіла це право своєму сину ОСОБА_2 Згодом ОСОБА_3 реалізувала вказане право на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства та отримала в замін сертифікату, державний акт на право власності на земельну ділянку cepiя ЯА № 849214 від 11.01.2006 року, кадастровий номер 5120481400:01:0010135.
Згідно пунктів 16, 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Отже, Сертифікат на право на земельну частку (пай) посвідчує право громадян на відповідну частину земель сільськогосподарського призначення без виділу її в натурі (на місцевості). Державним актом на право власності на земельну ділянку, який видається після виділення власником земельних часток (паїв), посвідчується право власності на вже виділену землю, як об'єкт матеріального світу.
Оскільки після виділення в натурі земельної ділянки право на земельну частку (пай) зникає, тому не може буди успадковане за заповітом після отримання державного акту власником земельної ділянки. В протилежному випадку спадкування земельної ділянки здійснюється за законом. В даному випадку, після державної реєстрації права власності на земельну ділянку, ОСОБА_3 після видачі державного акту належало право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Таким чином, зазначена у заповіті земельна частка (пай) на час відкриття спадщини вже не існувало, як права спадкодавця, оскільки трансформувалося в об'єкт матеріального світу, а в даному випадку - нерухомого майна у вигляді земельної ділянки. Отже позивачу ОСОБА_2 необхідно здійснювати спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3, померлої 20.02.2017 року.
Крім того, судом встановлено, що позивачка за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3, батько якої ОСОБА_4 помер 21 січня 2003 року, доводився рідним сином ОСОБА_3, яка померла 20 лютого 2017 року, тому в силу положень ч. 1 ст. 1266 ЦК України, яка відповідно передбачає, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини, має права на спадкування майна, що залишилося після смерті ОСОБА_3 за правом представлення після смерті її батька ОСОБА_4, якби був живий на час відкриття спадщини після смерті його матері ОСОБА_3
Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. ст. 12, 76, 77, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін . Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на відсутність
підстав для задоволення позову ОСОБА_2 до Главанської сільської ради Арцизького району Одеської області та ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування та за зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та Главанської сільської ради Арцизького району Одеської області про визнання права власності в порядку спадкування
Суд вважає, що первісний позов та зустрічний позов не обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки викладені в позовних заявах обставини не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
На підставі ст.ст. 15, 1216, 1217, 1225, 1258, 1268, 1269 ЦК України, керуючись ст. ст. 7, 8, 19, 76-81, 206, 211, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Главанської сільської ради Арцизького району Одеської області та ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування - відмовити повністю.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та Главанської сільської ради Арцизького району Одеської області про визнання права власності в порядку спадкування - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 21 лютого 2019 року.
Суддя
Арцизького районного суду ОСОБА_6