Справа №487/1733/19
Провадження №1-кс/487/1929/19
07.03.2019 року м.Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисників - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві клопотання слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українеця, громадянина України, уродженця м. Миколаєва Миколаївської області, одруженого, що має на утриманні малолітню дитину, з вищою освітою, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , обіймає посаду начальника Веселинівського районного сектору ГУ ДСНС України в Миколаївській області,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,-
07.03.2019 року слідчий Першого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором відділу організації і процесуального керувництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими ТУ ДБР, розташованого у м.Миколаєві, прокуратури Миколаївської області ОСОБА_3 , звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
В клопотанні слідчий зазначає, що Першим слідчим відділом Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № №62019150000000004 від 09.01.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України
06.03.2019 р. ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Підставою для внесення клопотання стало те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення; під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3,4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, посилаючись на неможливість запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м'якої міри запобіжного заходу ніж тримання під вартою, просив про задоволення клопотання.
Підозрюваний в судовому засіданні з приводу підозри пояснив, що вона є необгрунтованою. Ніяких грошових коштів він з ОСОБА_8 не вимагав і від нього не отримував, хоча останній намагався їх йому передати. До того ж в його посадові обов'язки входить здійснення надзору за суб'єктами господарювання з приводу дотримання ними правил протипожежної безпеки, в той час, як ТОВ "Ампела" на обліку в ДСНС не перебуває, ніякої діяльності не здійснювала, а тому він жодного впливу на дане підприємство не мав. З Вороніним зустрічався всього два рази, оскільки той передавав йому документи. Крім того зауважив, що заявлені прокурором ризики відсутні, оскільки він не має наміру переховуватись від органів до судового розслідування та суду.
В судовому засіданні захисники заперечували щодо задоволення клопотання посилаючись на недоведеність існування ризиків, враховуючи, що підозрюваний має стійки соціальні зв'язки, малолітню дитину, дружину, позитивно характеризується, неодноразово заохочувався за місцем роботи за високі професійні показники. До того ж підозра є необгрунтованою, а кваліфікація такою, що не відповідає обставинам справи.
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думки сторін кримінального провадження, суддя вважає, що вказане клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Із матеріалів клопотання встановлено, що Першим слідчим відділом Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № №62019150000000004 від 09.01.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України
05.03.2019 р. о 18 год.20 хв. в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, затримано ОСОБА_4 .
06.03.2019 р. ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме у вчиненні кримінального правопорушення при наступних обставинах:
Наказом начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області (далі ТУ ДСНС) № 387 від 15.12.2017 ОСОБА_4 призначено на посаду начальника Веселинівського районного сектору ТУ ДСНС України в Миколаївській області.
Працюючи на вказаній посаді, ОСОБА_4 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище та відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є працівником правоохоронного органу, в грудні 2018 року (точну дату та час не встановлено) переслідуючи корисливі мотиви, зателефонував директору ТОВ «Ампела» ОСОБА_9 , телефон якого побачив на рекламі будівлі.
Під час телефонного дзвінка він викликав ОСОБА_9 для розмови та під час зустрічі, використовуючи своє службове становище висунув йому, як директору ТОВ «Ампела», вимогу передачі грошових коштів в якості неправомірної вигоди у сумі 5000 гривень щомісячно, погрожуючи, що у разі невиконання його вимог щодо передачі йому зазначених коштів він буде вчиняти дії направлені на перешкоджання отриманню дозволу на введення в експлуатацію об'єкту та подальшої господарської діяльності підприємства.
Крім того, ОСОБА_4 , з метою доведення свого умислу до кінця та створення умов для передачі йому неправомірної вигоди ОСОБА_9 домовився про зустріч з останнім і повідомив, що йому необхідно надати дозвільні та правовстановлюючі документи на об'єкт, який планує використовувати підприємство, та він тоді скаже точно суму неправомірної вигоди, яку необхідно буде надавати щомісячно, приблизно вона буде складати 5000 гривень на місяць.
Не бажаючи порушення своїх прав та інтересів, розуміючи, що ОСОБА_4 , використовуючи своє службове становище та надану йому владу може вжити заходів щодо застосування до нього штрафних санкцій, проведення планових та позапланових перевірок, включення до актів перевірок порушень, які насправді відсутні в діяльності підприємства або не погодити дозвільні документи на заняття ТОВ «Ампела» господарською діяльністю, ОСОБА_9 вимушений був погодитися з незаконними вимогами службової особи щодо передачі йому неправомірної вигоди у визначеному ним розміру.
10 лютого 2018 року приблизно о 12 год. 00 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи в м. Миколаєві на перетині вул. Чкалова та 2-ї Слобідської, під час зустрічі передав ОСОБА_9 заздалегідь заготовлений листок з номером картки АТ КБ «Приват банк» № НОМЕР_1 , на яку останній 10.02.2019 був змушений перевести 5000 гривень у якості неправомірної вигоди, через термінал АТ КБ «Приват банк», який знаходився на вул. Нікольській, 5, за здійснення ним безперешкодної господарської діяльності протягом лютого 2019.
05 березня 2019 року приблизно о 10.00 годині ОСОБА_9 на вимогу ОСОБА_4 здійснив переведення останньому неправомірної вигоди - грошових коштів у сумі 5000 гривень через термінал АТ КБ «Приват банк», який знаходився на вул. Нікольській, 7, в м. Миколаєві, на заздалегідь отриманий від ОСОБА_4 номер банківської картки АТ КБ «Приват банк» НОМЕР_1 , за здійснення ТОВ «Ампела» безперешкодної діяльності у березні 2019 та не перешкоджання підприємству в отриманні дозволу на введення в експлуатацію об'єкту і здійснення подальшої господарської діяльності на ньому.
За таких обставин, ОСОБА_4 отримав неправомірну вигоду у загальній сумі 10 000 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України підтверджують досліджені матеріали кримінального провадження, а саме: заявою ОСОБА_9 щодо вимагання у нього начальником Веселинівського районного сектору ГУ ДСНС України в Миколаївській області ОСОБА_4 неправомірної вигоди в сумі 5000 гривень щомісячно за здійснення ТОВ «Ампела» безперешкодної діяльності та не перешкоджання підприємству в отриманні дозволу на введення в експлуатацію об'єкту і здійснення подальшої господарської діяльності на ньому; протоколами допиту свідка ОСОБА_9 за обставинами скоєних протиправних дій ОСОБА_4 з систематичного вимагання від нього неправомірної вигоди на загальну суму 10 000 грн. і надання йому вказаної неправомірної вигоди за невтручання в лютому і березні 2019 року в підприємницьку діяльність та не перешкоджання підприємству в отриманні дозволу на введення в експлуатацію об'єкта; добровільно виданими під час допиту 02.03.2019 чеком за переведення 10.02.2019 грошових коштів в сумі 5000 гривень на картку AT КБ «Приват банк» № НОМЕР_1 та аркушем паперу, який був заздалегідь підготовлений перед зустріччю ОСОБА_4 на якому вказаний номер картки; добровільно виданим під час допиту 05.03.2019 чеком за переведення 05.03.2019 грошових коштів в сумі 5000 гривень на картку AT КБ «Приват банк» № НОМЕР_1 .
Слідчий суддя критично оцінює доводи захисників та підозрюваного про необґрунтованість підозри, пред'явленої останньому, оскільки оцінка достатності доказів на обґрунтування підозри особи у вчиненні злочину на стадії досудового розслідування має менший стандарт доведеності у порівнянні з доведеністю винуватості особи у вчиненні злочину поза розумним сумнівом за результатами судового розгляду.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини «Мюррей проти Сполученого Королівства» 14310/88, 28 жовтня 1994 р. наголошено « … Метою допитів під час тримання під вартою відповідно до пункту (с) частини 1 статті 5 … є сприяння кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження чи розвіювання конкретної підозри, яка послужила причиною арешту. Тому факти, які є причино виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Європейський суд з прав людини у рішенні «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» 12244/86; 12245/86; 12383/86, 30 серпня 1990 р. зазначив «…наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин …».
З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що докази надані стороною обвинувачення доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Крім того, з матеріалів кримінального провадження та пояснень наданих в судовому засіданні, слідчий суддя приходить до переконання про доведення прокурором існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, про що свідчить наступне: ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від п'яти до десяти років, у зв'язку з чим з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування. Разом з цим, проведеними у кримінальному провадженні слідчими (розшуковими) діями встановлено, що ОСОБА_4 , будучи службовою особою, намагався уникнути відповідальності за вчинення неправомірних дій шляхом підшукання осіб, на картку яких можливо переводити неправомірну вигоду, що свідчить про подальші можливі спроби зазначеної особи не бути притягнутим до встановленої законом відповідальності; на даний час не встановлене місцезнаходження картки на яку перераховувались суми неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів. У випадку обрання підозрюваному ОСОБА_4 будь-якого іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, останній може вжити заходів щодо переховування або знищення вищевказаної картки, або докуменів, чорнових записів, які є речовими доказами у кримінальному провадженні та які потрібно відшукати і вилучити під час слідства шляхом проведення слідчих (розшукових) дій; не маючи обмежень у пересуванні ОСОБА_4 буде мати можливість схиляти заявників та свідків до дачі завідомо неправдивих показів, оскільки на даний час не проведено всіх необхідних і можливих слідчих дій з метою отримання всіх доказів у даному кримінальному провадженні. Крім того, ОСОБА_4 підозрюєть у вчиненні кримінального правопорушення, яке носило системний характер щомісячного вимагання неправомірної вигоди від особи, що не виключає можливості вчинення ним іншого злочину.
Відповідно до положень ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання в м.Миколаєві.
Слідчий суддя вважає, що саме такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, позбавить його можливості переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити кримінальне правопорушення та вчинити інше кримінальне правопорушення. Запобігти ризикам, які зазначені в клопотанні слідчого, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів не можливо, оскільки будь-які більш м'які види запобіжного заходу не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігти вказаним ризикам.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків.
Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, після внесення якої він повинен бути звільнений з під варти.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Положення ч.5 ст. 182 КПК України передбачають, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Позиція Європейського суду з прав людини стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та визначення її розміру, цілковито відображується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
З урахуванням викладеного, при визначенні розміру застави, слідчий суддя, окрім вищевказаного, також враховує тяжкість правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , матеріальне становище підозрюваного та інші обставини.
Слідчий суддя не погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо можливості забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного лише у разі внесення застави, що дорівнює 307360,00 грн., оскільки сама правова природа такого запобіжного заходу як застава є альтернативою запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, а встановлення такого значного розміру застави носить каральний характер для підозрюваного, оскільки фактично унеможливлює існування «альтернативи», яка закладена в правовому інституті застави.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, вважаю за необхідне покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-197, 309, 392-395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Миколаїв, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, запобіжний захід - тримання під вартою з утриманням в СІЗО м. Миколаєва до 03.05.2019 року.
Визначити розмір застави, після внесення якої підозрюваний повинен бути звільнений з під варти, в сумі 80 розмірів прожиткових мінімумів, що становить 153680 грн.
Покласти на ОСОБА_4 у разі звільнення під заставу такі зобов'язання:
- прибувати до слідчого Першого слідчого відділу СУ ТУ ДБР у м. Миколаєві ОСОБА_7 , якому доручено проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, а за його відсутності до прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 , яким здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва зазначеним досудовим розслідуванням, за першим викликом;
- не відлучатися з м. Миколаєва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідком ОСОБА_9 та іншими свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну..
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Роз'яснити підозрюваному, що в разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державній установі «Миколаївській слідчий ізолятор».
Після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Миколаївській слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти, внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Попередити ОСОБА_4 про наслідки невиконання обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, роз'яснивши, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала слідчого судді в частині тримання під вартою ОСОБА_4 діє до 03.05.2019 року (включно).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя Заводського
районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1