справа № 489/1024/19
провадження № 2/489/1105/19
про залишення позовної заяви без руху
06 березня 2019 року м. Миколаїв
Суддя Ленінського районного суду міста Миколаєва Коваленко І.В., який є головуючим у справі, ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
встановив:
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.
Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Звернення до суду здійснюється, зокрема, шляхом пред'явлення позову, форма і зміст якого повинні відповідати вимогам статей 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до частини 1 статті 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Відповідно до положень статті 95 наведеного Кодексу письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Винятком з цього правила є позови вказані в частині 2 статті 177 ЦПК України.
Між тим, вказаних вимог ЦПК України позивачем не дотримано.
Так, додані копії письмових доказів не підтверджені позивачем на відповідність оригіналу в порядку, передбаченому частиною 5 статті 95 ЦПК України.
Крім того, відповідно до частини 4 статі 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як вбачається із позовної заяви, позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру про розірвання шлюбу і другу вимогу майнового характеру про стягнення аліментів, за подання останньої якої позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Згідно частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 статті 4 цього Закону визначена ставка судового збору за подання до суду позовної заяви не майнового характеру фізичною особою, яка складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 768,40 грн. (1921 х 0,4).
Однак, доказів на підтвердження сплати судового збору у вказаному розмірі позивач за заявлену ним вимогу немайнового характеру до позову недодав та клопотання про звільнення від сплати судового збору відповідно до закону з наданням документів, які підтверджували підстави такого звільнення, не заявляв.
За таких обставин, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись частиною 1 статті 185, статтею 353 ЦПК України,
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - залишити без руху.
Установити позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення вказаних у цій ухвалі недоліків.
Роз'яснити, що відповідно до частини 3 статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу. У даному випадку, в разі не сплати судового збору позовна заява в частині вимог про розірвання шлюбу буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.В.Коваленко